Враження від враження. Імпресіонізм – ворота чи хвіртка в нову епоху

Навідміну від  художників реалістів для імпресіоністів характерний гострий інтерес до всіх явищ буденно поточного життя. Але у звичайних, повсякденних явищах вибирався той момент, коли гармонія навколишнього світу виявлялася найбільш вражаюче. Імпрессіоністичний світогляд був надзвичайно чуйний на найтонші відтінки одного і того ж кольору, стану предмета чи явища.

 Імпресіоністи намагалися відобразити на полотнах короткі миті буття точно так само, як це роблять фотографи у своїх роботах. Сюжети картин для художників були другорядні, вони їх брали з повсякденного життя, яку добре знали: міські вулички, ремісники за роботою, сільські пейзажі, звичні і всім знайомі будівлі і т.д. Головне для них було чергування світла і тіні, химерна гра сонячних "зайчиків" на найзвичайніших предметах.

Не можна  сказати, що молоді художники повністю заперечували досвід своїх попередників. Великий вплив на них справила творчість Е. Делакруа, зокрема, його нетрадиційний спосіб використання фарб, а також реалізм Г. Курбе і пейзажі Дж. Констебла. Але найбільше враження на імпресіоністів справили роботи Е. Мане, з яким вони часто зустрічалися в кафе і розмовляли про нові форми живопису, про можливості, які відкривала перед художниками народження фотографії, і особливості сприйняття людського ока.

На противагу  академічного мистецтва, яке спиралося  на канони класицизму - обов'язкове розміщення головних дійових осіб у центр  картини, трьох плановість простору, використання історичного сюжету з метою цілком конкретної смислової орієнтації глядача - імпресіоністи перестали поділяти предмети на головні і другорядні. Відтепер у картині могли втілюватися різнокольорові тіні від предметів, стіг сіна, кущ бузку, натовп на паризькому бульварі, строкате життя ринку, прачки, танцівниці, продавщиці, світло газових ліхтарів, залізнична гілка, бій биків, чайки, скелі, півонії.

Вивчення принципів  і прийомів імпресіонізму справила величезний вплив на розвиток національних європейських художніх шкіл. У результаті полеміки та взаємодії з імпресіонізмом з'явилися нові течії, такі як неоімпресіонізм і постімпресіонізм.

Отож, головне для них — спіймати і закарбувати враження, засобами живопису створивши ілюзію світла і повітря.

Слід визнати, що в гонитві за враженням, миттєвим і яскравим, імпресіоністи дійшли того, що картину підмінювали етюдом, а типове — випадковим. І в  цьому певна обмеженість такого мистецтва, їхні попередники зображали звичаї, обличчя епохи, імпресіоністи ж — тільки зовнішній вигляд.  

• На мою думку недоліком імпресіонізму є те, що в їхніх картинах ми майже не бачимо проблемності, вони навіть не намагаються проникати під кольорову поверхню буденності. Натомість імпресіонізм зосереджується на поверхневості, плинності миті, настрою, освітленні. Їх картини представляли лише позитивні сторони життя, не порушували суспільних проблем, оминали й такі проблеми як голод, хвороби, смерть. Що призвело пізніше до розколу серед самих імпресіоністів.

Можливо бачення світу імпресіоністами не дуже многогранне, але вони дають відчуття легкості, відпочинку, насолоди. Їхнє мистецтво просто дозволяє забути про земні проблеми і насолоджуватись миттю життя, з моєї точки зору це не так вже й погано, мистецтво повинне залишатись чарівним. Особисто мені подобається творчість імпресіоністів, хоч їхні роботи не завжди можна сприймати як завершений твір, а сюжет втрачає свою цікавість і існує лише заради живописного тону.

Твір мистецтва є куток природи, сприйнятий через темперамент.

