Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Августа 2015 в 17:06, реферат
История макияжа и крсметики с древних времён и до наших дней.
Поняття краси змінювалося з плином часу. Кожна історична епоха створювала свій ідеал. Він залежав від клімату, політичних і економічних умов, від моральних установок, релігії, від особливостей побуту різних прошарків суспільства. Великі розуми людства роздумували про таємниці законів краси, про природу прекрасного. Наприклад, Бодлер писав, що вона складається з двох елементів –одного вічного і незмінного, що не піддається жодному визначенню, а другого відносного і тимчасового, що складається з того, що дає нам певна епоха, мода, смаки, пристрасті і пануюча мораль. Незмінними умовами «вічної і незмінної» краси були і залишаються симетрія, гармонія, єдність в багатогранності, взаємна відповідність всіх рис і пропорцій, закінчений цілісний образ, відчуття справжнього життя.
Зміна естетичного ідеалу не виключає єдиної для всіх якості в різних типах краси –гармонії.Грецька міфологія приписує чарівній Афродіті винайдення засобів для підтримання краси, Єлені Троянській –їх розповсюдження. Не зважаючи на те, що деякі події лише міфи чи легенди, між рядків ми можемо прочитати багато цікавого. Відношення до краси, косметики в різні часи було різне.
Важливо зрозуміти мотиви, які спонукали людей до певних діянь. Завдяки їм ми сьогодні маємо велику кількість засобів, щодопомагають не тільки зберегти красу, а й боротися з хворобами чи косметичними недоліками шкіри. Важко сьогодні уявити сучасне життя без косметики, і це не випадково, адже на різних етапах розвитку людина прагнула покращити вигляд свого тіла відповідно до своїх уявлень про красу. А воно, як виявилося, дуже відносне. Не завжди людині подобалося те, що створила природа, деколи хотілося щось підправити. Наші предки придумали тисячі способів прикрасити себе, іноді навіть в шкоду своєму здоров’ю.
Стародавній світ.
Древній Єгипет
Ідеалом Древнього Єгипту була струнка, граційна жінка. Тонкі риси обличчя з повними губами і великими мигдалевидними очима, форма яких підкреслювалась спеціальними контурами, контраст важких зачісок з тендітною витягнутою фігурою викликали уявлення про екзотичну рослину на гнучкому стеблі. Єгиптянам побутовий грим був відомий ще 4500 років тому.
Тональні креми називали раніше притираннями. Єгипетськацариця Клеопатра зберігала їх увитончених алебастрових посудинах, прикрашених золотом, лазуритом і бірюзою. Для виготовлення притирань використовували свинець. Він надавав шкірі засліплюючої білизни. Однак, пізніше було виявлено, що при регулярному застосуванні свинець просочувався всередину через пори шкіри, що призводить до тяжкого отруєння. У Давньому Єгипті широкі брови вважалися ознакою мудрості, і єгиптянки, щоб не викликати сумнівів в своїх розумових здібностях, надавали цій частині обличчя виразність за допомогою сажі.Щоб розширити зіниці і надати блиск очам, жінки Єгипту крапали в них сік із рослини «сонний дурман», яка згодом стала називатися білодонною. Самим красивим кольором очей був зелений,
тому очі обводили зеленою фарбою з вуглекислої міді (пізніше її замінили чорною), їх видовжували до скронь. Білки очей підсинювали мідним силікатом. Зеленою фарбою із розтертого мелахіту фарбували нігті і ступні ніг.Єгиптянки винайшли особливі білила, які надавали темній шкірі світло-жовтого відтінку. Він символізував землю, зігріту сонцем. Їдкий сік ірису вживали в якості рум’ян. Подразнення шкіри цим соком викликало почервоніння.
Єгиптянки славились своїм мистецтвом виготовляти різноманітні лаки, притирання, фарби і пудри, які за своїм складом близькі до теперішніх.
Широко використовувалися ароматичні і косметичні засоби. У мумій, які збереглися до наших днів нігті були фарбовані оранжевим кольором, а іноді покриті позолотою.
