Глобалізація економічних проблем України

По-друге, в Україні практично  паралізовано управління державою. Оскільки управлінська "еліта" в Україні  до сих пір складається в основному  з далеко не найкращих апаратників  колишньої радянської системи, що нехтують чинником особистості, у чиновницькому середовищі родинні зв'язки продовжують переважати над кваліфікацією, моральне приниження над мотивацією, безвідповідальність над професіоналізмом. У Європі все навпаки: органи виконавчої влади - це сервісні установи з особливим статусом, що обслуговують реальний сектор економіки. Працювати на державу престижно. Західний чиновник, окрім чітко прописаних обов'язків, має ще й коло повноважень, в рамках яких он самостійно вирішує виникаючі питання. Часте звернення до начальства не тільки не вітається, але і може мати негативні наслідки для кар'єри. На додаток до повноважень конкурентний рівень заробітної плати гарантує високу продуктивність праці західного чиновника.

Сьогодні в Україні  чиновники нижчого, середнього і  навіть вищої ланки не можуть прийняти рішення практично ні з якого  питання без узгодження з главою того чи іншого відомства. Низький рівень зарплати не залишає їм другого вибору, як вирішувати питання неофіційним  шляхом. Відсутність повноважень  та низький рівень заробітної плати - найважливіші причини корупції в  Україні.

По-третє, після проголошення ринкових реформ в 1994 році Україні сьогодні перебуває в ембріональній стадії капіталістичного розвитку, підприємницька культура лише зароджується, договірні  відносини і закони дотримуються епізодично. Будучи індустріальною країною  з високим рівнем кваліфікації робочої  сили, Україні реально не сформувала класичні атрибути зрілого капіталізму: банківській системі для створення  довгострокових інвестиційних ресурсів буде потрібно ще років 10-15, протягом яких буде сильна монополія різних кланових структур, що стримують конкуренцію.

Європа знаходиться на більш високій формаційної ступені, більше 300 років на практиці реалізує ліберальні моделі, а останні 50 років  ще й з яскраво вираженими елементами соціальної ринкової економіки.  
Відповідно різною є глибина вкорінення у свідомості індивідуума ринкових зрозумілою: приватної власності, індивідуальної свободи, зрівнювання соціальних відмінностей, свободи вибору діяльності і складання договорів, індивідуальної відповідальності, вільного ціноутворення, відкритих ринків, ефективної конкуренції, стабільності грошових і фінансових інститутів. У деяких європейських країнах кріпосне право було скасовано майже на 200 років раніше, ніж в України.

По-четверте, доля сільського господарства в економічній структурі  Україні становить 21,5%, в ЄС - 4,2%. Для  збуту української аграрної продукції  на європейському ринку необхідні  не тільки інвестиції, яких у нас  поки немає, але й сильне лобі, оскільки українські продукти явним чином  перевершують за своїми вітамінним і  смаковими характеристиками європейські, вирощувані в теплицях з надмірним  використанням пестицидів, а отже, представляють собою додаткову  конкуренцію для традиційних  європейських постачальників.

По-п'яте, вступ України  в Європейський валютний союз (ЄВС) є неможливим в силу відсутності  чіткої стратегії грошово-кредитної  політики та суттєвої відірваності фінансового  сектора от реального: в Україні  немає ресурсів для довгострокового  інвестування, оскільки низькі доходи не дозволяють робити заощадження; не розвинені безготівкові розрахунки: доля готівки у грошовій масі Україні - 42%, в зоні євро - 3%; ставки комерційних  банків зони євро за кредитами строком  до 1 року у 2002 році становлять у середньому 5%, українських - 28-31%. Інфляція в Україні  в І кварталі 2002 року нижче, ніж  у зоні євро, а кредитні ставки в 6 разів вище! Крім того, сам ЄВС  переживає важкі часи. Введення єдиної валюти залишило країни-члени зони євро валютного курсу - важливого  інструменту регулювання балансу  зовнішньої торгівлі. Єдина процентна  ставка Європейського центрального банку (ЄЦБ) є не вигідною для членів спілки, що знаходяться в різних кон'юнктурних фазах. Для Ірландії, Іспанії і Фінляндії, які знаходяться  на підйомі, необхідне підвищення процентної ставки, а для Німеччини, Італії, Франції, які переживають економічний  спад, - зниження. Видатний німецький  економіст В. Ханкеля під час  недавнього виступу в НБУ передрікав швидкий розпуск ЄВС і рекомендував України зайняти вичікувальну позицію, як це зробила Великобританія - "ідіть в ЄВС, коли він виживе, а вивільнені час використовуйте для створення сильної фінансової системи в Україні", - зазначив В. Ханкеля.

