Страхові тарифи, розміри та порядок здійснення страхових внесків до Фонду державного соціального страхування від нещасних випадків на ви

1. Страхові тарифи, розміри та порядок здійснення страхових внесків до Фонду державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

Страхові тарифи, диференційовані по галузях економіки (видах економічної діяльності) залежно  від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.

Сума страхових  внесків страхувальників до Фонду  соціального страхування від  нещасних випадків повинна забезпечувати:

фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, передбачених статтею 1 цього Закону;

створення відповідно до пункту 9 частини сьомої статті 17 цього Закону резерву коштів Фонду  для забезпечення його стабільного  функціонування;

покриття витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням соціального  страхування від нещасного випадку.

Розміри страхових  внесків страхувальників обчислюються:

для роботодавців - у відсотках до сум фактичних  витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату  основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні  виплати, у тому числі в натуральній  формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

для добровільно  застрахованих осіб - у відсотках  до мінімальної заробітної плати.

Управління Фондом соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців, що передбачає формування правління Фонду у пропорційному  співвідношенні від КОЖНОЇ з трьох  представницьких сторін — по 15 осіб з вирішальним голосом та по б  їх дублерів.

Безпосереднє управління Фондом соціального страхування  від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція. В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі функціонують Управління виконавчої дирекції Фонду, а в районах та містах обласного  значення — відповідні відділення.

Основним завданням Фонду  загальнообов'язкового державного соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності, є організація та здійснення відповідного виду страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок  безробіття пов'язане з матеріальним забезпеченням на випадок безробіття з незалежних від застрахованих  осіб обставин та наданням відповідних  соціальних послуг за рахунок коштів Фонду.

Завдання страхування  від нещасних випадків на виробництві:

— проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих  і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим  випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

— відновлення здоров'я  та працездатності потерпілих на виробництві  від нещасних випадків або професійних  захворювань;

— відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим  і членам їх сімей.

Доходи бюджету Фонду  соціального страхування від  нещасних випадків на виробництві формуються за рахунок таких джерел:

— внесків роботодавців: для підприємств — а віднесенням  на валові витрати виробництва, для  бюджетних установ та організацій  — з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

— капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;

— доходу, отриманого від  тимчасово вільних коштів Фонду  на депозитних рахунках;

— коштів, отриманих від  стягнення відповідно до законодавства  штрафів і пені з підприємства, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних  актів з охорони праці;

— добровільних внесків  та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного  випадку.

Розміри страхових внесків  страхувальників обчислюють:

— для роботодавців —  у відсотках до сум фактичних  витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату  основної та додаткової заробітної плати, та інші заохочувальні і компенсаційні  виплати, у тому числі в натуральній  формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

— для добровільно застрахованих  осіб — у відсотках до мінімальної  заробітної плати.

Страхові внески нараховуються  у межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом  Міністрів України та є розрахунковою  величиною при обчисленні страхових  виплат.

Страхові тарифи для роботодавців диференційовані за галузями економіки  і видами робіт за професійним  ризиком виробництва та становлять від 0,66 до 13,6%.

Суб'єкти господарської діяльності сплачують страхові внески за визначеними  тарифами, якщо обсяг робіт (послуг) за вказаними галузями економіки  перевищує 50 % загальних обсягів  їх робіт (послуг).

Для підприємств і організацій, створених громадськими організаціями  інвалідів, де чисельність інвалідів  серед працівників становить  не менше 50 %, а частка створюваного інвалідами фонду оплати праці перевищує 25 %, страхові тарифи встановлюються в  розмірі 50 % страхових тарифів, передбачених законодавством.

Добровільно застрахована фізична  особа сплачує внесок до Фонду  соціального страхування від  нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у розмірі  однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день сплати страхового внеску.При визначенні страхових тарифів підприємства сільського господарства, з обслуговування сільського господарства, видобутку вугілля відкритим способом, збагачення вугілля, збагачення вугільних брикетів, підземного видобутку руд чорних металів, виробництва будівельних металовиробів, будівництва шахт, видобутку вугілля підземним способом, видобутку дорогоцінних металів дотуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві за рахунок страхових внесків.

За рахунок коштів бюджету  Фонду соціального страхування  від нещасних випадків на виробництві  у разі настання страхового випадку  здійснюються такі види виплат застрахованим  особам:

— пенсії по інвалідності внаслідок  нещасного випадку на виробництві  або професійного захворювання;

— пенсії у зв'язку з втратою  годувальника внаслідок нещасного  випадку на виробництві або професійного захворювання;

— допомога у зв'язку з  тимчасовою непрацездатністю, яка настала  внаслідок нещасного випадку  на виробництві або професійного захворювання, до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

— одноразова допомога у  разі стійкої втрати професійної  працездатності потерпілого;

— щомісячна грошова виплата  у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

— грошова виплата за моральну шкоду за наявності факту  заподіяння такої шкоди потерпілому;

— виплата потерпілому  в розмірі його середньомісячного  заробітку за тимчасового переведення  його на легшу роботу;

— виплата потерпілому  під час його професійної реабілітації;

— одноразова допомога у  разі смерті потерпілого;

— щомісячна страхова виплата  особам, які мають на неї право, у разі смерті потерпілого;

— надання допомоги на поховання  осіб, які померли внаслідок нещасного  випадку на виробництві або професійного захворювання.

