Семантичні, мотиваційні, культурологічні особливості елементів ЛСП «коштовне каміння» в англійській мові

 

План

 

 

 

Вступ

 

Представники структурного напрямку розглядають мову як багаторівневу систему, що містить взаємопов’язані та взаємозумовлені дискретні елементи, об’єднані у підсистеми, які, у свою чергу, базуються на парадигматичних, синтагматичних та епідигматичних відношеннях. Одним із проявів парадигматичних відношень у лексиці є лексико-семантичне поле (далі – ЛСП). У сучасній лінгвістиці існує значний доробок досліджень польових структур, зокрема, у працях Є.Ф. Бєляєвої, Є.Л. Березович, Л.М. Васильєва, В.Н. Денисенко, Н.В. Драпей, Г. Іпсена, С.В. Кезіної, І.М. Кобозевої, М.П. Кочергана, А.М. Кузнєцова, М.В. Нікітіна, З.Д. Попової, Й.А. Стерніна, Й. Тріра, Г.А. Уфімцевої, Д.Н. Шмельова, Г.С. Щура. Серед проаналізованих ЛСП можна відзначити, зокрема, поле «дім» на матеріалі російської мови, поля «рух», «мислення», «говоріння» та «темпоральність» в українській мові, поля «тваринництво», «мистецтво», «жестикуляція» на матеріалі англійської мови тощо. Водночас недостатньо дослідженою (в польовому аспекті) залишається так звана конкретна лексика, до якої належать й розглянуті нами елементи ЛСП «коштовне каміння» в англійській мові, тому дане дослідження є актуальним у сучасній науці.

Мета даної курсової роботи полягає у дослідженні структури лексико-семантичного поля «коштовності» в сучасній англійській мові.

Завданнями роботи є:

- визначити значення поняття  лексико-семантичне поле;

- з’ясувати  особливості  елементів англомовного ЛСП «коштовності»;

- визначити структуру  мовного ЛСП «коштовності»;

- розглянути та порівняти особливості функціонування елементів ЛСП «коштовності» в англійській мові;

Об’єктом дослідження є назви коштовного каміння в англійській мові.

Предметом аналізу виступають семантичні, мотиваційні, культурологічні особливості елементів ЛСП «коштовне каміння» в англійській мові.

При дослідженні використовувалися такі методи: метод вибірки, компонентний, дефініційний та концептуальний аналіз, а також контекстуально-інтерпретаційний та кількісний методи.

Матеріалом дослідження ЛСП «коштовності» в англійській мові є 28 слів, що позначають дорогоцінне каміння, та їх дефініції, отримані на базі тлумачних словників англійської мови різної функціональної спрямованості. У роботі також використано спеціалізовані мінералогічні словники насамперед з метою роз’яснення тієї чи іншої галузевої інформації наявної в загальних тлумачних словниках. Мовленнєва вибірка налічує 415 випадків вживання номінацій коштовного каміння в англомовних прозових та поетичних творах різних жанрів, що уможливило визначення особливостей функціонування назв коштовного каміння у народній та авторській творчості, а також їх специфіку у різних жанрах.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше проаналізовано ЛСП «коштовності» в англійській мові в семантичному, мотиваційному та культурологічному аспектах, а також досліджено його функціонування в англомовних художніх прозових та поетичних творах – як фольклорних, так і літературних.

Теоретична значущість роботи полягає в тому, що її результати становлять   певний  внесок у   структурну   семантику,   зокрема,   теорію   поля. Дослідження особливостей ЛСП «коштовне каміння» в англійській мові та мовленні дало підставу для розкриття лінгвокогнітивних аспектів його елементів, що сприятиме подальшому аналізу інших ЛСП, до складу яких входить конкретна лексика.

При дослідженні використовувалися такі методи: метод вибірки, компонентний, дефініційний та концептуальний аналіз, а також контекстуально-інтерпретаційний та кількісний методи.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРО ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНУ ГРУПУ

1.1. Лексико-семантична група як мікросистема в системі мови

Слова у мові не існують ізольовано, а об'єднані за спільністю значень у групи та мікросистеми. Семантичний зміст слова зумовлений відношеннями, які формуються в сітці протиставлень даного слова іншим словам цієї ж мікросистеми. Кожне слово в своїй мікросистемі має певне місце, яким і визначається його значення. Лексико-семантична система є найбільш рухомою серед усіх мовних рівнів. У лінгвістичній літературі останнього часу спостерігається посилена увага до парадигматичних відношень, тобто до відношень між словами на основі спільності або протилежності їх значень. Поняття лексико-семантичного поля можна представити як сукупність пов'язаних парадигмою лексичних одиниць, які об'єднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну й функціональну подібність позначуваних явищ.

