Початок формування людської цивілізації. Трипільска культура

1. 3.Неоліт (VI—IVтис. до н. є.)

Новий кам'яний вік (неоліт) був надзвичайно  динамічним, переломним в історії  людства. Англійський археолог Г. Чайлд назвав цей період неолітичною революцією. Суть її полягає в переході від традиційного присвоюючого господарства (мисливство, збиральництво, рибальство) до відтворюючого (землеробство і скотарство). Завдяки цьому люди не тільки досягли помітного зростання продуктивних сил, а й створили сприятливіші умови життя: їжа стала різноманітнішою, її добування — стабільним, з'явилися харчові запаси. Перехід від присвоюючих форм господарювання до відтворюючих тривав протягом багатьох століть і мав свої особливості в різних регіонах. Фахівці виділяють у межах України дві культурно-господарські зони: південно-західну (лісостепове Правобережжя, Західна Волинь, Подністров'я, Закарпаття) — землеробсько-скотарську та північно-східну (лісостепове Лівобережжя, Полісся) — мисливсько-риболовецьку. Найвідомішими пам'ятками неолітичної культури є Кам'яна Могила поблизу Мелітополя, с. Микільська Слобідка на Київщині, с. Бондариха на Сіверському Дінці. До кінця 90-х років археологами виявлено майже 500 осередків життя доби неоліту, що представляють понад десяток неолітичних культур (дунайську, буго-дністровську, сурсько-дніпровську тощо).

Неолітична  революція сприяла злету людства  до принципово нової економіки, нового способу життя. Її характерними знаками були:

• Винайдення і поширення якісно нових способів виготовлення знарядь праці. У добу неоліту традиційні форми обробки каменю — оббивання, сколювання, віджим — поступаються місцем шліфуванню, пилянню, свердлінню.
• Виникнення нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів. У епоху неоліту людина перейшла від пасивного присвоювання дарів природи до активного перетворення навколишньої дійсності силою своїх розуму та рук. Саме в цьому процесі виникає виробництво керамічного посуду, прядіння, а згодом і ткацтво. Вироби з кераміки дали змогу не тільки тривалий час зберігати воду, сипучі продукти, а й готувати варену їжу. Випалена на вогні глина стала першим штучним матеріалом, котрий створила людина. Прядіння зумовило винайдення прясла — першого маленького колеса, яке, можливо, стало прообразом колеса в транспорті. Крім того, на основі прядіння виникло ткацтво, яке дало ще один штучний продукт — тканину.
• Перехід до осілого способу життя. Землеробство і тваринництво були продуктивнішими, ніж мисливство і збиральництво. З появою харчових запасів життя людини стало стабільнішим, міграцію замінила осілість. Про перехід до осілого способу життя в добу неоліту свідчать побудова постійних жител, поява численних поховань померлих недалеко від осель та ін.
• Активне формування стад свійських тварин, використання їх як тяглової сили. Перехід у неоліті від мисливства до скотарства зумовив приручення майже всіх великих домашніх тварин — бика, свині, кози, вівці. Лише коня одомашнили вже в мідному віці. З появою примітивного наземного транспорту (саней та волокуш) людина починає використовувати худобу як тяглову силу.

У період неоліту зародилася селянська (землеробська) цивілізація, яка незабаром стала панівною в Європі аж до виникнення і широкої розбудови міст. Її характерними рисами є: аграрна економіка; ручна праця; мінімальне споживання і простий побут; уповільнений темп життя; органічне занурення в природу і залежність суспільного розвитку від природно-кліматичних ритмів; природно-демографічна саморегуляція (збільшення кількості харчових продуктів зумовлює посилене розмноження, зменшення — вимирання).

1. 4 Енеоліт (IV- 1 пол. ІІІ тис. до н. е.)

Мідний, або  мідно-кам'яний, вік (енеоліт) був перехідним етапом від кам'яного періоду  до епохи металу, часом остаточного  утвердження домінуючої ролі відтворюючого  господарства. У пошуках сировини для виготовлення знарядь праці  давні люди натрапили на чисту  самородну мідь, поклади якої виходили на земну поверхню. Вчені вважають, що мідь спочатку сприймалася як варіант  м'якого каменю або глина. І лише згодом людство навчилося обробляти  мідь -- від холодного кування  до плавлення та ливарства. Регіонами, де розпочалася обробка міді, були Балкани, Подунав'я (Трансільванія), Закавказзя, звідки мідна руда та вироби потрапили на територію України. Згодом з'явилися копальні мідної руди на Донбасі.

Поступове витіснення кам'яних знарядь праці  мідними, перехід від мотичного  землеробства до ранніх форм орного з  використанням тяглової сили бика сприяли  зростанню продуктивності праці, пожвавленню  примітивних обміну та торгівлі, розвитку майнової диференціації. Ці процеси  створювали передумови для розкладу первіснообщинного ладу. Саме в енеоліті розпочинається перший великий суспільний поділ праці, в основі якого лежало виокремлення пастуших племен. Землероби, тяжіючи до осілості, винайшли рало, змайстрували стіл, склали піч, побудували великі укріплені поселення, а скотарі, схильні до міграції, приручили коня, активно експлуатували колісний транспорт, удосконалювали зброю.

