Прийменники в англійській та українській мовах: зіставний аспект (на матеріалі роману Маргарет Мітчелл «Віднесені вітром»)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ПЕРЕКЛАДУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

Прийменники в англійській  та українській мовах:

зіставний аспект

(на матеріалі  роману Маргарет Мітчелл «Віднесені вітром»)

 

 

 

 

 

                     Виконала:

Студентка групи ФІЛ-08-2________________________________________Савкова Ю.О.

 

                   Перевірила:

                             Викладач__________________________________Мельник Ю.П.

 

 

Хмельницький 2012

Анотація курсової роботи

 

Тема________________________________________________________________________________________________________________

Студентка_________________________________________________

Факультету________________________________________________

Кафедра___________________________________________________

Науковий керівник__________________________________________

Захищена__________________________________________________

Короткий зміст _____________________________________________ ___________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

 

 

 

 

План

 

Вступ………………………………………………………………………5

 

Розділ 1. Прийменники в англійській  і українських мовах

1. Прийменник в українській мові

1.1.1   Основні підходи до статусу визначення прийменника в   

               українському мовознавстві……………………………………7

1.1.2   Визначення прийменника, його типи та розряди за   

 значенням та за походженням………………………………..8

1.1.3 Синтаксична роль прийменника у реченні, морфологічні   

 ознаки……………………………………………………………11

1.2 Система прийменників англійської мови

1.2.1   Прийменник в англійській мові, його групи, види

           та категорії……………………………………………………....12 

1.2.2   Семантика та функції прийменників

           в англійській   мові……………………………………………..17

1.2.3   Синкретизм прийменників в англійській  мові………………..18

1.2.4  Функціювання прийменника в реченні………………………..20

1.3 Зіставний аспект прийменників в англійській

та українській мовах…………………………………………………22

 

Розділ 2. Реалізація прийменників а англо-українському дискурсі

2.1 Прийменники часу……………………………………………………28

2.2 Прийменники місця………………………………………..................30

2.3 Прийменники  напрямку………………………………………………32

2.4 Прийменники родового відношення………………………………....33

2.5 Прийменники причини………………………………………………..35

2.6 Прийменники мети……………………………………………………36

2.7 Прийменники стану та способу  дії…………………………………38

2.8 Прийменники поступки……………………………………………..39

 

Висновки………………………………………………………………….41

 

Список використаної літератури………………………………………43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність теми. Порівняльне вивчення англійської та української мов може здійснюватись в двох напрямках: в історичному та у порівнянні мов на сучасному етапі їх розвитку. Одним із шляхів порівняння мов є дослідження перекладів в порівнянні до їх оригиналів. Такі дослідження дають можливість побачити закономірності, притаманні кожній мові. Таким чином, подібні порівняння дають певний матеріал для розробки своєї теорії перекладу з однієї мови на іншу і для дослідження загальних питань проблем теорії перекладу. Порівнюючи різноманітні преклади, ми ставимо перед собою завдання не тільки визначити способи перекладу на іншу мову, але і виявити деякі закономірності, що притаманні обом мовам. Порівняння рідної мови з іншими часто розкриває людині багатство рідної мови та дає змогу більше вивчити її та заглибитись у конкретні правила, що стосуються мови.

Об’єкт дослідження. Прийменник як частина мови.

Предмет дослідження. Прийменник у сучасній англійській та українській мовах. Основна мета даної роботи полягає в тому, щоб відповідно до сучасних наукових теорії та принципів даи всебічний аналіз прийменникам і зробити порівняння англійських та українських прийменників, знайти відмінності у їх вживанні та функціюванні та прослідкувати особливості їх перекладу.

Завдання:

• Дати визначення поняттю «прийменник» в обох мовах;
• Розглянути типи, категорії, розряди за значенням і походженням прийменників;
• Визначити синтаксичну роль прийменників у реченні;
• Визначити функції прийменників;
• Дати визначення поняттю «синкретизм»;
• Розглянути особливості перекладу прийменників з англійської мови на українську.

Методи дослідження. У якості основного робочого методу використовується порівняльно-зіставний аспект.

Матеріалом для спостереження й аналізу послужив роман Маргарет Мітчелл «Віднесені вітром».

У Розділі 1 курсової роботи «Прийменники в англійській та українській мовах» розглядаються визначення прийменників, їх типи та розряди за значенням та походженням, функціонування їх у реченні, та їх функції в обох мовах.

У Розділі 2 розглядаються на прикладах особливості структури та перекладу прийменників в обох мовах.

У сучасному мовознавстві ще немає  єдиного погляду на визначення, роль і місце прийменника в системі  частин мови. Над проблемою прийменника як частини мови працювали багато мовознавців: А.С. Мельничук, З.І Іваненко, А.С. Колодяжний та інші. Інші ж характеризують прийменник як морфему: О.О. Потребня, І.О. Бодуен. Треті ж вважали, що прийменник – це самостійне слово. Детальніше про це буде йтись в Розділі 1, питання 1.

Проблеми мовної номінації, а особливо вивчення специфіки слів з відносною семантикою, є одним з найактуальніших у сучасній лінгвістиці. У зв’язку із збільшеною увагою до дослідження змістовної сторони мови та вивчення лексики у категоріальному плані особливий інтерес представляє розгляд семантики прийменників з точки зору відображення ними категоріальних значень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Прийменники в англійській і українській мовах

 

1.1 Прийменник в українській мові

1.1.1 Основні підходи до статусу визначення прийменника в українському мовознавстві

У сучасному мовознавстві ще немає  єдиного погляду на визначення, роль і місце прийменника в системі  частин мови.

