Мистецтво Стародавньої Греції. Висока класика

До кінця V ст. до н.е. вазопис почав переходити в занепад. Вже Мідій і його наслідувачі стали перевантажувати малюнки на вазах декоративними деталями; в цій ошатній візерунковій орнаментації фігури людей, зображені у витіюватих ракурсних побудовах, втратили своє провідне значення - вони стали безособовими і однаковими, гублячись посеред розвіваються драпіровок.  Криза вільної праці в кінці V ст. особливо згубно позначилася на творчості майстрів-керамістів і художників. Вазопис почав втрачати художню якість, перетворюючись поступово в механічне та безлике ремесло.

 

Живопис

 Не дійшов до нас  живопис класичного періоду, наскільки  можна судити з висловлювань  древніх авторів, так само як  і скульптура, монументальний характер  і виступав в нерозривному  зв'язку з архітектурою. Виконувався  він, мабуть, найчастіше, фрескою,  не виключена можливість, що в  V ст. до Р.Х., у всякому разі в другій половині його, вживалися клейові фарби, а також воскові (так звана енкаустика). Клейові фарби могли застосовуватися як прямо по спеціально підготовленій стіні, так і по ґрунтованих дощечках, які зміцнювалися безпосередньо на стінах, призначених для розпису.

 Живопис в V ст. до Р.Х. носив суворо узагальнений монументальний характер і створювався для певного місця в архітектурному ансамблі. Достовірних відомостей про існування станкових творів не збереглося. Як монументальна скульптура доповнювалася дрібною пластикою з теракоти або бронзи, тісно пов'язаної з художнім ремеслом і з прикладним мистецтвом, так і монументальний живопис, минаючи його власне станкові форми, доповнювався вазописом, нерозривно пов'язаним з мистецтвом кераміки. Монументальний живопис займав важливе місце у мистецькому житті того часу. Кращі твори користувалися великою славою. Найбільші майстри живопису були широко відомі і оточені громадською пошаною поряд з видатними скульпторами, поетами, драматургами свого часу.

Найбільшим майстром другої чверті і середини V ст. до Р.Х.  сучасником Мирона, був Полігнот - уродженець острова Фасоса, який отримав за свої роботи, виконані ним для Афін, почесне звання афінського громадянина.

Однією з найбільш знаменитих робіт Полігнота був розпис «лесхи (будинки зборів) книдян» в Дельфах, опис якої зберіг нам Павсаній, де Полігнот зобразив «Загибель Трої» і «Одіссея в Аїді».

 Відомо, що Полігнот вживав тільки чотири фарби (білу, жовту, червону і чорну); мабуть, його палітра не відрізнялася занадто різко від тієї, що застосовувалася майстрами вазопису. Згідно описам, колір у Полігнота носив характер розмальовки та кольорового моделювання фігури їм майже не застосовувалося. Але його малюнок відрізнявся високою досконалістю. Він вірно в анатомічному відношенні передавав тіло в будь-яких ракурсах і рухах. Стародавні захоплювалися тим, що Полігнот досяг досконалості в зображенні особи, що він вперше став передавати душевний стан, зокрема за допомогою відкритого рота прагнучи надати обличчю риси емоційної виразності. Подібні досліди в скульптурі здійснювалися майстрами західного олімпійського фронтону саме в роки розквіту діяльності Полігнота.

 Описи картин Полігнота дають підставу вважати, що майстер не ставив перед собою завдання дати цілісне зображення середовища, в якому відбувається дія. Стародавні автори згадують про окремі предмети природи і обстановки, сюжетно пов'язаних з діями героїв, наприклад про камінцях морського берега, але зображених не на всій картині, а лише для визначення місцезнаходження героя. «До коня триває морський берег, і на ньому видно камінчики, далі на картині немає моря», - говорить Павсаній, описуючи картину Полігнота «Загибель Трої». Мабуть, Полігнот та інші живописці V ст. до Р.Х. ще не до кінця усвідомлювали всі можливості живопису і не відчували принципової різниці між зображенням гальки морського берега на рельєфі і завданням зображення морського узбережжя на картині.

