Особливості структурації ЛСП “dream” в сучасній англійській мові

Такий погляд на рівні мовної структури уперше сформульований французьким  мовознавцем Емілем Бенвеністом, проте  багатьма вченими заперечується  на тій підставі, що фонеми не є носіями  значення, а всі інші одиниці мають  свою семантику, тобто фонеми складають  план вираження і не є знаками, а морфеми, лексеми та речення  є одиницями плану змісту і  мають знакову природу. Однак  ієрархічний погляд на рівні мовної структури зовсім не означає, що одиниця  вищого рівня є простою сумою  одиниць нижчого рівня. На кожному  рівні з'являється і щось своє, якісно нове, що й виправдовує існування  цього рівня [21, c. 215].

Мову як системно-структурне утворення вивчають різними методами, методиками і дослідницькими процедурами  відповідно до того що аналізується –  рівні мови, її одиниці чи характер структурних відношень між ними. Так, із пари аспектів вивчення мовних явищ, що мають назви – синхронія  та діахронія, перший найбільше придатний до вивчення системно-структурних властивостей певної мови, оскільки передбачає опис мови у певний момент її розвитку, на противагу аспекту діахронії, який передбачає опис мови як процесу її розвитку з виявленням відповідних змін у її системно-структурній організації [32, c. 254].

Отже, мова є системно структурним  утворенням, яке включає в себе елементи, аспекти і відношення. Таке її розуміння полегшує дослідження  і опис мови, забезпечує побудову несуперечливої моделі такого складного, універсального засобу спілкування і пізнання, яким є людська мова. Елементи мови групуються, утворюючи більші структурні одиниці.

1.3. Лексико – семантичне поле  як одиниця лексичної системи мови.

Лексико-семантичне поле (ЛСП) – це термін, який застосовується в лінгвістиці найчастіше для позначення сукупності мовних одиниць, які об’єднані якоюсь загальною (інтегральною) лексико-семантичною ознакою;  іншими словами, тим, що має деякий загальний нетривіальний компонент значення.  Початково в ролі таких лексичних одиниць розглядали одиниці лексичного рівня – слова; пізніше в лінгвістичних працях з’явились описи семантичних полів, які також включали словосполучення та речення [3, c. 65]

Семантичною основою ЛСП  є система уявлень людини, про  об’єктивну дійсність, тому лексико-семантичне поле розглядається як основна структурна одиниця лексико-семантичної системи мови, яка може бути представлена у вигляді сукупності різних об’єднань слів і системи відношень між ними, що відбивають закріплене у свідомості носія мови осмислення світу та себе в ньому [7, с. 216].

Семантичне поле характеризується такими основними властивостями  як:

1. наявністю семантичних відношень (кореляцій) між словами, що його складають;
2. системним характером цих відношень;
3. взаємозалежністю та взаємообумовленістю лексичних одиниць;
4. відносною автономністю поля;
5. безперервністю позначення його смислового простору;
6. взаємозв’язком семантичних полів у межах всієї лексичної системи [16, c. 150-154]

Досить широко властивості  ЛСП виділила Чумак І.І.:

1. Семантичне поле утворюється за допомогою багатьох значень, які мають хоча б один загальний компонент (загальну семантичну ознаку). Цей компонент звичайно виражається архілексемою (гіперлексемою), тобто лексемою з найбільш узагальненим значенням.
2. В ЛСП виділяють мікрополя – семантичні об’єднання, члени яких пов’язані інтегральною ознакою, вираженою зазвичай домінантою мікрополя (ядерною лексемою). Зовнішню структуру мікрополя складає ядро та декілька областей, одні з яких можуть розташовуватися в безпосередній близості до ядра (ближня периферія), а інші на периферії мікрополя (дальня периферія).
3. Внутрішня структура поля розуміється як набір кореляцій, які пов’язують  семантичні одиниці (Кореляція в лінгвістиці, протипоставленість або зближення одиниць мови за певними властивостями (на всіх рівнях мовної системи)).
4. Для поля характерною рисою є взаємовизначеність елементів, яка виступає іноді у вигляді взаємозаміни цих елементів.
5. ЛСП не ізольовані один від одного. Кожне слово мови входить в певне ЛСП, причому найчастіше, внаслідок своєї багатозначності, не тільки в одне.
6. Одне семантичне поле може включатись в інше поле більш високого рівня [33, c. 132].

