Озеленення та благоустрій житлового кварталу

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

 

 

 

 

 

 

                                                                                             Кафедра образотворчого мистецтва,

дизайну та методики їх викладання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пояснювальна записка

до курсової роботи на тему:

«Озеленення та благоустрій житлового кварталу»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                            Виконала: студентка групи Д-45

                                          Шимко Я.А.

                                                                    Перевірила: Тобілевич Г.М. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕРНОПІЛЬ 2015

Зміст

 

 

1. Загальні положення щодо проектування житлового кварталу;

2. Завдання благоустрою; 

3. Основні стандарти зовнішнього  благоустрою прибудинкових територій;

4.Розподіл території  за функціональним використанням  та система обслуговування насселення

5.Аналоги благоустрою житлових кварталів в м. Тернополі та інших містах України;

6. Аналоги рішень європейського зразку;

7.Характеристика запроектованого кварталу;

8.Дендрологічні рослини в проектуванні кварталу;

9.Список використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальні положення щодо проектування житлового кварталу.

 

Планування житлової території здійснюється за принципом - від загального до часткового. Спочатку проектуються житлові квартали, потім в їх межах - присадибні, приквартирні ділянки.

Кварталом називають частину населеного пункту, що обмежена вулицями чи проїздами загального користування. Квартал може бути забудованим, а може і не мати забудови (квартал зайнятий парком, садом). Якщо квартал забудований житловими будинками та обслуговуючими їх комунальними будівлями (господарські сараї, майданчики для сушки білизни, для відпочинку і. п.) - називаєтьсяють житловим кварталом.

Сільські квартали мають ряд особливостей. По-перше, вони обмежені вулицями і незабудованими проїздами - провулками;

 по-друге поряд з будинками  на їх території розміщують  дворові будівлі, приміщення для утримання худоби, господарські сараї, гаражі і т. п.;

 по-третє - переважна частими  території (більше 90%) використовується  в цілях виробництва сільськогосподарської  продукції (фруктів, овочів, картоплі  і т. ін);

по-четверте - переважає садибна забудова;

 по-п’яте - можуть розміщуватись  деякі громадські заклади з  їх ділянками (дитячі дошкільні  комплекси, медичні та ін.), Все  це потребує особливого підходу  до проектування житлових кварталів в сільських населених пунктах. Основними правилами організації житловихлих кварталів є такі:

- площажилого кварталу повинна бути в межах 6-8 га;

при кварталах менших розмірів виникає нераціонально густа вулична мережа з багатьма негативними наслідками (велика витрата території, подовжені інженерні комунікації, знижена економічність і т. ін.), щодо великих кварталів - погіршуються умови зв'язку в межах населеного пункту та оточуючими його територіями і т. п.;

- конфігурація житлового кварталу бажана прямокутної форми із співвідношенням сторін від 1:0.8 до 1:1, що забезпечить створення прямокутних: присадибних ділянок, зручних при забудові і організації особистого присадибного господарства;

- лінійні розміри сторін кварталу  вздовж червоних ліній (довжина  кварталу) встановлюються у відповідності  із нормативами з протипожежних і господарських міркувань - не більше 350-400 м; в протилежному напрямку (ширина кварталу), виходячи із найбільш раціональної двобічної забудови - двократна довжина нормальної присадибної ділянки (150-200м);

- внутрішня організація житлового кварталу визначається типом забудови: садибної, з приквартирними ділянками, безсадибної.

Проектування кварталів здійснюється одночасно з проектуванням вуличної мережі так як їх конфігурація, місцеположення меж взаємопов’язані.

Також при проектуванні кварталів в умовах сформованої забудови присадибна ділянка навколо будинку повинна зберігатися в існуючих розмірах, якщо вона не перевищує норм, встановлених законодавством, й не перешкоджає вдосконаленню планувальної структури населеного пункту. Для підвищення компактності забудови частина виділеного громадянам земельного наділу може бути винесена за межі території.

При розміщенні будинків та споруд слід додержуватись санітарних і протипожежних вимог. У випадку розходження вимог архітектурно-містобудівних, протипожежних та санітарно - захисних розривів приймається найбільший із них.

Житлові будинки слід розміщувати з відступом від червоної лінії селищних доріг та головних вулиць поселень не менше 6 м, а житлових вулиць та проїздів-не менше 3 м. В умовах реконструкції населених пунктів допускається зменшувати відступ або зводити житлові будинки по червоній лінії, зважаючи на сформовану містобудівну ситуацію.

Розміщення господарських будівель перед лінією забудови не допускається. Відстань від гаражу до сусідніх житлових будинків, територій шкіл та дошкільних заходів має бути не менше 10 м, до лікарняно-профілактичних закладів із стаціонарами - 25 м.

Для жителів багатоквартирних будинків з опаленням, колонками та кухонними плитами на твердому паливі слід передбачати приміщення для зберігання палива. Сараї проектуються з розрахунку:

- при пічному опаленні - не менше 6 кв. м на одну квартиру;

- при центральному опаленні  та наявності газових плит  і колонок - з розрахунку 0,8 кв. м  на одну людину, але не менше 4 кв. м на одну квартиру.

Господарські та побутові будівлі та споруди для мешканців багатоквартирних секційних будинків слід розміщувати на спеціально виділених ділянках та по можливості згруповувати. Розриви між групами господарських будівель слід приймати згідно протипожежних норм.

