Семантико-стилістичні особливості використання фразеологічних одиниць у творах Олеся Гончара

в) дистантне розташування компонентів ФО.

Стилістичний ефект такого виду синтаксичних трансформацій полягає в актуалізації, увиразненні не тільки самої ФО, а й усього висловлювання. Дистантне розміщення компонентів ФО у художніх текстах О. Гончара здебільшого супроводжується іншими способами індивідуально-авторських змін фразеологізмів (інверсією, заміною компонентів, поширенням компонентного складу):

Із жиру вони в тебе казяться… Ах, лобуряки! [18, c. 208] (казитися з жиру – вередувати, каверзувати, дуріти з розкошів).

„Кампанеллу читаєш, а руки, мабуть, добре грієш біля наших батьків? Індики, виноград, кавуни, підсобки – кругом повна чаша, і все в твоїй владі, який тут на тебе держконтроль?” [19, c. 119] (гріти руки – нечесно, незаконно збагачуватися; наживатися).

Проаналізований матеріал свідчить, що при дистантному розташуванні компонентів ФО елементи речення (вузького контексту), які розмежовують компоненти фразеологізмів, не належать безпосередньо жодному з них. Такі оказіональні зміни ФО на синтаксичному рівні викликані творчою манерою письменника й застосовуються для оптимального пристосування фразеологізмів до умов конкретного тексту.

 Синтаксичні трансформації  ФО, не змінюючи традиційної семантики  фразеологізмів, використовуються  письменником для емоційно-експресивного  виділення думки, актуалізації й  деталізації зображуваного, надання  висловлюванню розмовно-оповідного  характеру та як особливий  засіб текстотворення.

8. Комбіновані (ускладнені) способи трансформації ФО.

Такі ФО приховують у собі величезні виражальні можливості. Проведений аналіз досліджуваного матеріалу дає підстави виокремити такі комбіновані способи оказіональних змін ФО у художній спадщині Олеся Гончара:

 а) ускладнену контамінацію  ФО:

Але ж ти командир, ти комуніст, зумій знайти ключ до її веселого серця… [18, c. 356] (пор. підібрати ключ – знаходити певний спосіб розгадування, розв’язання і т. ін. чогось; знаходити дорогу до серця – домагатися розуміння, прихильності, любові в кого-небудь).

б) ускладнені трансформації ФО на основі дистантного розміщення компонентів: Ця розмова чомусь особливо врізалась Лободі в пам’ять [19, c. 175] (пор. врізатися в пам’ять – міцно запам’ятатися, вразивши чимсь); 

 в) ускладнений еліпсис  ФО:

Багато ти своєму недоліткові дозволяєш! Любовні шури-мури в ефірі розводить! Звиняй! Засмічувати ефір нікому не дозволимо! [20, c. 57] (пор. розводити шури-мури – фліртувати з ким-небудь);

г) ускладнену заміну компонентів ФО:

…Бачиш розмах руки, що його будувала, чуєш енергію тих, що вкладали в нього свою працю і вміння, вдихали живу душу в бездушний камінь, цеглу й метал [19, c. 132] (пор. вкладати душу – робити, виконувати, здійснювати що-небудь з великою любов’ю, старанністю, натхненням).

Аналіз романів О. Гончара „Прапороносці”, „Собор”, „Тронка” дає підстави стверджувати, що всі оказіональні трансформації фразеологізмів у художніх текстах є стилістично мотивованими. Як контекст впливає на ФО і робить можливими їх оказіональні зміни, так і трансформовані ФО впливають зворотньо на контекст, тим самим посилюючи його експресивність, емоційність, інформативність. Навіть кардинальні зміни щодо змісту чи форми ФО, або того й іншого, не знищують ФО, а, навпаки, надають їй більшу емоційну силу, так чи інакше зберігають елементи її форми та значення.

3.3 Використання матеріалів дослідження на уроках української мови в середній школі 

 

Одне з найголовніших завдань шкільного курсу української мови полягає в глибокому й міцному оволодінні учнями лексичним і фразеологічним багатством як стрижнем її самобутності, фундаментом буття і свідченням духовно-культурного й творчого потенціалу її носіїв. В умовах національного відродження українського суспільства виникла нагальна потреба в збагаченні мовлення учнів українською фразеологією. Добірна, фразеологічно багата мова не лише навчає, а й виховує, відкриває глибини народної мудрості. Недаремно М. Рильський уважав, що у фразеології – „дух язика”. Знання скарбів нашої мови й народного досвіду, розуміння їх при читанні художніх творів, преси, при перегляді кінофільмів, спектаклів, правильне їх уживання є безсумнівним покажчиком емоційного освоєння рідного слова.

