Словосполучення у складі фразеологізмів у сучасній німецькій мові

До першої групи відносяться дієслівні (предикативні) сполучення, що складаються з дієслів і доповнень типу Schlusse Ziehen, Forderungen erheben , Vorbereitungen treffen , а також дієслівні сполуки, що складаються з дієслова і прийменникових конструкцій типу in Kenntnis setzen, in Betracht Ziehen, zum Ausdruck bringen і тому подібнe.

Стійкі поєднання двох останніх структурних типів в німецькій мові дуже часто мають еквіваленти у вигляді дієслів. Основну масу цієї групи складають фразеологізми, лінгвістична суть яких показана у зв'язку з описом семантичної класифікації одиниць фразеологізмів В.В.Виноградова. 

Вживання фразеологічних одиниць майже всіх перерахованих структурних типів, по суті справи, мало чим відрізняється від вживання слів з нейтральним стилістичним забарвленням, унаслідок чого ми можемо в цьому випадку вважати, що стійкі словосполучення вказаного типа, неафористичні фразеологічні одиниці, виконуючи називну функцію, збагачують словниковий склад мови кількісно.

II група  одиниць фразеологізмів виявляє  у функціональному відношенні корінну відмінність від стійких словосполучень першого типу. Фразеологічні одиниці другої групи є, як правило, експресивними синонімами до тих лексичних одиниць словарного складу мови, що вже існують. У цьому легко переконатися при зіставленні одиниць фразеологізмів із словами, напр.: zwischen zwei Stühlen sitzen і schwanken; den Mund halten і schweigen ; Steine in den Weg legen і hindern, verhindern та ін.  
Підвищена емоційність, влучна оцінка, що мають місце в одиницях фразеологізмів цього типу, створюють їх особливу специфіку. Вони, виконуючи окрім називної також і оцінювальну та комунікативну функції, вдосконалюють і збагачують словниковий склад мови якісно. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКОГО СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

Вивчення німецької мови з метою використання як засобу спілкування та пізнання світу, інструмента думки та комунікації передбачає вивчення граматики одночасно з опануванням лексико-фразеологічної системи мови, яка включає і словосполучення.

Погляди на словосполучення, їх класифікацію та функціональні характеристики постійно еволюціонують. Одна частина дослідників вважає, що ця конструкція може вільно існувати та функціонувати поза межами тексту. Інша доводить, що існування словосполучень поза реченням неможливе. Слід враховувати, що словосполучення служить будівельним матеріалом для речення, а також є номінативним засобом вивчення предмету, явища чи процесу. Ця концепція була сформована академіком В.В. Виноградовим, який визначив специфіку словосполучення через його конструктивні та номінативні функції.

Відомо, що однією з основних синтаксичних одиниць сучасної німецької мови є словосполучення. Основну характерну семантико-синтаксичну особливість словосполучення становить його властивість виражати незакінчену думку, структурно оформлене поєднання двох або більше повнозначних слів. Компоненти словосполучення можуть мати або безпосередній зв’язок між собою, або поєднуються між собою за допомогою прийменника, коли має місце прийменниковий зв’язок між повнозначними словами. Наявність артиклів при цьому на структурні особливості словосполучення не впливає. Безприйменникове словосполучення – Deutsch lernen, прийменникове словосполучення – an der Hochschule studieren.

Характерною ознакою словосполучення є підпорядкованість одного слова іншому, коли одне з них є головним,  а інше – залежним. Структурні особливості словосполучення виявляються в його побудові, в розміщенні компонентів, в тіснішому чи слабкішому зв’язку між складовими частинами словосполучення. Кожна з цих частин має власні морфологічні та синтаксичні особливості. За своєю семантикою словосполучення мають здатність виражати смислові відношення певних понять, як дія – місце (in der Schule arbeiten), предмет – ознака (die heutige Zeitung), якість – ступінь її наявності чи вираженості (ausreichend gross).

За своєю структурою всі словосполучення в німецькій мові поділяються на прості, складні, складені та комбіновані.

Прості словосполучення становлять головну, базову модель, на основі якої виникають всі інші типи словосполучень. За своєю структурною схемою просте словосполучення може бути безприйменниковим або прийменниковим, наприклад: früh aufstehen, im Lesesaal arbeiten. Прийменник може або пов’язувати між собою повнозначні слова (im Bereich der Ausbildung), або являє собою сполучну ланку, що вводить прийменникову групу або просте словосполучення до складу синтаксичної одиниці (unter diesen Bedingungen), чи становить відокремлену прийменникову групу (mit anderen Worten).

Основу складних словосполучень становить структурна схема простого словосполучення. Вона характеризуються тим, що їх компонентний склад розширюється за рахунок розширення обсягу головного чи залежного члена словосполучення. У подібних випадках прості словосполучення, які входять до складних словосполучень,  виступають головними чи залежними членам базової моделі.

