Походження традиції писанкарства

Пізніше писанка зі своїм животворним  змістом продовжує побутувати і  в християнстві, в період святкування  Пасхи, передусім у взаєминах  між дівчиною і хлопцем. І досі за давньою традицією на Великодні свята дівчина дарує хлопцеві писанку. Найкраща писанка дарується найближчому до серця хлопцеві. Завдяки неофіційному художньому змаганню за найкращу писанку мистецтво її досягло неабиякого художнього рівня, перетворилось у прекрасне народне мистецтво декоративного розпису.

.1 Розмаїття орнаментики та кольорів  у виготовленні писанок в різних регіонах України

Кожен із регіонів України має свій вид орнаментики з характерними особливостями і за змістом, і за формою, і за кольоровою гамою.

Про походження звичаю готувати на Великдень  писанки та крашанки існує багато легенд. Наведемо деякі з них.

Легенди, записані на Поділлі, кажуть, що коли Ісус Христос воскрес, то він сказав воякам, які охороняли Його гріб: "Ідіть і скажіть усім людям, що Христос воскрес, а Щоб вам повірили, то ось вам знак". При цьому Спаситель узяв з свого гробу крашанку і дав воякам. Відтоді і пішов звичай робити крашанки на Великдень.

Ніс убогий чоловік яйця в кошику на базар продавати, а в цей  час жиди вели Ісуса Христа розпинати. Хрест був тяжкий, і Спаситель  падав під його тягарем. Чоловікові стало жаль Спасителя; він лишив свій кошик на дорозі, а сам пішов помагати Ісусові нести хрест -- і ніс аж до місця розп'яття. Коли ж чоловік повернувся до свого кошика, то побачив, що яйця обернулися на писанки та крашанки.

Після того, як Спаситель вознісся на небо, Марія Магдалина прийшла до Риму, щоб там проповідувати Євангелію. В Римі вона стала перед імператором Тіберієм і піднесла йому червоне яйце, сказавши: "Христос Воскрес!" Так вона почала свою проповідь [18, C. 189].

На Київщині оповідають, що коли Ісус Христос ходив з св. Петром по землі, то вони проходили через одне село, а там жиди були; побачили вони Христа та й почали камінням та грудками шпурляти в Нього. І як торкнеться камінь Ісусової одежі, зробиться з нього писанка, а як торкнеться грудка, то перетвориться на крашанку. Святий Петро позбирав усе те до кишені, а пізніше людям роздав. З того й пішов звичай готувати писанки та крашанки на Великдень.

На Уманщині кажуть, що жиди та всякі  недовірки спокушали Христа, як Він ішов на страждання. Набрали в пелену камінців і спитали Спасителя: "Що в пелені?" -- Христос каже: "Крашене та писане!" Вони відкрили пелену, щоб посміятися, а там справді--крашанки та писанки.

На Полтавщині є легенда, що писанки  писала Мати Божа ще тоді, як Ісус маленький  був: "дитина дуже тішилась тими цяцьками" [6, C. 362].

На Гуцульщині оповідають, що писанки  писала Мати Божа і дарувала їх Пілатові, щоб той змилувався над її Сином. Коли Мати Божа писала писанки, то плакала і слізьми обливала свою роботу, а тому й вони, гуцули, коли пишуть писанки, то вимальовують цятки, подібні до сліз.

На Гуцульщині ще є така легенда. Далеко в горах до високої стрімкої скелі залізними ланцюгами прикутий страшний нехрист. І той нехрист має дванадцять своїх посланців, що ходять по селах та містах і придивляються, як живуть люди. Все, що вони побачать або почують, розповідають нехристові Коли посланці кажуть, що люди живуть бідно і сваряться поміж собою, нехрист радіє і сміється так, що аж гори трясуться, а ланцюги його слабнуть. Якщо ж посланці кажуть, що між людьми згода й добро, нехрист сердиться, насуплює брови, а ланцюги міцніше стискають його погане тіло. Та найстрашніша для нехриста вістка, що люди ще пишуть писанки, що вони не забули цього звичаю: він тоді реве, як звір, рветься з усієї сили і б'ється головою об скелю так, що аж вогонь креше. З того постають грім і блискавка, а ланцюги його робляться тоді такі міцні, що годі їх розірвати

На писанках зображали також  й людей. Взагалі за своєю композицією  писанки могли бути дуже різноманітними, часом дуже оригінальними.

Так, писанки Поділля (кінець XIX ст.) мають типові, рослинно-геометричні орнаменти. Колорит стриманий, переважають чорний, червоний та білий кольори.

Писанки Київщини і Полтавщини надзвичайно  багатобарвні: ясно-зелені, жовті з червоним, коричневим, зеленим і чорним розписом. Цікаві писанки майстра Ю. Безпалька з с. Червона Мотовилівка на Київщині, розписані "зірками", "курячими лапками", "трикутниками". Часто трапляються в них квітковий орнамент, а також композиція з вазонами.

