Початок формування людської цивілізації. Трипільска культура

                                                   ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. Початок формування людської цивілізації на території України. Характерні періоди…………………………………………….4

1.1 Палеоліт……………………………………………………………….4

1. 2.Мезоліт ……………………………………………………………….9

       1. 3.Неоліт ………………………………………………………………..11

       1. 4 Енеоліт……………………………………………………………….13

      РОЗДІЛ 2. Трипільска культура та ії історичне значення……………..14

      ВИСНОВКИ………………………………………………………………19

      СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ……………………………20

 

 

 

                                               ВСТУП

Розвиток  людини на території України відбувався в основному по тих же напрямках,  що і в інших регіонах і заселення  сталось близько  1,5 млн років тому. Вивчивши археологічні пам'ятники,  пов'язані зі знаряддями праці,  на основі матеріалу,  з якого вони зроблені,  виділяють декілька значних періодів розвитку первісного ладу (їх за традицією називають віками):  кам'яний, до нього входять : палеоліт,  мезоліт,  неоліт; мідно-кам’яний, або енеоліт;  бронзовий та залізний.  Кожен з цих періодів має свої характерні особливості, які безпосередньо вплинули на подальший розвиток життя сучасної людини на території України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Початок формування людської цивілізації на території України. Характерні періоди.

Першим періодом історії людства був кам'яний вік. Йому належить особливе місце в  цивілізації. Саме цієї доби на тлі  кардинальних зрушень у природі, пов'язаних з різкими змінами  клімату, сформувалася примітивна суспільна  організація, зародилися першооснови  таких форм людської духовності, як релігія, мораль, мистецтво.

Археологічні  знахідки в Ефіопії, Кенії, Танзанії дають підстави зробити припущення про появу людини на Землі понад 2 млн. років тому. Першолюдиною фахівці вважають істоту, для якої праця стала необхідністю і яка здатна була не тільки використовувати знаряддя праці, а й виготовляти їх. У ході еволюції поглиблювалися відмінності між мавпою і людиною — розвинулося прямоходіння, сформувалася рука з протиставленим великим пальцем, збільшився об'єм мозку (досяг 800 см3), започаткувалася членороздільна мова. Саме ці якісні зміни у біологічному та психологічному розвитку зумовили появу людини розумної, сприяли остаточному виокремленню людини з тваринного світу.

1.1 Палеоліт

Ранній палеоліт (від появи людини до 150 тис. років тому)

Первісна  людина на території України з'явилась  майже 1 млн. років тому, в період раннього палеоліту. Наш регіон, як і Європа загалом, не входив до ареалу антропогенезу, тобто місцевості, де відбувся процес олюднення високорозвиненої мавпи. На думку археологів, найвірогідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли  на територію України з Передньої  Азії через Балкани і Центральну Європу. Ця міграція не була одномоментним актом, а хвилеподібно тривала протягом багатьох тисячоліть. Рештки найдавніших стоянок первісних людей знайдено біля с. Королеве (Закарпаття), м. Амвросіївка (Донбас), с. Лука-Врублівецька (Хмельниччина). Всього на території України відомо понад 30 стоянок доби раннього палеоліту.

Архантропи  жили невеликими групами, що утворювали первісне людське стадо. Ця перша  форма соціальної організації базувалася на основі кровнородинних стосунків. Господарство первісних людей було присвоюючим, бо базувалося на збиранні плодів, ягід та їстівних коренів і полюванні на тварин.

Основним  знаряддям праці архантропів  стало ручне рубило, що виготовлялося  шляхом оббивання кам'яної заготівки  з двох боків. Це знаряддя мало довгасту, плескату форму завдовжки 20—25 см, вагою  до 1,5 кг. У руках первісної людини рубило стало універсальним інструментом впливу на навколишній світ. Залежно  від ситуації воно виконувало роль сокири, кайла, метального каменя тощо. Поява однотипних кам'яних знарядь  на зразок рубила свідчить про зародження мислення, початок переходу до свідомої виробничої діяльності.