Прикладом древньоєгипетського ідеалу краси булла Нефертіті (в пер. з єг. «прекрасна прийшла»). Вона була невисокого зросту і дуже
приваблива, про що свідчать багаточисельні скульптури, рельєфи і малюнки. Вона мала смугляву шкіру, але про натуральний колір волосся невідомо, адже вона завжди голила голову. Досконало вміла користуватися косметикою. На зображеннях ми можемо її побачити з підбритими бровами, ретельно обведеними фарбою, і контурами очей, які виходять за межі повік. Та найбільший розквіт косметики був пов’язаний з іменем цариці Клеопатри (пер. з Єг. «Сильна») –69-30рр. до н. е. Вона розумілася в косметології, Цариця Нефертіті звеліла побудувати парфумерно-косметичну фабрику, а також написала книгу «Про ліки для обличчя». Це був перший косметичний довідник з рецептами приготування губної помади, рум’ян, пудри та ін.Відомо, щочоловіки і жінки білились, рум’янились, фарбувались за допомогою пензлів і голок із слонової кістки. Спочатку зеленою, а згодом і чорною фарбою оформляли брови і вії. Пудрились червоною і жовтою охрою*. Нижні повіка підфарбовували сірою і зеленою фарбою, а верхні –чорною. Коли зелена фарба вийшла із моди, її замінила оранжева, якою підфарбовували ступні ніг і кисті рук. Виготовляли косметичні засоби тільки жреці, а косметичними процедурами займались служителі храму.
Багато косметичних засобів мали лікувальні властивості. Наприклад, малахітова зелень лікувала від вірусного захворювання очей –трахоми. В Єгипті вміли видаляти бородавки. Пом’якшували і дезінфікували шкіру за допомогою засобів в основі яких були тваринні жири. На той час був вже відомий спосіб виготовлення яскравих неонових барвників, з мушель морських молюсків. Також існували косметичні засоби для маскування ознак старіння і покращення росту.
Слава про мистецтво єгиптянок пізніше дійшла до Риму, і римські імператриці на вагу золота цінили придбані у шахраїв храму Ісіди** таємничі склади «косметикони», які ніби надавали обличчю блиск золота і білизну слонової кістки. У єгиптянок римляни навчилися гримуватися. У чоловіків, як і в жінок грим був вимогою етикету.
*Охра (вохра) –природна порошкова чи земляниста суміш оксидів і гідроксидів заліза (гематиту і лімоніту) зглинистими частинами. Колір різноманітний, змінюється в широких діапазонах від жовтого і бурого до червоного різного ступеню насиченості
**Ісіда –богиня Древнього світу, покровителька материнства і жіночності.
Древня Греція
краси лежала гармонія духу і тіла. Ідеально красивою могла
вважатися людина, у якої всі частини тіла і риси обличчя
знаходились в гармонії. Художники винайшли і залишили після себе так звані канони і модулі.
Еталоном краси для
греків стала скульптура
Ідеальним вважалось обличчя, яке можна було поділити на три
чи чотири рівні частини. Прекрасне обличчя поєднувало прямий ніс,
великі очі з дугоподібними краями повік.Відстань між очима –не
менше величини одного ока. Великі випуклі очі підкреслювалися
округлою лінією брів.
Насправді знайомству з косметикою греки зобов’язані імперії
фараонів. В Древній Греції були популярні білила для обличчя і
чорна фарба для підведення очей. Гречанки не просто чорнили вії
сажою, а й закріплювали її сумішшю з яєчного білка зі світлою
смолою. Губи і щоки вони рум’янили за допомогою сурика*.
Для надання білизни обличчю гречанки використовували
білила, легкі рум’яна, пудру, губну помаду і кіптяву від згорання спеціальної есенції для підведення очей.
По античному міфу навіть Афродиту запідозрили у використанні
* Сурик –мінерал, який являє собою окис свинцю, має цегляночервоний колір.
гриму. Самою відомою суперечкою про те, хто красивіший, була супер
ечка між богинями Герою, Афіною і Афродітою. Її доручили розв’язати сину
троянського царя Парису. «Яблуко суперечки» з надписом: «Найпрекраснішій» Парис передав, як відомо, Афродіті. Всі знають чим це закінчилось, але мало хто знає, що за легендою Афродіту звинуватили у використанні пудри і губної помади. Це було перше застосування косметики для покращення своєї зовнішності.
