Структурний аналіз українських та американських політичних слоганів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний аерокосмічний  університет ім. М. Є. Жуковського

“Харківський авіаційний інститут”

 

Гуманітарний факультет

 

Кафедра прикладної лінгвістики

 

 

Допускаю до захисту 
Зав. кафедри

прикладної лінгвістики

____________________ В. В. Рижкова

“_____”______________2012 р.

 

 

 

СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКИХ ТА АМЕРИКАНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ СЛОГАНІВ

 

 

Дипломна робота

на ступінь бакалавра

студентки групи 743(2)

Охріменко Юлії Миколаївни

 

Керівник дипломної  роботи –

канд. філол. наук, доцент

кафедри прикладної лінгвістики

Кудоярова О. В.

 

Керівник зі спеціальної частини  – 

ст. викладач

кафедри інженерії

програмного забезпечення

Дужа В. В.

 

Керівник з частини охорони  праці – 

доцент кафедри хімії, екології та експертизних технологій

                         Захарченко М. І.

 

 

 

Харків 2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП

 

Політичний слоган як специфічний  жанр політичного дискурсу є безпосереднім інструментом політичної боротьби і займає провідне місце у політичній комунікації. На сьогоднішній день зацікавленість у політиці стрімко зростає, виборці приділяють все більше уваги передвиборчим кампаніям кандидатів, звертаючи увагу на їх агітаційні промови, ретельно аналізуючи їх. Політичний слоган виступає головним знаряддям політичної кампанії, тому він повинен бути емоційно-забарвленним, унікальним, відповідати певним стилістичним вимогам та якомога краще вкоренитися у підсвідомості виборців. Саме від слогану залежить успішність передвиборчої кампанії та інколи навіть і перемога кандидата на виборах, тому цей аспект політичного дискурсу потребує  дослідження Інтерес до політичної комунікації, її вплив на аудиторію та розглядання слогану як невід’ємної частини політичної кампанії і визначає актуальність обраної теми.

Новизна нашого дослідження полягає у доповненні та розширенні відомих даних та знань про політичний слоган як різновид політичного дискурсу.

Об’єктом дослідження виступає політичний слоган як різновид політичного дискурсу.

Предметом дослідження виступають структурно-семантичні особливості американських та українських політичних слоганів.

Мета дослідження: дослідити структурно-семантичні особливості американських та українських політичних слоганів та проаналізувати різницю між ними.

Завдання дослідження:

1. ознайомитись з літературою з даної теми;
2. виділити особливості політичного слогану як різновиду політичного дискурсу;
3. визначити характеристики політичного слогану;
4. виконати класифікацію українських та американських політичних слоганів за типом слоганів;
5. проаналізувати українські та американські політичні слогани на наявністю в них прецедентних феноменів;
6. зробити відповідні висновки.

Гіпотезою нашого дослідження полягає у тому, що не завжди політичний дискурс орієнтований суб’єктами влади на однозначне, повне та адекватне його сприйняття, саме тому і виникає інтерес до аналізу політичного дискурсу та в особливості політичних слоганів.

У даній роботі був  використаний метод кількісного аналізу, метод семантичного та структурно-порівняльного аналізу.

Матеріалом слугували 84 американських та українських політичних слоганів.

Теоретична значущість роботи полягає у розгляданні сучасного стану проблеми, конкретизації й доповненні окремих теоретичних положень у сфері політичного дискурсу.

Практична значущість роботи полягає у класифікації політичних слоганів за типом слоганів та також за наявністю в них прецедентних феноменів.

Публікації:

1. Охріменко Ю.М. Порівняльна  характеристика фразеологізмів з назвою кольору «чорний» та «білий» в англійській та українських мовах / Матеріали I Регіон. науково-практичної конф. [“Актуальні проблеми прикладної лінгвістики очима наукової молоді”], (Харків, 11-13 трав. 2011 р.) / Тези доповідей, Харк. нац. аерокосм. ун-т ім. М.Є. Жуковського «Харк. авіац. ін.-т», 2011. – С. 14.

2. Охріменко Ю.М. Способи  перекладу фразеологічних одиниць,  до складу яких входять власні  назви / Матеріали I Регіон. науково-практичної конф. [“Актуальні проблеми прикладної лінгвістики очима наукової молоді”], (Харків, 11-13 трав. 2011 р.) / Тези доповідей, Харк. нац. аерокосм. ун-т ім. М.Є. Жуковського «Харк. авіац. ін.-т», 2011. – С. 19.

