Естетика та дизайн

Академія  внутрішніх військ

Міністерства  внутрішніх справ України

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Естетика  та Дизайн»

 

Виконав студент 4 курсу

Факультету № 3 група 50-Б

Кирієнко Максим Володимирович

                                       Перевірив:

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків 2013 рік 
1. Поняття дизайну. 
 
  В умовах сучасної цивілізації важливого значення набуває дизайн — найрозвинутіша та усвідомлена галузь людської діяльності за законами краси поза мистецтвом. Дизайн у вузькому, спеціальному значенні терміна — це проектна художньо-творча діяльність, що спрямована на розробку елементів предметно-просторового середовища людської життєдіяльності, які виготовлені індустріально, з високими споживчими властивостями й естетичними якостями. Отже, дизайн — це формування гармонійного середовища житлової, виробничої і соціально-культурної сфер. Об'єкти дизайну — промислові вироби (виробниче обладнання, побутова техніка, меблі, посуд, одяг тощо); елементи і системи міського, виробничого і житлового середовища; візуальна інформація; функціонально-споживчі комплекси тощо. Відповідно розрізняють окремі види дизайну: дизайн промислових виробів, дизайн середовища, графічний дизайн, дизайн соціально-культурної сфери та ін. У середині кожного виду можлива також спеціалізація дизайну. 
 
  Здійснення ідеї створення цілісного об'єкта потребує глибокого знання основних законів і тенденцій розвитку економіки, виробництва, споживання, а також розуміння духовних потреб суспільства. Тому дизайн базується на наукових основах моделювання об'єкта, поєднує наукові принципи з художніми в проектному образі і знаходить застосування в інших галузях суспільної діяльності — це так званий соціальний дизайн. 
 
  Виникнення дизайну пов'язано з розвитком промисловості в кінці XIX ст., коли вузька спеціалізація виробництва привела до руйнування універсальності творчих сил людини та, як наслідок, до втрати естетичної цінності предметів, що вироблялися промисловим способом. У 1851 році у Лондоні відбулася промислова виставка, враження від якої висловив один з її відвідувачів: «Незважаючи на розвиток науки і техніки, успіхи цивілізації у художній справі поступаються досягненнями минулих століть. Таке ж ганебне визнання напрошується від зіставлення сучасних виробів з виробами наших предків. При всьому технічному прогресі наші вироби поступаються їм за формою та навіть за їх практичною пристосованістю та доцільністю» 
 
   Розвиток на початку XX ст. в Україні ідей дизайну пов'язано з діяльністю відомих представників естетики Миколи Страхова, Еміля Страхова, Василя Енгельмейера, Павла Столярова та ін. У 1920 році створені перші організації, що спеціально займалися розробкою дизайнерських проблем. У 1962 році створено Всесоюзний науково-дослідний інститут технічної естетики. Цей центр дизайнерської теорії та творчості мав філії в багатьох містах, зокрема в Києві, Харкові, Львові, Одесі. У середині 60-х років XX ст. визначається поняття дизайну. Дизайн — це творча діяльність, метою якої є виявлення формальних якостей промислових виробів. Ці якості включають і зовнішні особливості виробів, але переважно — структурні та функціональні взаємозв'язки, що перетворюють вироби в єдине ціле з точки зору споживача і виробника. Тоді ж виділені специфічні особливості дизайну як різновиду естетичної діяльності. Мета дизайну (художнього конструювання) полягає у формуванні гармонійного предметного середовища, що найповніше задовольняє матеріальні та духовні потреби людини. Художнє конструювання як метод дизайну передбачає висунення нової художньо-проектної ідеї та розробку нової функціональної структури. Предмети, які є результатом діяльності дизайнера мають відповідати таким вимогам: досконало виконувати своє практичне призначення; бути зручним та безпечним в процесі експлуатації, тобто задовольняти вимоги ергономіки; бути естетично виразними, тобто мати інформаційно-виражальну форму і бути цілісними композиційно. Для досягнення композиційної цілісності дизайнер використовує можливості ритму, кольору, масштабу, співвідношення світла та тіні, пустоти та об'єму у поєднанні з особливостями звукового оформлення, освітлення тощо. Соціальне призначення дизайну полягає в тому, щоб створювати предмети промислового виробництва, які здатні «задовольняти утилітарні й естетичні потреби людини», тобто стати достойними посередниками між виробниками та споживачами. 
 
