Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Октября 2013 в 18:34, реферат
У роботі буду намагатися розкрити головні аспекти питання зокрема: коли і хто увів у науку поняття історичності та історизму, значення цих слів, та головні їхні особливості. У своїй роботі використовував статті «Значення терміна «історичність» в німецькій філософії ХІХ ст» Р. Сундокова, «Принцип історизму в системі методології історико-філософського дослідження Гегеля та Яспера» О. Горгота, «Інтеграція ментальності та історизму в практиці історичної освіти» П. Кравченка. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.
Вступ.
1. Принцип історичності.
2. Принцип історизму.
Висновки.
Список використаної літератури.
досягнення у ній вагомих наукових результатів.
Поняття «історичність» було введено в німецькомовний філософський обіг Дільтеєм і отримало широке розповсюдження в 1920-і після публікації листування Дільтея з графом Йорком (фон Вартенбургом). На сучасному етапі розвитку науки «історичність» являє собою принцип новаторства, коли науковці в історичних процесах шукають нове та ексклюзивне.
Принцип історизму передбачає розуміння того, що філогенетичний та онтогенетичний розвиток людини не тотожні. Розуміння історизму як однієї з вихідних засад наукового пізнання сформувалося за нового часу, коли відбувалася секуляризація історичних уявлень і знань.
Підводячи підсумки
обгрунтування структури і
Список використаної літератури:
1. Пруст Марсель. У Германтов // Пруст Марсель. В поисках утраченного времени. — Кн. 3. — М., 1993. — 543 с.
2. Леви-Брюль. Сверхъестественное в первобытном мышлении. — М., 1994. — 608 с.
3. Блок М. Апология истории или ремесло историка. — М., 1973. —232 с.
4. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Методы социологии. — М., 1991.
5. Юнг К. Г. Об архетипах коллективного бессознательного // Вопросы философии. — 1988. —№1.
6. Філософський словник. Категорії. — К., 1973. — С. 211.
7. Дем’янов В. О. Про відображення розвитку практики в розгортанні системи категорій // Питання філософських наук. — К., 1980. — Вип. 12. — С. 30—31.
8. Ортега-и-Гассет. Старая и новая политика // Полис. — 1992. — №3. — С. 133—142.
9. Данилевский Н. Я. Россия и Европа. — М., 1991. — 573 с.
10. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории. — Т. 1. — М., 1993. — 668 с.
11. Тойнбі А. Д. Дослідження історії. —Т. І. — К., 1995. — 614 с.
12. Карлов Н. В. Интеллигентна ли интеллигенция // Вопросы философии. — 1998. — №3. — С. 3—17.
13. Спиноза Б. Этика // Избр. произв. в 2-х т. — Т. 2. — М., 1984.