3. Охріменко Ю.М. Рольові  ігри як одна з методик вивчення  іноземної мови / Матеріали I Регіон. науково-практичної конф. [“Актуальні проблеми прикладної лінгвістики очима наукової молоді”], (Харків, 11-13 трав. 2011 р.) / Тези доповідей, Харк. нац. аерокосм. ун-т ім. М.Є. Жуковського «Харк. авіац. ін.-т», 2011. – С. 23.

3. Охріменко Ю.М. Підбір тестових завдань з граматики англійської мови для студентів першого курсу філологічних факультетів (на матеріалі граматичних тем “The Perfect Tenses” / Матеріали I Всеукраїнської науково-практичної конф. «Інтелектуальні системи та прикладна лінгвістика», (Харків, 15-16 берез. 2012 р.) / Тези доповідей. – Харків: Нац. технік. унів. «Харк. політех. ін.-т», 2012. – С. 36.

4. Охріменко Ю.М. Teaching technical English / VIII міжнародний форум «Молодь та сільськогосподарська техніка у XXI сторіччі». − Харків : ХНТУСХ. 2012. – С. 163.

5. Охріменко Ю.М. Структурний аналіз американських та українських політичних слоганів. У друці.

Апробації:

1. Охріменко Ю.М. Підбір тестових завдань з граматики англійської мови для студентів першого курсу філологічних факультетів (на матеріалі граматичних тем “The Perfect Tenses”) / Матеріали I Всеукраїнської науково-практичної конф. «Інтелектуальні системи та прикладна лінгвістика» – Харків: Нац. технік. унів. «Харк. політех. ін.-т», 2012.

2. Охріменко Ю.М. Teaching technical English / VIII міжнародний форум «Молодь та сільськогосподарська техніка у XXI сторіччі». − Харків : ХНТУСХ. 2012.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНИХ СЛОГАНІВ

1.1. Поняття політичного  дискурсу та його функцій

 

Політичний дискурс є складним об’єктом дослідження, оскільки лежить на перехресті різноманітних дисциплін, таких як політологія, соціальна психологія, лінгвістика та пов’язаний з аналізом форм, задач та змісту дискурсу, що вживаєься у певних політичних ситуаціях.

В.М. Базилєв вважає, що політичний дискур можна розглядати, як варіант фактичного мовлення (його жанровий різновид) у тому плані, що окремі цілі політичного дискурсу (окрім власне інформаційного змісту) підвласні початковому контактному імпульсу, а інформативна задача висловлювання стає вторинною [1, c. 5–8].

Для того, щоб бути правильно  зрозумілим реципієнтом, автор тексту повинен апелювати до колективних знань та представлень. Якщо ж мова йде про текст у політичній сфері, то, вірогідно, повинна відбуватися апеляція до когнітивної бази, оскільки політики та політичні обізрювачі звертаються (тобто в ідеалі повинні прагнути до цього) до усього населення, а не до його частини.

За концепцією А.М. Баранової  та Є.Г. Казакевич політичний дискурс становить сукупність усіх мовленнєвих актів, що використовуються у політичних дискусіях, а також правил публічної політики, освітлених традиціями та перевірених досвідом, тим самим підкреслюється його інституціональність [2, c. 64]. У інституціональному дискурсі відбувається спілкування не між конкретними людьми, а між представниками різних соціальних інститутів (уряду, парламенту, суспільної організації, муніципалітету) та представниками іншого соціального інституту або громадянином (виборцем).

В.З.Дем’янков вважає, що політичний дискурс відрізняється від звичайної мови наступними факторами [10, c. 116–133]:

1. політична лексика термінологічна, а звичайні неполітичні мовні одиниці вживаються не завжди так, як ми звикли їх вживати у повсякденному спілкуванні;
2. специфічна структура дискурса – результат інколи дуже специфічних мовленєвих прийомів;
3. специфічною є і реалізація дискурсу – його звукове та письмове оформлення.

Переконання у необхідності виборцям «політично правильних дій/оцінок є суспільним призначенням дискурсу. Деякі вчені ставлять під сумнів існування феномена політичного дискурсу, вважаючи, що мовні риси своєрідності політичного дискурсу нечисленні і не настільки просто піддаються ідентифікації, а звичайні лексичні та граматичні маркери, за якими можна виділити політичний дискурс як своєрідне явище, не виходять за рамки відповідних ідиоетнічних мов [12, c. 167–185]. На думку П.Б. Паршиної, під політичною мовою мається на увазі зовсім не мова або, принаймні, не зовсім і не тільки мова [16, c. 53–60]. Вона висуває тезу про те, що предметом політичної лінгвістики є ідіополітичний дискурс, тобто своєрідність того, що, як, кому і про що говорить той чи інший суб'єкт політичної дії. Політичний дискурс можна розглядати, як мовну діяльність політичних суб'єктів у сфері інституціональної комунікації. Комунікативними особливостями політичного дискурсу є інституціональність, конвенціональність і публічність (офіційність).

