Страхові тарифи, розміри та порядок здійснення страхових внесків до Фонду державного соціального страхування від нещасних випадків на ви

Освітленість, створювана розсіяним  денним світлом у відкритому місці, є різною для різних широт, пори року і часу доби, тому природне освітлення не можна кількісно оцінювати  значенням освітленості. Для оцінки природного освітлення прийнята відносна величина - коефіцієнт природної освітленості (КПО).

КПО - відношення природної  освітленості Евп, створюваної в деякій точці заданої площі всередині приміщення світлом неба (безпосереднім чи відбитим), до одночасного значення зовнішньої горизонтальної освітленості Ез, створюваної світлом повністю відкритого небосхилу. КПО виражається у відсотках і визначається за формулою:

Природне освітлення виробничих приміщень здійснюється:

- боковим світлом - одно- і двостороннє через світлопрорізи (вікна) у зовнішніх стінах;

- верхнім світлом - через  світлові ліхтарі - прорізи в  перекриттях;

- комбінованим світлом  - через світлові ліхтарі - прорізи  в перекриттях та вікна.

Природне освітлення верхнім  і комбінованим світлом забезпечує більшу рівномірність рівня освітленості, ніж бокове. При застосуванні тільки бокового освітлення створюється висока освітленість поблизу вікон і  низька у глибині цеху, і при  цьому можливе утворення тіней  від устаткування великих розмірів.

Практика свідчить, що використання одного природного світла для промислових  будівель є недостатнім через  недосконалість застосовуваних світлопрозорих конструкцій і незадовільну їх експлуатацію.

У будинках із недостатнім  природним освітленням застосовують сполучене освітлення — освітлення, при якому недостатнє за нормами  природне освітлення доповнюється штучним. Воно використовується при виконанні  робіт високої точності в районах  північної кліматичної зони, в  багатопрогонових будинках із великою  шириною.

Штучне освітлення промислових  підприємств здійснюється штучними джерелами світла. Упровадження нових  технологічних процесів, які потребують напруження зору, подальший розвиток компактності забудови, масове застосування блоків промислових споруд неминуче пов'язане з посиленням ролі штучного освітлення, що у ряді випадків залишається  єдиним (безвіконні промислові будинки і споруди) або доповнює недостатнє природне освітлення у віддалених від світлопрорізів зонах приміщення (у безліхтарних і багатоповерхових будинках). На цей час розроблені освітлювальні установки (ОУ), які за яскравістю, характером, спектром випромінюваного світла наближаються до природного спектра, що дає змогу доповнювати штучним "денним" світлом недостатність природного світла. Однак використання штучного освітлення пов'язане з витратами енергії, труднощами його монтажу, високою вартістю і потребує постійного нагляду за експлуатацією ОУ.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне і чергове.

Місцеве освітлення буває  стаціонарним і переносним (напруга 12-36 В) і служить для освітлення тільки робочих місць.

Застосування одного місцевого  освітлення у виробничому приміщенні санітарними нормами не допускається, оскільки одне місцеве освітлення не забезпечує достатню рівномірність  освітлення сусідніх зон.

При цьому потрібно мати на увазі, що освітленість робочої поверхні, створювана світильниками загального освітлення, при системі комбінованого  освітлення має становити 10% від  норми, але не менше 150 лк при використанні газорозрядних ламп і 50 лк при лампах розжарювання.

До джерел штучного освітлення належать лампи розжарювання і газорозрядні лампи. Лампи розжарювання відносять  до джерел світла теплового випромінювання, у їхньому спектрі переважають  жовто-червоні промені, що спотворює  колірне сприйняття. Вони значно поступаються газорозрядним джерелам світла за світловою  віддачею і за світлопередачею, за строком служби, що обмежує їх застосування на виробництві. Однак вони є найбільш надійним джерелом світла у зв'язку з елементарно простою схемою їх включення, простотою конструкції та експлуатації, малими габаритами, великою номенклатурою, практично постійним світлопотоком Кп — 6...7%, а умови зовнішнього середовища, включаючи температуру повітря, не впливають на їхню роботу.

Природне освітлення має  важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Воно позитивно впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи в приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв'язку з довкіллям.