У композиціях писанок Дніпропетровщини майстерно поєднані геометричний і  рослинний мотиви. Таким чином  виникає яскрава і виразна  гама з інтенсивних кольорів.

Серед писанок Черкащини виділяються  писанки, виконані технікою "воскового письма"; як символ нового життя виразно читається мотив сходу сонця.

На Тернопільщині вражають красою коричневі, червоно-білі, темно-червоні  писанки з с. Присівці і м. Зборів, розписані "хвильками", "сосонками", "безконечником", стилізованими розетками, багатопелюстковими квітами.

Писанки Прикарпаття, особливо Космача, Калуша, Яворова, Косова, захоплюють складністю орнаменту і насиченістю кольорової гами з характерними жовтими, червоними і чорними барвами.

Що ж до самого звичаю писати писанки, то в Наддніпрянській Україні  він, на превеликий жаль, занепадає. Причин цьому є багато, а найголовніша з них -- економічний занепад селян за останнє тридцятиліття. Завдала великої шкоди і остання війна, бо найкращі зразки писанок, які зберігалися в музеях, знищені. Так, у київському музеї з колекції числом понад агм тисяч писанок не збереглось ані однієї!

Тяжко сподіватися, щоб в умовах колгоспного села цей вид мистецтва  міг знову відродитися.

Західна Україна, а в першу чергу Гуцульщина, ще плекають мистецтво писанок, і дав би Бог, щоб воно там зберігалося якнайдовше.

Спосіб виготовлення писанок хоч  і простий, проте вимагає неабиякого хисту, бо малювати на опуклій поверхні яйця значно тяжче, ніж на рівній поверхні полотна чи паперу.

Інструментом для виготовлення писанок є "кісточка" -- це паличка  з бляшаною трубкою на кінці. На сирому яйці кісточкою вимальовують розтопленим воском ті місця, що їх треба лишити незафарбованими: обвідки, крапки та оперізування. Спочатку фарбують яйце в ясній фарбі, наприклад, у жовтій. Після цього яйце виймають з фарби і кладуть, щоб висохло. Коли воно висохне, на ньому кісточкою наводять віск на ті місця, що мають лишитися жовтими. Потім фарбують у другій, цього разу темнішій фарбі. І так роблять доти, доки писанка не набере такого вигляду, якого хоче їй надати писанкарка [10, C. 230].

Коли вже малюнок закінчений, писанки складають у череп'яну  миску і кладуть у піч, де повинна бути температура 35-40° Цельсія. Коли віск розтопиться і спливе з яйця, писанка готова.

Дуже вправно роблять писанки  гуцулки. Проф. Д. Горняткевич розповідає, що йому доводилося спостерігати, як одна вже літня жінка на Гуцульщині зробила тридцять шість писанок впродовж одного дня, причому вона в цей день не покидала і своїх щоденних господарських справ -- палити в печі, варити їсти, годувати тварини, доїти корів та ще й бавити малу дитину. Все це не перешкодило їй відтворити традиційний орнамент з високим мистецьким хистом.

На Лемківщині писанки пишуться голівкою шпильки, що гострим кінцем устромлена в патик. Пишуть кривульки  і колісцята воском, що кипить у  бляшаній коробці на залізній блясі  або над вільним вогнем на триніжках. По писанні кидають до фарби. Краски роблять з лушпиння цибулі, дубової кори, червоного, зеленого та блакитного паперу. Як пише Юліян Тарнович, лемківські писанки не багаті на вибагливий орнамент; вони простенькі, але гарні Кругло писані пасочки (тоншим кінцем до середини) означають сонце, менші -- зірки; іншими візерунками є квіти, хрестики, цятки і легка проба мережок. Писанки звичайно одно- або двокольорові Багато фарб до писання писанок лемки не вживають.

Ще жива традиція писанок і в  Закарпатській Україні Що ж до мистецької якости, то вони, як нам здається, поступаються перед писанками Гуцульщини і наближаються до лемківських писанок.

 

 

3.1 Техніка виготовлення писанок

Матеріалом для писанки є пташине яйце. За технікою виконання сучасній писанці передувала крашанка -- яйце, пофарбоване в один колір рослинними фарбами. Пізніше з'явилася крапанка, яка побутує і досі. Яйце опускають у фарбу, потім крапають на нього гарячим воском. Коли віск вихолоне, яйце кладуть у темнішу фарбу. Після цього яйце опускають у гарячу воду, де віск сходить з нього, залишивши різної величини і форми крапочки по кольоровому тлі.

Із кінця XIX ст. поряд із писанками створюються дряпанки і мальованки.

Дряпанка -- це крашанка, на якій орнамент видряпано голкою або металевим стержнем.

Мальованка -- це яйце, розписане фарбами за допомогою пензля.

Часто в оздобленні писанок використовують поєднання двох і більше прийомів розпису (крапанка, писанка, дряпанка).

Фарбувалися писанки рослинними фарбами (навари лушпиння цибулі, листя, різноманітного коріння, кори дерев, наприклад дуба), органічними речовинами тваринного походження, а з початку XX ст. -- аніліновими фарбами.