Аби осягнути фразеологію національної мови, слід довго, старанно й систематично працювати, витративши на це колосальні інтелектуальні ресурси. Але, водночас, фразеологія української мови – надто важливий розділ мовознавчої науки й надто великий пласт мовних одиниць, аби можна було вповні його освоїти на тих кількох уроках, які для цього виділяє чинна шкільна програма. Тому саме вивчення учнями української фразеології в усьому розмаїтті представлених у ній одиниць, освоєння ними типології фразеологізмів, їхньої семантики і походження, вироблення вмінь розпізнавати і розуміти їх у контексті й доречно та правильно використовувати у власних висловлюваннях, будуть ефективними тільки за умов налагодження постійної й безперервної роботи з фразеологізмами на уроках мови та в позаурочний час.

Головне, щоб така діяльність мала постійний, систематичний характер, а не була поодиноким вкрапленням у навчально-виховний процес, спорадичною з’явою на уроках української мови та літератури, де їх вивчення передбачено чинними програмами.

Однією з провідних методичних форм роботи слід визнати систему тренувальних вправ і різнотипних творчих завдань з фразеології української літературної мови. Такі вправи й завдання мають охоплювати різні аспекти фразеології: тонкощі значення і подробиці походження, будову й особливості побутування, зв’язок із конкретним контекстом та лексико-фразеологічним фондом мови загалом, особливості використання в індивідуальному мовленні людини та загальнонаціональній мові тощо. Формулювання завдань слід спрямовувати на активне оволодіння школярами фразеологічними багатствами мови.

Традиційно окреслюють 2 групи вправ: власне фразеологічні та комбіновані [21, c. 189].

Зупинимося детально на першому різновиді. За допомогою власне фразеологічних вправ визначається значення фразеологічної одиниці, її ознаки, будова, явища полісемії, синонімії, антонімії і т. ін. Наприклад:

Вправа „Є голова на плечах” (5 клас): до поданих фразеологізмів доберіть із довідки усталені вирази з протилежним значенням, у дужках поясніть лексичне значення.

Зразок. Бити байдики (ледарювати) – гнути спину (працювати).

Тримати язик за зубами, на всіх парах, душа в душу, без сьомої клепки в голові, язик без кісток, хвіст бубликом тримати, хоч віником мети. (Довідка. Як у воду опущений, мати голову на плечах, дерти горло, хоч відбавляй, води в рот набрав, як сонна муха, як кішка із собакою).

В умовах яскраво вираженого білінгвізму цілком виправдані і вправи на добір фразеологізмів-відповідників (держать нос по ветру – тримати носа за вітром; винтиков не хватает в голове – не має (не вистачає, бракує) однієї клепки в голові; большая шишка – велике цабе; ні в тин, ні в ворота – ни к селу, ни к городу; серед села дороги не знайти – заблудиться в трех соснах; як в око вліпив – не в бровь, а в глаз). 

Ефективним видом роботи є з’ясування типів фразеологізмів за семантичною класифікацією; добір фразеологізмів-синонімів і фразеологізмів-антонімів з наступним використанням їх у контексті (мовленні); аналіз фразеологічних одиниць; робота із використанням фразеологічних словників української мови.

На особливу увагу заслуговують трансформаційні вправи. Серед них слід відзначити вправи на заміну фразеологізмів синонімічними словами, а слів – відповідними фразеологізмами; визначення експресивно-стилістичних властивостей фразеологізмів; вправи на зіставлення відповідних фразеологічних одиниць в споріднених мовах; вправи на відновлення фразеологізмів, як-от: відновіть фразеологізми, поясніть їх значення.

П’яте колесо до лоба; надути носа; собака на вухо наступив; взяти п’яти в руки; замилювати пальці; зробити з комара слона; ногами накивати; задерти губи; дивитися крізь очі; заячі сльози; теревені бити; придушити муху; крокодилова душа; байдики правити; мозолити пальці.

Зазвичай фразеологізми використовуються в художніх текстах або в цілісній формі, або у видозміненій, трансформованій. Якщо першим приділяють увагу, то другі, на жаль, найчастіше обходять у шкільній практиці. Учителеві необхідно вчити учнів ретельно досліджувати художні тексти, працювати над ними „під фразеологічним мікроскопом” (В. Ужченко). Наприклад:

Знайдіть авторські видозміни усталених висловів, поясніть їх умотивованість і художню мету. До яких прийомів автор вдається?

– Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби…

– Вічний солдат, – посміхнувся Черниш, відходячи серцем. – То колись тільки вічні студенти були…

– В нашій мінометній нема таких, що вуха по землі тягають. В нас такий народ, що сам на чужі вуха наступає (Iз творів О. Гончара) [9, c. 125].

Вивчення фразеології не можна обмежити лише виконанням вправ, воно вимагає певної системи роботи, яка охоплює уроки мови та літератури, позакласного читання, розвитку зв’язного мовлення, факультативні заняття, класні години, позакласну роботу (гурток, конкурс, олімпіада, лінгвістична газета, самостійні дослідження). Адже знання фразеології рідної мови допомагають учням усвідомити основні правила культури спілкування, активізують і збагачують словниковий запас учнів, виховують у них увагу до значення стійких сполучення слів, розвивають мислення, формують мовленнєві вміння й навички, сприяють розвиткові логічного і художнього мислення.

