Демографическая ситуация в Украине

Демографічна ситуація

Курсова робота

ЗМІСТ

ВСТУП

 

РОЗДІЛ 1. ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ ТА ЇЇ РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ НАСЕЛЕННЯ  ТА ЙОГО ВПЛИВ НА РОЗВИТОК РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

РОЗДІЛ 3. ЗНАЧЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНИХ  УМОВ У РОЗМІЩЕННІ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

 

Демографічний чинник є одним  з визначальних для забезпечення стабільного й безпечного розвитку держави, а проблеми оптимального демографічного розвитку слід розглядати як першочергові інтереси держави, як фактор і водночас як результат її функціонування.

 

 

Народонаселення разом з  природними умовами і ресурсами  та способом виробництва матеріальних благ є основою матеріального  життя суспільства. Взаємодія людей  за допомогою засобів виробництва, з одного боку, та предметів праці  – з іншого, забезпечує матеріальне  виробництво. Населення проживає у  певному географічному середовищі і здійснює виробництво матеріальних благ у відповідності з наявними природними ресурсами. Розвиток народного  господарства будь-якої країни можливий лише за певної чисельності населення, яке здійснює виробництво товарів  і послуг, необхідних для власного життя суспільства. Виробництво  засобів існування та послуг становить  суть господарювання людей. Без цього  існування суспільства неможливе.

 

Роль демографічного стану  України як основи суспільного виробництва  полягає в тому, що воно виступає споживачем матеріальних благ і тим  самим зумовлює розвиток насамперед галузей, які орієнтуються у своєму розміщенні на споживача. Однак найважливішою  характерною рисою народонаселення  є те, що воно є природною основою  формування трудових ресурсів, найголовнішого елемента продуктивних сил, які відіграють вирішальну роль як фактор розміщення трудомістких галузей господарства.

 

Вивченням проблеми демографічної  ситуації України займається Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України. Вивченню впливу демографічної  ситуації на економіку держави присвячено багато наукових праць вітчизняних  вчених, таких як С. Біляцький, А. Хахлюк, О.А. Богуцький, С. Вовканич, І. Є. Голубєва, І. Прибиткова та інші.

 

Над вирішенням питань з РПС  України безпосередньо працюють науковці Ради з вивчення продуктивних сил України Національної академії наук України. Вагомий внесок у розвиток науки про РПС зробили: К.Г. Воблий, О.Г. Діброва, М.М. Паламарчук, О.М. Алимов, Ф.Д. Заставний, М.Д. Пістун, О.І. Шаблій, С.І. Дорогунцов, М.І. Долішній, В.І. Куценко, Я.І. Жупанський, П.Т. Ващенко, П.П. Борщевський, С. І. Іщук, Є.П. Качан, Б. Михайлинин та інші.

 

Актуальність теми дослідження  даної курсової роботи визначається тим, що людина є, з одного боку, активною продуктивною силою, що своєю трудовою діяльністю забезпечує виробництво  матеріальних засобів свого існування  та надання необхідних їй послуг, а  з іншого, – вона є споживачем продуктів праці, які забезпечують її життєдіяльність. Виходячи з того, що людина є основним творцем суспільного  багатства, можна стверджувати, що чисельність  населення та кваліфікація його працездатної частини є фактором, який обумовлює  можливості економічного розвитку.

 

Метою нашої курсової роботи є висвітлення демографічних  процесів в Україні, їх вплив на розвиток регіональної економіки та розміщення продуктивних сил.

 

Відповідно до визначеної мети ми поставили перед собою  наступні задачі:

 

 

розглянути демографічна ситуація в Україні;

 

 

визначити регіональні особливості  демографічної ситуації країни;

 

 

проаналізувати вплив  населення на розвиток РПС;

 

 

обґрунтувати значення демографічної  ситуації у розміщенні продуктивних сил.

 

Об’єктом дослідження  є сукупність економічних взаємозв’язків, що виникають між демографічним  показником розвитку населення країни та розміщенням продуктивних сил.

 

Предмет дослідження –  демографічна ситуація в Україні.

 

В процесі написання даної  курсової використано сукупність загальнонаукових методів: метод аналізу наукових праць, метод аналізу статистичних даних, метод порівняння.

 

Курсова робота складається  зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. В першому розділі роботи «Демографічна  ситуація в Україні та її регіональні  особливості» розглядається особливості  демографічної ситуації України  в регіональному аспекті. В другому  розділі «Особливості населення  та його вплив на розвиток РПС» значення впливу рівня населення на розміщення продуктивних сил. В третьому розділі  «Значення демографічних умов у  РПС» характеризується вплив демографічних  умов на ефективне функціонування РПС.