Санітарно-захисні розриви (м) між житловими будинками, сараями для худоби, кролів та інших тварин, а також іншими господарсько-побутовими будівлями та спорудами слід приймати згідно положень ДБН 79-92*.

Відстань від стін індивідуального будинку з вікнами житлових кімнат і кухонь, а також від головних входів в будинок (квартиру) до інших житлових будинків та господарських будівель має бути не менше 6 м.

Між довгими сторонами багатоквартирних житлових будинків заввишки 2-3 поверхи слід приймати відстань (містобудівні розриви) не менше 15 м, а висотою 4 поверхи - не менше 20 м;

 між довгими сторонами і  торцями або між торцями цих  же будинків з вікнами з  житлових кімнат - за протипожежними  нормами, але не менше 10 м. Містобудівні  розриви можуть бути зменшені у межах 20% за умов дотримання норм інсоляції та освітленості, якщо виключається можливість проглядання житлових кімнат з вікна у вікно.

На території безсадибної забудови слід передбачити майданчики: загального користування, дитячі, для занять фізкультурою, господарські та місця для відпочинку.

Будинки гуртожитків, як правило, слід розміщувати: для учнів середніх спеціальних і професійно-технічних учбових закладів - на земельних ділянках відповідних учбових закладів;

Для працівників сільського господарства, робітників та службовців - на відокремлених ділянках житлової території.

Норму площі земельної ділянки на одного проживаючого в гуртожитку слід приймати залежно від кількості проживаючих.

При місткості гуртожитків 50, 100, 200 чол. площа ділянки має бути відповідно: 45, 35, 30 кв. м/люд., якщо інше не обумовлено завданням на проектування. На земельних ділянках гуртожитків мають бути передбачені майданчики для відпочинку, ігор та занять фізкультурою, склад яких визначається завданням на проектування з урахуванням особливостей контингенту проживаючих.

2. Завдання благоустрою.

Благоустрій населених пунктів— комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

До основних видів благоустрою населених пунктів належать: зовнішнє впорядкування вулиць, площ, набережних і житлових кварталів; транспортне обслуговування населення; водопостачання, освітлення, озеленення, обводнення, телефонізація, радіофікація, очищення міст (в тому числі каналізація) тощо. Рівень благоустрою населених пунктів тісно пов'язується з плануванням та забудовою населеного пункту (див. містобудівництво), з його енергетикою (наявністю і потужністю теплофікації, електрифікації і газифікації) та інженерною підготовкою території.

Завданнями благоустрою є:

розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів;

організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення;

створення умов для реалізації прав суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів.

Об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, місцевих правил забудови, інших вимог, передбачених законодавством.

До об'єктів благоустрою населених пунктів належать

-території загального користування:

-парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;

-пам'ятки культурної та історичної спадщини;

-майдани, площі, бульвари, проспекти;

-вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні -доріжки;

-пляжі;

-кладовища;

-інші території загального користування;

-прибудинкові території;

-території будівель та споруд інженерного захисту територій;

-території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018–2000 деякі об'єкти благоустрою, зокрема парки, майдани, площі, вулиці, дороги тощо відносяться до споруд інженерного призначення.

Елементами благоустрою є:

-покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів;

-зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;

-будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;

-засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;

-технічні засоби регулювання дорожнього руху;

-будівлі та споруди системи інженерного захисту території;

-комплекси та об'єкти монументального мистецтва;

-обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків;

-малі архітектурні форми;

-інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

 

3. Основні стандарти  зовнішнього благоустрою прибудинкових  територій.

Внутрішньоквартальні проїзди повинні забезпечити можливість проїзду автомашини до кожного під'їзду і мати розворотні майданчики, щоб забезпечити під'їзд до будинку пожежних машин у разі потреби. Для будинків понад 5 поверхів під'їзди передбачаються з двох поздовжніх боків будинку. Ширина проїзду, як правило, становить не менше 5,5 м (габарити пожежної машини). Покриття проїзду має бути твердим (асфальт, бетон). Уздовж проїзду з боку входів в житлові будинки передбачаються тротуари, шириною не менше 3,0 м з покриттям з дорожньої, міцної плитки. Сполучення між тротуаром і проїздом виконується з бортового каменю (бордюру). Висота бордюру над поверхнею покриття проїзду повинна бути не менше 0,1 м. За кордоні проїзду і озелененій території влаштовується бордюр. Висота бордюру над поверхнею проїзду повинна бути не менше 0,15м.

Майданчики під гостьові автостоянки. Поблизу під'їздів житлових будинків передбачаються гостьові автостоянки для короткочасного паркування автомашин. Майданчики під автостоянки призначені для зберігання автомобілів мешканців та тимчасового паркування. Відстань від меж автостоянки до вікон житлових будинків має бути не менше 10 .. .40 М. Покриття майданчика під автостоянку має бути твердим і за аналогією з транспортним проїздом. Площадка повинна впритул примикати до транспортного проїзду. Відповідно до габаритами автомашин виконується розмітка майданчика під автостоянку. Автостоянка ізолюється від озелененій території, які-небудь проходи, стежкивід парковки до місць відпочинку забороняються. По межах автостоянки з боку озелененій території влаштовується бордюр, заввишки не менше 0,15 м і передбачаються насадження у вигляді живоплоту з високого пило-та газоустойчівого чагарника.