Переклад метафор у економічному газетному тексті

РОЗДІЛ 1. Місце  метафори в лінгвістиці та особливості  її перекладу

1.1 Визначення поняття метафори та аналіз підходів видатних лінгвістів до вивчення явища метафоризації

Серед експресивних засобів  англійської мови важливе місце  займає метафора.

Слово "метафора" походить від грецького – «metafora» («перенесення»). 
Традиційно метафора розглядалася головним чином в термінах стилістики і риторики як засіб досягнення образності та емоційного впливу на аудиторію. Однак з часу опублікування Дж. Лакоффом і М. Джонсоном їх відомого  дослідження «Метафори, якими ми живемо» [19], за яким пішов ряд не менш значущих робіт з когнітивістики, домінуючим став розгляд метафори як когнітивного явища, механізм якого широко задіяний в процесах концептуалізації, формуванні семантики похідного слова, термінотворенні та породженні дискурсу.

Розглянемо  дослідження лінгвістів та визначення метафори, які вони дають. Наприклад, А.П. Чудінов визначає метафору як основну ментальну операцію, яка об'єднує дві понятійні сфери і створює можливість використовувати потенції структурування сфери-джерела за допомогою нової сфери [36, 7].

 «Метафора – це мрія, сон мови (« dreamwork of language »). Тлумачення снів потребує співпраці сновидіння і перекладача, навіть якщо вони зійшлися в одній особі. Точно так само тлумачення метафор несе на собі відбиток і творця, і інтерпретатора» – так позначив метафору Д. Девідсон [6, 38].

  С. І. Ожегов у тлумачному словнику називає метафорою:

1) вид, тропу; 2) приховане образне уподібнення [13, 76].

А.І. Гальперін у своїх роботах дає таке визначення: «Метафора – це відношення предметно-логічного значення і значення контекстуального, яке засновується на схожості ознак двох понять»  [14, 51].

О.С. Кубрякова вважає, що «метафора – це твердження про властивості об'єкта на основі деякої подібності з уже позначеним у переосмисленому значенні слова» [28, 64].

За теорією Дж. Лакоффа, метафора  – це прозовий або поетичний вираз, де слово (або кілька слів), що являються концептом, використовуються в непрямому значенні, щоб висловити концепт подібний даному [19, 125].

Метафора як предмет  вивчення в лінгвістиці має, мабуть, одну із найдовших історій. За дослідженням вчених, Аристотель був першим, хто  визначив метафору як перенесення назви  з одного предмета на інший на підставі подібності ознак предметів і "засіб прикраси промови і реалізації поетичної функції мови" [7, 2]. Єдине, з чим не погоджуються лінгвісти, - це те, що метафорична одиниця найчастіше являє собою не окреме слово, а словосполучення, речення або текст, без якого метафоричне образне значення слова не може існувати.

І.В. Толочин  виділяє 3 основних погляди на лінгвістичну природу метафори:

- Метафора як спосіб існування значення слова,

- Метафора як явище синтаксичної семантики,

- Метафора як спосіб передачі змісту в комунікативному акті [31, 58].

Метафора  як спосіб існування значення слова. У цьому випадку метафора розглядається як лексикологічні явище. Такий підхід є найбільш традиційним, оскільки тісно пов'язаний з уявленнями про мову, як відносно автономну від мовної діяльності і стабільну систему. Відповідно, представники даного підходу вважають, що метафора реалізується в структурі мовного значення слова.

Г.М. Скляревська у своїй монографії «Метафора в системі мови», характеризує перший підхід дослідження. Автор розглядає мовну метафору, протиставляючи її за багатьма параметрами художній метафорі. За                Г.М. Скляревською мовна метафора – це готовий елемент лексики [26, 31]. Описуючи структуру мовної метафори, Г.М. Скляревська включає в сферу своєї уваги структуру лексичного значення слів, які мають метафоричну образність. Метафоричне значення автор визначає як «подвоєння денотата і перерозподіл сем між денотативними та коннотативними частинами лексичного значення» [26, 40]. Образність мовної метафори усвідомлюється тільки дослідниками, а на рівні сприйняття мови вона не ідентифікується. Мовна метафора не може бути сприйнята як така рядовими носіями мови [26, 47].

Метафора  як явище синтаксичної семантики. При такому підході основна увага приділяється метафоричному значенню, що виникає при взаємодії слів у структурі словосполучення та речення. Він є найбільш поширеним: для нього межі метафори більш широкі – остання розглядається на рівні синтаксичної сполучуваності слів.