Ускладнені словосполучення становлять поєднання простих словосполучень, одне з яких виступає в ролі головного, а інше – залежного словосполучення. Їх основою виступає структурна схема простого словосполучення, яка розширюється за рахунок компонентного складу як головного, так і залежного членів.

Основу комбінованих словосполучень становить структурна схема простого словосполучення. Вони відрізняються від вище згаданих тим, що головним або залежним членом у них виступають координовані елементи. Це є слова, які поєднані сурядним зв’язком. Комбіновані словосполучення є стислими структурами, що виникають для того, щоб уникнути повторення елементів.

Основу всіх складних, ускладнених та комбінованих словосполучень, а також їхніх варіантів становлять прості словосполучення. Підрядний зв’язок між їх компонентами здійснюється або без прийменника (синтетичні конструкції) або за його допомогою (аналітичні конструкції).

Смислові відношення між компонентами словосполучення різняться своїм характером, означальні (die anstrengende Arbeit), додаткові або об’єктні (eine Konzeption ausarbeiten), обставинні (an den Wettkämpfen teilnehmen).

Загальноприйнята класифікація словосполучення базується на морфологічній характеристиці головного члена. В цій ролі можуть виступати повнозначні частини мови. Залежним членом виступає теж одна з повнозначних частин мови. Структурні схеми німецького словосполучення мають такий вигляд:

а) при безприйменниковому зв’язку: V + S, A + S, V + Adv і так далі;

б) при прийменниковому зв’язку: V + p + S, S + p + S, A + p + S і та далі.

Вони являють собою базові лексико-граматичні одиниці синтаксичного рівня, що покладені в основу побудови більш складних синтаксичних одиниць рівня словосполучення.

Отже, словосполучення займає важливий статус в комунікативному процесі і необхідності вираження різних думок. Завжди слід враховувати його структурно-семантичні особливості.

 

1. Структура та зміст прислів'їв

Перш ніж перейти до розгляду структури прислів'їв, необхідно зупинитися на терміні «прислів'я».

Прислів'я в узагальненому вигляді констатує властивості покупців, безліч явищ, дає їм оцінку чи наказує образ дій. Обов'язкова наявність узагальнення і дуже поширений зміст утворюють характерний для прислів'їв повчальний сенс, наприклад:

а) констатація явищ чи властивостей: Keine Regel ohne Ausnahme – Нема правил без винятків; Unverhofft kommt oft – Чого не сподіваєшся, те й отримуєш; Ein Unglück kommt selten allein – Прийшла біда –відчиняй ворота;

б) їх оцінка: Vorsicht ist die Mutter der Weisheit – Обережність передусім; Wьrden sind Bьrden – Становище зобов'язує;

в) розпорядження: Trau, schau, wem – Довіряй, але перевіряй ; Man soll den Tag nicht vor dem Abend loben – Курчат по осені рахують.

Прислів’я найчастіше вживаються на абсолютно конкретні історичні ситуації, з позначенням її окремих елементів.

Конденсуючи народний досвід, прислів'я орієнтовані своїм змістом майже на людині  – риси його характеру, вчинки, відносини у сім'ї, колективі та суспільство тощо. Тому серед прислів'їв неважко виділити тематичні групи – прислів'я про кохання та дружбу, чесність, лінь, розум, і навіть прислів'я, що відбивають побут народу, хоча чітких меж між такими тематичними групами провести не можна.

Прислів’я народжуються усною народною творчістю чи запозичаються з певних літературних джерел, втрачаючи зв'язку з цими джерелами. У кожному випадку вони узагальнюють досвід народу, виведений із її суспільної практики. Кількість таких прислів'їв справді велика у німецькій мові. Практично можна говорити максимум про одну-дві тисячі загальновживаних прислів'їв.

Прислів’я є закінченими висловлюваннями, які виражають певні погляди, тобто, мають найчастіше ідеологічний зміст. У цілому нині ці народні погляди об'єктивні і прогресивні.

Далі для нас є необхідним розглянути структуру прислів'їв. Мовна форма прислів'їв значною мірою диктується їхніми основними рисами: узагальнюючим характером змісту, фольклорним походженням, і навіть переважно розмовною сферою вживання.

