Державний історико – архітектурний заповідник «Хотинська фортеця»

У 1832 р. на території фортеці  було збудовано нову церкву св. Олександра Невського. У 1856 році уряд скасував статус Хотинської фортеці як військового  об'єкту. За переписом 1897 р. Хотин нараховував 18126 мешканців. Після реформи 1860-х років у Хотині виникли перші промислові підприємства. Тут було кілька водяних млинів. На початку XX ст. в Хотині діяли 3 броварні, 10 ґуралень, 4 тютюнові фабрики, лісопильний і цегельний заводи, 2 друкарні. Місто мало дві лікарні на 45 ліжок, аптеку, діяли 2 двокласні училища (чоловіче і жіноче), 2 чоловічі однокласні училища та одне приватне.

Багато біди і страждань  жителям міста принесли I світова  та Громадянська війни. У 1918 році на прикордонну  Хотинщину претендувало 5 держав: Росія, Україна, Молдавська народна республіка, Австро-Угорщина і Румунія. 10 листопада 1918 в Хотин вступили війська королівської Румунії. Почалися репресії та терор. Але хотничани не підкорилися новим окупантам.

У січні 1919 року спалахнуло антирумунське повстання. Влада в більш ніж ста селах перейшла до рук Хотинської Директорії на чолі з І. І. Волошенком-Мардар'евим. Директорія, підтримувана народом, вирішила вигнати румунів з свого краю і повернути собі волю.

Протягом 10 днів учасники Хотинського повстання вели запеклі бої з королівськими військами. Проте увірвавшись 1 лютого в Хотин, загарбники вчинили розправу над населенням. Щодня окупанти вели сотні людей на руїни Хотинської фортеці, звідки ніхто не повертався.

6 липня 1941 р. в Хотин знову увірвалися загарбники – німецько-румунські війська. Знову почалися роки терору і страждань. В місті вже в перші дні окупації була створена антифашистська організація, яка діяла цілий рік і яку очолював Кузьма Галкін. Лише в серпні 1942 р. вона була розсекречена і знищена. Звільнено місто було 3 квітня 1944 р. Проте в післявоєнні роки Хотин, як і вся Україна, зазнав впливу тоталітарної комуністичної системи. Незалежність 1991 року стала втіленням вікової мрії хотинчан про свою державу.

 

 

 

 

 

 

 

2. Хотинська фортеця

2.1 Нова фортеця

Зовнішня лінія оборони (Нова фортеця) Хотинської цитаделі була споруджена 1711 – 1718 рр. згідно з новими, на той момент часу, досягненням  в фортифікаційної науці французькими інженерами за розпорядженням османського султана Ахмеда III.

Нова фортеця (близько 22 га) складається з укріпленого  каменем валу (завширшки 8 м) з бойовою  терасою, мощеним каменем рову і кам’яного контрескарпу (найближчий до противника укіс зовнішнього рову фортеці), на кутах якого встановлено шість бастіонів для артилерії (п’ятикутні виступи перед оборонним валом).

У валу влаштовані, для  сполучення з зовнішнім світом, троє в’їзних воріт: з півдня – Бендерські (додатково укріплені равеліном), із заходу – Ясські, зі сходу (з боку річки) – Дністровські.

У напрямку до Старої фортеці  ліворуч розташовані руїни мечеті (бл. 1718 р.), а праворуч – церква Олександра Невського (1835 р.), споруджена для воїнів російського гарнізону, і нижче  по схилу – будівля військової школи (1825 р.), на території якого в XIV розташовувалася митниця, а зараз перебуває виставковий зал.

Раніше в комплекс входили палац паші, подвір’я коменданта, казарми (здатні розмістити в мирний час 20-тисячний, а у воєнний час – 60-тисячний гарнізон), офіцерський корпус, службові, забезпечувальні та складські приміщення, які збереглися.

 

2. Стара фортеця

На скелястому березі Дністра в західній частині Нової  фортеці височіє середньовічна  фортеця (Стара) (бл. 0,7 га) – фортифікаційна споруда, що датується бл.1476 року. Стіни  її, які із зовнішнього боку прикрашені мозаїкою з червоної цегли, досягають висоти 40 м і ширини – 7 м.

По периметру фортецю  захищають п’ять веж, висота яких коливається від 30 до 35 м, які з’єднані бойовим коридором з триметровими зубцями:

• В’їзна (надбрамна) вежа (бл. 1540 – 1544 рр.), розташована з півдня, з’єднується із зовнішнім світом перекинутим через рів мостом (раніше міст був підйомним і служив тільки знаті), і має розмір 8 м х 8, 4 м;
• Південно-західна вежа (бл. 1476) має круглу форму з діаметром 8,4 м;
• Комендантська вежа (бл. 1476), розташована з північного – заходу, так само має круглу форму з діаметром 6,3 м.
• Північна вежа (бл. 1476), найбільш укріплена башта-донжон замку прямокутної форми (11,5 м х 13 м), має три яруси бійниць і бойовий майданчик нагорі з навісом. Вона була розрахована на самостійну оборону у разі захоплення всієї фортеці;
• Східна вежа (бл. 1476) має квадратну форму (3 м х 3 м).