Як будь-яка система, лексико-семантична система базується на відношеннях. Як і в фонології, тут відношення бувають парадигматичними й синтагматичними [26, 6].

Беручи до уваги той факт, що автор використовує лексико-семантичні групи слів для побудови більш повної картини в уяві читача, наше дослідження є досить актуальним.

Лексико-семантичні поля не є ізольованими об'єднаннями. Вони пов'язані між собою. Зв'язок між групами забезпечує безперервність семантичного простору, об'єднує всі групи в одну лексико-семантичну систему мови.

Будь-яка зміна в лексичному складі мови позначається на системних відношеннях. Нерідко трапляються випадки, коли слово, набуваючи нового значення, впливає на появу подібних значень у всіх інших семантично пов’язаних із ним слів. Іншими словами, відбувається семантичне "зараження" слів певної мікросистеми, внаслідок чого у системних об'єднаннях виникає паралелізм значень, а нерідко й форм.

Системна організація лексики проявляється в наявності в ній об'єднань слів, що характеризуються якоюсь спільністю значень. Такі об'єднання слів називаються лексико-семантичними парадигмами, а семантичні відношення між членами парадигми - парадигматичними відношеннями.

У минулому столітті було заявлено про системний характер лексики видатним українським мовознавцем А.А. Потебнею, який ґрунтовно розробив загальну теорію слова в плані форми і змісту. Великий внесок у вивчення системності лексики був зроблений російською мовознавцем М.М. Покровським, на думку якого слова в своєму семантичному розвитку орієнтуються на своїх системних партнерів (синоніми, антоніми і т.п.).

До висновку про системність мови прийшли в результаті своїх досліджень такі лінгвісти, як Г. Остгоф, Г. Шпербер, В.В. Виноградов, О.І. Смирницький. Одним з найбільш яскравих маніфестантів системності лексичного рівня мови, як відомо, виступають лексико-семантичні групи (далі - ЛСГ). Слова, які об'єднуються за схожістю значення, складають ЛСГ. При цьому багатозначне слово може входити до складу кількох ЛСГ. Весь словник мови - це система дотичних, а часом і перехресних, лексико-семантичних груп.

Парадигматичні відношення, з одного боку, служать підставою для характеристики лексико-семантичних парадигм (надалі для стислості просто парадигм), а з іншого боку – самі залежать від приналежності слів до певної частини мови. В цьому плані істотною є різниця між словом і предметним значенням - іменників і слів зі значенням ознаки - дієслів, прикметників, прислівників.

Б.А. Серебренников виділяє такі характерні ознаки ЛСГ:

- Постійний семантичний  контекст, специфічний для кожного  значення;

- Певні моделі сполучуваності;

- Міжслівні зв'язки слів  у мікросистемах.

- В ЛСГ можуть бути встановлені синонімічні ряди, синонімічні пари, що являють собою семантичний мінімум;

- Поняття ЛСГ не обмежується  тільки інвентарним перерахуванням  її членів та їх значень. У  ЛСГ може бути легко виділено  центральне слово, яке має найбільше  число значень [15, с. 281].

За визначенням А.І. Кузнецової в основі ЛСГ лежать категоріально-лексичні семи: «Основна парадигматична особливість слів однієї ЛСГ полягає в тому, що в їх значеннях є єдина категоріально-лексична сема. Ця сема становить семантичну основу групи і в кожному окремому слові уточнюється за допомогою диференціальних сем» [8].

Враховуючи викладене, можна запропонувати наступне робоче визначення ЛСГ. Під ЛСГ ми будемо розуміти таке лексичне об'єднання, в якому слова групуються на основі інтегральної семи, набір диференційних сем може бути однотипним, повторюваним і специфічним для кожної ЛСГ.

 

1.2. Способи опису лексико-семантичної групи

Семантичні зв'язки і відношення між словами, усвідомлювані носіями мови, лежать в основі лексико-семантичних парадигм. Однак носії мови не завжди уявляють характер, ступінь семантичної близькості слів. З іншого боку, в мовній свідомості носія мови, в тому числі і самого дослідника, можуть бути не представлені всі слова, що входять в ту чи іншу парадигму. Внаслідок цього виникає проблема виокремлення з словникового складу слів, що утворюють ту чи іншу парадигму, проблема визначення кордонів конкретної парадигми.

Один з таких шляхів, на який нерідко стають дослідники, полягає в тому, що прочитується тлумачний словник певної мови і з нього виписуються слова (точніше, лексико-семантичні варіанти слів), що мають задане значення або в значення яких входить заданий компонент (сема). Цей прийом незручний тому, що він вимагає багато часу.

Витягнутий зі словника список слів потребує перевірки на входження в шукану парадигму. Пропонуються різні критерії перевірки.

