Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Ноября 2015 в 23:30, реферат
Перша світова війна 1914—1918, імперіалістична війна між двома коаліціями капіталістичних держав за переділ уже поділеного світу, переділ колоній, сфер впливу і додатка капіталу, поневолення ін. народів. Спочатку війна охопила 8 держав Європи: Німеччину й Австро-Угорщину, з одного боку, Великобританію, Францію, Росію, Бельгію, Сербію і Чорногорію — з іншої. Пізніше в нее було вовлечено більшість країн світу. Усього у війні брали участь на стороні австро-німецького блоку 4 держави, на стороні Антанти 34 держави (включаючи 4 британських домініони і колонію Індію, що підписали Версальський мирний договір 1919)
Війна зажадала напруженої роботи усіх видів транспорту. Військовими перевезеннями було завантажено до 1/2 рухливого ж.-д. складу. Для військових потреб використовувалася основна частина автомобільного парку. Велика кількість судів торговельних флотів що воювали і нейтральних країн було зайнято перевезенням вантажів воєнної промисловості й армії. Під час війни було потоплено 6,7 тис. судів загальною водотоннажністю близько 15 млн. т (не вважаючи вітрильних судів; 28% довоєнного світового тоннажу).
Зростання військового виробництва були досягнуті в основному за рахунок мирних галузей промисловості і перенапруги народного господарства. Це вело до порушення пропорцій між різними галузями виробництва, а в кінцевому рахунку — до розладу економіки. У Росії, наприклад, 2/3усієї промислової продукції йшло на військові потреби і лише 1/3 залишалася для споживання населенням. Це породило товарний голод, дорожнечу і спекуляцію. Вже в 1915 став відчуватися недолік багатьох видів промислової сировини і палива, що перетворився в 1916 у гостру сировинну і паливну кризу. Війна викликала скорочення виробництва багатьох видів промислової продукції й в ін. країнах. Значно знизилися виплавка чавуна, сталі і кольорових металів, видобуток вугілля і нафти, виробництво продукції всіх галузей легкої промисловості. Війна руйнувала продуктивні сили суспільства, підривала економічне життя народів.
Особливо сильно було підірвано сільське господарство. Мобілізація в армію позбавила село найбільш продуктивної робочої сили і тягла. Посівні площі скоротилися, упала врожайність, зменшилися поголів'я худоби і його продуктивність. У містах Німеччини, Австро-Угорщині і Росії гостро відчувався недолік продовольства, а потім вибухнув дійсний голод. Він поширився і на армію, де були знижені норми постачання.
П. м. в. зажадала колосальних фінансових витрат, що у багато разів перевершували витрати у всіх попередніх війнах. Науково обґрунтованої оцінки загальної вартості П. м. в. не існує. Найбільш поширена в літературі оцінка, дана американським економістом Э. Богартом, що визначив загальну вартість війни в 359,9 млрд. доларів золотом (699,4 млрд. карбованців), у тому числі прямі (бюджетні) витрати — 208,3 млрд. доларів (405 млрд. карбованців) і непрямі — 151,6 млрд. доларів (294,4 млрд. карбованців). Прямі військові витрати складалися з вартості змісту армій (40%) і вартості матеріально-технічних засобів ведення війни (60%). Економічною базою покриття військових витрат служив національний доход. Додатковими джерелами фінансування були збільшення старих і введення нових (прямих і непрямих) податків з населення, внутрішні і зовнішні позики, випуск паперових грошей. Уся вага фінансового тягаря війни падала на працюючі класи населення.
П. м. в. з'явилася важливим етапом в історії військового мистецтва, у будівництві збройних сил. Відбулися великі зміни в організації і співвідношенні окремих пологів військ. Велика довжина фронтів і розгортання на них багатомільйонних армій привели до створення фронтових об'єднань — фронтів і груп армій. Підсилилася вогнева міць піхоти, а її питома вага трохи знизилася внаслідок розвитку ін. пологів військ — інженерних військ, військ зв'язку й особливо артилерії. Кількість знарядь різко зросло, удосконалювалася матеріальна частина, з'явилися нові види артилерії — зенітна, супроводу піхоти, протитанкова. Збільшилися дальність стрілянини, руйнівна сила вогню і рухливість артилерії. Щільність артилерії на 1 км фронту досягала 100 і більш знарядь. Настання піхоти стало супроводжуватися вогневим валом. У 1916 з'явилися танки — могутня ударна і маневрена сила. Танкові війська швидко розвивалися і до кінця війни в країнах Антанти нараховувалося 8 тис. танків. Бурхливий розвиток переживала авіація. Виділилися різні роду авіації — винищувальна, розвідувальна, бомбардувальна, штурмова. До кінця війни країни, що воювали, мали понад 10 тис. бойові літаки. У боротьбі з авіацією розвилася ПВО. Виникли хімічні війська. Значення кінноти як роду військ знизилося, і до кінця війни її чисельність різко скоротилася.
