Петро Перший - засновник російського флоту

 

 

 

 

 

 

 

ПЕТРО ПЕРШИЙ – ЗАСНОВНИК

РОСІЙСЬКОГО ФЛОТУ

(реферат)

 

 

 

                                                                                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ

2013 

ПЛАН

Вступ

1. Створення флоту.

1.1 Передумови створення флоту.

1.2 Організація судно будівництва.

1.3 Фінансові проблеми і технічні  труднощі в будівництві флоту.

2. Бойове хрещення молодого флоту.

2.1 Будівництво Азовського флоту  та битва за Азов.

2.2 Створення Балтійського флоту. Війна зі шведами.

2.3 Заснування інших військових портів.

3. Звершення Петра Великого в  будівництві й розвитку російського  флоту.

Висновки

Використана література

 

 

 

ВСТУП

Петро Перший – велика постать в історії Росії. Він поєднав у собі розум із доброзичливістю, жорстокість із гнівом. Він одночасно міг бути запальним і холоднокровним, транжирою і бережливим до скупості, жорстким і милосердним. Він, як ніхто інший, мав сукупність протилежних рис характеру. Все це був емоційний фон, на якому пройшла державна, дипломатична і воєнна діяльність Петра. Він був великим реформатором, який вмів повчати і наставляти. Погрожувати і карати.

Змістом свого життя цар поклав ідею служіння державі. Все, що він робив – це була служба Росії. Початком цієї служби Петро рахував не час вступу на престол (1682 р.), коли йому було десять років, і не рік усунення царівни Софії від регентства (1689 р.) і не дата смерті брата Івана (1696 р.), з яким він формально ділив владу, а участь в справі державного значення. В 1713 році у зв'язку з літньою компанією російських військ у Фінляндії відбулась цікава переписка між Петром і віце-адміралом Корнелієм Крюйсом. Віце-адмірал попереджував царя від участі у морських і десантних операціях, які завжди небезпечні для життя. На ці звернення цар відповів: «...я уже осьмнадцати лет служу сему государству (о чем пространно не пишу, пониже всем то известно), и в скольких баталиях, акциях и белаграх был, везде от добрых и честных офицеров прошен был, дабы не отлучался». Отже, сам Петро рахував, що почав службу «сему государству» 18 років назад, тобто в 1695 році.

1695 рік переломний в житті  Петра. Залишились в минулому  воєнні забави. Петро писав: «Хоча в той час, як трудились ми під Кожуховим в марсовій забаві, ніщо більш, чим гра, в голові не було, однак ця гра стала вісницею справжньої справи». Продовженням марсових потіх, він мав на увазі Азовські походи – це перший самостійний крок його правління. 
В розпорядженні істориків є думки і слова, які написані самим Петром, з яких випливає, що війна для нього є «суворою необхідністю». На перше місце, Петро поставив «внутрішній розпорядок», однак почав свою діяльність не з удосконалення цього розпорядку, а з «оборони», з воєнної акції. Велику частку свого правління Петро провів у війнах. Він займав трон з 1682 по 1725 рік, тобто близько 43 роки, якщо виключити дитинство. Забави і почали відлік часу реального правління з першого Азовського походу. Виходить, що із 29 років такого правління цар тримав країну в стані війни 25 років. На це були "законні причини" (слова Петра).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. СТВОРЕННЯ ФЛОТУ

1.1 Передумови створення  флоту.

В ХVІІ ст. велика територія російської держави фактично була відрізана від морських берегів і можливого використання дешевих шляхів сполучення. Єдиним був Архангельск на Білому морі, але він здебільшого був скований кригами. Два моря – Балтійське на заході, і Чорне на півдні були закриті для торгівельних, культурних зв'язків Росії. Однак, країні був потрібен вихід до морів, відсутність його спричиняла застій у всіх сферах життя суспільства. Потрібні були зміни, особливо в організації збройних сил. Потрібна була регулярна армія. Петро Перший створив її не на пустому місці: старовинна організація збройних сил перебула значні зміни ще до правління царя.

Стрілецьке військо, основний контингент армії, чим далі, більше ставало поліцейською силою держави. У збройних силах підвищилось значення і вага, полки нового строю – рейтарські, драгунські і солдатські. Комплектування цих полків становило майбутню регулярну армію, яку ввів Петро. Потреби часу викликали зміни у створенні військово-морського флоту. Отже, Петро Перший дістав у спадок цілий комплекс починань в економічному, соціальному, політичному, культурному житті суспільства. 
Петро почав грандіозне будівництво флоту після смерті Івана (старшого брата). Якщо до цього часу всі укази були підписані від імені двох царів, то тепер Петро став формально самодержцем. Хоча в той час і сам захворів (прикутий до ліжка був місяць), будівництво здійснювалось в короткі терміни. І Петро сам працював в поті лиця і примушував тисячі людей до смертельної втоми від праці.