Замковий двір, рівень якого вище рівня землі, розділений на дві частини.

У південній частині (Двір воїнів), розташованої біля входу, знаходиться замкова каплиця (неф, вівтарна ніша, притвор), колодязь глибиною 65м, казармений корпус, підвали для продовольства і боєприпасів (що раніше виступали в якості гарему, турецьких лазень).

У північній частині (Комендантське подвір’я), розташованій між комендантським палацом і Північної вежею, знаходяться комендантський палац (прикрашений орнаментом з білої цегли на тлі червоних стін), руїни житлового будинку (підвал використовувався як в’язниця, другий поверх – як замкова церква).

 

 

 

 

 

3. МІСЦЕ ХотинськОЇ фортецІ в сучасній українській культурі

У теперішній час комплекс оборонних споруд Хотина складається  з Хотинського замку (цитаделі) і залишків «Нової фортеці». До фортифікацій замку входять п'ять веж (Надбрамна, Східна, Комендантська, найбільші –   Північна і Південно-західна). Вежі з'єднані стінами висотою 40 метрів і товщиною 5 метрів з бойовим майданчиком по периметру, захищеним зубцями висотою 3 метри. На внутрішньому подвір'ї знаходяться: комендантський будинок з готичними віками та порталами і підвалинами, залишки князівського палацу, стародавній колодязь глибиною 65 метрів і діаметром 2,5 метри, інші господарські будівлі. Вхід до замку здійснюєтся через Надбрамну вежу дерев'яними мостами (зовнішнім та внутрішнім),  відновленими у 1969 році. Зберігся також потайний хід з двору до зовнішнього рову.

Перед входом до фортеці  розташований збудований у 1991 році на честь 370-річчя Хотинської війни  за проектом скульптора В. Гамаля пам'ятник  гетьману Сагайдачному.  

 

          Рис. 3.1

                                   Рис. 3.2

 

                                                 Рис. 3.3

Щодня тут буває біля 2500 екскурсантів. Лише протягом минулого року заповідник відвідали майже 200 тисяч осіб. Найбільше туристів з  Польщі – понад 30 відсотків. Були групи  з Китаю, Німеччини, Англії, Швеції, Кореї і навіть Шрі – Ланки, з - понад 40 країн світу.

Зараз Хотинська фортеця – заповідник, заснований у 2000 році. Щороку у жовтні до Хотина з’їжджаються вчені з  різних країн. Найактивніші – науковці з Польщі і Туреччини. Більшість  з них  хочуть створити тут культурно – освітній центр, де були б представлені фрагменти культури тих народів, які спричинилися до створення фортеці. 

                                                Рис. 3.4

 

 

У Хотинській фортеці  проводилися зйомки багатьох художніх фільмів, серед яких «Гадюка», «Захар Беркут», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери», «Стріли Робін Гуда». Серед недавніх – екранізація твору відомого українського письменника Юрія Мушкетика «Яса» та зйомки кінострічки «Запорозька Січ» за повістю Миколи Гоголя «Тарас Бульба».

                                              Рис. 3.5

Сьогодні на території  фортеці розташований Державний  історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця». Унікальність фортеці в тому, що це одна з найкраще збережених фортець Європи XVI ст. Хотинська фортеця – одне з семи чудес України.

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Офіційним часом виникнення Хотинського замку вважається кінець Х- початок XI століть, коли князь Володимир Великий покорив східних хорватів і тиверців та включив території між Карпатами і Дністром до складу свого Київського князівства. Перші згадки про Хотин у документальних джерелах існують у «Списку руських градів далеких і близьких», що складений наприкінці XIV століття.

Починаючи з Х по ХVIII століття фортеця зазнавала частої руйнації  і переходила від одних завойовників до інших. Нею володіла Київська Русь в Х столітті, угорське королівство у 40 – х роках ХIV століття, з 1359 року перебувала під владою Молдавського князівства, з 1476 року  під владою турків, а з ХVІІІ століття – австрійців і росіян. Статус Хотинської фортеці, як військового об’єкту, було скасовано у 1856 році.        

Починаючи з 70-х років XX столітя в Хотинській фортеці  проводилися реставраційні роботи, замок використовувався для зйомок багатьох історичних фільмів.

Під час підготовки до 1000-ліття Хотина, яке пишно святкувалося у жовтні 2002 року, реставраційні роботи в Хотинській фортеці, припинені після кризи 90-х років, були поновлені і, починаючи з 2001 року розпочав, на території фортеці     діяльність    Державний    історико – архітектурний     заповідник

«Хотинська фортеця».

Хотинська фортеця –  свідок численних війн та баталій. Протягом століть вона була центром розвитку ремесел і торгівлі, культури та

економіки. Ця середньовічна  красуня може багато розповісти тому, хто побажає вислухати її…

 

 

 

список використаних джерел:

1. Ивченко А., Вся Украина, путеводитель. – Киев: Картографія, 2005.- 655с.
2. Мацюк О. Замки і фортеці західної України. – Видання 2-е, виправлене та доповнене. – Львів: Центр Європи, 2005.-197с.
3. http://www.br.com.ua
4. http://www.trip.cv.ua
5. http://zabytki.in.ua
6. http://www.khotyn.net