Війна виявила зрослу залежність військового мистецтва від економіки і політики. Збільшилися розмах операцій, ширина фронту настання, глибина і темпи настання. З установленням суцільних фронтів бойові дії прийняли позиційний характер. Велике значення придбав фронтальний удар, від успіху якого залежав результат операції. У П. м. в. була вирішена проблема тактичного прориву фронту, але розвити його в оперативний не вдавалося. Нові засоби боротьби ускладнили тактикові пологів військ. На початку війни піхота вела настання стрілецькими ланцюгами, потім хвилями ланцюгів і бойових груп (відділеннями). Загальновійськовий бій ґрунтувався на взаємодії старих і нових пологів військ — піхоти, артилерії, танків і авіації. Ускладнилося керування військами. Значно зросла роль військового тилу і матеріально-технічного забезпечення військ. Важливе значення придбав ж.-д. і автомобільний транспорт.
Удосконалювалися типи і класи кораблів ВМФ, причому зросла питома вага легких сил (крейсера, есмінці, сторожові кораблі і катери, підвідні човни). Широке застосування одержали корабельна артилерія, мінна і торпедна зброя, а також морська авіація. Основним змістом воєнних дій на море були блокада, крейсерська, підвідна і мінна боротьба, десантні і набеговые операції, бої і бої між лінійними і легкими силами. Досвід П. м. в. дуже вплинув на розвиток військової думки, організацію і бойову підготовку всіх пологів військ (сил) аж до 2-й світової війни 1939—45.
Війна принесла людству небачені позбавлення і страждання, загальний голод і руйнування, привела все людство «... на край прірви, загибелі всієї культури, здичавіння...» [6, т. 31, с. 182]. У ході війни відбулося масове знищення матеріальних цінностей, загальна вартість яких складала 58 млрд. карбованців. Цілі райони (особливо в Північна Франції) були перетворені в пустелю. 9,5 млн. чел. було убито і умерло від раней, поранено 20 млн. чіл., з них 3,5 млн. залишилися каліками. Найбільші втрати понесли Німеччина, Росія, Франція й Австро-Угорщина (66,6% усіх утрат). На частку США приходилося всего 1,2% загальних утрат. Від впливу різних видів бойових засобів загинуло багато мирного населення (узагальнених даних немає). Голод і ін. нещастя, викликані війною, привели до росту смертності і зниженню народжуваності. Збиток населення з цих причин тільки в 12 державах, що воювали, склала понад 20 млн. чола., у тому числі в Росії 5 млн. чіл., в Австро-Угорщині 4,4 млн. чіл., у Німеччині 4,2 млн. чіл. Безробіття, інфляція, ріст податків, підвищення цін — усе це загострило нестаток, убогість, крайню незабезпеченість гнітючої більшості населення капіталістичних країн.
Військові прибутки німецьких монополій до початку 1918 склали не менш 10 млрд. золотих марок. Капітал німецького фінансового магната Стиннеса збільшився в 10 разів, чисті прибутки гарматного короля Круппа виросли майже в 6 разів. Великі прибутки одержали монополії Франції, Великобританії, Італії, Японії. Але більше усіх нажилися на війні американські монополії (прибутку за 1914—18—3 млрд. доларів). «Американські мільярдери... нажилися більше усіх. Вони зробили своїми данниками всі, навіть самі багаті, країни... На кожнім доларі сліди крові — з того моря крові, що пролили 10 мільйонів убитих і 20 мільйонів покалічених...» [5,т. 37, с. 50], Прибутку монополій продовжували рости і після війни.