Наука про косметику –косметологія –родом з Греції. І саме слово «косметика» виникло з грецького «космейн» -прикрашати. Існує безліч доказів того, що косметика існувала в Древньому світі. Було знайдено безліч рецептів викарбуваних на стінах храмів. В ті часи різні пахощі, мазі, фарби
для обличчя не належали всьому населенню, а були привілеєм вищого прошарку населення.
Жінки з народу, яким косметичні засоби були малодоступні, накладали на ніч на обличчя маску з ячмінного тіста з яйцями і приправами. Видатний лікар Древньої Греції Гіппократ, один з основоположників античної медицини, був і одним із перших косметологів. В своїх працях він приділив увагу боротьбі з косметичними дефектами шкіри. Він виписував притирання, які допомагали відновити жінкам зів’ялу красу освіжити її. Історія не зберегла відомостей про те, наскільки дієвими були ці ліки, але жінки до сьогодні борються за молодість і красу. Учень Гіппократа Діокл рекомендував гігієнічні ванни і масаж, а також різні олійки і мазі для пом’якшення шкіри. Нимьбула випущена солідна праця з основ косметики. В ній були поради по догляду за волоссям, їх фарбування, догляду за шкірою обличчя, очима, зубами, руками.
Інший лікар древності –Гален –створив рецептуру крему, який сьогодні називають«Кольдкрем». Гален, ще тоді відмітив, що існує косметика, призначена для підкреслення природної краси, і косметика, яка передбачає маскування недоліків, наприклад, рум’яна, білила.
До VII ст. до н. е. гречанки зовсім не фарбувалися, тільки підводили брови, які в ідеалі повинні доторкатися одна до одної. Гречанки прагнули видаватися витонченими і лінію брів робили тонкою і довгою, заводячи її за скроню. В кого брови були рідкими, користувалися накладними. Однак, принесені варварами фарби потроху взяли верх над розумом. Червоний колір губ отримували за допомогою винної закваски, а пудру замішували на ядовитому окисі олова.
Аспазія, кохана Перикла, написала трактат про мистецтво краси. Аристофан в своїх комедіях жорстко і з насмішкою висміював користування білилами і притираннями.
Можна сказати, що косметика зародилась і намагається випробувати перші свої сили. Попереду багато відкриттів і розчарувань, успіхів і поразок.
Древній Рим
Найдавніший (царський) період римської історії (VII-VIст. до. н. е.) був перехідним від первісного до рабовласницького. Наприкінці ІVст. було проголошено республіку. Завоювання і пограбування великих територій та жорстока експлуатація населення провінцій, що приєднувалась, перетворення переможених народів у рабів призвели до значного збагачення панівного класу –рабовласників. Історію Стародавнього Риму прийнято поділяти на два періоди Римську Республіку і Римську Імперію. Розквіт римської античної культури належить до пізнього республіканського періоду і початку імперії.
Римлянки захоплювалися парфумами і знали багато засобів для підтримки та підсилення краси: маски для обличчя і рук, ванни із фруктових соків та молока ослиці, мазі-креми, штучні зуби і накладні брови, всілякі корсети тощо. Жінки сильно білили обличчя, шию, груди, руки, наводили за допомогою вохри і винних дріжджів рум’янець на щоках, не особливо переймаючись неприродним виглядом. Брови та повіка підводили сажею; пудру виготовляли з білої хетської глини. Великою популярністю користувалась «діасразмата» –щось на зразок компактної пудри –суміш із бобового та пшеничного борошна. Косметикою користувались як жінки, так і чоловіки, особливо у період імперії.Косметичні засоби для повсякденного туалету виготовлялись в домашніх умовах, а догляд за шкірою і волоссям проводили спеціально навчені молоді рабині під наглядом старших і досвідчених жінок. Так що можна вважати, що перші косметичні салони вже існували.Виховані і вчені дівчата повинні були вміти говорити по-грецьки, змащувати тіло олійками, застосовувати мазі, фарби і притирання. Знаннями по догляду за тілом повинна була володіти кожна освічена жінка. І вони із задоволенням вчилися. Римляни велику увагу приділяли гігієні тіла. В Древньому Римі було 925 громадських лазень. Вони вражають своїмирозмірами. Тут була гаряча і холодна вода, ванни, парні кімнати, роздягальні, приміщення з лежаками для відпочинку і масажу. Можна було займатися гімнастикою в гімнастичних залах.Римлянкам були відомі засоби для видалення волосся, навіть до введення гарячих голок у волосяні мішечки. Вони вміли боротися із запахом поту. Жінки освітлювали шкіру за допомогою золи, а для видалення небажаного волосся користувалися негашеним вапном. Якщо потрібно було посилити ріст волосся викори стовували сушених ящірок і жаб.Приміщення громадської лазні.
