Перші спроби дослідження етнопсихолінгвістичної проблематики

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Февраля 2015 в 00:34, реферат

Описание работы

На сучасному етапі потреба у розширенні та поглибленні культурних контактів між різними країнами та етносами, проблеми мовної й національної політики; проблеми вивчення іноземних мов, здійснення літературних, політичних, науково-технічних та усних перекладів; сфера мистецтва і мистецтвознавства; діяльність засобів масової інформації та пропаганди зумовили появу такої мовознавчої дисципліни як етнопсихолінгвістика.

Содержание работы

Перші спроби дослідження етнопсихолінгвістичної проблематики.
Етнолінгвістика в царині неогумбольдтіанства (20-ті роки XX ст.).
Гіпотези Е. Сепір, Б. Уорф, як новий етап розвитку науки.
Вітчизняне мовознавство. Лінгвокультурологія як нова галузь досліджень мовознавців.
Лінгвокультурологія – тенденція до маргінальності мовознавчої дисципліни.

Скачать архив (33.45 Кб) Сколько стоит заказать работу?
Файлы: 1 файл

Історія розвитку та становлення етнопсихолінгвістики та лінгвокультурології.docx

— 36.79 Кб (Скачать файл)

Із вище зазначених визначень можна зробити висновок, що предметом  лінгвокультурології є вивчення культурної семантики мовних знаків, які  формуються у процесі взаємодії двох різних кодів, а саме мови і культури.

Виникнення і розвиток лінгвокультурології у нашій  країні  пов'язано з   «переважанням лінгвокультурологічного підходу при викладанні іноземних мов».

Підходячи до висновків можна сказати, що лінгвокультурологія в своєму розвитку проходить  два  періоди:  перший період – це період тільки передумов розвитку науки; другий період  –  це період   становлення лінгвокультурології як самостійної науки. У зв'язку з тим, що ця наука стрімко розвивається,  можна виокремити третій період – період, на порозі якого ми зараз знаходимося, – поява фундаментальної міждисциплінарної  науки  – лінгвокультурології.

На сьогодні в лінгвокультурології виокремилося декілька напрямів:

  • лінгвокультурологія окремої соціальної групи, етносу, яка досліджує конкретну лінгвокультурну ситуацію;
  • діахронічна лінгвокультурологія, яка вивчає зміни лінгвокультурного стану етносу в певний період часу;
  • порівняльна лінгвокультурологія, яка досліджує лінгво-культурні особливості різних етносів;
  • порівняльна лінгвокультурологія, яка досліджує особливості менталітету певного етносу з позиції носіїв мови і культури;
  • лінгвокультурна лексикографія, яка займається складанням лінгвокраїнознавчих словників.

  

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Бердій Т. Своєрідність української ментальності // Людинознавчі студії. – Дрогобич, 2000. – Вип. 2.
  2. Єрмоленко С. Я., Харитонова Т. А. Мова в культурі народу (план-проспект) // Мовознавство. 1998. № 4-5. С. 3-17.
  3. Савицька, Ольга Вікторівна. Етнопсихологія: навч. посіб. для студ. вузів / О. В. Савицька, Л. М. Співак. – К. : Каравела, 2011. – 264 с.
  4. Селіванова О. O. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: Підручник/ МОН України. – Полтава: Довкілля-К, 2008. – 712 с.
  5. Селіванова О. O. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля-К, 2006. – 716 с.
  6. Селіванова О. О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд). – К.: Фітосоціоцентр, 1999. –148 с.

 

 


Информация о работе Перші спроби дослідження етнопсихолінгвістичної проблематики