Середній палеоліт (150—35 тис. років  тому)

Наприкінці  раннього палеоліту природа зазнала  значних змін: клімат став сухішим, відбулося деяке підняття поверхні, розпочалося чергове і цього  разу найбільше похолодання.

Наслідки  цих кардинальних зрушень у природі  стали особливо відчутними у середньому палеоліті (мустьєрська епоха). Північна та більша частина Центральної Європи були закуті в льодовий панцир товщиною понад 600 метрів. На території України  південна межа максимального зледеніння орієнтовно проходила повз такі сучасні  міста: Львів, Ковель, Житомир, Кременчук, Миргород, Суми.

Зміни в природі змусили первісну людину пристосовуватися до нових умов існування. Помітне зменшення флори, зумовлене  сухим різкоконтинентальним кліматом, поява нових представників фауни  — мамонтів, шерстистих носорогів, північних оленів, печерних ведмедів та інших тварин, призвели до того, що традиційне для попереднього періоду збиральництво дедалі більше поступається місцем полюванню, яке відіграє у житті людини мустьєрської епохи вирішальну роль. У цей час помітно поліпшується технологія виготовлення знарядь праці, урізноманітнюються їх форма та призначення: ручне рубило удосконалюється; з'являються кам'яні гостроконечники, що використовувалися як вістря для списів; набувають поширення скребла, якими обробляли шкури тварин.

Помітне ускладнення умов життя не зупинило поступального фізичного та розумового розвитку людини. Внаслідок еволюції на зміну архантропу в мустьєрську  епоху приходить неандерталець (назва  походить від місцевості у Німеччині, де було знайдено рештки кісток). Він  був невисокий на зріст, сутулий, мав велику голову видовженої форми  з низьким лобом і нависаючим надбрів'ям. Об'єм його мозку становив від 925 до 1800 см3, особливо були розвиненими  ділянки мозку, пов'язані з просторово-координаційними  функціями та їх контролем. Як більш  розвинений тип людини, неандерталець, попри складні умови існування, помітно розширив порівняно зі своїм  попередником — архантропом ареал  проживання. Знайдені археологами на території України 200 мустьєрських стоянок (Кі-Їк-Коба та Холодний Грот у Криму, Антонівка на Донбасі, Рихта на Волині, Молодово на Дністрі та ін.) — переконливе тому підтвердження.

Боротьба  за існування змусила людину в  середньому палеоліті виготовляти  одяг із шкур тварин, інтенсивно заселяти печери, будувати штучні наземні житла, не тільки використовувати, а й добувати вогонь. Завдяки цьому людина стала  більш захищеною і менш залежною від природних умов.

У мустьєрську епоху почали закладатися  першооснови духовного світу  людини. Неандертальські поховання  в печерах Криму свідчать про  зародження релігійних уявлень та вірувань, а знайдені на деяких стоянках кістки, різьблені геометричним орнаментом, з гравійованими на них контурами  тварин і людей, рештками намальованих чорною фарбою ліній — про перші  кроки образотворчого мистецтва.

Пізній  палеоліт (35—11 тис. років тому)

Цей етап в історії людства порівняно  з попередніми досить короткий, але  він характеризується значними змінами  в економіці, сфері соціальних відносин, мистецтві. Безперечно, центральною  подією цієї доби стало завершення майже 35 тис. років тому процесу фізичного  та розумового формування людини сучасного  типу — homosapiens. Цю людину за місцем першої знахідки її кісток у гроті Кро-Маньйон (Франція) називають кроманьйонцем.

