Окупація України під час другої світової війни

 

Як всяка окупаційна влада, німці активно вивозили сировину, готову продукцію, напівфабрикати, пальне. Задля  забезпечення відновлювальних робіт та стійкого функціонування промисловлсті 5 серпня 1941 р. А.Розенберг підписав наказ про трудову повинність, якій підлягали особи спешу від 18 до 45 років, згодом – від 14 до 65 років.

Справжньою трагедією для України стало вивезення людей  на роботу до Німеччини, хоча спочатку окупаційна влада намагалася вербувати добровольців. Але, дуже швидко депортації до Німеччини набули примусового характеру, молодь вивозили починаючи з 14 років. Всього  з 1942  до 1944 рр. з України було вивезено 2,5 млн. чоловік.

Боротьба в 1941-1942 рр. йшла за програмою оговореною в вересні 1941 на

I конференції  ОУН:

 

а) перебрати адміністрацію на низах в свої руки і продовжувати процес

переходу до самостійності;

 

б) пропаганда гасел визвольної боротьби, захоплення друкарень і випуск

преси, маніфестації народу в містах і селах;

 

в) боротьба з голодом, який виник через вивезення німцями продовольства;

 

г) акції проти масового вивозу людей на роботу до Німеччини;

 

д) пропагандистсько-роз'яснювальна підготовка до активної боротьби   з

німецьким окупантом і радянськими військами і диверсійними групами;

 

е) збір зброї та боєприпасів;

 

є) вишкіл нових кадрів для визвольної боротьби;

 

ж) поширити на українських землях тактику і методику проведення

підпільної діяльності і активних визвольних дій.

 

Тим часом німці починають придушувати і знищувати будь-які прояви

самостійності на території України,з іншого боку те саме роблять агенти

НКВС. Під час цих акцій гинуть багато українських літераторів і митців,

розстріляні відому політичні діячі і патріоти. Так  в 1942р. була

розстріляна Олена Теліга, за організацію "Союзу українських

письменників", що підтримував самостійницькі ідеї.  Від куль Гестапо

також загинули: Сергій Шерстюк, Анна Максимець, Дмитро Мирон-Орлик,

Василь Бандера.

 

Та такий жорстокий терор не зломив українського народу, і особливо

самостійницького руху, який приступає до створення збройної сили

українського народу.

 

3) Українська  Повстанська Армія

 

а) Структура УПА

 

Основним завданням УПА був захист українського населення від

загарбників. В зв'язку з цим майже кожний відділ УПА пов'язувався з

певною територією. А тому і в основу організаційної побудови УПА ліг

принцип територіальності.

 

Із характеру УПА як народної, повстанської збройної сили, що веде

боротьбу проти окупанта, з політичної концепції цієї боротьби та

застосованої в ній тактики випливала її структура. Поділ на застосовані

в регулярних арміях чітко окреслені одиниці і роди військ не міг мати

примінення в УПА на цьому етапі боротьби, якщо ця боротьба мала бути

успішною.

 

Створена із бойових відділів революційної ОУН, Українська Повстанська

революційної ОУН, Українська Повстанська

Армія стала дуже скоро всенародною та міжнаціональною армією, єднаючи

під своїми прапорами симпатиків різних партійно-політичних концепцій та

представників багатьох націй. З моменту повороту на рідні землі

більшовиків з тактичних міркувань співпраця з ОУН зміцнилася. Керівне

становища в УПА займають звичайно провідні члени ОУН.

 

Отже ціла територія, на якій діяла УПА, розподілялася на такі краї:

 

1) Північний край - Волинська  і Житомирська області.

 

2) Західний край - Львівська, Тернопільська, Станіславська

(Івано-Франківська), Чернівецька, Закарпатська й Дрогобицька області  та

Перемищина з Лемківщиною і Холмщиною.

 

3) Південний край - Вінницька  й Кам'янець-Подільська області  та частина

Київської.

 

4) Східний край - Чернігівська  область, частина Київської області  та

решта території України.

 

Відповідно до цього поділу діючі на окреслених теренах сили мають назви:

УПА-Північ, УПА-Захід, УПА-Південь, УПА-Схід.

 

Наступною та найнижчою територіальною одиницею є Військовий Округ. Поділ

вищенаведених військових груп на воєнні округи здійснювався також згідно

адміністративного поділу окупантів території України із певними

винятками. Таке розмежування наприклад, було проведене на терені дії

групи УПА-Захід, який ділився на шість Військових Округів, а саме:

Перший військовий округ - Львів-місто ; Другий - Львівська область і

Холмщина; Третій - Тернопільська область; Четвертий - Станіславська і

Чернівецька області; П'ятий - Дрогобицька область; Шостий - Перемищина і

Лемківщина.

 

Неможливо було застосувати цей принцип поділу території на терені групи

УПА-Північ через важливі тактичні моменти. На терені групи УПА-Північ

діяли три Військові округи: перший "Турів" - Луччина, Володимирщина і

Ковельщина; другий "Заграва" - Сарни, Костопіль, Пинськ і Висоцьк;

третій "Волинь-Південь" - Рівне, Дубно, Верба, Почаїв, Ланівці, Шумськ.

 

На терені групи УПА-Південь діяли три Військові округи: Холодний Яр;

Умань; Вінницька і частина Київської області.

 

Територія групи УПА-Схід не була поділена на округи. На терені групи

УПА-Схід діяли окремі повстанські загони, котрі тісно співпрацювали із

сіткою ОУН у великих промислових містах. Через географічні особливості

Східного краю повстанські загони в більшості випадків були малочисельні,

виконували військові завдання локального характеру і виконували функції

військової підтримки сітки ОУН та інформаційно-пропагандистську.

Основними бойовими одиницями були похідні, рейдуючі групи УПА котрі

формувалися на теренах  УПА-Північ, УПА-Південь, УПА-Захід.

 

Тактичною військовою одиницею військового округу була сотня, кожна з

яких безпосередньо підпорядковувалась командирові Військового округу.

Тільки в окремих випадках для проведення спеціальних акцій сотні

об'єднувались в курені, а курені в загони. Об'єднання в курені або

загони відбувалося тільки за наказом командира Військового округу. На

функції курінних були визначені кращі командири відділів, що входили в

склад куренів. Командування над загоном перебирав, як правило, командир

Військового округу, або начальник його штабу. Також були визначені інші

випадки можливості створення куренів в залежності від ситуації але з

обов'язковою умовою негайного повідомлення безпосереднього вищого

керівного органу. Була розроблена спеціальна тактика діяльності

тактичних бойових одиниць з огляду на ситуацію, тактичне завдання,

географічне розміщення. Сотня в свою чергу складалася із менших

військових підрозділів, котрі в свою чергу ділилися на ще менші.

Діяльність усіх підрозділів і їхній склад відповідало вимогам чітко

розробленої тактики до окремо взятої територіальної групи та певної

місцевості. Найнижчими військовими одиницями, котрі діяли в УПА були

також чоти, рої, відділи, підвідділи, СКВ (Самооборонні Кущові Відділи)

і боївки ОУН.