Одним з таких критеріїв є трансформовані речення (або словосполучення) з даним словом. Цей прийом використовувала Е.В.Кузнецова [19, с. 87] при виділенні із словників лексико-семантичної групи дієслів із загальним семантичним ознакою «оволодіння». Належність дієслова до даної парадигми перевірялася за допомогою трансформації: Петя купив книгу - книга є у Петі; Брат виграв автомобіль - автомобіль є у брата і т.п.

В.Г. Гак пропонує для перевірки приналежності слова до певної парадигми замінювати його «родовим терміном, що символізує семантику класу в загальній формі» [10, с. 14].

Щоб проаналізувати лексико-семантичну парадигму у вигляді списку слів із зазначенням їх словникових значень, насамперед треба встановити, що спільного між членами парадигми і чим вони відрізняються один від одного. Спільність і відмінність встановлюється стосовно різних сторін членів парадигми. По-перше, розглядаються семантичні відношення між членами парадигми: виділяються семантичні компоненти, загальні для всіх членів парадигми, і компоненти, властиві кожному слову. Аналіз семантичних відношень, пошуки спільних і диференціальних сем здійснюються з використанням таких прийомів, як звернення до позамовної дійсності з метою виокремлення ознак предмета або явища, званого словом, і зіставлення виділених ознак з компонентною структурою значення слова; лінгвістичний експеримент (як він описаний Л.В . Щербою), що полягає в заміні в тексті аналізованого слова іншим членом парадигми і в аналізі смислових змін, що відбулися; порівняння тексту з аналізованим словом і його перекладу на ту чи іншу європейський мову, відому досліднику; виведення семантичних відмінностей з відмінностей в сполучуваності слів

По-друге, піддаються аналізу синтагматичні відношення членів парадигми на основі зібраних дослідником прикладів їх вживання в текстах різного характеру. Виділяються слова (або слово), що володіють найбільш широкою сполучуваністю - вони, мабуть, утворюють ядро парадигми, - і периферійні елементи, сполучуваність яких є більш вузькою.

По-третє, визначається тип лексичного значення кожного слова.

По-четверте, дається стилістична кваліфікація кожного члена парадигми - на підставі позначень в словниках, а також аналізу текстів, в яких зустрілися члени парадигми.

По-п'яте, члени парадигми характеризуються із словотворчої точки зору: похідним або непохідним є слово, як воно створено, якщо похідне, і які його словотворчі можливості.

На підставі отриманих матеріалів члени парадигми групуються, виділяється центральна, ядерна частина (група) і периферійні елементи, кожен член парадигми отримує цілий ряд характеристик, що визначають його місце в даній мікросистемі, його зв'язки з іншими членами парадигми і т.д.

Зібрані дані дозволяють також говорити про зв'язок досліджуваної парадигми з іншими об'єднаннями слів і про характер цього зв'язку (через семантичні компоненти, загальні у члена даної парадигми і у слів, що входять в інші парадигми, через багатозначні слова тощо).

 

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ «НАЗВИ КОШТОВНОСТЕЙ» В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ.

 

До досліджуваного ЛСП ми відносимо такі назви коштовностей: agate, amber, amethyst, aquamarine, beryl, brilliant, coral, crystal, diamond, emerald, garnet, gem, gold, jade, jasper, lapis lazuli, moonstone, onyx, opal, paragon, pearl, rhinestone, ruby, sapphire, silver, topaz, turquoise. Всього 28 одиниць.

В аспекті з’ясування семантичних відношень між конституентами досліджуваного мовного поля на основі словникових дефініцій виокремлюємо насамперед родо-видові відношення, які є одними з основних парадигматичних відношень у будь-якому ЛСП. Цей тип зв’язку представлений, у першу чергу, одиницею gem – precious stone, стосовно якої всі інші члени поля є видовими одиницями: “emerald – a very highly esteemed gem-stone; a beautiful velvety green variety of beryl”.

Виконане дослідження семантичного аспекту номінативних одиниць, що позначають коштовне каміння, показало, що до складу їх лексичного значення входять такі компоненти, як дорогоцінність каміння, його зовнішній вигляд,  мінералогічна характеристика та особливості використання.

Сема коштовності каміння є родовою назвою цього класу предметів, вона об’єднує всі члени досліджуваного поля та виражається за допомогою словосполучень “precious / semiprecious stone” (дорогоцінне / напівдорогоцінне каміння). Саме ця ознака виступає у ролі родової назви стосовно всіх номінацій коштовних мінералів. Цінність каміння лежить в основі більшості із проаналізованих фразеологічних зворотів, що можна пояснити, на нашу думку, тим, що фразеологізми в узагальненому вигляді констатують риси людей чи явищ, дають їм оцінку та визначають спосіб дії.