Запозичення в сучасній англійській мові

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………....…………………3

Розділ 1. Словниковий склад сучасної англійської мови ...………………..........5

1.1. Шляхи збагачення словникового складу англійської мови………………….5

1.2. Власномовні слова………………………………………………………...6

1.3. Визначення поняття «запозичення»…………...……………………...…….....9

Розділ 2. Запозичення в англійській мові ………………………………….........12

1. Історія розвитку запозичень……………………………………......................12

2.2. Запозичення із скандинавських мов………………………………………..18

2.3. Запозичення із кельтських мов…………………………………………......20

2.4. Запозичення із латинської мови…………………………………………….22

2.5. Запозичення із грецької мови…………………………………………...…...26

Розділ 3. Систематичний  аналіз сучасної англійської мови………..........29

3.1. Визначення матеріалу  систематичного аналізу……………………...29

3.2. Аналіз запозичень  у творі А. Крісті «Звинувачення  свідка»………..30

Висновки  …………………………………………………………………….......34

Список використаної літератури ………………………………………………...36

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

         Англійська мова є феноменальним явищем з точки зору її словникового складу та специфіки його формування. Її основу сформували діалекти однієї мовної групи, а саме, старогерманської. У процесі історичного розвитку народу мова розвивалася і збагачувалася як завдяки внутрішнім ресурсам, так і зовнішнім. Під зовнішніми ресурсами слід перш за все вважати запозичення іншомовних одиниць.

        Процес запозичення слів іншомовного походження був наслідком різних суспільно-політичних та культурних подій. Збагачення вокабуляру відбувалося у багатьох сферах життя та діяльності, а саме у військовій, побутовій, освітній, науковій, культурній та інших сферах. Серед стародавніх мов найбільшого значення як джерела запозичень мали латинська та грецька мови. Щодо кельтської мови, то вона дала найбільше власних (географічних назв).

       Актуальність даної роботи зумовлена тим, що мова, як специфічне явище, постійно знаходиться у процесі розвитку: приходить щось нове, зникає непотрібне. Для вчених, що працюють в області лексикології, залишається багато питань, які вимагають вирішення. В процесі тривалої історії свого розвитку англійська мова перейняла значну кількість іншомовних слів, які потребують комплесного вивчення.

         Мета дослідження полягає у встановленні походження запозичень за їхнім тематичним прошаком. Поставлена нами мета передбачає вирішення ряду наступних завдань:

1) визначити сутність лексичного складу сучасної англійської мови;

2) дослідити походження лексичних одиниць;

3) охарактеризувати поняття  «запозичення»;

4) проаналізувати запозичення з різних мов.

         Об'єктом дослідження є запозичення в сучасній англійській мові.

       Предметом роботи є процес запозичення слів іншомовного походження.

             Для досягнення поставленої мети й розв’язання конкретних завдань     було використано низку методів лінгвістичного аналізу:

  1. Теоретичний аналіз  наукових джерел;

  2.Узагальнення та  систематизація отриманих результатів; 

  3.Дескриптивний метод;

  4.Метод компонентного  аналізу.

   Теоретична та практична цінність роботи полягає в тому, що результати та матеріали даного дослідження можна використовувати при вивченні та навчанні англійської мови на різних етапах навчання.

     Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

РОЗДІЛ 1

СЛОВНИКОВИЙ СКЛАД  СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

      1.1. Шляхи збагачення словникового складу англійської мови

      

       Існує багато способів збагачення словникового складу будь-якої мови. Для англійської мови характерні такі шляхи:

      1. Деривація (derivation), до складу якої входять скорочення (shortening) та конверсія (conversion).

2. Композиція (composition).
3. Семантична зміна (semantic change), що поділяється на розширення (extension) та звуження (narrowing) значення, покращення (elevation) та погіршення (degradation) значення; зміна значення з буквального (literal) у фігуральне (figurative).
4. Неологізми.
5. Запозичення з інших мов.

      Якщо ж розглянути процес збагачення мови згідно історичних періодів на які поділяється історія розвитку англійської мови, то можна побачити, що словниковий склад давньоанглійської мови поповнювався з двох джерел:

• шляхом утворення нових слів із елементів, існуючих у самій мові;
• шляхом запозичення слів із інших мов.

      З двох способів домінуюче значення мав перший. Різноманітні способи словотворення в давньоанглійській мові можна згрупувати за трьома основними типами:

      1) Морфологічне словотворення;

      2) Синтаксичне словотворення;

      3) Семантичне словотворення.

