Розстріляне Відродження

Натомість, досить просто визначити  приблизну кількість репресованих осіб серед письменників: за наявністю  їх публікацій на початку і наприкінці 1930-х. Так, за оцінкою Об'єднання українських  письменників «Слово» (організації  українських письменників у еміграції), яку було надіслано 20 грудня 1954 року Другому Всесоюзному з'їздові письменників, 1930 року друкувалися 259 українських  письменників, а вже після 1938 року — з них друкувалися лише 36 (13,9%). За даними організації, 192 із «зниклих» 223 письменників були репресованими (розстріляними  чи зісланими в табори з можливим подальшим розстрілом чи смертю), 16 — зникли безвісти, 8 — вчинили самогубство.

Ці дані добре узгоджуються з мартирологом українських письменників «Олтар скорботи» (чільний укладач  — Олекса Мусієнко), який налічує 246 письменників-жертв сталінського терору. Це число в понад два рази перевищує  загальну кількість згаданих там  українських письменників репресованих іншими режимами, зокрема періодом нацистської окупації, брежнєвської епохи, російської імперії, австро-угорщини та ін. За іншими даними, з 260 українських письменників було репресовано 228.

Для порівняння також слід зазначити, що станом на червень 1934 року лише 193 особи було офіційно визнано  приналежними до Спілки письменників України, тільки 120 з яких були її дійсними членами.

Висновки

"Розстріляне відродження" - це літературно-мистецьке покоління  20-х - початку 30-х рр., яке дало  високохудожні твори у галузі  літератури живопису, музики, театру  і яке було знищене більшовицьким  тоталітаризмом. Українська творча  інтелігенція 20-х рр. вперше за  останні 300 років зробила героїчну  спробу підвестися з колін,  випростатися і гідно явити  перед світом свою культуру. Роздратована  стійкістю опору, Москва пустила  в хід найганебніші засоби. "Нам треба українську інтелігенцію поставити на коліна, це наше завдання і ми його виконаємо: кого не поставимо - перестріляємо", - так сформулював завдання комуністичної партії один із її вірних членів. Результати відомі - з 259 україн-ських письменників, які друкувалися у 1930 р., після 1938р. друкувалися тільки 36 (своєю смертю померли лише 7 письменників). За приблизними підрахунками Юрія Лавриненка, одного з небагатьох діячів українського відродження, якому вдалося виїхати на Захід (йому належить термін "розстріляне відродження"), у 30-х рр. було винищено 80% творчої інтелігенції. Література "розстріляного відродження" позначена надзвичайним багатоманіттям стилів і жанрів. З великою енергією у літературі тоді працювали С. Єфремов, М. Зеров, М. Хвильовий, М. Куліш, Г. Косинка, М. Драй-Хмара, П. Филипович, Д. Фальківський, М. Семенко, В. Свідзинський та ін. Відомі українські діячі гинули або опинялися в тюрмах чи концтаборах не тільки після судового вироку, що все-таки створював видимість хоч якоїсь вини підсудного. Часто їх наймані владою вбивці просто розстрілювали чи вирізували (так загинули художник Олександр Мурашко, композитор Микола Леонтович, селекціонери Лев та Володимир Симиренки), штовхали під колеса автомобілів (така смерть судилася письменникові Іванові Микитенку), доводили до самогубства (самі пішли з життя Микола Хвильовий, Микола Скрипник, Аркадій Казка). Українську інтелігенцію винищували до останнього пагона. Так вирішив диктатор Сталін та його кліка.

Політичний терор в  Україні в 1930-х pp. набрав страхітливих масштабів і перетворився на масове знищення найосвіченіших, найактивніших членів суспільства, передовсім інтелігенції, митців слова.

Список  використаних джерел

1. Ільницький М. Драма без катарсису. - Львів, 2003. -Кн. 2. - С.5.
2. Кузик В. Як загинув Микола Леонтович // Літ. Україна. - 1996. - 23 трав.
3. Титаренко Л. Родина Симиренків // Голос України. - 2002. - 25 груд.
4. Субтельний Оpест. Укpаїна: Істоpія. - К.: Либідь, 1993.
5. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. — Львів, 1993.