Найпоширенішою теорією є тлумачення прийменника як службового слова з послабленим лексичним значенням. Такого погляду дотримуються в українській, російській, білоруській, узагалі у слов'янській граматиці цілий ряд мовознавців: В. С. Бондаренко, А. М. Пашківський, І. Г. Чередниченко, А. С. Колодяжний, А. С. Мельничук, З. І. Іваненко та багато інших.

Прибічники іншої теорії характеризують прийменник як особливого роду морфему. До такого розуміння прийменника  наближалися у своїх судженнях О. О. Потебня, І. О. Бодуен де Куртене, О. М. Пєшковський, В. О. Богородицький, В. В. Виноградов та інші. Теорію морфемної природи прийменника теоретично довів Є. Курилович. Поглибив, розбудував і послідовно використав на матеріалі прийменникової системи сучасної української літературної мови І. Р. Вихованець. У морфемній теорії прийменник має лише граматичне значення і цілковито позбавлений лексичного значення, тому що він не відображує предметів і явищ матеріальної дійсності, а лише свідчить про взаємозв'язки між предметами та явищами цієї дійсності. Лексичне ж значення асоціюється з семантикою відношень, які вони виражають. На користь такої точки зору прийменника вказує:

• нездатність окремого номінативного вживання;
• неспроможність самостійно поширювати словосполучення;
• неможливість паузи після цих слів у мовленні;
• морфологічна або семантична нерозкладність більшості з них;
• нездатність нести на собі смисловий наголос (за винятком тих випадків, коли відбувається протиставлення за контрастом);
• відсутність самостійного наголосу більшої частини службових слів;
• своєрідність граматичних значень, які розчиняють у собі лексичний зміст службових слів.

За третьою теорією, яка не знайшла  поширення в мовознавстві, прийменник виділяється як самостійне слово. Дослідники, які вивчають прийменник як самостійне слово, ототожнять його лексичне значення з лексичним значенням повнозначних слів. Так, І. К. Кучеренко переконаний у тому, що прийменники є прислівниками узагальненого значення: основна роль прийменників полягає в тому, щоб утворювати складений член речення (прийменник + іменник = прислівник). Прийменник виконує в складеному члені речення роль повнозначної зв'язки, яку можна назвати обставиною. О. О. Потебня назвав прийменник зв'язкою об'єкта. Іменник же, який фактично є додатком, що характеризує по-своєму те, що виражається зв'язкою, у цьому разі як компонент складеного члена речення, тут конкретно — обставини, може бути названим іменною частиною складеної обставини. Отже, за І. К. Кучеренком, прийменник граматичними рисами схожий на ознаки дієслівної зв'язки. Щодо так званих післяйменників (слова або морфеми (за іншою теорією), що виражають синтаксичні відношення між іменними частинами мови та дієсловами), то їх прибічники цього погляду називають дієслівними суфіксами. Також існує думка, що прийменник не є ні словом, ні морфемою. Структурно він набуває ознак слова, функціонально — ознак морфеми. Такої думки дотримується О. П. Суник. [20]

 

1.1.2 Визначення прийменника, його типи та розряди за

значенням

Таким чином, зважаючи на викладені  вище синтенції,  прийменник –  це службова частина мови, що виступає разом з відмінковою формою іменника, займенника або числівника для вираження підрядних зв'язків між словами в реченні та для вираження залежності її від інших слів у словосполученні (третій від краю, кожен з присутніх, піклуватися про дітей) і у реченні (Гуляв я по полю; Хтось із вас тут, певно, зайвий). [13]

Прийменник допомагає виражати відношення між предметами (парк для прогулянок), ознаки до предмета (пісня без слів) або дії до предмета (піднятися о шостій).

Разом з відмінковими формами іменників, числівників, займенників прийменники можуть виражати:

• час (без п’яти хвилин, о десятій годині);
• простір (злетіти у небо, доїхати до міста);
• причину (запізнився через транспорт);
• мету (прийшов на урок, зустрівся з однокласниками);
• спосіб дії (сказати по правді, робити з задоволенням);
• порівняння (більший за інших, найменший у класі);
• відношення до матеріалу (штани з вельвету, зошит з паперу);
• предмет, на який спрямована дія (розповідати про навчання, привітати зі святом).
• напрямок: їхати (куди?) на море, йти (куди?) до лісу;
• місце: росте (де?) біля криниці.[20]

 

РОЗРЯДИ ПРИЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ ТА ФОРМОЮ

Прийменники поділяються на:

1. Первинні (непохідні) та вторинні (похідні): відприслівникові, відіменникові та віддієслівні;

2. Прості, складні і складені.

 

ПЕРВИННІ, ВТОРИННІ (ВІДПРИСЛІВНИКОВІ, ВІДІМЕННИКОВІ ТА ВІДДІЄСЛІВНІ) ПРИЙМЕННИКИ

За походженням прийменники  поділяються на первинні (непохідні) і вторинні (похідні):      

• первинні (біля, без, в (у), від (од), для, до, з, за, над, під, о, через);
• вторинні (поряд, коло, кінець, край, зважаючи на).

Вторинні (похідні), у свою чергу, можуть бути:

• відприслівникові (близько, внаслідок, всупереч, вслід, довкола,    

                       замість, насеред, навкруги, навпроти, на­ передодні);