  У теорії дизайну з 80-х років XX ст. домінує ідея проектної культури. Зміст терміна «проектна культура» осягає комплекс засобів і форм інституціонально організованої проектної діяльності, яка функціонально пов'язана із системами управління, планування і є особливого роду виробництвом проектної документації, у мові якої передбачається бажаний результат дій і образ майбутнього об'єкта — речі, предметного середовища, системи діяльності тощо. 
 
  Отже, естетична діяльність у сукупності усіх її видів і форм пронизує усі сфери, галузі людської діяльності, естетизує її, наближує до здійснення ідеалів краси, підносить саму людську суб'єктивність. 

 

Поняття «дизайн» сьогодні асоціюється з прогресивними  явищами і сучасними технічними досягненнями. Твори дизайну не тільки співзвучні своєму часу, але і, як правило, знаходяться попереду сучасних наукових досягнень.

Дизайн є феноменом  художньої культури XX століття. Зародившись  на рубежі століть, він на хвилі промислової  і науково-технічної революції, стрімко розвиваючись, перетворився на один з впливових видів проектно-художньої діяльності. Сьогодні важко собі уявити яку-небудь сферу, в якій би дизайнер не брав участі. Дизайн полегшує людині роботу і побут, впливає на стиль життя. Він, як ніякий інший вид проектно-художньої діяльності, прагне до створення комфортного для людини середовища на основі спеціальних наукових досліджень, оптимальних умов життєдіяльності людини, її потреб, умов взаємодії з сучасною технікою.

Сьгодні існує достатня кількість  літератури в якій розкриваються основні поняття дизайну, описується його історія, специфіка і основні методи дизайнерської проектно-художньої діяльності, роль дизайну в сучасній проектно-художній культурі в цілому. Існуючі публікації в різних виданнях торкаються окремих аспектів дизайну, багато із них носять часто навчально-методичний, або, навпаки, популярний характер і не завжди можуть бути використані у наукових цілях.Сучасні літературні джерела не встигають за таким стрімким розвитком дизайну з аналізом і описом його досягнень. І сьогодні відчувається певний дефіцит в літературі з дизайну, його термінології і теорії. Особливо це торкається висвітлення поняття «дизайн» та основних його видів, де, у нашій країні, не приділялася належна увага. Разом з тим, тлумачення терміну «дизайн» в різних наукових виданнях протягом ХХ ст. мали велику кількість відтінків. Вони віддзеркалювали різні аспекти багатогранного поняття «дизайн». У зв’язку з цим явищем сьогодні центральною проблемою є теоретичне узагальнення різних наукових концепцій у визначенні цього терміну.

Необхідно підкреслити, що в  Україні немає чіткого визначення існуючих та бажаних напрямів дизайну. Вивчення стану цього виду діяльності, визначення пріоритетних проблем та питань, а отже, і тих завдань, що стоять перед дизайнерами, є проблемою державного значення. Отже, актуальним сьгодні постає питання про визначення сучасних напрямів дизайну.Метою нашої статті є дослідження різних наукових концепцій сутності поняття «дизайн» та визначення основних його видів.

В українській мові слово «дизайн» використовується для позначення широкого кола явищ. Якщо ми скористаємося сучасними словниками, то помітимо різні підходи до визначення цього поняття. Так, словник іншомовних слів дає таке визначення: «Дизайн (від англ. design - проектувати, креслити, задумати, а також проект, план, рисунок) – вид діяльності, повязаний з проектуванням предметного світу. Фахівці з дизайну (дизайнери) розробляють зразки раціональної побудови предметного середовища, вивчають естетичні властивості промислових виробів тощо. Замість терміна «дизайн» часто вживається: «художнє конструювання», «технічна естетика».

У той же час, тлумачний  словник сучасної української мови читаємо: «Дизайн − художнє конструювання  та оформлення речей (знарядь праці, промислової продукції та інтер'єру). Мистецтво дизайну − художньо-конструкторська діяльність, спрямована на створення нових видів і типів виробів, які відповідали б вимогам суспільства (корисності, зручності в експлуатації, краси тощо). Відповідна галузь мистецтва і наукового знання; технічна естетика».

