Центральна рада - перший украінський парламент

В цей час з'являються  безліч суспільних і політичних організацій, які підтримували Центральну Раду. Так українські військові 18-25 травня 1917 року зібралися в Києві на перший Всеукраїнський Військовий З'їзд, у якому брало участь близько 700 делегатів. Вони вибрали Український Генеральний Військовий Комітет, головою якого був обраний Симон Петлюра. Він увійшов до складу знову створеного уряду - Генерального Секретаріату, у якому займався військовими справами.

З березня 1917 року перестали  діяти всі заборони щодо української  мови й культури. Починає видаватися масова українська преса. Організовуються  курси для вчителів. 31 березня 1917 року була організована перша українська гімназія. У цей час російський Тимчасовий уряд почав призначати на Україну своїх представників - комісарів. Таким чином, на Україні зложилося двовладдя - Тимчасового уряду й Центральної Ради. Між цими двома урядами почалася боротьба. У травні Центральна Рада направила в Петроград своїх представників. Вони вимагали додання Україні статусу автономії, а також права ведення міжнародних переговорів. На всі ці вимоги Тимчасовий уряд відповів відмовою. У відповідь на це 23 червня на Другому Військовому З'їзді Центральна Рада прийняла так званий Перший Універсал. 28 червня був створений Генеральний Секретаріат Центральної Ради - виконавчий орган у складі восьми генеральних секретарів і генерального секретаря, яким став Володимир Винниченко (УСДРП - Українська Соціал-Демократична Робоча Партія). У першому українському уряді переважали соціалісти: соціал-демократи - чотири місця, соціалісти революціонери - два місця, соціал-федералісти - одне місце й безпартійні - два місця.

У липні 1917 року Генеральний Секретаріат спробував знайти компроміс із Тимчасовим урядом, але навіть пішовши на деякі поступки (тоді був виданий Другий Універсал) він не зміг домовитися. 7 листопада 1917 року, в обстановці загальної анархії, російські більшовики на чолі з Володимиром Леніним, скинули Тимчасовий уряд і захопили владу. Українська Центральна Рада не визнала цього захоплення й засудила його. У Росії більшовики майже без перешкод взяли владу у свої руки, однак на Україні, Кубані й Доні вони зазнали поразки. Український уряд почав формувати структури управління на місцях. Було вирішено включити до складу всі етнічні українські землі.

Своїм Третім Універсалом  Центральна Рада 20 листопада 1917 року оголосила  Українську Народну Республіку - УНР, у яку ввійшли Київщина, Чернігівщина, Волинь, Поділля, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина й Таврія. Цей Універсал проголошував українську державу, хоча в ньому говорилося про збереження зв'язків з Росією. У цьому Універсалі було оголошено про волю слова, друку, віросповідання, зборів, страйків, скасуванню страти, амністії. Був установлений восьмигодинний робочий день, національні меншості одержували національну автономію.

10-12 грудня на Україні  проходили вибори в Установчі Збори. На них здобули перемогу українські соціалісти. Більшовики одержали тільки 10 відсотків. Більшовицькі делегати спробували захопити владу в Зборах, а після того, як вони зазнали поразки, вони переїхали в Харків, де заявили про створення Українського Радянського уряду.

Відразу загострилися відносини з більшовицькою Росією. 12 грудня 1917 року в Києві були роззброєні більшовицькі військові частини, які готовили повстання проти Центральної Ради. 17 грудня 1917 року більшовицька Рада Народний Комісарів надіслав українському уряду ультиматум, у якому вимагали дозволити їм увести свої війська на Україну, а також вимагали не пропускати на Дон офіцерів і козаків. Український уряд 18 грудня відмовилося прийняти цей ультиматум. Почалася українсько - більшовицька війна. Більшовики вели її від імені маріонеткового Українського Радянського уряду. Сюди надсилалися більшовицькі російські частини. Наступ очолив В. Антонов-Овсієнко. Йому Ленін писав, щоб той захоплював на Україні й відсилав у Росію продовольство. Центральній Раді було дуже важко протистояти більшовицькій окупації. У січні 1918 року в Києві спалахнуло повстання більшовисько настроєних робітників (в основному росіян). Воно було подавлено до 4 лютого 1918 року з величезною складністю українськими добровольчими частинами.

Не вистачало сил, щоб захищати Київ від більшовиків і на захист його виступили київські гімназисти. У нерівній битві 29 січня на станції Круті, загинули 300 гімназистів.

Однак настання більшовиків  зупинити не вдалося. Незабаром Центральна Рада була змушена евакуюватися з Києва. Але перед цим, 22 січня вона видала Четвертий Універсал, у якому повідомляла про створення незалежної української держави. Генеральний Секретаріат був перетворений у Раду Народних Міністрів. Його головою став Всеволод Голубович. Український уряд переїхав в Житомир. 9 лютого уряд УНР підписало Берестейській мир з Німеччиною. Із середини лютого 1918 року почався наступ німецьких і українських військ на територію, захоплену більшовиками. До квітня вся Україна була звільнена. Однак, із самого початку німецька влада почала активно втручатися в українські справи. 29 квітня відбулася сесія Центральної Ради, на якій була прийнята конституція УНР і вибраний президент УНР - Михайло Грушевський. Однак, у той же день, за підтримкою німців владу захопив генерал Павло Скоропадський. Центральна Рада перестала існувати. У країні почалася кровопролитна громадянська війна.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Багалій Д. Нарис історії України. – К., 1994.
2. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академія, 1999.
3. Версток В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронолог. Довідник. - К.: Наукова думка, 1995.
4. Гунчак Т. Україна. Перша половина XX століття: нариси політичної історії. — К., 1993.
5. Грабовський С., Ставрояві С., Шюгар Л. Нарис з історії українського державотворення. - К., 1996.
6. Грушевський М. Історія України. - К.: Либідь, І991.
7. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. - К., 1991.
8. Єфименко О. Історія України та її народу. - К., 1994.
9. Зайцев Ю. Історія України. – Львів: Світ, 1998.
10. Історія держави і права України. Частина 2: У 2-х книгах / А. Й. Рогожин, М. М. Страхов, В. Д. Гончаренко та ін.; За ред. А. Й. Рогожина. – К.: Ін Юре, 1996.
11. Історія України / В. Ф. Верстюк, О. В. Гарань, О. І. Гуртій та ін.; Під ред. В. А. Смолія. - К.: Альтернатива., 1997.
12. Історія держави і права України: У 2-х т. / За ред. В. Я. Талія, А. Й. Рогожина. - Том 1. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2000.
13. Лановик Б.Д., Матейко Р.М. Історія України. - К.: Знання, 1999.
14. Коваль М.В., Кульчицький С.В., Курносов Ю.О. Історія України. - К.: Райдуга, 1992.
15. Крип'якевич І. Історія України. - Львів, 1992.
16. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. - Львів, 1996.
17. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. - Львів, 1995.
18. Музиченко П.П.  Історія держави і права України. — К.: Товариство "Знання", КОО, 1999.
19. Рибалка І.К. Історія України. Ч.2. -X.: Основа, 1997.
20. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. - К., 1993.
21. Смолій В.А. Історія України. - К.: Альтернатива, 1997.
22. Субтельний О. Україна історія. 3-те вид. - К.: Либідь. 1993.
23. Шевчук В.П., Тараяенко М.Г. Історія української державності. - К., 1999.