Роль бібліотечного фонду в системі наукових комунікацій

3) електронні зібрання;

4) інтернет-ресурси;

5) віддалений користувач.

Зміни, що відбуваються в  інформаційному середовищі, впливають  на всі типи бібліотек. Наукові бібліотеки виділилися в особливу групу завдяки  їх спрямованості на сприяння розвитку науки та необхідності бібліотечного  обслуговування людей, які займаються в цій сфері. Виділяють наступні особливості наукових бібліотек:

1) контингент користувачів  з їх інформаційними потребами;

2) розв’язання завдань  інформаційного забезпечення наукових  досліджень і домінування інформаційної  функції над меморіальною;

3) специфіка інформаційних  ресурсів, обумовлених основними  формами подання наукових знань  (наукові журнали, матеріали конференцій,  монографії, праці, збірники, енциклопедії  та довідники, тематичні бібліографічні  і фактографічні бази даних  тощо).

Літературні джерела вказують на такі особливості наукових бібліотек:

1) наукова й історико-культурна  цінність фондів;

2) наявність зібрань зарубіжної  наукової періодики та монографічних  видань і, відповідно, високі показники  використання іноземних документів;

3) тенденції до депозитарного  зберігання профільних фондів;

4) відомча приналежність,  що визначає основне коло читачів  і користувачів.

На розвиток наукової бібліотеки впливають зовнішні фактори: інтенсифікація використання наукового знання на практиці, посилення процесів диференціації  науки та інтеграції галузей наук, їхня взаємодія та взаємопроникнення, інтернаціональний характер науки. Теорія наукової комунікації дозволяє проаналізувати зв’язок між зовнішніми впливами на бібліотеку та змінами, що відбуваються в ній самій, виявити, як змінюються її властивості. Доведено: найважливішою системною характеристикою наукової бібліотеки є те, що стосовно зовнішнього середовища — науки, системи наукової комунікації — вона виступає як цілісний об’єкт, об’єднаний внутрішньою метою. Незважаючи на характер й інтенсивність розвитку інших компонентів системи наукової комунікації, вона прагне до свого принципового збереження й оптимального функціонування як цілісний об’єкт. [7]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Стрімкий розвиток науки, форм і засобів представлення  знання та доступу до нього став визначальним для еволюції системи  наукових комунікацій у цілому й  наукової бібліотеки зокрема. З початку 90-х років ХХст. у діяльності наукової бібліотеки починають відбуватися  кардинальні зміни, що пов’язані  з розвитком телекомунікаційних мереж і засобів обчислювальної техніки, появою електронних джерел інформації і, зокрема, мережевих ресурсів. Основні питання, що вимагають відповіді  — це уточнення іманентних функцій  бібліотеки та їх реалізації в умовах стрімкого зростання обсягів  мережевих ресурсів.

Урахування світового  досвіду архівування ресурсів глобальних комп’ютерних мереж і специфіки  організації бібліотечної справи в  країнах СНД, що характеризується відомчою централізацією та регіональною кооперацією, обумовило потребу розробки нового підходу до формування національного  фонду мережевих джерел інформації. Його основними концептуальними  засадами має стати кооперативна підготовка складових фонду спільними  зусиллями головних галузевих та регіональних бібліотек і централізоване формування інтегрованого довідково-пошукового апарату. Цей апарат слід реалізувати  за схемою, що передбачає поєднання  метаданих про зібрання електронних  публікацій з повнотекстовим індексуванням  наявних масивів інформації.

Національний фонд «мережева  україніка» має стати логічним розширенням  архівної, рукописної та друкованої україніки, що визначена вітчизняними бібліотеко- та бібліографознавцями, і включати наступні складові: наукові та суспільно  значущі документи українського сегмента глобальних інформаційних  мереж; зарубіжні наукові ресурси  з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні й іноземні публікації щодо України; публікації українською мовою та українців і українських інституцій у світових інформаційних мережах.