 

РОЗДІЛ 2. Трипільска культура та ії історичне значення

Трипільська культура – це давнє культурне  утворення на території сучасної України (більшість фахівців датують  пам’ятки цієї культури IV-III тисячоліттям до н. е.).

Започаткував  дослідження трипільської культури видатний археолог кінця ХIХ ст. —  початку ХХ Вікентій Хвойка, який поблизу  села Трипілля на Київщині знайшов  залишки так званої "мальованої кераміки", вік якої сягав кількох  тисячоліть.

Житла

На  території Трипілля зустрічалося два  типи жител:

По-перше, це землянки. Землянками називалися заглиблені житла глибиною 0.6-1.5м, які складалися з жилої частини і господарських  ям. У плані ці “будівлі” нагадували напіввісімку чи вісімку. Стіни їх були пологі, дно нерівне. У кожному з таких жител знаходилось по два-три вогнища.

По-друге, це наземні глинобитні житла. Це був  великий будинок метрів у 20, що складався  з 4-5 кімнаток-камер, у кожній з яких була піч. Також було 2 камери без  печей: одна – «сіни», інша – комора для зерна. У камері з піччю  наліво проти печі містилося підвищення з посудом, проти входу – жертовник  у формі грецького хреста, а  над ним – маленьке округле  вікно. Техніка будівництва таких  жител була на високому рівні розвитку. Місце для будівництва згладжували, а потім на цю поверхню клали деревяні плахи, які обмазувались глиною, інколи декілька раз. Потім цю глину обпалювали. Покрівля мала 2 схили і обмазувалась соломою. Такі будівлі нерідко розташовувались колом, що могло вказувати на існування у трипільців перших релігійних вірувань.

Призначення цих жител ще й досі неясне. Так, В.Хвойка вважав, що глинобитні житла  були спорудженнями поховного характеру, « домами мертвих». За В.Збеновичем, навпаки, глинобитні будівлі були стаціонарними житлами трипільців, а землянки будувались лише на ранньому етапі заснування поселення.

Кераміка

Кераміка  трипільців є однією з найкращих  у світі, а керамічні вироби –  просто витвір мистецтва для того часу. Керамічний посуд того часу виготовлявся з гончарської глини з домішками  кварцового піску і черепашок  прісноводних молюсків. Він ліпився  без гончарського кола на твердій  основі, товщина його днища переважала товщину стін, а самі стіни були нерівномірної товщини і не завжди правильної форми. Великий посуд  ліпився з двох окремих частин. Зовнішня поверхня була рівною і вкривалася нанесеною до розпису і обпалення червоною фарбою. Посуд був розписним і нерозписним.

Розписний поділявся на: виготовлений в одну фарбу. Переважно вона була чорною. Біохромний. Посуд в одну чорну фарбу обводився білою чи червоною. Поліхромний.

Нерозписним був переважно посуд для приготування їжі, який, до того ж , ще й був з більш товстими стінками, кольором після обпалення від сірувато-коричневого до темно-червоного.

Крім  фарби на посуд наносився ще й  орнамент. На ранніх етапах трипільської культури це був поглибленим спіральний орнамент  та канельований. Пізніше канельованої кераміки вже немає, зате зустрічається кераміка з менш поглибленим орнаментом, а також розписом. Пізній період характеризується появою мотузкового і штампового орнаменту, характерних для культур епохи бронзи. Посуд для приготування їжі прикрашали дуже бідним орнаментом; це були зображення людей та тварин.

  Основні галузі господарства 

Землеробство

Ця  галузь господарства була найрозвинутішою  у трипільців, особливо в ранній період. Навіть тоді оброблялося не менш як чотири види сільськогосподарських  культур (в основному пшениця, жито, овес). Участки знаходилися близько від поселень. Було відоме мотичне землеробство. Крім мотик, вироблених з лосячого чи оленячого рога, використовувалися і серпи, але їх знайдена невелика кількість, тому, можливо, землероби здебільшого збирали колосся руками. Звичайно, екстенсивне ведення господарства призводило до виснаження грунтів, і тому трипільцям приходилося кожні 30-60 років залишати засновані поселення й освоювати нові землі.

Для переробки  продуктів землеробства використовувалися  зернотерки, які складалися з двох частин, верхнього і нижнього каменів. Ймовірно, що це було роботою для жінок, і доказом тому є знайдені у трипільських хатах фігурки жінок, які мололи зерно.

Скотарство

Звичайно, землеробство завжди залишалось для  трипільців основним видом господарства, але воно завдяки нечастим врожаям  не могло повною мірою задовольнити потреби племен. Тому паралельно з  землеробством розвивалося скотарство, а також такі невідтворюючі види господарства, як рибальство, мисливство, збиральництво.

Про існування скотарства свідчать знахідки кісток тварин. Так, на Коломийщині знайдено кістки биків, а також корів і овець (хоча їхня кількість була значно меншою), а в Халеп’ї та Усатові – свиней. Також ймовірно, що на той час уже був приручений кінь, а також собака. Про існування скотарства свідчить і знаходження таких керамічних виробів, як сосуди зі стінками в дірках. Ймовірно, що вони використовувалися для виготовлення творогу й сиру.