Техніку воскового письма застосовували й у виготовленні писанок. Тільки тут віск не накрапується, а накладається тоненьким писачком, що має вигляд дерев'яної палички з маленькою бляшаною трубочкою на кінці, ледь товщою від голки. Орнаментальні лінії наносять розтопленим воском. Віск застигає, і яйце кладуть у найсвітлішу фарбу, переважно жовту. В місцях, де були воскові лінії, фарба не візьметься -- там залишаться чисті лінії природного кольору шкарлупи. Після цього наносяться воскові лінії вже на жовті поверхні, а яйце кладеться у темнішу фарбу і т. д.

Білі писанки (галунки), що належать до найвишуканіших мистецьких творів нашого народу, трапляються здебільшого  на Київщині та Чернігівщині. Після нанесення кольорового орнаменту решту поверхні яйця знебарвлюють міцним капустяним квасом або галуном, і тоді на сніжно-білому тлі розквітають неперевершеної краси та яскравості малюнки.

Традиції писанкового розпису  розвивалися в Україні здавна. Мотиви й елементи розпису тут  тісно пов'язані з життям, побутом, звичаями і фольклором народу. Цим видом мистецтва займалися переважно жінки.

Кожна писанкарка має в своїй уяві певний план, схему розташування орнаментальних елементів на поверхні писанки [21, C. 76].

Побудову орнаментальної композиції на сферично-яйцевидній поверхні писанки  описує С. Колос. Вона зводиться до таких  етапів:

а) поділу поверхні писанки вздовж навпіл;

б) поздовжнього поділу "меридіанами" на сегменти;

в) поділу впоперек навпіл;

г) поділу на поперечні "широтні" паси з самостійним оформленням "бігунів";

д) одночасного поділу "меридіанами" та "широтами";

е) поділу на чотири сферичні чотирикутники, центри яких розташовані у шаховому порядку;

є) поділу поверхні писанки на 24 та 48 клинчиків; ж) діагонального поділу писанки з діагональним напрямом орнаментів.

Розроблені схеми дають можливість створювати безмежну кількість декоративних композицій в оздобленні писанок. І  вже в ході розпису майстриня  розцвічує цю схему безліччю композиційних  варіантів, що народжуються в процесі  творчості.

Приступаючи до розпису писанки, готують  необхідні матеріали: писачок, бджоляний  віск, свічки, біле куряче яйце, фарби, скляні баночки з широкими шийками, малий пензель, серветки, олівець, лак, гумові рукавички та стояк для  яйця. Спочатку налагоджують "писачки". У скляних баночках або череп'яних мисочках розводять фарби, виготовлені  з кори і корінців різних дерев  та кущів.

Вибирають чисте біле гладеньке  яйце без тріщин і плям, якщо потрібно, можна вимити яйце водою і витерти  серветкою. Інколи обробляють яйце оцтом, розсолом квашеної капусти або галуном. Відтак вибирають орнамент і тупим  олівцем геометричне ділять яйце. (За бажання можна намалювати орнамент олівцем на білому яйці: якщо ці лінії  легкі, вони зникнуть, коли писанку  буде закінчено). У черпачку розігрівають віск. Умочивши писачок у розтоплений  віск, наносять ним контур перших ліній  орнаменту або закривають певні  площини потрібної конфігурації, що мають бути білими. Віск "охоронятиме" шкаралупу яйця від інших фарб. Потім обережно кладуть яйце в  ложку й опускають у барвник  найсвітлішого кольору, переважно  жовтого. Яйце має залишатись у холодному барвнику протягом 5--7 хвилин, потім його виймають з барвника і легенько витирають чистими серветками [20, C. 174].

Після цього на жовтій поверхні шкарлупи знову розтопленим воском покривають писачком ті частини узору, які мають  залишитися жовтими, й опускають  у барвник темнішого кольору, припустімо оранжевого і т. д.

Поступове накладання воском що далі, то нових елементів орнаменту  й опускання яйця у барвники все  нових і нових кольорів утворює  дуже вишукані й складні композиції.

Якщо в орнаменті є маленькі елементи, які мають бути голубі або зелені, треба малим пензлем  зафарбувати ці елементи потрібною  фарбою і покрити їх воском, щоб  зберегти насиченість і красу  кольору.

Після закінчення всього процесу яйце опускають у холодний найтемніший  барвник, як правило синій або  чорний. Завершивши фарбування писанки, її виймають і витирають чистою серветкою.

Коли фарби висохнуть, писанку  ставлять у гарячу піч (або тримають над свічкою). З неї стікає віск, який витирають серветкою, доки на яйці не стане воску і проступлять  чарівні кольори писанки.

Техніка воскового письма при виготовленні писанок дає змогу створювати дуже складні за малюнком, виключно ефектні й багаті за кольором орнаментальні  композиції.

Розписану писанку покривають лаком  і кладуть на стояк, щоб вона висохла. Лак зберігає кольори писанки  і робить шкарлупу яйця менш крихкою.