 

1.2 Організація суднобудівництва.

Петро Великий повірив у надзвичайну силу флоту. Під флотом він розумів можливість завоювання не тільки Азова, але й рух вперед. Флот – це не тільки галери, лінійні кораблі, озброєні десятками гармат, а й їхній рух не від сили людей, а від сили вітру. Таким чином, перед царем виникли два основні завдання – створення флоту і забезпечення країни спеціалістами, які вміють будувати і керувати кораблями в боях. Ці дві цілі намітились у Петра, зразу після завоювання Азова.

Значення Азовських походів досить велике, воно виходило за рамки воєнної і дипломатичної акції: вони зробили початок будівництва воронежського флоту, викликали початок створення регулярної армії. Все це потребувало великих фінансових витрат. Звідси і місцева реформа і початок винахідливої діяльності від прибутків.

Введена була і нова форма заохочування воєнної доблесті – Петро ввів орден Андрія Первозданного. Потім пішли нові введення в області культури. Особливо навчання для забезпечення армії і флоту кваліфікованими спеціалістами. 

Нові віяння проходять і у відносинах між Росією і Заходом. Настає пора зближення із Європою, європизація Росії. Сам цар стає частим гостем Німецької Слободи (частина Західної Європи в Москві) і навіть відправляється в Європу. Зовнішність російських людей змінюється на європейську – поголили бороди і позбулись довгого вбрання.

Реалізація плану створення військово-морського флоту вилилась у відправку синів вельмож закордон для навчання кораблебудування і військово-морській справі та організацію великого посольства. 
Петро оформив ідею створення флоту через Боярську думу і тим самим відкликав від себе гнів повинністю працюючого населення. Одержимий своєю ідеєю, не жалів нікого, навіть заможних вельмож. Благородні нащадки Рюриковичів і Гедиминовичів залишили розкішне життя і вимушені були подорожувати в незнані краї. Але, відправились не тільки вони, а і сам цар Петро І у складі великого посольства. Одне із завдань посольства було прилучення Голландії до активної участі у війні з Османською імперією. Переговори могли відбутись тільки після офіційного представлення посольства вищому органу – Генеральному Штату. Для цього посольство переїхало з Амстердаму в Гаагу. В ті часи ритуал прийому послів був традиційним, йому надавали велике значення. Етикет ставили вище мети переговорів у всіх державах. Відбулась аудієнція, на якій підкреслювався успіх російської зброї у війні з Османською імперією. Ф.А.Головін відзначив, що цар не зупинить війну до тих пір, поки "сили басурманські не будуть повержені". Переговори були безрезультатними, після чого велике посольство втратило статус дипломатичного представництва. 
Сам же Петро Перший дорожив роботою на верфі, тому скоротив до мінімуму свою участь у світських раутах і церемоніях.

У царя не було проблем по навчанню кораблебудування. Але з операціями по найму спеціалістів і покупці зброї та інструментів викликало багато зусиль. Із Голландії Петро відправився в Англію. Він знайомився з лондонськими підприємствами, відвідав Грінвічську обсерваторію, Монетний двір. Цар розширив коло знайомих. Серед людей, з якими він встановив контакти були знаменитості. Насамперед, Ісаак Ньютон. Прямих доказів не має, про зустріч двох великих людей того часу – ученого і державного діяча, але історики вважають таку зустріч правдивою, тому що Ньютон керував Монетним двором як-раз в той час, коли Петро його відвідав. Знайомство з відомим англійським математиком Ендрю Фергансоном і перемови з ним закінчились згодою математика переїхали в Росію. Професор викладав предмет спочатку в Навігацькій школі, а потім в Морській академії.

 Цар позував відомому художнику, вченому Рембрандту Готфріду Кнеллеру. Двадцятип'ятирічний цар намальований мужньою людиною, красивими рисами обличчя: великими виразними очима, енергійним ротом і високим чолом.

В першому десятиріччі ХVІІІ ст. портрети Петра кнеллеровського типу дістали широке використання в мініатюрах і емалях.

У царя зав'язались знайомства і з представниками царського світу. Його цікавили не тільки питання богослов'я, а й відносини між церквою і світською владою. В його голові, напевно, визрівав план церковних реформ, які він почав після повернення додому. Заключив вигідний договір на продаж тютюну, заборонений в той час в Росії. Заборона була знята. Закурив, сам цар.

 

1.3 Фінансові проблеми  і технічні труднощі в будівництві  флоту.

Незважаючи на досягнуті домовленності, здійснення кораблебудівних планів давалось дуже важко. При майже повній відсутності грошей у казні, цар вирішив фінансову проблему досить оригінально – організував так зване кумпанство. Він дав доручення кожному боярину у двохрічний термін, до квітня 1698 р., побудувати, укомплектувати і озброїти корабель, який був би придатний для бойових дій. Принцип організації кумпанства дуже простий і раціональний: на воду потрібно опустити один корабель від 10000 селян, які належали світським феодалам. Деякі з них самостійно будували корабель, інші об'єднувались в компанію, таким чином щоб його члени володіли 10000 селянами.