Також, крім кісток, було знайдено міфологічні  зображення таких істот. Так, наприклад, це фантастичні фігури биків з  кігтями з Петрен, виконані чорною фарбою, що свідчить, можливо, про те, що у трипільців,як і в середземноморських народів, існував культ бика.

З розвитком скотарства, з'являється  прядіння та ткацтво, яке як і скотарство, набуло свого розвитку у пізній період трипільської культури. Уже тоді тканини  підкладалися під дно керамічних виробів, щоб їх легше було виліпити (Петрени), була відома в’язка простого панчішного типу, а матерії вироблялися двох видів – полотна і килими; також, ймовірно, трипільці вміли плести сіті.

Статуетки та зображення

Трипільські зображення були здебільшого жіночими, лише зрідка чоловічими. Скоріше всього, це було пов’язано з ідеями матріархату. Яке призначення цих фігур, також  залишається для нас загадкою. Чи це були “дитячі іграшки”, чи, може, культові фігурки, які закладалися  у фундамент з ціллю оборонити  себе від злих духів? Жодна з цих  теорій точно не доведена, тому сказати  тут просто нічого. Фігурки були стоячими та сидячими. У сидячих  було округле обличчя, рук не було, і ноги відділені одна від одної. Стоячі відрізнялися тим, що мали волосся. Ці фігурки у трипільців розміщалися  коло печі-вогнища.

  Поховання

Поховання, мабуть, належить до однієї з обрядових  дій трипільців, яку ми можемо дослідити  найбільш детально з усіх інших.

Та  це стосується пізніх поховань, де, на відміну від ранніх, труп не спалювався, а ховався в скорченому вигляді. Такі були відомі, наприклад, під Одесою (Красна Слобідка), Херсоном (Білозірка), в Усатові. У центрі ховався голова сімї (тоді це був уже чоловік), а біля нього – жінка та діти. Цей курган був оточений іншими курганами з каміння (кромлехи), де були поховані зображення людей і тварин.

Мабуть, у пізніх трипільців вже існувало уявлення про те, що людина з одного світу переходила в інший, перенароджувалась, і тому ховали її у скорченому вигляді, що нагадував ембріон.

Значення  Трипільської культури

Трипільська культура - унікальне явище в історії  людства. Коли шукають корені народів, які жили на землях України, так чи інакше звертаються до Трипільської цивілізації. Трипілля — це перший хліб, перший метал, початок планетарного землеробського світогляду на теренах, які нині називаються Україною. Творці Трипілля стояли біля витоків цивілізації  Європи і зробили дуже вагомий  внесок у формування сучасної культури України.

 

 

                                         ВИСНОВКИ

Отже, можна  сміливо стверджувати, що всі періоди  розвитку первісного ладу відіграли дуже важливу роль у формуванні та розвитку сучасного населення України. Кожен з періодів мав свої характерні особливості такі, як знаряддя праці, а особливо матеріал, з якого вони були зроблені, побут, вірування, архітектура та ремісництво, обряди та формування різних верств населення.

Особливе  місто в історії займає Трипільска культура. Вона є унікальним явищем, яке зберігають наші землі. Вона збереглася в пережитках і залишила виразні сліди. Український народ зберіг свою спорідненість зі своїми предками, які населяли проукраїнські землі задовго до появи слов'ян. Розпис будинків, печей, димоходів, геометричні та рослинні орнаменти, які використовуються до наших днів в килимарстві, різьбленні, вишивках, писанках - це ті ланки, які несуть в собі зв'язок тисячоліть, культур, зв'язок поколінь.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                            СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Березанська Софія Станіславівна, Гладилін Владислав Миколайович, Гладких Михайло Іванович, Котова Н. С., Круц В. О. Давня історія України: В 3 т. / НАН України; Інститут археології / П.П. Толочко (ред.кол. ) -- К. : Наукова думка, 1997. Т. 1 : Первісне суспільство.
2. Бунятян К. П., Мурзін В. Ю., Симоненко О. П. На світанку історії. Київ, «Альтернатива», 1998.
3. Відейко М. Ю. Давні поселення України. Київ, 2000.
4. Відейко М. Ю., Черняков I. Трипільська цивілізація у спадщіні України. Київ, 2007.
5. Давня історія України: Навч. посібник: У 2 кн./ Толочко П.П. - К.: Либідь, 2009.
6. Залізняк Л. Л. Передісторія України Х — V тис. до н. е. — К.: Бібліотека українця, 1998.
7. Лановик Б.Д., Матейко Р.М., Матисякевич З.М. Історія України. - К.: Знання, 2006.
8. Телегін Д. Я. Основні періоди історичного розвитку населення території України у V — першій половині III тис. до н. е. Археологія, 1992.
9. Телегін Д. Я. Середньостогівська культура епохи міді. — К. 1973.
10. Толочко П. Стародавня історія України: У 2-х т. - К., 1996