Розглядаючи ЛСП, варто зупинитись на його структурі. У структурі семантичного поля можна виділити такі частини  як:

• Ядро поля, що представлене родовою архілексемою спільною для певного лексико-семантичного поля чи тематичної групи – компонентом, навколо якого розгортається поле. Оскільки ядро є лексичним вираженням смислів, або семантичних ознак, воно може замінити кожен із членів парадигми, будучи представником усієї парадигми;
• Периферія поля складається з одиниць, що є найвіддаленішими за своїм значенням від ядра. Вони деталізують та конкретизують основне значення поля. Зазвичай периферійні елементи перебувають у зв’язку з іншими семантичними полями, утворюючи при цьому лексико-семантичну цілісність мовної системи та її континуум (неперервність) [3, c. 87].

Отже, ЛСП складає група слів (словосполучень), яка об’єднана одним родовим значенням архілексеми. ЛСП містить в собі одиниці, які за своїм значенням знаходяться на різних “відстанях” від ядра поля (ближня і дальня периферія), і є самостійною одиницею лексикону, яка має свою структуру, ознаки та зв’язки між її елементами всередині та з елементами інших систем ззовні. Для з’ясування особливостей структури ЛСП та його зв’язку з іншими одиницями лексико-семантичної системи мови необхідно знати структури значень слів, що до нього входять.

 

1.4. Компонентний аналіз значення слова.

Для дослідження змістового аспекту значеннєвих одиниць  мови найефективнішим є компонентний аналіз [23, с. 55]. Він є системою прийомів лінгвістичного дослідження значення слова та вивчення його складових компонентів, які називаються семами, семантичними множниками і, зрідка, маркерами. За цими ознаками (компонентами) ЛО різняться між собою або об’єднуються. Виділення в лексичній одиниці складових елементів здійснюється шляхом зіставлення її з іншими одиницями, які мають з нею семантичну спільність [1, с. 53-54].

Основи  компонентного  аналізу заклали американські антропологи У.Лаунсбері та Ф.Гудінаф. Поштовхом для його виникнення послужила методика опозитивного аналізу у фонології, розроблена М.С. Трубецьким, за якою шляхом протиставлення фонем виділялись їх ознаки. Згодом цю методику застосував Р.О. Якобсон у граматиці при описі відмінкових закінчень. Перенесена на вивчення лексичної семантики, ця методика отримала назву компонентного аналізу, що цілком обґрунтувано, оскільки на лексико-семантичному рівні компонентний аналіз суттєво відрізняється від подібного аналізу у фонології [41, c. 23].

Для компонентного аналізу  важливим є встановлення не тільки сем, і їх структурної організації, тобто місця і ваги кожної семи в компонентній структурі значення, оскільки простий перелік сем не дає вичерпного уявлення про смисловий зміст значення слова, який залежить також від структурної організації сем, їх способу групування, тобто від місця кожної семи в структурі значення тощо.

Не всі семи за своєю  природою і функціями є однаковими [12, c. 175]. Розрізняють такі види сем: класема, архісема, диференційна, інтегральна, ймовірна (потенційна) та градуальна семи.

Класема – найбільш узагальнена  за змістом сема, що відповідає значенню частин мови (предметність, ознака, дія  тощо), її ще називають категоріальною семою (наприклад: книжка – категоріальна сема “предмет”).

Архісема – сема, спільна  для певного ЛСП чи тематичної групи (наприклад: “хлопчик прийшов додому” – архісемою слова “прийшов” буде рух).     

Диференційна сема – сема, за якою розрізняють значення (наприклад: учень – той хто навчається в школі, чи вчиться якоїсь професії чи майстерності).

Інтегральна – сема, спільна  для двох чи більше значень (так, їхати, ходити, бігти мають інтегральну сему  «місце переміщення – земля», бігти і летіти – «одно спрямованість»; інтегральною завжди є архісема).

Ймовірна (потенційна) –  сема, яка не характеризує предмет, чи взагалі поняття, позначене аналізованим словом, а може виявлятися в певних ситуаціях (наприклад для слова блискавка потенційною семою буде швидкість).