 Сучасники Полігнота високо цінували його живопис за ті ж якості, які вони цінували й у скульптурі: велич духу, високу моральну силу (етос) героїв, правдивість у зображенні прекрасної людини.

 Полігнот дуже багато зробив для реалістичного, ясного і конкретного зображення людини в живописі. Подальший розвиток грецького мистецтва, невпинне зростання інтересу до внутрішнього світу людини, до безпосереднього чуттєвого сприйняття його образу, поява більшого інтересу до побуту і навколишньому середовищу поступово розширювали коло образотворчих завдань, що стоять перед живописом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Післямова

Багата культурна спадщина, географічне положення роблять  Грецію однією з найбільш відвідуваних країн світу.  Хоч і територія невелика, але в історію грецький народ увійшов як один із найрозвиненіших, тому що внесок стародавніх греків у світову культуру неоціненний.

  Стародавні греки  були талановитим, веселим і  життєрадісним народом. Вони любили  танці, музику, спорт. Вони створили  чудові легенди про богів і  героїв - міфи, якими ми зачитуємося  й понині, побудували перші у  світі театри, заклали основи  філософії, залишили нащадкам  епічні поеми, чудові твори  архітектури, скульптури, а також  живопису; на жаль, останні майже  не дійшли до нас.

  Час не пощадив  і архітектуру стародавніх греків. Збереглося всього кілька руїн. Але й по цих руїнах, повним  непередаваної краси й величі, можна судити про мистецтво  давньогрецьких зодчих. Правда, це  винятково храми, театри й інші  громадські будинки. Житловий  будинок греки не вважали предметом  мистецтва. Вони нехтували пишноту  в одязі й домашній обстановці. Їх криті білою черепицею дома  були дуже скромні й навіть  не мали вікон на вулицю.

Та за цією скромністю на побутовому рівні приховано високо естетичність і високо духовність греків. І не дарма епоху найбільшого розквіту образотворчого мистецтва Стародавньої Греції називають «ВИСОКА КЛАСИКА».

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Виппер Б.Р. Искусство Древней Греции. – М.: «Наука», 1972.
2. Всеобщая история искусств. Том 1 / Ред. Р.Б.Климов - М.: Государственное издательство 'Искусство', 1956г. - с.920.
3. Зелинский Ф.Ф.  История античной культуры / Ред. и прим. С.П.Заикина. 2-е изд. СПб.; Марс, 1995 - 380с.
4. Коплинский Ю. Искусство Древней Греции // Всеобщая история искусств: В 6-ти томах / Под общей редакцией Чегодаева А.Д. – М., 1956. – Т.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Ілюстрація 1

Храм Посейдона у Пестумі (початок V ст. до Р.Х.)

Ілюстрація 2

Парфенон. 447 - 438 до Р.Х. Зодчі Іктін і Каллікрат. Загальний вигляд.

 

Ілюстрація 3

Дискобол. Близько 450р. до Р.Х. Скульптор Мирон.

Зберігається  в Національному музеї, Рим, Італія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ілюстрація 4

Списник (Доріфор)

Скульптор Поліклет. Друга половина V ст. до Р.Х. Неаполь

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ілюстрація 5

Храм Ніки Аптерос .  Архітектор Каллікрат. 450 р. до Р.Х.

 

 

Ілюстрація 7

Кратер з Орвьето. Афіна. Геракл і аргонавти. Близько 450 р. до н. е.. Париж. Лувр.

 

 

 

Ілюстрація 6

Ерехтейон. Між 421 - 406 до Р.Х. Загальний вигляд.

 

 

Ілюстрація 8

Дівчина у гробниці. Розпис білого лекіфа. Третя чверть 5 ст. до Р.Х. Бостон. Музей витончених мистецтв.