 

РОЗДІЛ 1. ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ ТА ЇЇ РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

 

Демографічна ситуація –  це прояв особливостей відтворення  населення по основних його процесах в конкретному часі і місці (регіоні, країні). У сучасній Україні демографічна ситуація відрізняється великою  гостротою і напруженістю. Вона визначається структурою населення і характером його руху, видами, типами і режимом  відтворення, рівнем народжуваності і  смертності, кількістю шлюбів та розлучень. У основі всіх цих процесів лежить соціально-економічне положення в  країні [14, с. 51].

 

Нерівномірність в розвитку суспільства, природно-екологічні і  соціально-політичні потрясіння, війни, репресії, якими багата українська історія XX ст., і супутні їм різкі  погіршення рівня життя відчутно позначаються на режимі відтворення  населення, ведуть до падіння народжуваності, зростання смертності. До подібних наслідків приводять і умови  політичної і економічної нестабільності, які викликані останніми роками хиткою системою управління, з важко  керованим процесом встановлення цивілізованих  норм правової держави і ринкових відносин.

 

Становлення ринкових відносин приводить до природного переміщення  зайнятості з виробничої сфери в  сферу обслуговування. Проте, щоб  рівень виробництва забезпечував потреби  економіки і населення, необхідна висока продуктивність праці, а цим вітчизняна промисловість не відзначається. Зниження питомої ваги промисловості в структурі зайнятості населення повинне супроводжуватися зростанням економічної ефективності промислового виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці і виробництва, чого насправді в промисловості не відбувається. Ці вимоги в рівній мірі відносяться і до будівництва, і до інших галузей економіки [10, с. 114].

 

Сучасна демографічна ситуація характеризується збереженням тенденції  скорочення чисельності населення  України, його економічно активної частини  і питомої ваги зайнятості населення. Згідно з останнім переписом населення  України, проведеним 5 грудня 2001 року, у  країні проживало 48 457 100 осіб. Згідно даних  Державного комітету статистики, в  Україні проживало на кінець 1990 року – 54,94; 1991 – 52,06; 1992 – 52,24; 1993 – 52,11; 1994 – 51,73; 1995 – 51,3; 1996 – 50,82; 1997 – 50,37; 1998 – 49,92; 1999 – 49,43; 2000 – 48,92; 2001 – 48,46; 2002 – 48,0; 2003 – 47,62; 2004 – 47,28. Дані за останні 4 роки див. табл.. 1.1.

 

Таблиця 1.1.

 

Основні демографічні показники  України за 2004-2008 рік [22, с. 390].

 

2004 

2005 

2006 

2007 

2008 *

 

Чисельність наявного населення  на кінець року (тис. осіб) 

47280,8 

46929,5 

46646,0 

46372,7 

46143,7

 

Середня чисельність наявного населення(тис. осіб) 

47451,6 

47105,2 

46787,8 

46509,4 

46258,2

 

Природне скорочення населення (осіб)  

–334002 

–355875 

–297724 

–290220 

–243874

 

Кількість народжених (осіб) 

427259 

426086 

460368 

472657 

510588

 

Кількість померлих (осіб) 

761261 

781961 

758092 

762877 

754462

 

Кількість померлих дітей  віком до 1 року (осіб) 

4024 

4259 

4433 

5188 

5049

 

Число  шлюбів (одиниць) 

278225 

332143 

354959 

416427 

321992

 

Число  розлучень (одиниць) 

173163 

183455 

179123 

178364 

166845

 

Сальдо  міграції (осіб) 

–7615 

4583 

14245 

16838 

14879

 

Природне скорочення (на 1000 жителів) 

–7,0 

–7,6 

–6,4 

–6,2 

–5,3

 

Рівень народжуваності (на 1000 жителів) 

9,0 

9,0 

9,8 

10,2 

11,0

 

Рівень  смертності (на 1000 жителів) 

16,0 

16,6 

16,2 

16,4 

16,3

 

Смертність  дітей віком  до 1 року (на 1000 живонароджених) 

9,5 

10,0 

9,8 

11,0 

10,4

 

Рівень шлюбності (на 1000 жителів) 

5,9 

7,1 

7,6 

9,0 

7,0

 

Рівень розлучуваності (на 1000 жителів) 

3,6 

3,9 

3,8 

3,8 

3,6

 

Сальдо міграції (на 1000 жителів) 

–0,2 

0,1 

0,3 

0,3 

0,3

 

 

* дані за 2008 рік – попередні.