Е. Золя

 

 

 

Творча  частина:

 Ряд нових творчих задач поставив перед собою художник Едгар Дега (1834-1917). Він примикав до напрямку імпресіоністів. У центрі мистецтва цього художника є зображення людини. Він писав людей різних суспільних шарів: модисток, прачок і прасувальниць за роботою, балерин у хвилини відпочинку, на репетиціях під час виступів на сцені; побутові сценки - у кафі, на вулиці, на скачках.

Дега вмів помітити незвичайний виразний жест, знайти рідкий кут зору (зверху чи збоку), що додає зображенню гостроту і новизну. При першому погляді на його полотна здається, що це випадково побачений, як би вихоплений шматок дійсності. Насправді в них усе ретельно продумано. Чіткою композицією, а також увагою до визначеності і чіткості ліній картини в доробку Дега відрізняються від робіт інших імпресіоністів.

 Мету своєї творчості французький художник бачив у втіленні правди життя, яка була для нього занадто великою, щоб мати потребу в прикрашанні. Кожен його твір - підсумок тривалих спостережень і такої ж наполегливої ​​роботи по їх втіленню в закінчений образ.

Е.  Дега - уважний  спостерігач, швидко і точно схоплюючи  все характерно виразне в неспокійній  калейдоскопічною зміною життєвих ситуацій, передаючи ритм життя великого міста, створює своєрідний варіант побутового жанру, присвячений місту.

 До реалій  сучасного міста Дега шукає  підхід, що нагадує прийоми майбутнього  кіно: кадрування, показ фрагментів, наїзди камери.

Дега і сам  був майстерним фотографом. Деяким його роботам властива майже фотографічна неупередженість персонажів.

Також, Едгар Дега, знову звертається до забутої пастелі, гуаші, навіть до темпери, намагаючись подолати обмеженість масляних фарб. Зробивши революцію в формуванні простору всередині картини, він зайнявся зовнішнім середовищем, що оточувала картини, включаючи оформлення та освітлення виставкового залу.

За стриманістю і іронічністю Деги просвічується неспокійний розум і загострена чутливість. Він єдиний серед імпресіоністів давав доступ в живопис безвідмовним настроям, хоча і тут залишався стриманий.  І разом з тим за всієї своєї специфічної однобічності і, можливо, у зв'язку з цією однобічністю мистецтво Дега володіє особливою силою, художньою переконливістю і змістовністю. У своїх найбільш значних картинах Дега з великою майстерністю розкриває в побічно асоціативній формі складний світ внутрішнього стану людини, атмосферу відчуженості і самотності, котрі характерні для суспільства, в якому живе Дега.

Для Дега, перш за все, цікава людина. Це був єдиний імпресіоніст, який відбив у своїх роботах оточуюче життя - життя відвідувачів нічних кафе, танцівниць.  Інтерес Дега до характеру людини, до своєрідної виразності його поведінки, майстерність динамічної композиції, що замінює традиційно побудовану композицію принципом знаходження найбільш виразної точки зору, як би в самому русі життя, відрізняють його мистецтво від більш споглядального підходу до світу інших художників - імпресіоністів - Клода Моне, Сіслея, та певною мірою і Ренуара.

 Гостротою сприйняття, точною виразністю у передачі характеру руху відрізняється картина, що зображає акробатку під куполом цирку («Міс Ла-Ла в цирку Фернандо»). Ця картина й виконані пастеллю «Танцівниці у фойє» - блискучий аналіз зміни різнохарактерних рухів в межах одного мотиву .