Природному освітленню властиві й недоліки: воно непостійне в різні  періоди доби та року, в різну  погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення  при незадовільній його організації  може спричинити засліплення органів  зору.На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають наступні чинники: світловий клімат; площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах; пофарбування стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як із середини, так і ззовні приміщення.

3. Захисна дія малої напруги? Які вимоги ставляться до малої напруги, що використовується як засіб захисту, і до її джерел?

Основні причини нещасних випадків від дії електричного струму:

 випадковий дотик,  наближення на небезпечну відстань  до струмопровідних частин, що  перебувають під напругою;

 поява напруги дотику  на металевих конструктивних  частинах електроустаткування (корпусах, кожухах тощо) у результаті пошкодження  ізоляції або з інших причин;

 поява напруги на  відключених струмопровідних частинах, на яких працюють люди, внаслідок  помилкового включення установки;

 виникнення напруги  кроку на поверхні землі через  замикання проводу на землю.

Застосування малих напруг. Якщо номінальна напруга електроустановки не перевищує тривало допустимої напруги дотику, знижується небезпека  ураження електричним струмом. Найбільший ступінь безпеки досягається  при малих напругах 6-12 В при таких напругах через тіло людини проходить струм силою не більше як 1-15 мА, а це безпечно для людини,при живленні споживачів від акумуляторів, гальванічних елементів, випрямних установок, перетворювачів частоти, знижувальних трансформаторів на напругу 12, 24, 36, 42 В. Використання малих напруг обмежується труднощами створення протяжної мережі, тому вони застосовуються у ручних електрифікованих інструментах, переносних лампах, лампах місцевого освітлення, сигналізації. Для захисту від дотику до частин, що перебувають під напругою, застосовується подвійна ізоляція — електрична ізоляція, що складається з робочої і додаткової. Робоча ізоляція — ізоляція струмопровідних частин електроустановки. Додаткова ізоляція виконується виготовленням корпусу з ізолюючого матеріалу (електропобутові прилади).

При таких напругах через  тіло людини проходить струм силою  не більше як 1-15 мА, а це безпечно для  людини. З іншого визначення наднизька (мала) напруга – напруга для умов без підвищеної небезпеки 50 В змінного і 120 В постійного струму, для умов підвищеної небезпеки відповідно 25 В змінного і 60 В постійного струму, для особливо небезпечних відповідно 12 В змінного і 30 В постійного струму. Електроустановки з наднизькою напругою можуть експлуатуватись як без заземлення або занулення, так і без додаткових ізолюючих засобів.

 Дуже ефективний захист від ураження електричним струмом. Для живлення кіл управління технологічним обладнанням, встановленим в особливо небезпечних приміщеннях і приміщеннях з підвищеною небезпекою; кіл управління пересувного устаткування і для живлення ручного інструменту використовують напругу не вище 42 В. На шафах і пультах управління обладнанням розміщують штепсельні розетки з напругою не вище 12 В для включення переносних світильників, які використовуються під час періодичних оглядів наявних в них важкодоступних місць.

Захисне заземлення, занулення  і відключення – основні заходи захисту людей від ураження електричним  струмом у разі появи напруги  на частинах конструкцій електроустаткування.

Захисне заземлення – свідоме електричне з’єднання з землею чи її еквівалентом металевих частин електроустаткування. Вимоги до захисного заземлення викладено в ГОСТ 12.1.030-81 «ССБП. Електробезпека. Захисне заземлення, занулення». Зміни 1987.

Дотик до незахищеного корпусу, який виявився під напругою, рівнозначний однофазному ввімкненню людини в  електричну мережу. Мета заземлення –  понизити до безпечної величини напругу  відносно землі на металевих частинах електроустаткування, які випадково  виявилися під напругою, і цим  усунути небезпеку ураження людей  електричним струмом.

В установках напругою до 1000 В опір захисного заземлення в  будь-яку пору року не повинен перевищувати 4 Ом (з потужністю джерела струму 100 кВА і менше опір заземлення допускається не більше 10 Ом). Оскільки опір заземлення значно менший за опір тіла людини (1000 Ом), то у випадку  її дотику до пошкодженого електроустаткування  найбільший за величиною струм пройде через заземлюючий пристрій. При  цьому в найнесприятливішому  випадку, коли опір тіла і взуття рівні  нулю, через тіло людини пройде струм :