 

Як повідомляє Державний  комітет статистики, з 46958740 осіб на кінець 2005 року в містах проживало 31886688, у сільських районах – 15072052 осіб. Як бачимо, природний приріст населення  в Україні в 2005 році, як і раніше, – негативний. У країні народилося 389831 особа, померла – 715462, причому 3889 з них – діти у віці до 1 року. Загальний коефіцієнт народжених на 1 тис. населення становив 9,0, померлих 16,6,померлих дітей у віці до 1 року – 10,0 на одну тисячу.

 

Прогноз характеру відтворення  населення, здійснений Інститутом демографії і соціальних досліджень національної академії наук сумісно з Держкомітетом  України, показує, що чисельність її населення найближчими роками і  далі скорочуватиметься унаслідок  зниження протягом останніх 15 років  рівня народжуваності і зростання  смертності і може скоротитися до 35 млн. осіб в 2050 році. Питома вага населення  молодше працездатного віку знизилась  з 23% в 1995 р. до 15,4% в 2005 р., а молодь, як відомо, є основним джерелом поповнення населення в працездатному віці [23, с. 17].

 

Як і в глобальному  масштабі, в Україні відбувається старіння населення, а також урбанізація  – зростання частки міських жителів. Найбільш швидко зростає чисельність  населення великих міст – Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса  – за рахунок прибуття населення  з невеликих міст і сіл в  пошуках роботи.

 

Серед регіональних проблем  необхідно відзначити особливо низьку народжуваність в Чернігівській, Черкаській, Полтавській, Сумській, Вінницькій областях України, а також деформовану  у бік збільшення частки населення  старшого віку і абсолютне переважання  в цій структурі жінок .

 

В Україні жінок більше 55 % в загальній чисельності населення. Цей дисбаланс у співвідношенні статей негативно впливає на демовідтворювальні процеси в суспільстві. Крім того, медицина повідомляє, що більше 20 % молодих  жінок за станом здоров'я не можуть народжувати дітей. За розрахунками спеціалістів, щоб стабілізувати  чисельність населення України, треба кожній молодій жінці народити трьох дітей [24, с. 206].

 

Негативно впливає на народжуваність дітей в Україні нестійкість  шлюбів. Так, за даними РАЦСу в 2007 році зареєстровано більше 315 тис. шлюбів і більше 166 тис. розлучень. Загальний  коефіцієнт шлюбів 7,3 на 1 тис. населення, розлучень 3,9. Відзначимо, це тільки чисельність  проведених відповідними установами реєстрацій. А скільки створено сімей, так  би мовити, тимчасових – без реєстрації. Причина – розповсюджена за останні  роки в Україні мода на «громадянський шлюб». Чекати поповнення населення  від таких сімей даремно. Також, небажання молодих людей створювати повноцінні сім'ї та народжувати  дітей можна пояснити невпевненістю  у майбутньому, безробіттям, малозабезпеченістю, відсутністю житлових умов [21, с. 406].

 

 В цілому демографічна  ситуація в Україні характеризується  великою різноманітністю регіональних  особливостей. Причому у різні  історичні періоди вона мала  свою специфіку. Наприклад, якщо  в 1959 р. найбільший природний  приріст населення був у Донецькій  області (73,0 тис. чол.), Дніпропетровській  (36,6 тис. чол.), Луганській (44,7 тис.  чол.) та Харківській (26,4 тис. чол.) областях, а найменший – у Кіровоградській  (11,1 тис. чол.), Херсонській (11,6 тис.  чол.) та Чернівецькій (11,6 тис. чол.) областях, то у 1997 р. природний  приріст населення був характерний  лише для Закарпатської та  Рівненської областей.

 

Масштаби депопуляції (переважання  померлих над народженими) протягом останніх років найбільшими були у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій  та Луганській областях, де раніше мав  місце найвищий природний приріст  населення. Низькі коефіцієнти природного приросту характерні не лише для областей Донбасу і Придніпров’я, але і  для Вінницької, Київської, Кіровоградської, Полтавської, Сумської, Харківської, Черкаської та Чернігівської областей.

 

Другим регіоном за величиною  відносних показників природного приросту населення є південні території  України – Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська та Херсонська області.

 

До третього ареалу за близькими  за значеннями показниками природного приросту населення входять Хмельницька, Тернопільська та Житомирська області. В цих областях від’ємні значення показників природного приросту є значними [17, с. 85].

 

Єдиний ареал на Україні, в якому відносні показники природного руху населення мали додатне значення і протягом значного історичного  періоду зберігався природний приріст  населення, формується такими областями, як Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Львівська, Волинська та Чернівецька  області. У 2007-2008 р. цей приріст був  лише у Закарпатській і Рівненській  областях [Додаток А].