З появою кроманьйонців процес удосконалення  та урізноманітнення знарядь праці  пішов надзвичайно швидкими темпами. У пізньому палеоліті почали виготовляти  кам'яні різці, ножеподібні пластини, наконечники списів, дротики тощо. Людина оволоділа технікою обробки  кісток та рогів, з яких виготовляла  собі гарпуни, шила, голки та ін. Кроманьйонці стали використовувати перші  знаряддя з вкладишами, так звані  складні знаряддя, винайшли списометальний пристрій. Інструментарій налічував майже 100 типів знарядь праці.

Останнє, четверте, зледеніння, що відбулося  в пізньому палеоліті, перетворило  колективне загінне полювання на диких коней, бізонів, північних  оленів і мамонтів на основний вид  занять кроманьйонців, який забезпечував їхню життєдіяльність. Поступово склалася певна спеціалізація мисливських  колективів. Так, майже 20—14 тис. років  тому на теренах України досить чітко  виокремилося дві зони з різним типом  господарства: південно-східна — мисливців  на бізонів, та північно-західна —  мисливців на мамонтів.

Помітне вдосконалення та урізноманітнення знарядь праці, підвищення продуктивності мисливства (кілька мисливців легко  могли вполювати мамонта вагою 1—2 т) дали змогу кроманьйонцям відмовитися  від виснажливих міграцій у пошуках  їжі і вести більш осілий спосіб життя. Головним чином на берегах  річок вони будували свої житла —  землянки і напівземлянки, які у  своїй сукупності утворювали первісне поселення — стоянку. Новим явищем пізньопалеолітичного періоду стало виникнення господарсько-побутових комплексів. Вони утворювалися зі стоянок, на яких було розташовано житла, кількох заглиблених у ґрунт ділянок, де обробляли кремінь, кістку, ріг, а також із ям-сховищ і вогнищ за межами жител. На території України знайдено майже 800 пізньопалеолітичних стоянок (Радомишльська на Житомирщині, Мізинська на Чернігівщині, Межиріцька на Канівщині таін.).

Спільне осіле життя первісних людей, локальне скупчення поселень є свідченням не тільки прогресивних змін у економіці, а й суттєвих зрушень у сфері  соціальних відносин. Пізній палеоліт — це час, коли на зміну первісному стаду прийшла родова община. Стрижнем родової організації суспільства  був рід — об'єднання кровних  родичів по материнській лінії. Головною особою роду була жінка, через те що родовід за групового шлюбу міг  вестися лише по жіночій лінії, крім того, вона виступала у ролі охоронниці сімейного вогнища та відала харчовими  запасами. З появою кроманьйонців  невпорядковані ендогамні (між особами  однієї суспільної групи) статеві стосунки поступаються місцем екзогамним (між  особами різних суспільних груп): виникає  звичай, що забороняв шлюби між  членами однієї родової групи. Це сприяло зближенню різних родів. На основі родинних стосунків відбувалася  консолідація родів у племена, формувалася  племінна організація суспільства, внаслідок чого поступово склався  родовий первіснообщинний лад. Характерними для цього ладу були спільне володіння  засобами виробництва і зрівняльний  розподіл надбань праці.

Намагаючись пояснити механізм світобудови та визначити  своє місце в навколишній дійсності, первісна людина в добу пізнього палеоліту  активно формує першооснови власної  релігійної свідомості: тотемізм —  віру в спільного для конкретного  колективу предка — певної тварини, рослини тощо; анімізм — віру в існування душі та духів, що нібито управляють усім матеріальним світом; фетишизм — поклоніння предметам  неживої природи, віру в надприродні  властивості матеріальних речей; магію  — обряди, пов'язані з чаклунством, віщуванням, вірою в уміння людини викликати надприродні явища.