Яка ж загальна сума витрат на створення воронежського флоту? На це питання практично неможливо відповісти. Тому що, немає вартості кожного корабля. Вони мали різну форму, розміри, озброєність.

Воронежське кораблебудування відкрило початок екстраординарним податкам і трудовій повинності. В наступні роки Петрове правління часто використовувало цю «новизну». І звідки селяни та городяни брали ресурси на ненаситні потреби казни, важко догадатись.

Виявились і технічні труднощі в організації кораблебудування в такому масштабі. В ті часи не була прийнята загальна теорія такого будівництва. Виникали конфлікти: те, що рахував правильним голландець, те категорично відкидав англієць. І тим не менш, військово-морський флот був створений в короткі терміни і тільки заслугою Петра Першого.

 

 

2. БОЙОВЕ ХРЕЩЕННЯ МОЛОДОГО ФЛОТУ

2.1 Будівництво Азовського  флоту та битва за Азов.

Спочатку вибір припав на південний напрямок. Зроблений в 1695 р. похід 30-тисячною російською армією до Азова закінчився повним провалом. Облога фортеці і два штурма призвели до великих втрат і не принесли успіху. Відсутність у росіян флоту виключало повну блокаду Азова. Фортеця поповнювалася людьми, боєприпасами і провіантом з допомогою турецького флоту.

Петру стало ясно, що без сильного флоту Азов не завоювати. Тоді-то, з ініціативи царя, і було ухвалено рішення будувати військові кораблі.

Споруда кораблів велася під Москвою в селі Преображенському, у Воронежі, Козлові, Добром, Сокільське. Особливо велике будівництво розгорталося у Воронежі, де було створено адміралтейство. На заготівлю корабельного лісу і будівництво суден мобілізовано понад 26 тис. осіб. Одночасно йшло комплектування флоту солдатами Преображенського і Семенівського полків, новобранцями.

Усього за кілька місяців, до весни 1696, був створений Азовський флот, основу якого складали галери (16-25 пар весел, дві щогли з вітрилом, кілька гармат, екіпаж до 250 осіб).

Наприкінці квітня з Воронежа до Азова вийшла 76-тисячна армія на чолі з воєводою А.С. Шийним , а кількома днями пізніше – галерна флотилія під командуванням Петра I. Загальне керівництво Азовським флотом покладалося на сподвижника царя Ф.Лефорта. Флот блокував підходи до Азова з моря, а армія взяла в облогу фортецю з суші. Після інтенсивного гарматного обстрілу фортеці з кораблів і берега та її штурму російськими козаками, гарнізон Азова 12 (22) липня 1696 капітулював.

Молодий флот Росії отримав бойове хрещення і наочно продемонстрував свою дієвість. Взяття Азова стало першою великою перемогою новостворюваних регулярних армій і флоту Росії. Росія отримала Азов з прилеглими землями і право вільного плавання по Азовському морю.

20 (30) жовтня 1696 цар Петро 1 "вказав", а Дума "засудила": "Морським  судам бути" - державний акт, офіційно поклав початок створенню регулярного флоту. З тих пір ця дата відзначається як день народження Російського військового флоту.

Щоб закріпитися на Азовському морі, в 1698 р. Петро почав будівництво Таганрога в якості військово-морської бази. За період з 1695 по 1710 Азовський флот поповнився багатьма лінійними кораблями і фрегатами, галерами і бомбардирськими судами, брандерами і дрібними судами. Але проіснував він не довго. У 1711 р. після невдалої війни з Туреччиною, за Прутським мирним договором, Росія змушена була віддати туркам берега Азовського моря, і зобов'язалася знищити Азовський флот.

Створення Азовського флоту було надзвичайно важливим для Росії подією. По-перше, воно виявило роль військового флоту у збройній боротьбі за визволення приморських земель. По-друге, був придбаний такий необхідний досвід масового будівництва військових судів, що дозволило надалі досить швидко створити сильний Балтійський флот. По-третє, Європі були продемонстровані величезні потенційні можливості Росії стати потужною морською державою.

 

2.2 Створення Балтійського  флоту. Війна зі шведами.

Після війни з Туреччиною за володіння Азовським морем прагнення Петра І були спрямовані на боротьбу за вихід до Балтійського моря, успіх якого визначався наявністю військової сили на морі. Чудово розуміючи це, Петро І приступив до будівництва Балтійського флоту. На верфях річок Сязь, Свір і Волхов закладаються річкові і морські військові судна, на архангельських верфях будуються сім 52-гарматних кораблів і три 32-гарматних фрегата. Створюються нові верфі, зростає кількість залізо виробних та мідно-ливарних заводів на Уралі. У Воронежі налагоджується литво корабельних гармат і ядер до них.