До числа інституційних  характеристик політичного дискурсу належать його функції. До основних функцій  політичного дискурсу Воробйова О.І. відносить [5, c. 57-58]:

1) персуазівну (переконання);

2) інформативну;

3) аргументативну;

4) персуазівно-функціональну  (створення переконливої картини кращого устрою світу);

5) делімітативну (відмінність від іншого);

6) групповидільну (змістовне  і мовне забезпечення ідентичності).

У роботах інших лінгвістів, присвячених мові політики, виділяються  поряд з інформаційною функцією також контролюючу функцію (маніпуляція свідомістю і мобілізація до дії), інтерпретаційну функцію (створення «мовної реальності» поля політики), соціальну ідентифікацію (диференціація та інтеграція групових агентів політики) і агональну функцію [6, c. 61–71]. Політичний дискурс, разом з релігійним і рекламним, входить до групи дискурсів, для яких провідною функцією є регулятивна. Виходячи із цільової спрямованості, основною функцією політичного дискурсу можна вважати його використання як інструменту політичної влади (боротьба за владу, оволодіння владою, її збереження, здійснення, стабілізація або перерозподіл). Однак, на думку Є.І. Шейгал, дана функція по відношенню до мови настільки ж глобальна, наскільки комунікативна функція є всеохоплюючою по відношенню до мови. У зв'язку з цим пропонується диференціювати функції мови політики в якості аспектних проявів її інструментальної функції по аналогії з тим, що всі базові функції мови розглядаються як аспекти прояву її комунікативної функції.

Є.І. Шейгал в рамках інструментальної функції мови політики виділяє вісім  функцій [17, c. 386]:

1. функція соціального контролю (створення передумов для уніфікації поведінки, думок, почуттів і бажань великого чісла індивидів, тобто маніпуляція громадською свідомістю;
2. функція легітимізації влади (пояснення і виправдання рішень щодо розподілу влади та громадських ресурсів);
3. функція відтворення влади (зміцнення прихильності системі, зокрема, через ритуальне використання символів);
4. функція орієнтації (через формулювання цілей і проблем, формування картини політичної реальності у свідомості соціуму);
5. функція соціальної солідарності (інтеграція в рамках всього соціуму або окремих соціальних груп);
6. функція соціальної диференціації (відчуження соціальних груп);
7. агональна функція (ініціювання та вирішення соціального конфлікту, вираження незгоди і протесту проти дій влади);
8. акціональна функція (проведення політики через мобілізацію або «наркотизацію» населення: мобілізація полягає в активізації та організації прихильників, тоді як під наркотизацією розуміється процес умиротворення і відволікання уваги, усипляння пильності. Найбільш значущим проявом інструментальної функції мови політики, яка повинна стимулювати до вчинення дій, є мобілізація. Стимулювання може здійснюватися як у формі прямого звернення (в таких жанрах як гасла, заклики і прокламації, законодавчі акти), так і в створенні відповідного емоційного настрою (надії, страху, гордості за країну, впевненості, почуття єднання, цинічності, ворожості, ненависті ) [4, c.23–24].

1.2. Політичний слоган як різновид політичного дискурсу

Політичний слоган виступає як специфічний жанр політичного дискурсу, є безпосереднім інструментом політичної боротьби та займає провідне місце у політичній комунікації. Як об’єкт лінгвістичного дослідження слоган характеризується ясністю та виразністю, а також цілеспрямованим впливом на поведінку масової аудиторії [11, c. 284].

Слогани представляють собою мовленнєві акти – ціленаправлені мовленнєві дії, що виконуються згідно з принципами і правилами мовленнєвої поведінки, прийнятими у даному суспільстві. Виходячи з їх іллокутивної направленості, мети висловлювання досліджуваних слоганів, можна виділити наступні іллокутивні акти: інформування, спонукання, вимога, переконання, критика, висміювання, питання, попередження та інші. Відзначимо, що хоча у чистому вигляді мовленнєвий акт інформування займає перше місце за частотою вживання, зазвичай, він властивий будь-якому мовленнєвому твору.