Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Декабря 2013 в 18:17, реферат
Мова є однією з найважливіших складових, що будує націю. Вона супроводжує людину з перших днів її життя і до самої смерті, вона розвивається разом із суспільством. Тому немає нічого дивного в тому, що протягом сторіч багато вчених проводять дослідження щодо відкриття головних законів розвитку не тільки мови в цілому, але й її окремих частин.
Фразеологія, один із розділів лексикології, що вивчає усталені мовні звороти. Об'єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх структура, семантика, походження та взаємозв'язок з іншими мовними одиницями. Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови.
Мова – це засіб спілкування між людьми у суспільстві. Тому кожен з її аспектів слід аналізувати та вивчати. Що стосується фразеології, слід відзначити, що це одна з найбільш популярних сфер лексикології, якій приділяють увагу багато відомих лінгвістів. Варто зазначити, що єдності серед них немає, тому термін «фразеологія» можна назвати лінгвістичним терміном широкого значення, що більше підходить для опису різноманітних структурних та семантичних типів фраз.
Фразеологія є об'єктом досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, адже це та наука, яка буде існувати доки існуватиме мова, оскільки фразеологічний фонд – це відкрита система, яка постійно поповнюється за рахунок відомих афоризмів громадських діячів, митців, літераторів та науковців, які настільки часто використовуються у засобах масової інформації та побутовому мисленні, що з часом стають народним надбанням. Свій внесок у розвиток теорії фразеології зробили українські та зарубіжні вчені, а саме О.В. Кунін, В.В. Виноградов, І.В. Корунець, Н.М. Амосова, Л.Г. Скрипник та інші.
Великої уваги набувають зібрання загально мовної національної фразеології, її практична й теоретична розробка (Г.М. Удовиченко, І.С.Олійник, М.П. Коломієць, В.М. Білоноженко).
Згідно з дослідженням фразеологічні одиниці – це групи слів, які неможливо створити у процесі мовлення, вони існують у мові як готові одиниці. Саме вони найвиразніше передають дух і нев'янучу красу мови, яку створив народ упродовж віків для потреб спілкування в усній та писемній формах.
У ході роботи були досліджені основні положення теорії фразеології, особливості та ознаки ФО, їх структура, семантика, методи та граматичні особливості. Також була досліджена класифікація ФО за В.В. Виноградовим та І.В. Корунцем.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія / Л. Г. Авксентьєв – Харків, 1983. – 137с.
2. Авксентьєв Л.Г. Семантична структура фразеологічних // Мовознавство / Л. Г. Авксентьєв – 1988. – №3. – С. 77 – 83.
3. Арбекова Т.И. Лексикология английского языка// Учебное пособие для II – III курсов. / Т.И. Арбекова – М.: Высш. шк., 1997. – 240с.
4. Будз О.М. Критерії визначення антонімів// Іноземна філологія: Випуск 50 / О.М. Будз – Львів, 1978. – 198с.
5. Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке. / В.В. Виноградов – М., 1986. – 342с.
6. Виноградов В.В. Лексикология и лексикография. / В.В. Виноградов – М., 1977. – 254с.
7. Гак В.Г. Фразеология, образность и культура// Советская лексикография. Сборник статей. / В.Г. Гак – М., 1988. – С. 159 – 169.
8. Кащеева М.А. Практическая лексикология. / М.А. Кащеева – М.: Просвещение, 1974. – 196с.
9. Корунець І.В. Порівняльна типологія англійської та української мов. Навч. посібник. / І.В. Корунець – Вінниця: Нова книга, 2003. – 458с.
10. Кунин А.В. Английская фразеология. / А.В. Кунін – М., 1990. – 276с.
11. Мокиенко В.М. Славянская фразеология. / М.В. Мокиенко – М., 1989. – 98с.
12. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. / Л.Г. Скрипник – К., 1973. – 759с.
13. Южченко В.Д. Народження і життя фразеологізму. / В.Д. Южченко– К.: Рад. школа, 1988. – 144с.
14. Kunin A. V. English-Russian dictionary of idioms. / A.V. Kunin– M., 2005. – 503c.