Внутрішньополітичне становище Франції в останній третині XIX – на початку XX століття

 

4. Паризька комуна

18 березня 1871 р. Рада Паризької  Комуни була проголошена найвищою  державною владою. У прийнятій  наступного дня декларації "До  французького народу" держава  проголошувалася республікою. Комуна  відкинула принцип поділу влади  і створила своєрідний тип  державної організації - Раду Комуни, яка зосередила в своїх руках  як законодавчу, так і виконавчу  владу. її декрети і розпорядження  виконували комісії, кожна з яких  відала функціями колишніх міністерств. Однак така структура державного  апарату мала серйозні недоліки. Була відсутня централізація  управління, в комісіях не існувало  постійного голови чи робочої  групи, відповідальної за прийняті рішення.

Паризькою комуною було скасовано поліцію, знищено жандармерію, а порядок підтримували пролетарські батальйони Національної гвардії. Зазнала ліквідації стара судова система, і був створений новий судовий апарат з виборними суддями. Проголошувалося демократичне судочинство, прилюдний, рівний для всіх суд, свобода захисту. Одночасно застосовувалися заходи репресивного характеру, наслідком яких став терор щодо безвинних осіб.

Паризька Комуна проіснувала всього 72 дні. Вона зробила свій внесок в історичний досвід розвитку демократії, збагативши його новими державницькими і правовими інститутами. Разом з тим, Комуну не можна розглядати як певну еталонну модель самоуправління народу, як це нерідко робилося у радянській історіографії. Слід взяти до уваги короткочасність її існування, особливі екстремальні умови перебування її при владі, невелику територію, на якій виборював своє майбутнє революційний Париж.

Дорого обійшлася Франції впертість політиків, які не бажали йти на компроміс, і народних вождів, які вважали, що саме вони покликані здійснити свою високу історичну місію. Але пам'ять людська на рідкість вибіркова. Для одних комуна залишилась у пам'яті трагічною сторінкою історії Франції, для інших - святомперемоги демократії та справедливості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

До останньої третини 19 століття за рівнем економічного розвитку Франція поступалась лише Англії. А на початок 20 століття у світовому промисловому виробництві вона посідала вже 4-те місце, пропустивши вперед молоді капіталістичні держави — США та Німеччину.

Причини уповільнення темпів економічного розвитку:

Величезних збитків економіці завдала невдала війна. Економічний розвиток гальмували також нестача природних ресурсів (що змушувало промисловців купувати сировину за кордоном), зростання конкуренції на світовому ринку, низька купівельна спроможність населення і технічна відсталість французької індустрії.

Крок вперед:

В 1871—1900 роках французька економіка зробила великий крок вперед:

1. Провідне місце у промисловості країни посіли великі металургійні заводи.

2. Поява нових технологій дозволила ширше використовувати наявні у Франції поклади руди.

3. Брак вугілля стимулював будівництво гідроелектростанцій.

4. Швидко розвивалася транспортна мережа країни.

5. У 1872—1901 роках довжина залізниць збільшилась в 2,5 рази.

6. Конституція Третьої республіки

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1.Антюхина-Московченко В.И. Третья республика во Франции. 1870-1918. – М., 1986.

2.Викторов В.П. Политика французских радикалов и радикал-социалистов, 1919-1926. -Ростов-на-Дону, 1984.

3.Гончар Б.М., Городня Н.Д. Нова історія країн Європи та США. 1870-1918 роки : підручник. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2008.

4.Заваэс А. История Третьей республики (1870-1926). – М.-Л., 1930.

5.История Европы. – Т.5. – М., 2000.

6.История Парижской Коммуны 1871 г. // Под ред. А.З.Манфреда и др. – М., 1971.

7.Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. – К.: Атіка, 2004.

8.Смирнов В.П. Франция в ХХ веке. – М., 2001.