Молода Гвардія

      Указом  Президії Верховної Ради СРСР  від 13 вересня 1943 члену штабу підпільної  комсомольської організації "Молода  гвардія" Любові Григорівні Шевцовій посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

      2.6. Іван  Васильович Туркенич

      Іван Васильович  Туркенич народився 15 січня 1920 року в селі Новий Лиман Петропавлівського району Воронезької області. Наприкінці 1920 року батьки переїхали в місто Краснодон.

      Влітку 1941 року курсант Туркенич закінчив училище і у званні лейтенанта був направлений в розпорядження Уральського військового округу, а потім на курси командирів мінометних батарей при академії імені Ф. Е. Дзержинського. У травні-липні 1942 року перебував на фронті.

      Авторитет  Туркенича серед підпільників був безсумнівним. Кадровий офіцер Червоної Армії, він зумів ввести в організації військову дисципліну, розробляв бойові операції, вчив, як треба поводитися зі зброєю, маскуватися. Сам брав безпосередню участь у розгромі ворожих автомашин, звільнення військовополонених з табору Волченского та Першотравневої лікарні, страти поліцейських.

      За мужність  і доблесть, виявлені в боротьбі  з фашистами на фронті і  в тилу ворога, командир "Молодої  гвардії" Іван Васильович Туркенич нагороджений орденом Червоного Прапора і медаллю "Партизану Вітчизняної війни" 1-го ступеня, посмертно - орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня .

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Останні дні Молодої гвардії та нагороджені

   2 січня 1943 відбулося останнє засідання штабу підпільної організації. Незабаром почалися арешти. Першими схопили комуністів. З 5 по 11 січня у фашистську катівню були кинуті більшість молодогвардійців.

 На допиті начальник  краснодонського жандармського  поста Отто Шен показував:

  "Всі без винятку  молодогвардійці піддавалися тортурам. Їх били до втрати свідомості, ламали ноги, руки, потім обливали  холодною водою і кидали в  карцер, інсценували страту через  повішення, а також застосовували  і інші катування".Але ніхто з учасників підпілля не схилив голови перед катами.

 Керівник партійно-комсомольського  підпілля Філіп Петрович Лютіков знав, що його не пощадять. Але знав і те, що на нього дивляться десятки заарештованих хлопців і дівчат, що знаходяться тут же, в камерах. Жодного стогону не вирвалося у нього під тортурами. Лютіков весь час був спокійний, підбадьорював хлопців, хвалив їх за витримку....

    Приклад старших  товаришів зміцнював волю і  мужність юних. Комуністи вчили  їх жити. А тепер вчили, як треба  вмирати, залишаючись до кінця  борцем і Людиною. У камері  Уляна Громова читала улюблені  рядки Лермонтова.

      На стінах  камер і у записках рідним  лунали останні слова молодогвардійців:

  Не пізніше 9 лютого 1943 г.

Взят Туков В. С. 2943. 6. 1. Бондарева, Минаева, Громова, Самошина. Погибшие от рук фашистов 15/1 43 г. в 9 часов ночи. Смерть немецким оккупантам!

      ЗАПИСКА  М. Г. ДИМЧЕНКО

      «Дорогие сестры! Вернуться домой надежды нет. Нас должны расстрелять, жаль детей. Берегите моих детей, так как они останутся без отца и матери. Я не теряю надежды и уверена, что их воспитает Советская власть, так же, как воспитала меня. Наши скоро вернутся. Мы будем бороться до конца... Хочется жить. Берегите себя.

       14 января 1943 г.   Мария.»

       ЗАПИСКА К. П. КОВАЛЬОВОЇ

«Дорогая мамочка! Если папа будет жив, то пусть отомстит... по лозунгу: «Кровь за кровь, жизнь за жизнь». Домой не вернусь, спрячьте дневник. С приветом 14 января 1943 г.  Клава»

       ЗАПИСКА  В. В. ПЕТРОВА

      «Мама, прости, что заставляю много ходить. Променяй или продай мои валенки и еще что-нибудь из моих вещей. Если найдется хороший покупатель на часы, то и их продай, чтобы не пришлось голодать. Виктор. Кто мне носит передачи? 14 января 1943 г.»

       ЗАПИСКА  А. В. ПОПОВА

       9 січня 1943 г. 

 «Мама, я получил сегодня и вчера табак, за что тебя благодарю. Спасибо всем, кто мне помогает. Получил майку. До свидания, жду. 15 января 1943 г. Поздравь меня, мама, с днем рождения. Не плачь, утри слезы.»

       НАДПИС  У, М. ГРОМОВОЇ

     «Прощайте, папа, Прощайте, мама, Прощайте, вся моя  родня. Прощай, мой брат любимый Еля, Больше не увидишь ты меня. Твои моторы во сне мне снятся, Твой стан в глазах всегда стоит. Мой брат любимый, я погибаю, Крепче стой за Родину свою. До свидания. С приветом, Громова Уля. 15 января 1943 г.»

       НАДПИС  І. О. ЗЕМНУХОВА

       Не позднее 15 січня 1943 г.

       «Дорогие мама и папа! Нужно все перенести стойко! Привет от любящего вас сына Земнухова.»

       ЗАПИСКА  Л. Г. ШЕВЦОВОЇ

       Січень 1943 г.