Англійське  слово «design» латинського походження від de+signum (нагадаємо: десигнат − «знак», «позначення», що посилає до об’єкту, що заміщається ним, денотату), первинно це − зовнішній, уловлюваний відчуттями малюнок глибоко закладеного змісту. Оксфордський словник досліджує за роками, як історично складалося сучасне поняття «дизайн»: 1548 р. − «мета, інтенція»; 1593 р. − «план у думці того, що буде зроблене»; 1638 р − «план будівництва»; 1697 р. − «зробити попередній начерк для конструювання чого-небудь». Як видно з цього переліку, тенденція така: чим ближче до нашого часу, тим словарне значення цього слова стає конкретнішим і, відповідно, вужчим. Зміст же діяльності, визначений цим словом, навпаки, стає все більш «розмитим». Термін «дизайн» у відношенні до світу визначає одночасно два його стани: 1) що в ньому є; 2) що в ньому ще тільки може стати. Дизайн − і діяльність, і продукт цієї діяльності; як діяльність дизайн − перманентне творення «контурів людського буття», а як продукт −його «оновлений зміст». Тільки, на відміну від дії, так званого «високого»мистецтва, дизайн робить це не через потрясіння, окриленість, а через облаштування в сутнісному через те, що філософ М. Хайдеггер назвав «уміння-бути-в-світі». Проте, при цьому Р. Н. Лола послідовно демонструє саме «метафізичну транскрипцію» дизайну, тобто переосмислення його з приземленого, суто побутового облаштування, буденного існування − в ризиковане зусилля створювати людині наджиттєву опору у світі, позбавленому для нього якої-небудь опори. У пошуках непростої відповіді на просте питання: «Що таке дизайн?» − до сказаного важливо додати наступне: англійське слово «design» має ще одне, не вказане поки що значення. Це не тільки «задум», але й «намір», тобто якась «інтрига», що припускає непрямі шляхи досягнення мети, а це означає, що не обходиться без певної частки хитрощів розуму.

Спроби визначення дизайну тривають. Одним із важливих аспектів під час визначення його суті є питання про співвідношення дизайну з іншими видами мистецтва, про те, як він може входити у сферу художньої творчості. Дизайнери, як інженери-конструктори, працюють над формою промислових виробів, що виготовляються серійно, використовуючи при цьому арсенал художніх засобів формотворення. Іншими словами, інженер, спираючись на свій логічний розум, може виконувати роботу дизайнера. Часто буває і навпаки, коли дизайнер бере на себе функцію інженера, проробляючи технічні деталі, спираючись на неупереджене судження, художню інтуїцію. Якщо б у сфері інженерного конструювання можна було, мислячи суто логічно, прийти до оптимального вибору форми і конструкції, якби цей вибір був повністю незалежним від наявних матеріальних ресурсів, трудових навичок людей і традицій виробництва, а споживачі завжди відповідали б ідеальній моделі, тоді з’явилася б можливість повного поєднання інженерного проектування і дизайну.

Однак, насправді все не так. Навіть у складних, з технічної точки зору, галузях проектування, суворо детермінованих зовнішніми умовами, існує багато варіантів вирішень. Прикладом можуть слугувати різноманітні форми літаків, автомобілів, електронної техніки. Дизайн тому і необхідний, що він використовується як механізм регулювання зв’язків між окремими елементами виробництва і відповідностями, що виникають в ньому.

Часто виникала думка, що дизайн, на відміну від  художньої творчості, пов’язаний тільки із серійними формами і промисловою обробкою. Ми знаємо, що це було тоді,коли нову професію хотіли відділити від ремесла, яке основане на примітивному виробництві, і від прикладного мистецтва, де важливим є унікальність окремих вирішень.

Однак, у практиці дизайнерів можна зустріти не тільки серійний виріб. Вони працюють над формою і конструкцією унікальних технічних приладів для фізичних лабораторій, освоєння космосу і складних виробів, що виконують вручну, з мінімальним застосуванням промислової обробки (виконання унікального дизайну).

Дизайнерів  і тих, хто користується їх виробами, цікавить, в першу чергу, функціональна  і естетична якість, а не те, як вони були виготовлені − серійно  чи індивідуально. Адже є такі прилади  і цілі комплекси наукової апаратури, що виготовляються в одному екземплярі і є значущими віхами в розвитку техніки і дизайну. Все це означає, що принципи дизайну не можуть базуватись тільки на системі виробництва, подібно до того, як уявлення про критерії форми предметного оточення не можуть базуватись лише на зорових, образних уявленнях. Дизайн виростає з єдності сфери виробництва і споживання, займаючи особливе місце серед інших видів художньої творчості.

Що ж ми розуміємо  під терміном дизайн?

Дизайн −  творча діяльність, метою якої є  формування гармонійного предметного середовища, що повно задовольнятиме матеріальні та духовні потреби людини.

Тобто, це створення  красивих промислових виробів та формування раціонально сформованого естетичного та функціонального  навколишнього середовища. Він поєднує  споживчі і естетичні якості предметів і об’єктів, що призначені для безпосереднього використання, повинен враховувати структуру та технологію їх виготовлення.