Обсяги мережевих інформаційних  ресурсів, що мають архівуватися, на кілька порядків перевищують традиційний  документний потік бібліотеки. Це унеможливлює їх обробку методами, які використовуються під час  опрацювання друкованих матеріалів.

Бібліотека має освоїти  інтегрований технологічний цикл, що включає послідовність наукоємних процесів комп’ютерної обробки документних  масивів: бібліографування, реферування, підготовку аналітичних матеріалів, проведення статистичних досліджень (бібліо-, інформо-, наукометричних) як передумову для виділення зі сховищ даних  нових знань. Технологічна трансформація  бібліотеки обумовить структурну –  вона виступатиме системотвірним елементом  комплексу, що включатиме власне бібліотеку, наукову установу (вона здійснюватиме  продукування нових знань), інформаційно-аналітичний  центр, навчальний заклад і культурологічну  установу.

Електронні ресурси повинні  стати складовою розподіленого  національного фонду мережевих  науково-інформаційних ресурсів, технологія формування якого має базуватися на поєднанні принципів децентралізованої  підготовки тематичних зібрань спільними  зусиллями провідних бібліотек  та інформаційних центрів держави  з централізованим формуванням  інтегрованого довідково-пошукового аппарату.

До створення фодів  ресурсів Інтернету слід залучити всі  суб’єкти вітчизняної системи документальних наукових комунікацій (провідні галузеві та регіональні бібліотеки, інформаційні центри, наукові установи та навчальні  заклади тощо). У межах цієї системи  доцільно організувати формування відповідних  галузевих сховищ інтернет-ресурсів (медичних, сільськогосподарських тощо). Багатогалузеві бібліотеки університетів  можуть зосередитися на утворенні фонду  інтернет-ресурсів зібрань профільних мережевих інформаційних ресурсів, а обласні та регіональні наукові бібліотеки — на збиранні регіональної інформації. Національні бібліотеки мають взяти на себе координуючі функції та завдання щодо створення зведеного довідково-пошукового апарату національного сховища інтернет-даних у разі формування бібліотечних фондів.

Цей апарат повинен діяти  за схемою, що передбачає поєднання  метаданих про зібрання інтернет-публікацій з повнотекстовим індексуванням  наявних масивів інформації у  галузевих і регіональних бібліотеках.  

Є доцільним усім бібліотекам держави звернути увагу на Інтернет як нове джерело формування фондів. Якщо у подальшому налагодити координацію пошуку й архівування «мережевої україніки» між науковими бібліотеками України, то можна в короткий термін сформувати в Україні інтегрований електронний фонд, що стане інформаційною базою сталого розвитку суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Горовий, В. М. Особливості розвитку соціальних інформаційних баз сучасного українського суспільства / В. М. Горовий,О. С. Онищенко (наук. ред.). — К., 2005. — 297 с.

2. Горовий, В. М. Процес вдосконалення бібліотечного обслуговування користувачів у контексті впровадження електронних технологій / В. М. Горовий Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. — К., 2002. — Вип. 8. — С. 7-13.

3. Копанєва В. Бібліотека як центр збереження інформаційних ресурсів Інтернету: [монографія] / Копанєва В. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. — К., 2009. — 198 c.

4. Корнієнко, А. П. Електронні  інформаційні ресурси бібліотек  — на розвиток суспільства  / А. П. Корнієнко  Бібліотечна  планета. —2001. — № 4. — С. 4-5.

5. Марцин В.С., Основи наукових досліджень / Марцин В.С., Міценко Н.Г., Даниленко О.А. – Л.: Ромус-Поліграф, 2002.- 128 c.

6. Шемаєва Г. В.  Бібліотека в системі наукової комунікації: коеволюційні процеси розвитку / Шемаєва Г. В.. : Дис . д-ра наук: 27.00.03 - 2009.

7. Шемаєва Г. В. Електронні ресурси бібліотек України в системі наукових комунікацій : монографія / Г. В. Шемаєва ; Харк. держ. акад. культури.— Х. : ХДАК, 2008. — 289 с.