Державний історико – архітектурний заповідник «Хотинська фортеця»

Міністерство  освіти і науки, МОЛОДІ ТА СпортУ України

Кременчуцький НАЦІОНАЛЬНИЙ університет

імені михайла  Остроградського

 

 

 

 

 

 

 

кафедра   українознавства

 

 

 

 

 

 

 

 

реферат

на тему:

Державний історико – архітектурний заповідник

«Хотинська фортеця»

 

 

 

 

виконаЛА: студентка групи ДЗ-10-1

Садкова м.О.

викладач: Лушакова А.М.

 

 

кременчук   2012

ЗМІСТ ВСТУП…………………………………………………………………………….3

1. Історичне минуле  Хотинської фортеці……………………………………….4

2. Хотинська фортеця………………………………………………...................11

    2.1 Нова фортеця……………………………………………………………...11

    2.2 Стара фортеця………………………………………………………….....11

3. Місце Хотинської фортеці в сучасній українській культурі…...…………13

ВИСНОВОК……...…………………………………………………………..…17

список використаних джерел…………………………………..….18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Замок у Хотині вважається одним з найвідоміших і найбільш цікавих історичних споруд України. Існує кілька версій щодо походження назви міста, а саме: від слова  Хотин (Хотінь), що у минулому означало «жаданий», «бажаний», або від давньослов'янського імені князівського воєводи, який споруджував перші укріплення.

Хотинська фортеця –  фортеця ХІІІ—XVIII ст. у місті Хотин  Чернівецької області. Хотинська фортеця  веде свій початок від Хотинського  форту, що був створений у ІХ столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі. Укріплення було споруджено на кам'янистому мисі, утвореному високим правим берегом Дністра і долиною впадаючої дрібної притоки. На початку воно являло собою замкнений земляний вал з дерев'яними стінами і оборонними спорудами. Завданням форту було оборона поселення Хотин і переправи через річку. Перша кам'яна фортеця була невеликою. Вона була розташована на самому мисі, там де сьогодні стоїть північна башта, і простягалася на південь до теперішнього комендантського палацу. Впродовж століть ця фортеця була таким собі «Феніксом», її неодноразово піддавали реконструкції та розширенню, вона потерпала і зазнавала руйнації від рук завойовників і знов відбудовувалася.

Хотинська фортеця одна з найкраще збережених фортець Європи XVI ст. Хотинська фортеця – одне з семи чудес України.

 

 

 

 

 

 

1. Історичне минуле Хотинської фортеці

Поселення на території  Хотинської фортеці, за історичними  дослідженнями, існувало ще за часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого (VII – IX ст.) в Київській Русі.

Кам’яна фортеця ж була побудована Данилом Галицький (1201 – 1264) в 50-х роках XIII століття на місці дерев’яних укріплень, і хоча поступалася своїми розмірами нинішньої фортеці, але відмінно обороняла князівство і переправу через Дністер від набігів степових орд. Розташовувалася вона на місці нинішньої Північної вежі.

В кінці XIV столітті після  розширення Молдавського князівства на північ, Хотин став його основним форпостом при захисті від Османської імперії, Угорщини і Польщі. А після значної реконструкції (збільшення площі фортеці в три рази, зведення кам’яної стіни завширшки 5 м і висотою 40 м, побудування комендантського палацу, під яким розташовуються два великих підвали для провіанту і зброї) Стефаном III Великим (1433 – 1504) фортеця на два століття стає резиденцією молдовських владик.

Вперше Хотинська фортеця  зазнала облоги у 1476 році, коли її безуспішно намагалися захопити війська турецького султана Мухаммеда II Завойовника (1432 – 1481).

Після переходу Молдови  під протекторат Османської імперії  під управлінням Сулеймана I Пишного (1495 – 1566), який закріпився на бессарабських  землях між Прутом і Дністром, фортеця  стає турецьким плацдармом для походів на українські землі.

У 1538 році фортецю узяли  в облогу війська польського короля Сигізмунда I Старого (1467 – 1548), при цьому  була підірвано ділянка між вежами південної стіни з надбрамною вежею. Після реконструкції 1540 – 1544 рр. відновили і так само спорудили в’їзну вежу, що служила тільки для проїзду знаті.

Для отримання згоди  від молдовських бояр на спільну  боротьбу з Туреччиною, в 1563 році Хотинську  фортецю захоплює Дмитро Вішневеецкій (Байда) (1516 – 1563), однак цей похід  закінчується його стратою в Константинополі.

У 1615 році Хотин знову  перейшов у руки поляків, але утримати вони його змогли лише до 1621 року, коли фортеця перейшла за умовами Хотинської мирної угоди молдовським господарям після перемоги спільними військами  Речі Посполитої (під проводом Яна Кароля Ходкевича) і козаків Запорізької Січі (під проводом Петра Конашевича-Сагайдачного) військ Османа II в битві при Хотині. Фактично за підсумками Хотинської війни фортеця знову опинилася в руках Турції.