«Здравствуйте, мамочка и Михайловна! Мамочка, вам уже известно, где я нахожусь... Прости меня за все, может быть, я тебя вижу в последний раз, а отца уж наверно не увижу. Мама, передайте привет тете Маше и всем, всем... Не обижайся, с тем до свидания. Твоя дочурка Любаша.»

       НАДПИСИ  Л. Г. ШЕВЦОВОЇ 7 лютого 1943 г.

«Мама, я тебя сейчас вспомнила. Твоя Любаша. Прошу простить меня. Взяли навеки.    Л. Г. Шевцова»

       Не пізніше 9 лютого 1943 г.

«Прощай, мама, твоя дочь Любка уходит в сырую землю.»

        З першою групою підпільників відвезли до шурфу Лютикова. Разом з комсомольцями він співав стару революційну пісню "Замучений важкої неволею". В'язнів виводили невеликими партіями.Лунала автоматна черга, в шурф падали вбиті і поранені. І кожен перед смертю кидав в обличчя ворогам слова ненависті і презирства.

       9 лютого  в місті Ровеньки в Гримучому  лісі були розстріляні Олег  Кошовий, Любов Шевцова, Семен Остапенко, Дмитро Огурцов, Віктор Суботін, ще 4 людини були розстріляні в інших районах. Усіх молодогвардійців перед смертю піддавали тортурам і катуванням.

       14 лютого 1943 місто Краснодон був звільнений  Червоною Армією.

Розправи в Краснодоні вдалося уникнути дванадцяти молодогвардійцям.       Лише вісім членів «Молодої гвардії» пережили Велику Вітчизняну війну.

       Указом  Президії Верховної Ради СРСР  від 13 вересня 1943 Уляні Громовій, Івану  Земнухову, Олегу Кошовому, Сергію Тюленіну, Любові Шевцовій було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Згодом, 5 травня 1990 року, це звання було присвоєно також командиру підпільної організації Івану Туркеничу.

       Три  учасники «Молодої гвардії» нагороджені  орденом Червоного Прапора, 35 - орденом  Героя Вітчизняної війни 1-го ступеня, 6 - орденом Червоної Зірки, 66 - медаллю  «Партизану Вітчизняної війни» 1-го  ступеня.

     Указом Президії  Верховної Ради СРСР від 13 грудня 1960 В. І. Третьякевіч посмертно нагороджений орденом Героя Вітчизняної війни I ступеня.

  Після звільнення  Краснодона військами Радянської  Армії почалося розслідування  злочинів окупантів. Протягом багатьох  днів при величезному скупченні  народу витягували з шурфу  тіла загиблих молодогвардійців.

       З акту  районної комісії з розслідування  злодіянь фашистів у Краснодонському  районі, скоєних у період з 20 липня 1942 по 14 лютого 1943 року:

       "15, 16 і 31 січня 1943 темної ночі після  неодноразових страшних тортур  німецькі фашисти разом зі  зрадниками Батьківщини розстріляли, а частиною скинули живими  в шурф шахти № 5 сімдесят одного  радянського громадянина. З них  комсомольців, активних членів організації " Молода гвардія "... виявилося 49 осіб ".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

      Молодогвардійцям  присвячені поеми, пісні, кінофільми, картини художників. Про їхній  подвиг повідав всьому світу  видатний радянський письменник  Олександр Фадєєв, роман якого "Молода  гвардія" переведений на десятки  іноземних мов.

    Не вичерпується потік людей у ​​музеї. У його фондах, на його стендах тисячі експонатів, у кожному з яких - частка життя і подвигу молодогвардійців. Відвідувачів - мільйони. З усіх кінців країни їдуть сюди люди. Часті гості в Краснодоні - представники далеких країн і континентів.

    Молодогвардійці... У сорокових роках двадцятого століття їм було шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять. Стільки ж їм залишилося назавжди. Вони загинули, коли світ почув відлуння переможної битви під Сталінградом. І в свій смертний час вони бачили не чорну безодню, а сонце над Краснодон - маленьким куточком священної Вітчизни. Вони ненавиділи смерть. Вони повстали проти неї. І знайшли вічність. Вони приходять в серця прийдешніх поколінь з думою про життя і про ціну життя. Їх імена знають з дитячих років мільйони. Вони були з тими, хто відроджував країну з руїн, будував комсомольські шахти, піднімав цілину. Вони були з Гагаріним в космосі, з екіпажем навколосвітніх атомній - під водою. Вони й понині в наших думках і серцях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використані джерела

        1. http://www.molodguard.ru «Молодая гвардія. Героям красно дона посвящается…» - офіційний сайт, присвячений Молодій гвардії.

        2. http://bibliotekar.ru/encGeroi/76.htm «Предсмертные письма борцов с фашизмом. Говорять погибшие герои» - передсмертні записи та листи молодогвардійців.

        3. http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=1150 – «Герои страны»

        4. http://ru.wikipedia.org/wiki/Молодая_гвардия_(подпольная_организация_в_Донбассе) -  електронна енциклопедія.

        5. http://ru.wikipedia.org/wiki/Фадеев,_Александр_Александрович

        6. http://belcanto.ru/opera_gvardia.html - історія створення опери «Молода  гвардія»

        7. Книга  Ф. М. Гордєєва "Подвиг в ім'я  життя"