       Розвиток словникового складу в середньо-англійський період відбувається як за рахунок внутрішніх ресурсів мови, так і шляхом запозичення слів та морфем з інших мов [5, с. 163]. У зв'язку з тим, що в цей період з'являється велика кількість запозичень із скандинавських діалектів та французької мови, ця сторона справи протягом багатьох років приваблювала увагу дослідників значно більше, ніж розвиток словникового складу за рахунок внутрішніх ресурсів.

       В галузі внутрішнього розвитку словникового складу можна виділити такі явища, як утворення нових слів шляхом афіксації та переосмислення слів у зв'язку з розвитком відносин: наприклад, давньоанглійський іменник ctiiht, який означав "хлопчик", "слуга", отримує в середньоанглійський (з написанням knight) значення "лицар"; давньоангліиське дієслово sellan "давати" отримає в середньоанглійський період (sellen) значення "продавати", тобто "віддавати за гроші".

     Що стосується новоанглійського періоду, то найбільш значущими тут є запозичення з цілого ряду мов. Це пов'язано з активним культурним обміном, торгівлею, колонізацією нових земель. Можна виділити збагачення англійської лексики в епоху Відродження за рахунок італійських та іспанських слів, латинських та грецьких слів, латинізації французьких слів; запозичення колоніальних та французьких слів у 18 столітті; запозичення 18-20 століть.

Отже, зрозуміло, що в усі періоди історії англійської  мови ключову роль у процесі збагачення словника грали як запозичення, так  і слова утворені із елементів існуючих у самій мові, хоча їх питома вага у кожному періоді неоднакова.

   

          1.2. Власномовні слова

 

       Словниковий склад сучасної англійської мови, як і кожної іншої, є наслідком довгого історичного розвитку. На сучасному щаблі це складна система, елементи якої походять як з власних, так і з іншомовних джерел. З історико-етимологічної точки зору словниковий склад сучасної англійської мови досить непростий: до нього увійшли лексичні одиниці сусідніх мов, що пов'язано з приходом на Британські острови різних племен. Етимологічна неоднорідність викликана наявністю різних за походженням лексичних прошарків - кельтських, латинських, скандинавських, французьких, грецьких, що утворили особливу сукупність лексичного складу. Розглядаючи власне англійську лексику можна виділити два основних пояснення цього терміну:

          1) власномовними словами вважаються англо-саксонські за 
походженням, принесені з континенту у 5 столітті германськими 
племенами - англами, саксами та ютами.

Однак на практиці цей термін часто відносять до слів чиє походження не можна визначити на сто відсотків [14, С. 209-210].

       2) власномовними вважаються ті слова які можна віднести до 
фонду англійської мови сьомого століття.

     Не слід також ототожнювати терміни "англосаксонська" і "староанглійська" "мови. Староанглійський лексичний склад розгалужувався у 3-х діалектах:

1. північному - майже нічого не відомо, крім Нортумбрійської Євангелії;
2. середньо острівному - Ромуортський список Євангелія від Матвія, рукопис Corpus Glossary та список Веспасіанського Псалтиря.

3. Південному - тобто стародавньої мови Уесселса, відомо досить багато слів, які і називаються англосаксонською мовою.

Головна частина  англосаксонських слів збереглася, хоча багато їх і вийшло з вжитку. Незважаючи на складні історичні умови розвитку та велику кількість запозичень, які витісняли власне англійські слова, в основі мови лежить лексика давньоанглійського періоду.

За семантичними характеристиками власномовні слова  складають важливі угрупування, які відбивають життєво потрібні поняття нації. У середовищі давньоанглійської лексики зустрічаються варіанти сучасних слів abide, acknowledge, alight, bake, bear, become, believe, bid, blow, break, build, bury, care, chew, clasp, come, do, draw, dream, fall, fetch, flee, fly, go, groan, hear, help, hide, keep, know, lead, learn, like, love, make, meet, play, pull, quiver, rise, seek, shake, spit, steer, stir, strike, tow, wander, worry. Це головні повсякденні визначення дії, роботи, руху.

       Власномовними вважаються модальні і допоміжні дієслова - may, can, ought, shall, will і їх похідні.