Найбільш яскраво ця позиція відображена в роботах Н. Д. Арутюнової,   М. Блека, А. Річардса. Даний підхід дозволяє отримати цікаві відомості про вплив семантичної сполучуваності слів на процес метафоризації. В основі механізму формування метафори прихильники семантико-синтаксичного підходу бачать категоріальний зсув. Метафора «пропонує новий розподіл предметів за категоріями і тут же від нього відмовляється» [5, 90]. Суть метафори – «це транспозиція ідентифікуючої (дескриптивної і семантично дифузної) лексики, призначеної для вказівки на предмет мовлення, до сфери предикатів, призначених для вказівки на його ознаки і властивості» [5, 91]. У метафорі встановлюються «далекі» зв'язки між поняттями.

  Семантико-синтаксичний підхід дає дуже багато для розуміння природи метафоричності. Основна цінність цього в тому, що розкривається механізм формування метафоричного значення на основі категоріальної характеризації, що задається самою структурою.

Метафора  як спосіб передачі змісту в комунікативному  акті. Цей підхід –найбільш інноваційний, оскільки образне порівняння розглядається як механізм формування змісту висловлювання в різних функціональних різновидах мови.

У рамках даного підходу  метафора вважається елементом тексту. Функціонально-комунікативний підхід до метафори дає методологічну основу для вивчення метафор в реальних текстах і дозволяє аналізувати специфіку функціонування метафори в залежності від комунікативної спрямованості мовлення. Включення прагматичного та когнітивного аспектів у вивченні метафори відкриває можливість для аналізу своєрідності функціонування метафори в різних функціональних стилях мови.

  Однією із загальних  характеристик метафори є її швидкоплинність. "Метафора не відтворюється, вона виникає кожного разу заново" [33, 4], і, якщо відбувається часте вживання певного метафоричного звороту, почуття новизни стирається, переносне значення слова може стати постійним, а сама метафора може перетворитися на фразеологізм.

  Дж. Лакофф і М. Джонсон розуміють положення про швидкоплинність метафори наступним чином: метафора не тільки існує як результат роботи мозку, але також може бути мотивуючим стимулом, оскільки володіє декількома наслідками [19, 140]:

1. "Метафора висвітлює одні властивості і в той же час приховує інші";

2. "З метафори слідують не  просто інші концепти, але й специфічні аспекти цих концептів";

3. "Метафора може набувати  ефекту зворотнього зв'язку, направляючи наші дії у відповідності зі своїм змістом";

4. Метафори "санкціонують  ті чи інші дії, підтверджують  висновки і допомагають встановлювати цілі";

5. Зміст метафори "частково обумовлений культурно, а частково пов'язаний з попереднім досвідом" індивіда.

На думку деяких лінгвістів, єдиним автентичним методом когнітивної  лінгвістики служить "теорія концептуальної метафори", розроблена Дж. Лакоффом і М. Джонсоном.

Також великий внесок у дослідження метафори зробив М. Блек. У своїй концепції метафори він пропонує розглядати метафору як взаємодію двох концептуальних систем (переступивши, таким чином, через рівень слів): буквальний основний суб'єкт і метафоричний допоміжний суб'єкт [7, 42]. У процесі метафоризації риси основного суб'єкта мов би проглядаються через "фільтр" допоміжного суб'єкта. Осмислення при цьому відбувається не на рівні слів, а на рівні концептів.

 

 

1.1.1 Класифікації метафор

В історії лінгвістики існує кілька трактувань питання класифікації метафор. Різні дослідники виділяли їх в певні типи, розробляли різні підходи та критерії, відповідно до яких розподіляли по різних класах. Метафора – це складний знак, що має ряд структурних особливостей і специфічних рис змістовної сторони, а також виконує у мові певні функції. Але, як зауважив      В.М. Москвін, «звіту параметрів, за якими може проводиться класифікація метафори, ми до цих пір не маємо. Тому систематизація, а в цілому ряді випадків – і виявлення таких параметрів, тобто класифікація метафор з лінгвістичної точки зору, представляються дійсно невідкладними завданнями вітчизняної науки про мову» [16, 32]. В.М. Москвін запропонував найбільш повну класифікацію метафор. Ним були розроблені структурна, семантична і функціональна класифікація метафор.

Семантична  класифікація метафор

Семантична  класифікація представляє найбільший інтерес, завдяки великому полю для  дослідницької діяльності. Дана класифікація спирається на особливості змістовної сторони метафоричного знаку, які полягають у їх смисловій двоплановості (одночасна вказівка на основний і допоміжний суб'єкт), тобто порівняння чогось (основного суб'єкта) з чимось (допоміжним суб'єктом, терміном-порівняння) за якоюсь ознакою (аспектом порівняння). Так, змістом метафори underground marketing – «підпільний  маркетинг» є порівняння маркетингу з підпільною діяльність за ознакою неофіційності; неофіційність - це сфера подібності двох зазначених об'єктів [16, 45].