Під час визвольної війни  українського народу проти польської шляхти (1648 – 1654) в Хотин двічі входили війська Богдана Хмельницького (1650 і 1653 рр.).

З 1711 по 1718 рр. за розпорядженням султана Ахмеда III (1673 – 1736) на території  фортеці під керівництвом французьких  інженерів велися широкомасштабні роботи по створенню зовнішньої лінії оборони загальною площею у 22 гектари. (Мощений каменем рів, вал з бастіонами для артилерії і кам’яний контрескарп). Крім того на території нової фортеці будуються казарми, склади і мечеть.

Не дивлячись на модернізацію, фортеця тричі, під час російсько – турецької війни, була взята військами Російської імперії в 1739, 1769 і 1787 рр., проте кожного разу шляхом інтриг поверталася під владу османських правителів.

Після взяття фортеці  в 1806 році і підписання Бухарестського мирного договору у 1812 році Хотин остаточно увійшов до складу Російської імперії.

У 1856 році Хотинська фортеця  була скасована, тому що втратила своє оборонне значення.

З 1918 по 1944 роки Хотинською фортецею володіють румунські королі, за винятком невеликого проміжку часу в 1918 році, коли фортеця знаходиться в руках австрійського війська і с1940 по 1941, коли у фортецю увійшли радянські війська.

Після Другої світової війни  Хотин опиняється у складі Українській  Радянській Соціалістичній Республіки.

У 2000 році фортеця одержала статус Державного історико-архітектурного заповідника і була визнана одним із «Семи чудес України».

Хотин, безперечно, одне з найбільш привабливих для туристів місць у Чернівецькій області. Скала, замок, берег Дністра... Історія Хотина – це історія воєн, повстань, історія перемог і поразок, історія протистояння великих імперій.

Спочатку це була невелика, збудована східними слов'янами на місці давнього поселення, дерев'яна  фортеця, яка захищала їх від численних завойовників. Поряд з нею і одночасно з нею існувало неукріплений селище. На його території археологи виявили залишки напівземлянкових житла з печами-кам'янками, які датуються IX-X ст., а на глибині 1,2-1,4 м було виявлено культурний шар VII-VIII ст. Особливо великим населеним пунктом Хотин був в XI-XIII ст., Коли він входив до складу Київської Русі. Тоді він займав територію більш ніж 20 га. Історики обгрунтували тезу, що замок і місто Хотин походять з самого початку XI ст. В кінці 11 століття Хотин належав Теребовлянському князівству. У 1140-х роках він перейшов до Галицького, а з 1199 року – Галицько-Волинському князівству.

Саме з Галицько-Волинським князівством і з ім'ям Данила Галицького прийнято пов'язувати будівництво  кам'яних укріплень Хотина. У 60-х роках 13 століття за наказом Данила Галицького на піднесенні звели першу кам'яну фортецю, вона перебувала в північній частині нинішньої. Залишки її 7-метрових стін виявили всередині більш пізніх стін, зведених в 15 столітті. Камені в ній кріпилися розчином, характерним для будівництва Київської Русі – рожевою «цем'янкою», сумішшю цементу і битого червоної цегли. Кам'яна замкова каплиця була побудована ще раніше – в 1230 році. Археологічними розкопками (Б. Тимощук,1961-67 рр..) виявлені кам'яні стіни замку ХІІІ ст., залишки білокам'яного храму, сліди житлової забудови. Замок займав північну частину замкової гори, приблизно третина від сучасної протяжності цитаделі. На півдні від замка перебував укріплений посад, оточений валами і дерев'яними стенамі.

Хотинський укріплення охороняли велику переправу на Дністрі і стримували грабіжницькі набіги завойовників. Його розвиток був тісно пов'язане з торговельними шляхами, які проходили по Дністру. Про це свідчить скарб монет ХІІ - ХІІІ ст., знайдене в Хотині в 1889 році, який відразу ж потрапив до найбільшого монетному зборам Російської імперії, - Ермітаж у Санкт-Петербурзі.

У 1250-1264 роках князь  Данило Галицький і його син Лев, перебудовували фортецю. Навколо неї  з'явилися семиметрова кам'яна  стіна та рови шириною до 6 метрів. У північній частині фортеці звели нові невеликі укріплення. У другій половині 13 століття її розбудовувала Генуя.

У 1340-х роках Хотин  увійшов до складу Угорського королівства, а з 1375 року вже перебував у  складі Молдавського князівства. Молдавський власник воєвода Стефан ІІІ Великий значно розширив кордони фортеці. Він особисто керував її реконструкцією.