По-шосте, введення євро і  перенесення грошової політики та політики валютного курсу на наднаціональний  рівень оголило цілий ряд соціально-економічних  та інституціональних диспропорцій, притаманних окремим країнам-членам зони євро: відмінності в рівнях доходів, продуктивності праці, показниках зайнятості, економічного зростання, асинхронність  ділових циклів, розбіжності в  механізмах ціноутворення, оподаткування, фіскальної, фінансовій і банківській  системах. Їх подолання потребує значних  консолідаційних зусиль ось країн-членів ЄВС і займе багато часу. Відповідні диспропорції між ЄС і Україною є  на сьогодні несумірними. Подолання  внутрішньоєвропейських проблем призведе до зниження відрахувань до загального європейського бюджету, а значить, скоротяться кошти, що надаються  новим членам ЄС на структурні і  трансформаційні перетворення.

По-сьоме, на думку академіка  Ю. Пахомова, українці - це нація індивідуалістів: «в Україні переважає гедоніческое життєлюбність, культ облаштування побуту»[6,11] . На відміну від українського індивідуалізму, західне суспільство побудоване на культурі об'єднань, заснованої на взаємній довірі.

По-восьме, Європа разом з  США є найбільшим споживачем наркотиків. За даними Агентству передачі фінансових технологій (Люксембург) на продажі  наркотиків у світі щорічно "відмивається" близько $ 200 млрд. Європа споживає близько 80% героїну, виробленого в Ірані, Афганістані та Пакистані. З 40 000 контейнерів  наркотичних речовин, розвантажуються  щодня у світі, близько 8 000 припадає на Нідерланди. Думаю, коментарі зайві.

По-дев'яте, як бути з фактом русифікації України? Згідно з даними Держкомстату, в 2000 році в Україні  російською мовою було випущено 35% загальної кількості книг, 77% річного тиражу журналів і 73% разового тиражу газет. 18,1% теле-і 11,4% радіопередач транслювалися російською мовою; причому доля російськомовного телемовлення (радіомовлення) у Республіці Крим, м. Севастополі, Луганській, Донецькій, Одеській областях коливалася від 84,7% до 35,7% ( 85,0% до 27,6%). Незважаючи на збільшення роли української мови в освітній сфері, доля російської мови в сфері початкової освіти складає 21,6%, середнього - 29%, вищої освіти - 22%. Причому в Криму доля російської мови у сфері освіти дорівнює майже 100%, а в Луганській, Донецькій, Запорізькій, Одеській областях коливається от 80% до 40%.

Інтеграційний інтерес Росії  до ЄС - сумнівний, до України - очевидний. Розробляється Росією за участю українських  вчених концепція єдиного валютного  простору СНД - пряме тому підтвердження.

По-десяте, незважаючи на те, що Європа рухається до політичного  союзу, проблема введення єдиного європейського  мови не варто. Навпаки, знання іноземних  мов вітається у всіх сферах і  на всіх рівнях. Європейська Комісія  продовжує витрачає круглі суми на переведення всіх своїх документів на 11 європейських мов. Разом з тим  практично всі управлінці вищої  та середньої ланки державного апарату  країн ЄС володіють загальноприйнятою  мовою міжнаціонального спілкування - англійською. В Україні ж через  незнання більшістю чиновників вищої  ланки іноземних мов ускладнюється  розвиток двосторонніх політичних контактів.

Список принципових проблем  інтеграції України в ЄС можна  продовжити. Крім того, що можемо ми запропонувати  Європі? Адже поряд з нашим сприятливим  географічним положенням і бажанням жити в Європі, разом з працьовитістю  і хазяйської жилкою, українці принесуть  у Європу і свою провінційність, надмірну самозакоханість і необгрунтовану упевненість в своїй перевазі. Цілком зрозуміло прагнення європейців захистити себе ось всіх цих негативних складових.

З іншого боку, що відома нам  в сучасній Європі? В Україні практично  відсутні фахівці, які б досконало  знали законодавство і економічний  устрій Євросоюзу, були здатні об'єктивно  оцінити наслідки європейської валютної інтеграції. Адже існуючі дослідження  замовчують несприятливі наслідки інтеграційного процесу, ризики, пов'язані з розширенням  ЄС на Схід.