 У процесі функціонування  соціальних позабюджетних фондів  виявляються як переваги, так  і недоліки. У цілому система  позабюджетних фондів соціального  спрямування охоплює основні  напрями соціального захисту  населення згідно з практикою  країн з розвинутою ринковою  економікою. Однак використання  іноземного досвіду при вирішенні  проблем соціального захисту  населення не завжди є виправданим.  В Україні є "тіньова економіка", що призводить до ненадходження  значної частини валового внутрішнього  продукту через офіційні канали  перерозподілу в позабюджетні  фонди. Демографічна ситуація, стан  економіки, фінансові, бюджетні, політичні проблеми, менталітет  громадян вносять корективи у  формування доходів та використання  коштів соціальних фондів. Тому  позабюджетні фонди мають базувати  свою діяльність на національному  досвіді та особливостях відповідного  етапу розвитку нашої країни  із застосуванням окремих переваг  із системи соціального захисту  населення іноземних держав.

Важливими є повноцінне законодавче  та нормативне регулювання діяльності органів соціальних позабюджетних  фондів. На сьогодні вже прийняті базові закони, що регламентують відносини  всіх учасників страхового захисту, однак часто приймаються зміни  і доповнення до них, що створює нестабільність. Дії законодавчої і виконавчої влади  бувають некоординованими й непослідовними, їхні рішення можуть стосуватися  забезпечення соціальних гарантій без  визначення достатніх джерел фінансування запланованих програм. Мають місце  випереджаючі темпи зростання видатків перед доходами, що збільшує дефіцит  бюджету фонду. Отже, виникає потреба  у забезпеченні стабільності законодавства  та його науковому обґрунтуванні.Ще одна проблема функціонування соціальних позабюджетних фондів пов'язана з тим, що органи управління їхніми доходами і видатками належать до спеціальних органів державної виконавчої влади. Згідно з чинним законодавством такі органи фінансуються з державного бюджету. На противагу нормативним положенням, адміністративно-управлінські витрати покриваються з бюджету кожного соціального фонду, який порушує вимогу щодо цільового використання коштів на соціальні програми. Отже, у перспективі утримання органів соціальних позабюджетних фондів необхідно здійснювати за рахунок коштів державного бюджету.

Можливості здійснювати  діяльність будь-якого позабюджетного фонду залежать від обсягу фінансових ресурсів, якими вони розпоряджаються. З метою збільшення коштів доцільно посилити державний вплив на виплату  заробітної плати у "конвертах", поступово збільшувати розмір оплати праці громадян, змінювати співвідношення обов'язкових внесків роботодавців і застрахованих осіб до 50 : 50, встановити науково обґрунтовані тарифи страхових  внесків у всі фонди, виключити  з дохідної частини таке джерело, як дотації бюджету. Формування достатньої фінансової бази дасть змогу позабюджетним  фондам вчасно та якісно виконувати свої повноваження.У кожному соціальному позабюджетному фонді проводиться централізація коштів на загальнодержавному рівні з їх наступним адміністративним перерозподілом відповідно до потреб, що пов'язано з нерівномірністю економічного розвитку окремих регіонів і різними можливостями формування бюджетів за рахунок власних доходів. Очевидно, що перерозподіл грошових коштів між регіонами буде тривати ще певний час, однак потребує удосконалення механізм його здійснення, який має відповідати ринковим умовам господарювання. На ефективність використання коштів соціальних позабюджетних фондів впливає склад і структура їх видатків, порядок надання окремих соціальних виплат, значні адміністративні витрати. Так, виплата пенсій регулюється більше ніж 20 законодавчими актами, що означає перерозподіл коштів між окремими групами громадян. Уніфікація законодавства щодо пенсійного забезпечення створить рівні умови для одержувачів та поставить розмір пенсії у залежність від заробітної плати і страхового стажу.

Розміри соціальних виплат не мають бути меншими від прожиткового мінімуму, однак не можуть перевищувати суми, понад яку будуть втрачатися стимули до активної трудової діяльності.

У системі соціальних позабюджетних  фондів потрібно запровадити більш  досконалі, науково обґрунтовані методи планування доходів і видатків, створити єдину інформаційну базу про матеріальний стан і доходи громадян, впорядкувати облік і звітність, посилити результативність контролю за рухом фінансових ресурсів.

 

 

2. Види виробничого освітлення. Системи природного та штучного виробничого освітлення. Переваги і недоліки кожної з них

Залежно від природи джерела  світлової енергії розрізняють  три види, ми розглянемо    природне і штучне освітлення

Природне освітлення - освітлення приміщень світлом неба (прямим чи відбитим), що проникає крізь світлові прорізи в зовнішніх захисних конструкціях. Природне освітлення створюється  природними джерелами світла - прямими  сонячними променями (80%) і дифузійним світлом небозводу (20%, тобто решта  сонячних променів, розсіяних атмосферою).

Природне освітлення - це біологічно найбільш цінний вид освітлення, до якого максимально пристосоване око людини. Його дія визначається високою інтенсивністю світлового потоку і сприятливим спектральним складом, що поєднує рівномірний  розподіл енергії в зоні видимого, ультрафіолетового й інфрачервоного видів випромінювань. Природне освітлення є чинником, що визначає не тільки рівень освітленості й умови видимості, а ще й позитивно психофізіологічно впливає на людину завдяки безпосередньому зв'язку з навколишнім світом через світлові прорізи.

Однак зі світлотехнічного боку природне світло має ряд недоліків, особливо відчутних у виробничих приміщеннях:

• важко забезпечити раціональне  освітлення всієї площі цеху через  специфічне розташування віконних прорізів;

• прямі сонячні промені  мають сліпучу яскравість і тому неприпустимі на робочому місці;

• залежність освітленості від часу доби і пори року, географічної широти, ступеня хмарності та забруднення  атмосфери.

За будівельними нормами  і правилами СНиП П-4-79 необхідно, щоб усі виробничі, підсобні, складські та допоміжні приміщення були забезпечені денним світлом (для приміщень із постійним перебуванням людей).

Винятки становлять підземні споруди, склади з короткочасним  перебуванням у них людей, фотолабораторії  та інші технологічні приміщення.