Стефаном ІІІ Веліким був зведен та прикрашен геометричними орнаментами мур шириною 5-6 і висотою 40 метрів, три башти, рівень двору фортеці піднімають на 10 метрів і розділяють на Княжий двір і двір Воїнів. Між двома частинами замкового двору знаходиться палац коменданта, стіни якого викладені декоративною «шахматкою» з червоної цегли і білокам'яних блоків, а прорізи вікон прикрашені позднеготічним обрамленням з каменю. Були вириті глибокі підвали, які служили приміщеннями для воїнів. Саме після цієї реконструкції Хотинська фортеця практично повністю набула свій сьогоднішній вигляд. Протягом 14 - 16 століть вона була резиденцією молдавських господарів.

У 1476 році фортеця відбила  напад турецьких військ султана  Мухамеда ІІ. Проте в 15 - 16 століттях  Молдовська держава стало васалом  Османської Порти і розмістила в  Хотинських стінах яничарську залогу. Турки ще більше посилили обороноздатність фортеці.

У 1538 році під проводом Яна Тарновського місто Хотин  було штурмом взято польськими військами. Вони зробили підкоп фортеці, зруйнували три башти і частину західної стіни. Після її завоювання, поляки відновили Хотинську цитадель у 1540 - 1544 роках, але згодом втратили її. У 1563 році Дмитро Вишневецький з п'ятьма сотнями запорозьких козаків знову захопили фортецю і утримували її тривалий час.

Стіни цієї твердині бачили багатьох завойовників. Але особливо знаменитий Хотин військовою кампанією 1621 року, коли Польща закликала гетьмана Сагайдачного з численним козацьким військом на допомогу, оскільки зазнала страшної поразки від турків під Цецорою. У серпні 1621 року Сагайдачний з 40-тисячним військом був уже на берегах Дністра. Продовжувалася Хотинська війна п'ять тижнів, і, незважаючи на чисельну перевагу свого війська, турецький султан Осман ІІ побажав миру, який був укладений на умовах, вигідних Польщі, 8 жовтня 1621 року.

Протягом XVII ст. Хотин переходив  з рук польських королів, до рук  турецьких феодалів, неодноразово місто визволяли запорозькі козаки. Під час визвольної війни у Хотині 1650-1653 рр.. перебували війська Богдана Хмельницького.

Через 50 років, в 1673 р., на полях під  Хотином вибухнула ще одна велика битва – Речі Посполитої та Османської імперії. Рівно через рік після того, як турки захопили практично все Поділля і частина Галичини. 11 листопада 1673 коронний гетьман Ян Собеський на чолі 30-тисячного польсько-литовсько-козацького війська буквально розгромили 40-тисячну турецьку армію.

Дрібні війни тривали до початку XVIIIст. коли туркам вдалося остаточно закріпитися в Хотині. У 1712-1718 рр.. турки запрошують французьких фортифікаторів для реконструкції фортеці та зведення нової бастіонної фортеці. Це була досить велика (1200м х 250 м) і складна система укріплень. Основу її становили 7 веж з'єднаних масивної фортечною стіною - куртиною. В'їзд до фортеці здійснювався через фортечні ворота. Таких воріт було п'ять – Подільські, Бендерський, Яські, Російські та Кам'янецькі ворота. Внутрішній двір нової фортеці був щільно забудований одно і двоповерховими будинками, в числі яких були - казарми, конюшні, житловий комплекс для офіцерів гарнізону, службові та складські приміщення, мечеть з мінаретом, пекарні, лазні, майстерні та інше. З 1715 р. Хотин став центром адміністративної одиниці Османської імперії «райа».

ХVIIIв. – Хотин став одним з театрів бойових дій російсько-турецьких воєн. Російська армія під командуванням генерал фельдмаршала Б. Мініха зайняла Хотин, комендант виніс російським військам ключ від фортеці. Ця подія надихнула Михайла Ломоносова на написання "Оди на узяття Хотіна». Саме цим твором було покладено початок російській віршування. Але не вдалося покласти край війнам – Європа примусила повернути Хотин султанові, боячись посилення Російської імперії.

І лише в часи правління  Катерини II, в 1769 році російська армія  протистояла натиску Стамбула, вийшла до Дністра. У квітні, армія під  командуванням генерала Голіцина обложила Хотинський замок. Фортеця була, як ніколи, сильною: західні інженери допомогли створити навколо неї 16 мінних галерей, зі стін били дві сотні новітніх далекобійних гармат. Чотири місяці тривала облога, день і ніч метали ядра до фортеці гармати із земляних укріплень.

І знову Росію змусили  повернути Хотин Порті. У 1769-1787 рр.. росіяни знову штурмують Хотинську фортецю. Але тільки при Олександрі I після російсько-турецької війни 1806-1812 рр.. згідно Бухарестським мирним договором землі між Дністром і Прутом, в тому числі і Хотин, увійшли до складу Російської імперії. Російська влада виділяли значні кошти на утримання Хотинської фортеці.