Дійсно, в Україні знайдеться дуже мало людей, які не захоплювалися  б життям на Заході. Проте європейський стандарт життя - це успадкування кожним індивідуумом, кожним наступним поколінням, всім європейським співтовариством  добре відомих цінностей - права  на приватну власність, індивідуальної відповідальності перед суспільством, поваги до ближнього. Якщо для нас  такі важливі європейські цінності, не обов'язково інтегруватися до Європи, можна створювати подібний стандарт життя і в Україну.

Навіщо кривить душею, сьогодні Захід сприймає нас як варварів, які і в себе-то в країні порядку  привести не можуть. Європеєць з  його віковими культурними традиціями завжди буде ставить себе вище нашого брата. Якщо Україна переймалася  принизливим назвою молодшого брата  по відношенню до Росії, то невже українці змиряться з аналогічним ставленням до себе з боку європейців.

Виїжджаючи на Захід, більшість  з нас потрапляє в умови, абсолютно  неприйнятні для нашої "одноденною" психології. Там люди будують свій побут на довгострокову перспективу. Ми так жити не вміємо. Ні в якій західній організації незалежно від форми  власності неможливо так швидко піднятися по службовим сходам (особливо, якщо мова йде про іноземця), як у  нас: у 28 років - ти можеш стати начальником  департаменту, в 35 - головою правління  банку.

Ми так довго перебували в пригніченому стані, так завзято  боролися за свою незалежність, що в  процесі багатовікової боротьби ні в що інше не думали. А тепер, досягнувши цієї мети, відвоювавши незалежність, не знаємо, що з нею далі робити. Середнього українця не цікавлять високі рубежі, йому потрібні лише гроші, все одно яким способом зароблені, лише б побільше.

А чим займається сьогодні наша інтелектуальна еліта, тобто все  те, хто міг і повинен був  би відточувати національну ідею? Наші інтелектуали продають себе, свої знання акредитованим іноземним  представникам: фірмам, фондам, центрам, консультаційним та аудиторським службам, дипломатичним представництвам. Все  те, хто не зміг або не захотів  виїхати на Захід, все одно працюють на нього. Дивно, що держава ставиться  до цього так спокійно, більше того, вітає приток будь-який "фінансової допомоги". Як можна не враховувати  того, що, за рідкісним виключенням, всі іноземні "спонсори та донори" працюють на свої країни, переслідують свої цілі, що мають мало спільного  з національними інтересами України.

6. Перешкоди вступу України в  інтеграційні процеси світової  економіки

Вступу України в інтеграційні процеси світової економіки перешкоджають: низький технічний і технологічний  рівень виробництва, низька конкурентоспроможність продукції; сировинна спрямованість  експорту; архаїчна структура економіки  з переважанням важкої промисловості  та галузей ВПК; монополія; корупція і бюрократизація.

 Грачов Ю.М. у своїй праці «Зовнішньоекономічна діяльність. Організація і техніка зовнішньоторговельних операцій» визначив, що для поступового включення економіки України в глобальні процеси і структури необхідні:

1. ринкова трансформація; 

2. реструктуризація економіки; 

3. відкритість економіки.

Для адаптації економіки  України до світового ринку необхідно:

· Прийняття курсу на багатовекторність, розвиток відносин як з країнами СНД, і особливо з Росією, так і розширення економічних відносин з країнами ЄС; участь у регіональних організаціях;

· Формування нового механізму  зовнішньоекономічної діяльності, заснованого  на принципах забезпечення постійного характеру економічних зв'язків, поетапного переходу від адміністративної до саморегульованої системи, демонополізації, деідеологізації, облік критеріїв  економічного співробітництва;  
· Формування реальних стимулів для іноземних інвесторів; зниження залежності України від зовнішніх надходжень продукції паливо-енергетичного комплексу; політика протекціонізму;

· Залучення нової техніки  і технології;

· Необхідно подолати адміністративні  нетарифні перешкоди для торгівлі, скасувати всі тарифи на експорт, використання відкритого рівня тарифу на імпорт; контроль над роботою  митної служби для зниження бюрократизації та корупції;

· Активного стимулювання вимагає надання кредитів іноземними банками підприємствам Україні, а також відкриття філій цих  банків на Україну;  
· Перспективним напрямком є ​​участь українських підприємств у постачанні деталей та комплектуючих для підприємств ТНК;

· Необхідно боротися методами державного регулювання з негативними  наслідками монополізму та спробами незаконного вивезення доходів  за межі України;

· Шлях оздоровлення економіки  України - у створенні господарського механізму, націленого на інтенсивний  розвиток, у зниженні податкового  тиску на вітчизняного виробника, у  високих темпах розвитку галузей, де Україна має переваги;