       Подібним чином відбиваються повсякденні поняття і предмети іменниками, до яких відносяться:

• терміни спорідненості (kinship terms): boy, bride, brother, child, daughter, girl, lady, lord, maid, man, mother, sister, son, widow, wife, woman;
• речі побуту, посуд, інструменти, тканини, наприклад: anvil, axe, bench, boat, bowl, box, broom, bucket, cloth, glove, hammer, hat, hatch, jar, knife, ladder, lock, nail, needle, oar, pan, plough, rack, rail, sail, spade, spoon, stool, thread, wallet, yoke;
• назви частин і органів організму, наприклад: ankle, back, bladder, body, bosom, breast, buttock, chin, ear, elbow, eye, finger, fist, flesh, foot, groin, gum, hair, heart, heel, knee, lap, marrow, navel, nose, shoulder, throat, waist, wrist;
• назви птахів, риб, комах, тварин (домашніх тварин, зокрема), наприклад: аре bat, beaver, bee, bug, calf, cat, chicken, cock, cod, cow, dear, dog, donkey, drake, duck, elk, fowl, fox, goat, goose, hawk, hen, horse, lamb, mouse, owl, ox, pig, pike, ram, raven, sparrow, swan, swine, wasp, wolf;
• назви рослин, плодів, збіжжя, наприклад: acorn, barley, berry, birch, daisy, garlic, grass, lime, nut, oak, oats, rye, sloe, walnut, willow, wheat;
• назви господарських приміщень, будівель, наприклад: barn, dam, gate, homestead, roof, room, shed, shelter, stead, yard;
• топонімічні назви, наприклад: acre, cliff, land, hill, meadow, marsh [4, 151-152].

       До власномовної лексики належить і значна кількість прикметників, що відбивають ознаку,  головним чином, реальних речей,  наприклад:  black, broad, cool, deep, foul, full, hard, keen, loud, low, new, old, red, shallow, slow, sweet, tough, white, yellow, young.

       Особливе угрупування утворюють слова категорії стану, що існують і нині, наприклад: aback, abed, ablaze, abroad, afoot, afresh, anew, aside, awake. Усього слів цієї категорії існує близько п'ятдесяти [4, С. 152-153].

       До власне лексичного складу належать числівники, займенники (не всі), прийменники, сполучники, вигуки. Це переважно односкладові слова, як і більшість самостійних частин мови давньоанглійського періоду. Самостійні частини мови, особливо іменники і дієслова, були багатозначними. Такі дієслова, як get, go, make нараховують по кілька десятків значень. Незважаючи на такий лексико-семантичний обсяг значення, ці слова були стилістично нейтральними, тобто не мали поширених емоційно-експресивних характеристик.

       Власномовний лексичний склад переважав французькі запозичення, що з'явилися після приходу норманів у 1066 році. До цього спонукав ряд позамовних причин, основна з яких та, що носієм англосаксонської мови протягом чотирьох століть був простий люд країни.

       Отже, словниковий склад англійської мови досить непростий. І хоча існують різні визначення терміна "власномовні слова", головним є те, що вони відбивають життєво потрібні поняття нації.

                1.3. Визначення поняття «запозичення»

 

          Термін "запозичення" означає процес надходження і засвоєння слів внаслідок різних соціальних причин - війни, торгівлі, подорожей, технічного співробітництва, культурних зв'язків, включаючи літературу, філософію, релігію, освіту, мистецтво, тощо. Запозичуються, як правило, окремі слова; рідше це можуть бути словосполучення(у тому числі сталі) чи навіть граматичні структури та словотворчі афікси.

Розглядаючи запозичення, слід звернути увагу на джерело запозичення і шляхи  надходження запозичених слів. Існують  прямі запозичення, тобто такі, що перейшли безпосередньо з іншої мови до мови запозичувача, а також опосередковані, тобто такі, що перейшли за посередництвом третьої мови. Причому частіше всього питома вага опосередкованих запозичень значно переважає кількість прямих.

        Розглядаючи перехід запозичення із однієї мови в іншу треба сказати, що відбуваються зміни не лише у фонетичній і граматичній структурах, але і в значенні слова. Національні уяви про одні й ті ж самі речі у різних народів часто різні, як різними бувають і предмети щоденного побуту, одяг, їжа, зброя. До того ж, користування запозиченим словом в оточенні власномовних слів у потоці мовлення неодмінно впливає на його лексико-семантичне наповнення. Так, навіть, якщо слово запозичене не окремо, а у складі цілої фрази, воно потрапляє в оточення власномовних другорядних частин мови.