В Римі застосування декоративної косметики було масовим явищем, особливо в часи імперії. Римлянки витрачали великі кошти на косметику. Гримувались настільки наполегливо, що іноді ставали предметом сатири. Римський поет Марціал писав: «Дві третіх Мессаліни сховані в коробочках з косметикою.Її туалетний столик являє собою сотні можливих способів обману... Жоден чоловік не може сказати, що її любить, так як те, що він в ній любить, їй не належить, а те, що їй належить, любити неможливо».
Мессаліна - це п’ята дружина Римського імператора Клавдія. Вона була красунею із золотисто-попелястим волоссям та великими очима та виразними віями. Це одна з жінок Древнього Світу, яка довела догляд за своїм тілом до рівня високого мистецтва.
Індія
Індуски чорнили брови і фарбували нігті червоною фарбою.
Білили обличчя і шию, фарбували щоки і вії, золотили губи і покривали коричневою фарбою зуби.Давню історію має мистецтво розпису тіла і рук хною або механді(з’явилось 5000 років тому). Воно активно
використовується як в ритуальних церемоніях, так і в повсякденному житті. Жодне індійське весілля не обходиться без розпису. Орнаменти можуть бути дуже різноманітні. Досвічені майстри створюють справжні шедеври, причому без трафарету. Руки розфарбовують як з внутрішньої, так і зовнішньої сторони.Головною прикрасою нареченої є бінді –точка на лобі. Місце на чоліміж брів (там де наноситься бінді) вважається шостою чакрою(аджною), саме там, де за віруваннями індусів міститься «прихована мудрість».
Адепти індуїзмувважають цю чакрушляхом виходу енергії кундалані. Бінді покликане накопичувати енергію та посилювати розумову концентрацію, а також захищати від демонів, злого ока та поганого талану. Додатково, разом із бінді, заміжні індійки наносять обрядову жовтогарячу смугу на проділ волосся (чи на чоло, туди де починається волосся), як символ свого родинного статусу. Під час обряду шлюбу, нареченийвеликим пальцем руки наносить кіновар(червоний фарбник) на лоб нареченої - відзнаку, яку дівчина носитиме до кінця життя, вже у якості дружини.Традиційно бінді малювалося лише на лобі заміжних жінок. Це було розпізнавальним знаком, разом з кольоровим проділом, пофарбованим у смугу червоного кольору. Для цього використовують кумкум. Також заміжні жінки проварбовують проділ такою ж по кольору фарбою, але іншу за складом –її називають сіндур. Кумкум виготовляють з червоної куркуми, а сіндурз додаванням окису цинку. Вважається, що ці матеріали приваблюють благополуччя і все світле в сім’ю. Вдовам було заборонено малювати собі бінді і носити прикраси. Зараз традиції бінді дещо змінилися і можуть значно відрізнятися від колишніх. Зокрема в деяких місцях Індії дозволено малювати бінді і молоденьким дівчатам, які ще не перебувають у шлюбі, щоправда, ці бінді повинні мати чорний колір. Заміжні жінки носять бінді червоного і бордового кольору. Зараз бінді можуть малюватися не тільки фарбою, а й наклеюватися у вигляді мушки з чорної або червоної тканини. Однак тепер бінді може підбиратися і в колір одягу, синього або зеленого кольору. У ювелірних магазинах також можна зустріти коштовні бінді зблагороднихметалів та яскравих камінців.