Оцінюючи творчість Едгара Дега, починаєш відчувати, наскільки гостро і динамічно художник сприймав навколишнє життя у всьому його різноманітті. Саме таке сприйняття відбилося в його роботах, які не залишають людину байдужою, справляють сильне враження, викликають душевний трепет. При погляді на картини Дега відчуваєш, що він зобразив мить ... Мить з життя людей. Людей простих, далеких від сильних світу цього. На відміну від офіційного мистецтва, він вражав глядача суворо вивіреної асиметричною композицією, гнучким і точним малюнком, несподіваними ракурсами постатей, з характерною поведінкою і зовнішністю натур. Відхід від реалістичного романтизму, прагнення до самовираження через почуття відображаються на полотні, привели Дега в ряди видатних художників сучасності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Абсент»

1876

92 ×  68 см

Полотно, олія

Музей д'Орсе, Париж

 

 

Полотно «Абсент» написано в зовсім іншій манері, ніж інші роботи Е. Дега. Дух гіркоти  і самотньою безнадійності з  особливою силою зумів висловити  Дега у своєму «Абсент». У тьмяному освітленні куточка порожнього кафе Дега зобразив дві самотні фігури чоловіка і жінки, повних невизначеного смутного почуття байдужості одне до одного і до навколишньої їм порожнечі.

Одна з найзнаменитіших  і свого часу спірних робіт  Дега, ця картина зображує п'яну, втомлену пару, котра потягує свої напої в паризькому кафе "Нові Афіни". У склянці, що стоїть перед жінкою, налитий абсент, легко впізнаваний по блідо-зеленому кольору. Це був міцний напій, дуже популярний у той час, але пізніше заборонений до виробництва, оскільки його визнали небезпечним для здоров'я. Моделями для картини стали актриса Елен Андре і художник Марселен Дебутен, друзі Дега. Їх фігури майстерно зміщені від центру композиції, що надає картині атмсоферу скороминущості. Картина здається зрізом реального життя, - на ній ми бачимо двох зовсім звичайних, які втратили надію людей.

Втомлене занепокоєння фактури, як би курна млявість колориту, однотонність якого ледь порушується  кольором напіввицвівшої блузки жінки. Каламутне, зеленувате мерехтіння келиха з абсентом дивно гармонують із сумною безнадією обличчя жінки, з її похиленою позою, з похмурою задумою блідого, одутлого обличчя бородатого чоловіка.

Похмура коричнево-жовта гама, убогий посуд, порожні столики відтворюють обстановку дешевого паризького кафе, яке служить єдиним притулком для двох знедолених у величезному ворожому їм світі. З співчуттям і глибоким психологізмом художник розкриває традицію людей, поєднаних загальним нещастям.

Деталі  картини.

1. Вода з графіну,  що стоїть біля правої руки жінки, використовувалася для того, щоб розводити абсент, який був дуже міцним алкогольним напоєм.

2. Позаду пари  знаходиться дзеркало, обрізане  в характерній для Дега "фотографічній"  манері. У ньому відбивається  закрите занавісками вікно, крізь яке в кафе проникає світло сірого ранку.

3. На передньому  плані ми бачимо покладені  для відвідувачів газети і  стаканчик з сірниками. Уздовж  краю газети Дега поставив  свій підпис.

4. Поруч з  абсентом стоїть склянка з  напоєм, який п'є чоловік. Можливо, це мазагран - холодна чорна кава з зельтерською водою. Зазвичай цей напій пили з похмілля, тому можна припустити, що зображена на картині сценка відбувається рано вранці.

Консервативно налаштовані критики писали, що художник повинен знаходити для своїх  творів більш піднесені предмети. Виставлена ​​на аукціоні в Лондоні в 1892 році, картина була обсвистана і пішла за низькою ціною. У наступному році вона була показана на лондонській виставці і удостоїлася епітетів "огидна", "нудотна", "огидна", "потворна" і "вульгарна".

Втім, деякі  критики виявилися більш проникливими. Д. С. Маккол був одним з перших британських авторів, які підтримали імпресіоністів, писав, що це "одна з тих невичерпно глибоких картин, які змушують нас повертатися до них знову і знову".

