Художник Едуард Мане

 

7. «Бар у Фолі Бержер»

 

Вершиною творчості  Едуарда Мане є його знаменита  картина "Бар у Фолі Бержер" (1881-82, Галерея інституту Варбурга й Курто, Лондон), яка являє собою синтез скороминущості, нестабільності, властивий імпресіонізму, і сталості, стабільності й непорушності, властивий класичному напрямку в мистецтві. Чіткий передній план картини протипоставлений задньому - неясному й майже фантастичному дзеркальному відбиттю. Картина "Бар у Фолі Бержер" - справжня фантасмагорія світла й кольору. Пензель Мане передає текучий блиск кришталю, ніжне світіння квітів і мережив, важке шаріння плодів, витончене сполучення лілово-чорного, рожевого, жовтогарячого, жовтого, сріблисто-бузкового - а відбиття й відблиски в дзеркалі надають усьому феєричний характер. Але в центрі - чарівний образ дівчини, у якому Мане, як завжди, змушує нас відчути загадкову глибину людської особистості. За допомогою дзеркального відбиття художник роздвоює образ - уводить його в поточне мимо життя й ставить над часом. У цій подвійності, неповторному сполученні миті й вічного, і полягала одна з головних особливостей усього мистецтва Мане.

Цей твір відбиває улюблені теми художника: натюрморт, портрет, різні світлові ефекти, рух юрби.

 

 

Автопортрет – Продано!

 

Автопортрет французького художника Едуарда Мане продано  за рекордну суму, коли-небудь заплачену  за роботи цього живописця, - більше 22 млн фунтів стерлінгів.  Автопортрет Мане встановив рекорд для робіт цього художника / АР

Попередній ціновий  рекорд на твори цього художника  був встановлений ще 21 рік тому і  належав картині Вулиця Моньє  з прапорами, проданій в Нью-Йорку  у 1989 році за 16,4 млн фунтів $29,488 млн).

 

 

Нинішній рекордсмен Мане - автопортрет під назвою Мане з палітрою, на якому художник зобразив себе  з пензлем у руці.

Робота продана на аукціоні Sotheby's у Лондоні. До початку  торгів експерти аукціонного дому визначили  кінцеву  вартість лота в межах 20-30 млн фунтів і не помилилися. За їх словами, робота, написана в 1878-79 рр., є одним з усього лише двох автопортретів Мане і зараховується до найбільших шедеврів імпресіонізму.

Торги в Sotheby's поклали  початок серії лондонських аукціонів, центром яких стануть роботи імпресіоністів і модерністів.

 

 

 

Ще в 1877 році в Мане починається атаксія (розлад узгодженості в скороченні різних груп м'язів при  довільних рухах). Художник неодноразово лікується в гідротерапевтичній клініці в Бельвю. Однак у 1882 році хвороба різко загострюється. Мане ампутують уражену гангреною ліву ногу. Однак операція не допомогла - 30 квітня 1883 Мане помер.

Офіційне визнання Едуард Мане одержав в 1882 році, коли йому був  вручений орден Почесного Легіону - головна нагорода Франції.

Висновок

 

За життя Едуарда  Мане називали «якобінцем» живопису, приверженцем традицій та гарного смаку.

Журналісти, карикатуристи і консервативна  буржуазія постійно висміювали його твори. Та він до самої смерті вірив, що успіх прийде, вважаючи свої твори зрозумілими для всіх, так як він писав не академічні композиції і не романтичні картини любителів вишуканості. Його ціллю було «увіковічнити життя таким, яким воно є».

Мане був повністю пов`язаний з Парижем, і немає художника, який би краще і більш вичерпно відобразив у своєму мистецтві життя парижан XIX ст. І все ж, говорячи про Мане, в першу чергу помічають віртуозну красу його живописної манери, колористичне і композиційне новаторство, своєрідні художні прийоми, хоча все це було для нього не ціллю, а лиш засобом показу повноти життя. Він любив і сам процес живопису, писав заглиблено і в той же час елегантно. Велика продуманість і прагнення до досконалості, характерні для всіх його робіт, були результатом не продуманої схеми, а глибокого переживання ним своїє теми.

Мане нітрохи не походив на самотнього пророка, як деякі імпресіоністи, він  любив суспільство; він не був одержимий ідеями про нове зорове сприйняття світу, про відтворення нового світогляду в мистецтві; він не тікав в екзотику від ненависного паризького життя. Сутність самого Мане і всієї його творчості визначалась його буржуазним походженням; він любив образ життя свого середовища. Мане був приємною, грамотною особистістю, він відрізнявся гарними манерами і елегантністю.

Мане не був революціонером. Він був геніальним творцем, що зумів у вражаючому синтезі поєднати самі високі прагнення живописців попередніх століть. В живописному відношенні цей синтез поклав початок імпресіонізму, а що стосується змісту, то він став завершенням реалізму і чудовим відображенням суспільства його епохи.

 

Використана література

 

 

  1. Базір. Е. Едуард Мане. М., 1965.

  2. Де Біз. Ж. Едуард Мане. М., 1965.

  3. Вергварі Лайош. “Мане”. М., 1963.

  4. Золя Е. «Едуард Мане. Париж 1867 год». Л. 1985.

  5. Пруст. А. Едуард Мане» М., 1965.

  6. Перрюшо А. Жизнь Мане. М., 1988.

  7. Прокоф`єва. М.Н. Едуард Мане. М., 1982.

  8. Полевой В.М. Популярная художественная энциклопедия. М.,1986.

  9. Ревалд Джон. Історія імпресіонізму. М., 1959.

10. В. Раздольська. Мистецтво Франції другої половини 19 ст. М., 1981.

11. А. Чегодаев. Импрессионисты; их  современники, их соратники. М., 1976.

12. Э. Мане. Жизнь. Письма. Воспоминания. Критика современников. М., 1965.

 13. «Художественная галерея» №40. Мане. — Москва: DeAgostini, 2005