Дана класифікація розмежовує метафори:

- За основним суб'єктом порівняння;

  - За допоміжним суб'єктом порівняння;

- За спільністю допоміжного і основного суб'єктів порівняння;

- За ступенем цілісності внутрішньої форми метафор:

              - образні метафори,

- загально поетичні (узуальні, загальноприйняті)

- неологічні (індивідуально-авторські),

- стерті метафори

  -  мертві метафори.

Виходячи з  належності знака-носія образу (допоміжного  суб'єкта) до системи термінів тієї чи іншої галузі В.М. Москвін виділяє такі групи метафор:

 - Медичні ( (pre-)election rush - передвиборча лихоманка);

- Спортивні (cross-default  - естафета неплатежів);

- Військові (provision war - продовольча війна);

- Технічні (control linkage  - важільна система управління);

- Азартні (blindfold roulette  - рулетка всліпу);

- Біологічні (viral marketing – вірусний  маркетинг) та інші [16, 87].

Структурна  класифікація метафор

В основі даної  класифікації лежить розгляд зовнішньої структури метафори як певної лексико-граматичної  конструкції.

 Зовнішня структура метафори представлена двома елементами:

- Терміном-порівнянням (компонент словосполучення, який метафоризується; слово в переносному значенні);

- Словом-аргументом (опорним словом) (компонент словосполучення що метафоризується задає тему переносного значення) [14, 76].

За такої  класифікації можуть прийматися до уваги  особливості плану вираження  метафори, зокрема рівнева приналежність  одиниці, що виступає носієм метафоричного  образу. За цим параметром виділяють:

- словесні метафори

- фразові метафори.

Словесні метафори за частиномовною приналежністю  прийнято підрозділяти на:

- субстантивні,

- ад'єктивні,

- дієслівні

- прислівникові.

  За кількістю одиниць-носіїв метафоричного образу розрізняють:

- Метафору просту, в якій план вираження представлений одним словом;

 - Метафору розгорнуту (метафоричний ланцюжок), в якій носієм метафоричного образу є група тематично пов'язаних одиниць.

  Відома класифікація за наявності / відсутності опорного слова:

- Метафора порівняння (замкнута метафора). У ній присутні і слово-параметр, і опорне слово.

- Метафора-загадка, де немає опорного слова [7, 63].

Функціональна класифікація метафор

  В.М. Москвін також класифікує метафори і за функціональною характеристикою [11, 65].

  Номінативна метафора, використовується для позначення об'єкта, що не має власного найменування. Даний вид метафор існує лише в момент номінації, здійснивши функцію номінації, вона втрачає внутрішню форму і «згасає». Така метафора широко використовується в процесі термінотворення в різних галузях науки і техніки.

 Декоративна (художня) метафора. Служить засобом прикрашення мови. Основною сферою її вживання є художні тексти.

  Оцінна метафора. Характерна для медійного і розмовного дискурсу. Експресивна метафора в публіцистиці покликана, насамперед, створювати емоційно-оцінний ефект. Метафоричні моделі публіцистики створюються переважно для того, щоб перенести оцінне ставлення від поняття-джерела до метафоричного значення.

Пояснювальна (педагогічна, дидактична) метафора. Характерна для наукової мови.

На відміну  від номінативної метафори, декоративна, оцінна, пояснювальна метафори довго  зберігають образність, оскільки вони, по суті, створюються заради внутрішньої  форми, яка в метафорах цього типу має певне функціональне навантаження. Внутрішня форма номінативної метафори такого навантаження не має і тому відразу ж відходить на другий план і забувається.

 

Розглянемо ще одну класифікацію, яку надає П. Ньюмарк. Він виділяє 6 типів метафор: стерта (dead), метафора-кліше (cliché), загальна (stock), адаптована (adapted), недавня (recent) і оригінальна (original) [34, 74]. 
          1. Стерті метафори. Під стертими метафорами розуміються метафори, фігуральний характер яких вже не відчувається. Найчастіше вони зустрічаються при описі часу і простору, географічних об'єктів і при позначенні діяльності людей. Метафорами нерідко стають слова, які позначають частини тіла, природні явища, астрономічні абстрактні поняття. В англійській мові до таких слів належать "field", "top", "foot", "mouth", "arm", "fall", "rise" і т. п. Як правило, перекладач рідко зазнає труднощів при перекладі стертих метафор , але далеко не завжди такі метафори можна перекласти дослівно. Англійському вислову "the financial arm of a company" перекладається як «фінансовий підрозділ компанії», "government body" – "орган державної влади". При перекладі стертих метафор слід керуватися принципами лексичної сполучуваності в мові перекладу, тобто до стертих метафор мови оригіналу слід підбирати еквівалентні стерті метафори мови перекладу. Образ, на якому заснована метафора, може не збігатися в різних мовах.