Висновки до третього розділу

 

Відтворюючи в прозових творах індивідуальне бачення світу, О. Гончар вводить у художню тканину текстів різні види ФО зі структурою словосполучення і речення. Кількісно переважаючою виявилася група фразеологізмів, співвідносних зі словосполученням, у складі якої виділено окремі лексико-граматичні розряди ФО: вербальні, ад’єктивні, субстантивні, адвербіальні, інтер’єктивні. Дослідивши тексти, визначили, що провідну роль у втіленні художньої ідеї відіграють вербальні та адвербіальні фразеологізми, які мають віталістичний характер. Традиційні ФО оживляють авторську мову, надають їй образності, яскравості, є одним із засобів мовностилістичної характеристики персонажів.

В аналізованих творах О. Гончара виявлено чималу кількість трансформованих ФО. Найбільш продуктивним способом індивідуально-авторського перетворення загальномовних одиниць визнано лексичну заміну (субституцію) компонентів та поширення компонентного складу ФО. Своєрідною авторською знахідкою О. Гончара є контамінація ФО. Оказіональні трансформації фразеологізмів у даних художніх текстах є стилістично мотивованими. Вони сприяють посиленню експресивності, емоційності, інформативності висловлювання.

 Одне з найголовніших  завдань шкільного курсу української  мови полягає в глибокому й  міцному оволодінні учнями лексичним  і фразеологічним багатством. Провідною  методичною формою роботи з  вивчення фразеології є система  тренувальних вправ і різнотипних творчих завдань, що мають охоплювати різні аспекти фразеології. Учителеві слід практикувати активні види роботи, які пробуджують думку учнів, спонукають їх до осмислення мовних явищ, передбачають вироблення в них умінь аналізувати, порівнювати, зіставляти мовні факти.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

З метою дослідження особливостей ідеостилю нами проаналізовано тексти творів Олеся Гончара „Собор”, „Прапороносці”, „Тронка”.

Усі завдання дослідження виконано: проаналізовано наукову літературу; розглянуто теоретичні проблеми дослідження фразеологізмів на матеріалі художніх текстів; охарактеризовано семантико-стилістичні особливості використання ФО у творах Олеся Гончара; з’ясовано можливості використання матеріалів дослідження на уроках української мови в середній школі; узагальнено матеріали дослідження.

У результаті аналізу відзначили, що кількісно переважаючою виявилася група традиційних фразеологізмів, співвідносних зі словосполученням, у складі якої визначено окремі лексико-граматичні розряди ФО. Провідну роль у втіленні художньої ідеї відіграють вербальні фразеологізми.

Серед структурно-семантичних оказіональних змін фразеологічних одиниць у досліджуваних романах О. Гончара виділено лексичну заміну, поширення й усічення компонентного складу, алюзію й контамінацію, синтаксичні трансформації. Аналіз художніх текстів дає підстави стверджувати, що всі оказіональні трансформації фразеологізмів є стилістично мотивованими і надають ФО більшу емоційну силу.

В умовах національного відродження українського суспільства виникла нагальна потреба в збагаченні мовлення учнів українською фразеологією. Вивчення фразеології буде ефективним лише за умови системного характеру. Представлені у дослідженні тренувальні вправи і творчі завдання різних типів можна використовувати на уроках української мови, факультативних і позакласних заняттях, у самостійній навчальній діяльності учнів.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Авксентьєв Л. Г. Індивідуально-авторські видозміни у сфері фразеології / Л. Г. Авксентьєв, В. Д. Ужченко // Українське мовознавство. – 2003. – № 18. – С. 55–60.

2. Авксентьєв Л. Г. Семантична структура фразеологічних одиниць сучасної української мови та особливості її формування / Л. Г. Авксентьєв // Мовознавство, 1988. – № 3. – С. 77–83.

3. Авксентьєв Л. Г. Сучасна українська мова. Фразеологія / Л. Г. Авксентьєв. – Харків : Вища школа, 1988. – 134 с.

4. Алефиренко Н. Ф. Проблемы фразеологического значения и смысла / Н. Ф. Алефиренко. – Астрахань : Изд-во Астраханского гос. педагогического ун-та, 2000. – 220 с.

5. Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології / М. Ф. Алефіренко. – Харків : Вища школа, 1987. – 136 с.

6. Алефиренко Н. Ф. Фразеологическое значение в системе семантических единиц других уровней языка / М. Ф. Алефиренко // Теоретические проблемы семантики и ее отражение в одноязычных словарях. – Кишинев : Штиница, 1982. – С. 176–180.