Градуальна сема – сема, яка не представляє якоїсь нової  ознаки, а лише ступінь вияву, інтенсивність  тієї самої ознаки, що є в інших  близьких за значенням словах. Так, скажімо, слова теплий, жаркий, гарячий протиставлені між собою градуальною семою: різняться ступенем вияву ознаки тепла [11, 57-56].

Компонентний аналіз є ефективним методом дослідження значення слів, об’єднаних в одну лексичну мікросистему за визначеною інтегральною змістовою ознакою, шляхом логічного зіставлення значень одиниць цієї мікросистеми за різноманітними змістовими параметрами (форма, колір, розмір і т.д.) з метою виявити диференціальні ознаки, які розрізняють значення поданих одиниць в межах аналізуючої мікросистеми.

Процес компонентного  аналізу розділяється на три етапи:

1. Побудова гіпономічної групи;
2. Виявлення диференціальних сем і параметру, за яким виділяють ці диференціальні семи;
3. Перевірка результатів аналізу [42].

І. Побудова гіпономічної групи:

Як відомо, гіпономія – одне з основних парадигматичних стосунків в семантичному полі – ієрархічна організація його елементів заснована на родо-видових стосунках: семантично однорідні одиниці включаються у відповідний клас найменувань. Слова, що відповідають видовим поняттям (наприклад, місяць, сонце, зірки)  виступають як гіпоніми по відношенню до слова що співвідноситься з родовим поняттям (небесне світило) і як когіпоніми по відношенню один до одного.

Гіпономічна група будується таким чином:

1)     береться  аналізоване слово, наприклад,  німб;

2)     виділяються його согіпоніми (якщо такі є) – ореол;

3)     виявляється гіперонім цих когіпонімів: сяйво.

ІІ. Виявлення диференціальних  сем:

Другий етап компонентного  аналізу полягає у виявленні диференціальних сем (смислових компонентів, що розрізняють значення когіпонімів) і параметру за яким виділяються ці диференціальні семи.

Слово:	Архісема:	Диференціальна сема:	Семантичний параметр:
батько	один із батьків	чоловік	стать
мама		жінка

 

У разі відсутності у слова  когіпонімів, що досить характерно саме для метафоричних найменувань або абстрактних понять, диференціальна сема виявляється шляхом порівняння значень видового і родового найменувань відповідної гіпонімічної пари. Як приклад проаналізуємо значення слова hope (родове ім'я feeling):

Слово:	Архісема:	Диференціальна сема:	Семантичний параметр:
hope	feeling	a process in person’s mind	wish

ІІІ. Перевірка результатів  аналізу:

Третій етап компонентного  аналізу включає перевірку результатів аналізу. Один з прийомів перевірки був запропонований Т.П. Ломтєвим: якщо сума виділених в результаті компонентного аналізу сем дорівнює значенню проаналізованого слова, це свідчить про те, що аналіз проведений вірно[18, c. 137]. Наприклад: батько = один з батьків + чоловік.

До прийомів компонентного аналізу входить, зокрема, дефініційний аналіз, що є аналізом словникових визначень з метою виявити структуру значення слова (його компонентний склад) або відмінності в значеннях декількох (двох і більше) слів. Під час дефініційного аналізу використовуються переважно логічні дефініції, які складаються з двох частин: 1) ідентифікатора, який називає архісему; 2) конкретизатора, що називає диференціальну сему. Слід відмітити, що конкретизаторів в дефініції може бути декілька. Наприклад, якщо порівняти дві дефініції: 1) око (орган зору); 2) вухо (орган слуху). Дефініції відображають семний склад значень  слів (око = орган + зір, вухо = орган + слух), проте не містять (або не завжди містять) інформацію про семантичний параметр. Тому, слід відмітити, що дефініційний аналіз досить часто використовується як своєрідний, неповноцінний замінник (ерзац) компонентного аналізу [2, c. 48].

Отже, у компонентному  аналізі  дефініційний аналіз виступає як один з інструментів виявлення сем. А оскільки компонентний аналіз використовується й на практиці, то удосконалення методики виявлення й опису сем сприяє проникненню в семантичну природу слова, яка відображає знання, набуті людиною в процесі суспільної практики та її осмислення різних аспектів свого фізичного та духовного існування.