Разом з тим, існують і сучасніші визначення терміну «дизайн»:

Дизайн - професійна діяльність, а також і результат цієї діяльності, тобто її кінцевий продукт/продукція. Проектна практика, що вимагає від професійного мислення органічного поєднання образного і системного, що вносить в реальність новий соціокультурний зміст. Культурне явище, у багатьох відношеннях маргінальне, медіативне і суміжне. Дизайн − особлива сфера діяльності фахівця, що складається з інженерно-художньої та науково-організаційної розробки матеріального середовища людини. У специфічному значенні дизайн − художнє проектування предметів і естетичного образу промислових виробів, естетичне та функціональне упорядкування довкілля людини. Дизайн присутній у таких галузях художньої творчості, як: проектування, моделювання, промислова естетика, реклама тощо.Дизайн – це інноваційна діяльність не через свій проблемний характер, а через постійну новизну завдання, вирішення якого вимагає інтеграції різноманітних видів діяльності.Дизайн – процес, який включає проектування та виготовлення, спрямований на адаптацію технології до потреб людини, на з'єднання краси та функції .Дизайн – це проектна діяльність, зумовлена обєднанням наукових принципів з художніми в проектному образі, що створює ефект, недосяжний в будь-якому іншому проектуванні. Схожа діяльність може поширюватися на будь-яку зі сфер життєдіяльності Дизайн (від англ. «проектувати, креслити, проект, план, малюнок») − вид діяльності, пов'язаний із проектуванням предметного середовища. Дизайн - це різновид художньо-проектної діяльності, що поєднує принципи зручності, економічності та краси. Іновація − обов’язкова форма існування дизайну, це засіб для вирішення проблем. Створюючи красиві речі необхідно знати, що краса - вища форма доцільності, гармонії з навколишнім світом.

 

 

 

 

 

2. Види торгівельних приміщень, їх призначення та характеристика

Відповідно до будівельних норм, правил проектування і ДСТУ 4281:2004 "Заклади ресторанного господарства (класифікація)"-, до приміщень для споживачів у закладах ресторанного господарства належать вестибюль (у т.ч. гардероб, туалет) та зали. У ресторанах до цієї групи входять також банкетні зали, коктейль-зали, аванзали. Гардероб і туалетні кімнати обов'язково мають бути у всіх закладах ресторанного господарства, окрім закусочних; у ресторанах "люкс" і вищого класу та барах "люкс" виділяються ще курильні. Роздавальна, буфети, сервізна і мийні столового посуду у ресторанах є підсобними торгівельними поміщеннями.

Площа торгівельних приміщень залежить від типу закладу  і кількості місць. Обчислюється вона в квадратних метрах множенням  норми площі на одне місце на кількість посадочних місць.

Норми площі  на одне місце, м²: у їдальнях загальнодоступних І 1,8; кафе, закусочних, пивних барах - 1,6; у ресторанах (зал з естрадою і танцмайданчиком) - 2,0; у ресторанах без естради і танцмайданчика і барах -1,8.

Вестибюль - це, по суті, перше приміщення, куди потрапляють споживачі і де починається їх обслуговування. Людина, переступаючи поріг ресторану, відразу ж звертає увагу на те, як розташовані вестибюль, гардероб, зали та інші приміщення. їхня архітектура, колірне вирішення, елементи інформації активно впливають на емоції.

Залежно від  того, як оформлений вестибюль, наскільки  люб'язний персонал, складається  перше враження про рівень обслуговування в даному закладі. Площа вестибюля  має бути пропорційна площі торгівельного  залу, інтер'єр - відповідати головному напряму роботи ресторану. Площа вестибюля повинна дорівнювати приблизно чверті площі залу. Тут доцільно розміщувати інформацію про послуги, які надає заклад, а також іншу необхідну інформацію для споживачів. У вестибюлі розмішують також гардероб для верхнього одягу, обладнують дзеркалами, м'якими меблями (крісла, напівкрісла, банкетки), журнальними столиками та організовують продаж газет, сигарет і сувенірів.

Рис. 3. Аванзал  ресторану

З погляду естетики зал має бути перш за все зручним і привабливим Психологами доведено, що комфорт залу - освітлення, акустика, вентиляція, сервіровка столу живі квіти, музика - створює у споживача гарний настрій та підвищує апетит. Це досягається планувальним вирішенням, художньою виразністю і організацією внутрішнього простору (освітлення, колір і обробка стін, стелі, підлоги, декоративні засоби - розпис, кераміка, чеканка, кольорове скло і т.ін)