Щодо мої вражень від цієї картини, то вона мені невимовно сподобалась, щось в цій картині є такого, що на неї хочеться подивитись знову і знову. В першу чергу, мій зір привертає вираз обличчя жінки, який чомусь викликає у мене сміх та іронію, навіть вперекір тому, що на картині зображено двоє одиноких та знедолених людей. Її похнюплене личко відразу говорить про нетверезий і дивний стан, плечі опущені, погляд згаслий. Ноги жінки трохи витягнуті вперед, розслаблено спершись каблуком чобітка на землю вони ніби вже хочуть від неї відірватись.

Мене захоплює те, як уміло художник зобразив атмосферу цього глухого кафе в такій стриманій колористиці, на відміно від інших імпресіоністів, але навіть без цих яскравих плям кольору, спалахів світла та радості художник безперечно залишив суцільні враження. Нестримні мазки, з швидкістю зловити певний настрій, рух, локальні кольори точно відповідають манері імпресіоністів.

Келих абсенту в локальному зеленкуватому кольорі надзвичайно гармонує з загальним колоритом, його неможливо не помітити. Він відразу виділяється навідмінно від чіткіше виписаної пляшки та бокалу з напоєм, котрий п’є чоловік. Все на картині є виписано нечітко, але особисто мені не хотілось би бачити тут ніякого реалізму чи академізму, тому що суть цієї картини цілком узгоджується з манерою. Дивлячись на цю роботу я ніби зазираю через віконце у типовий бар і бачу там типову атмосферу та людей, бачу вихоплену з життя мить.

Особисто для  мене «Абсент» є дуже цікавою картиною, її неможливо переплутати з будь-якою іншою роботою імпресіоністів.

Дега розподіляв ідеї імпресіоністів, брав участь у їхній виставці поза салоном, але він завжди був самітником і трохи відчуженим від них.

Едгар Дега не був послідовним  імпресіоністом, хоча тематика його творів типова для імпресіоністів: сцени з театрального життя, переважно балету, зображення жінок, часто оголених, у повсякденному житті, епізоди праці («Урок танців», «Проїзд скакових коней», «У фотографа», «Танцівниці на репетиції», «Пралі», «Абсент»). В його картинах немає легкого серпанку, навідмінно від імпресіоністів. Іронічно, навіть саркастично зображав Дега будні балету: тут нудно, незручно, важко, танцівниці негарні й виснажені, жокеї і пралі змучені працею. Люди відчужені і нескінченно самотні. На відміну від імпресіоністів, чиїх поривів до перебіжного він не поділяв. Дега шукав головне, характерне, виразне, відкидаючи випадкове.

Ілер Жермен Едгар Дега перебудував зорове сприйняття, реформував художні смаки, як і усі  інші імпресіоністи, але на відмінну від них привертав більшу увагу сюжетам з життя перевертаючи їх у незвичайних ракурсах.

Колорит його картин досягає проникливої звучності.

 

 

 

Висновок:

В імпресіонізмі — при всіх його неминучих втратах, у кожному новому русі, — було те нове, оригінальне й значуще, що здебільшого визначило дальший розвиток європейського живопису. Імпресіонізм остаточно вивів живопис на пленер, показав колір у всій його чистоті, створив високу досконалу культуру етюду, в якому вражає влучність спостереження, сміливість і несподіваність композиційних вирішень.

Імпресіоністи сміливо і мужньо вносили нововведення в живопис, знаходячи згодом свій неповторний стиль. Безперечно вони зробили значний вплив в історію мистецтва та радикально змінили бачення світу очима художника, на той час. Дали величезне підґрунтя для творців натупного покоління, відкривши світу нові можливості. Вони змогли показати на своїх полотнах всі швидкоплинні явища природи, як ніхто інший: світ пройнятий світлом, повітрям і душевною теплотою.  Твори імпресіоністів дарують мені лише позитивні емоції. Як вони насолоджувались процесом створення, так і я насолоджуюсь їхніми картинами, які залишили яскравий слід в моїй свідомості та сприяли більш чуттєвому сприйняттю мною навколишнього світу. Мені надзвичайно подобається їхнє мистецтво і його я вважаю гідним до наслідування.