Так, граматична форма прислів'їв відповідає характеру їх змісту. Саме тому німецькі прислів'я – це загалом розповідні, а почасти й спонукальні пропозиції. Питальні і окличні конструкції їм не характерні. Пануюча форма дієслова в прислів'ях – «позачасовий» презенс індикатив. З тієї ж причини безліч прислів'їв побудовано як неозначено-особові пропозиції із займенником man, порівн. Den Freund erkennt man in der Not; Was man nicht im Kopf hat, muß man in den Beinen haben тощо. Серед прислів'їв, мають форму складнопідрядні речення, панують моделі wer ..., (der)...; wem..., dem...; wo...,(da)...; was..., (das)...; (wenn)...,so...; wie..., so... (саме з цією послідовністю в залежній і головній частині) порівн.: Wer wagt, gewinnt; Wem nicht zu raten ist, dem ist auch nicht zu helfen; Wie man den Karren schmiert, so löuft er; Wo ein Wille ist, da ist auch ein Weg; Wenn man den Wolf (Esel) nennt, so kommt er gerennt тощо.

Поруч із згаданими обмеженнями використання загальномовних граматичних засобів, в ряді німецьких прислів'їв виявляються особливі синтаксичні структури, нехарактерні для інших німецьких фраз – стійких і вільних. Ці структури відрізняються відсутністю особових форм дієслова і – особливою лаконічністю форми, підвищеною експресивністю та порівняно нечітким формальним вираженням значеннєвого зв'язку між частинами прислів'я.

Наведемо основні структури цього:

Kein(e)+ N№ + ohne +NІ

Kein Rauch ohne Feuer;

Keine Rose ohne Dornen;

Kein Freud` ohne Leid

N№, NІ

Ein Mann, ein Wort;

Ehestand, Wehestand;

Schmeichler, Heuchler

(Adv.№) Part.II№, (Adv.І) Part.IIІ

Früh gesattelt, spät geritten;

Mitgegangen, mitgefangen

A№ N№, AІ NІ

Roter Bart, untreue Art;

Kalte Hände, warme Liebe;

Gleiche Brüder, gleiche Kappen

Wie + N№, so + NІ

Wie der Baum, so die Frucht;

Wie der Herr, so`s Gescherr;

Wie der Kopf, so der Hut

Je + Adv.comp.№, je+ Adv.comp.І

Je länger, je lieber

За цими моделями можуть бути утворені нові вільні фрази, причому вони набувають завдяки конструкції узагальнююче, «прислівне» значення, і деякі згодом можуть ввійти у вживання, порівн. поширені в публіцистиці аналоги прислів'їв: Gleiche Leute – gleiche Ziele; Kein Verbrechen ohne Strafe; Wie die Arbeit, so die Freizeit.

Узагальнююче значення властиве також фразовим схемами, що складаються з цих двох лексично тотожних членів (іменник, прикметник, займенник, прикметник), складені зв'язкою ist чи bleibt.

N імен. + ist + N прикм.

Befehl ist Befehl;

Sicher ist sicher;

Futsch ist futsch und hin ist hin

N імен. + bleibt + N прикм.

Dumm bleibt dumm;

Recht bleibt Recht

Обидві ці конструкції, які надають висловам значення ‘так і є’, є самостійними у сучасній німецькій вимові, вільно наповнячись різними лексичними одиницями, але завжди зберігаючи загальний зміст і специфічне структурне значення.

До перелічених синтаксичних конструкцій слід також додати прислівні моделі з їх постійним лексичним компонентом:

besser/lieber+N імен.+als+ N прикм.

(можливо  також наявність інфінітива і  прикметника)

Besser ein Sperling in der Hand als eine Taube auf dem Dach;

Lieber die alten Kleider flicken als neue borgen

N імен. + geht vor + N прикм.

Recht geht vor Macht;

Ehre geht vor Reichtum

P. + N + ist (nicht) gut + Inf.I

Nach getaner Arbeit ist nicht gut ruhn;

Im Dunkeln ist gut munkeln

Erst + N імен. /Vimper.1 /Inf. імен. + dann + N прикм. /Vimper. 2 /Inf.І

Erst die Arbeit, dann das Spiel;

Erst wägen, dann wagen

Найтиповішою лексико-семантичною рисою прислів'їв є образність. Не будучи їх обов'язковим атрибутом, образність усе ж таки властива більшості уживаних прислів'їв. З цього погляду прислів'я можна розділити на три групи:

а) повністю образні:

Ein falsches Ei verdirbt den ganzen Brei – Ложка дьогтю псує бочку меду;

Stille Wasser sind tief – У тихому омуті чорти водяться;

Der Wolf sterbt in seiner Haut – Горбатого могила виправить;

Es denkt sich jeder in seinen Sack – Своя сорочка ближча до тіла;

Der Teufel läßt keinen Schelmen sitzen – Ворон для крука очей не виклює

б) частково образні (частіше образна група присудка):

Lügen haben kurze Beine – У брехні короткі ноги;

Alte Liebe rostet nicht – Стара любов не іржавіє;

Doppelt genäht hält besser – Кашу маслом не испортишь

в) необразні, наприклад:

Wer wagt, gewinnt – Хто смів, той і з'їв;