В епоху пізнього палеоліту помітного розвитку набуло духовне життя людини, про що свідчать знайдені фрагменти зразків прикладного  та образотворчого мистецтва. Особливо часто при розкопках пізньопалеолітичних поселень трапляються фігурки птахів та стилізовані жіночі статуетки — "палеолітичні Венери". Жіночі зображення характеризуються пластичною виразністю та монументальністю і уособлюють уявлення первісної людини про єдність родового колективу. Палеолітичні малюнки тварин, зроблені кроманьйонцями на кістках або ж на стінах печер (наприклад, на Кирилівській стоянці було знайдено уламок бивня молодого мамонта, на якому вирізьблені голова птаха й, можливо, черепаха), на думку фахівців, є елементами мисливського ритуалу, що імітував процес полювання на здобич. З мисливськими обрядами, очевидно, пов'язані й інші види мистецтва (зокрема музика та хореографія), існування яких підтверджують археологічні розкопки. Так, на стоянці Молодово було знайдено флейту, виготовлену із кістки оленя, у Мізині — ансамбль ударних інструментів з кісток мамонта, пофарбованих червоною фарбою, у Гагаріно — стилізовані статуетки жіночих фігурок у позі танцю. В цілому мистецтво пізнього палеоліту свідчить про те, що розум людини в цей час тільки пробуджується, а в її світобаченні життєвий досвід роду та власні спостереження тісно перепліталися з фантастикою та магією.

1. 2.Мезоліт (10—6  тис. років тому)

Початок мезоліту (середнього кам'яного віку) хронологічно збігається із закінченням  льодовикового періоду. Клімат пом'якшав  і став близьким до сучасного, що суттєво  вплинуло на фауну і флору. Традиційні для попереднього періоду об'єкти полювання або ж вимирають, як мамонти та шерстисті носороги, або  ж відходять на північ. Тварини, які  прийшли їм на зміну (кабан, вовк, лисиця, бобер тощо), були значно дрібнішими і рухливішими. Саме тому в мезоліті перед первісними мисливцями гостро стали проблеми зміни прийомів полювання, винайдення більш ефективної у нових умовах зброї, пошуку альтернативних мисливству джерел харчування. Людина не тільки суттєво удосконалює старі знаряддя праці (вони стають меншими за розмірами, зручнішими та ефективнішими), а й створює новий інструментарій для обробки дерева — долото, сокиру, тесло, виготовляє вкладишеві знаряддя (ножі, кинджали, списи) з крем'яними пластинами. Центральною подією розвитку первісної техніки в добу мезоліту було винайдення першої "механічної зброї" дистанційної дії — лука і стріли. Поява цього знаряддя полювання мала надзвичайно важливі наслідки: по-перше, суттєво зросла продуктивність праці мисливців — вбивати тварин можна було зі значної відстані, а птахів — на льоту; по-друге, вона сприяла перебудові соціального життя, оскільки людина могла сама себе прохарчувати, багатолюдні мисливські колективи розпалися і на зміну їм прийшла індивідуалізація виробництва та споживання, помітно зросла роль парної сім'ї.

Зникнення великих стадних тварин, зростання  населення, масове винищення дичини внаслідок використання лука і стріл  зумовили кризу мисливського господарства. У пошуках альтернативних засобів  існування людина починас активніше займатися рибальством. Очевидно, спочатку це було варіантом полювання зі списом, гарпуном чи луком, але згодом техніка рибальства суттєво удосконалилася: були винайдені гачки, сіть з поплавками, блешні з річкових черепашок, складна система загородок на річках та озерах, а також плоти зі зв'язаних колод, човни, видовбані зі стовбурів дерев, тощо. Криза мисливського господарства зумовила посилення ролі не тільки рибальства, а й збиральництва. Головними об'єктами збиральництва були різноманітні їстівні рослини та ягоди, а також раки та молюски. Стабільності існування людини в епоху мезоліту сприяло приручення диких тварин (спочатку собаки, а потім — свині).

 

На території  України налічується майже 1000 відомих  нині пам'яток мезоліту (Мурзак-Коба та Фатьма-Коба — у Криму, Гребениківська стоянка — на Одещині, Журав-ська — на Чернігівщині та ін.).