Сім чудес Вінниччини

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Вінницький державний  педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

кафедра історії та культури України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СІМ ЧУДЕС КУЛЬТУРИ ВІННИЧЧИНИ

 

 

 

 

 

 

 

ІНДЗ виконав(ла) студент(ка) 2 – ГППП ІППМ

Завальний Сергій Васильович

 

 

 

 

Роботу перевірив:

Хоцянівська Ірина Володимирівна

(посада викладача,  ПІП)

Оцінка:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вінниця – 2012

^План

 

Вступ -------------------------------------------------------------------------------------	1
1. БРАЇЛІВСЬКА СКАРБНИЦЯ----------------------------------------------------	2-3
2. ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК "БУША"---	4-6
3. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР ДУХОВНОСТІ ТА ЗЛАГОДИ-----	7-8
4. НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ-САДИБА М. І. ПИРОГОВА-------------------	9-10
5. НЕМИРІВСЬКЕ ГОРОДИЩЕ -ВЕЛИКІ ВАЛИ VII-VI ст. до н. е.--------	11-12
6. ПАЛАЦ ПОТОЦЬКИХ - ПАМ'ЯТКА АРХІТЕКТУРИ XVIII ст.----------	13-14
7. СВЯТО-УСІКНОВЕНСЬКИЙ СКЕЛЬНИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР XI ст.--------------------------------------------------------------------------	15
Висновок----------------------------------------------------------------------------------	16
Використані джерела-------------------------------------------------------------------	16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

^Вступ

   ^{Вінниччина має  давню і славну історію, чудову природу, тут народилися та творили відомі митці, науковці, історичні та політичні діячі. На жаль, далеко не всі пам'ятки краю достатньо відомі у країні та у світі. Задля популяризації нових туристичних маршрутів по Східному Поділлю Вінницькою обласною Радою у грудні 2007 року було проведено конкурс "Сім чудес Вінниччини", які було визначено журі серед представлених до розгляду сорока восьми презентацій пам'яток. Крім того, було започатковано номінацію "Перлини Поділля", до якої ввійшли ще двадцять одна пам'ятка - духовні святині, палаци та парки, меморіальні музеї, історичні та природничі об'єкти Вінницької області. За результатами конкурсу Вінницьким обласним краєзнавчим музеєм було створено виставку "Сім чудес Вінниччини" та "Перлини Поділля".}

   ^{Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 43 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, на виконання розпорядження голови обласної Ради від 27 вересня 2007 року №165 „Про обласний конкурс „Сім чудес Вінниччини” та враховуючи висновки комісії з визначення переможців обласного конкурсу „Сім чудес Вінниччини”, обласна Рада ВИРІШИЛА: Визнати переможцями обласного конкурсу „Сім чудес Вінниччини” такі об’єкти:}

   ^{1. Браїлівську скарбницю: Свято-Троїцький жіночий монастир XVIII ст.Української Православної Церкви, Державний музей П.І.Чайковського і графині фон-Мекк, пам’ятка архітектури XIX ст.;}

   ^{2. Історико-культурний комплекс: „Буша” та „Гайдамацький яр” (V-XVI ст.);}

   ^{3. Історико-культурний центр духовності та злагоди (Костел Святого Флоріана XVI cт., Свято-Миколаївський чоловічий монастир XVIII-XIX ст., синагога XVIII ст.);}

   ^{4. Національний музей-садибу М.І.Пирогова;}

   ^{5. Немирівське городище-Великі вали (VII-VI ст. до н.е.);}

   ^{6. Палац Потоцьких (пам’ятка архітектури XVIII ст.,);}

   ^{7. Свято-Усікновенський скельний чоловічий монастир XI ст. Української Православної Церкви.}

^{1. БРАЇЛІВСЬКА СКАРБНИЦЯ}

^{(смт  Браїлів Жмеринського  району)}

   ^{Браїлів – одне  з найдавніших  поселень на Поділлі.  Серед пам’яток містечка найвідоміші Свято-Троїцький жіночий монастир (XVIII ст.) Української Православної Церкви та палац родини фон Мекків (XIX ст.), де відкритий Державний музей великого композитора Петра Чайковського і меценатки Надії фон Мекк. Найвища будівля старого Бріїлова – це колишній парафіяльний костел Святої Трійці (1879).}

   ^{Свято-Троїцький  жіночий монастир (1767 – 1778) побудований коштом              Ф. Потоцького як монастир католицького ордену тринітаріїв з двоярусною дзвіницею. Інтер’єр розписав у 1787 р. віденський художник Й. Прагтль (розписи не збереглися). Після 1830 р., коли монастир став православним, розписи у стінних нішах виконав Є. Осмоловський. Келії монастиря двоповерхові, цегляні. У XIX ст. була зведена брама зі службовими приміщеннями. На території розташовані також господарські будівлі, сад, городи. У монастирі є свої шановані ікони – Браїлівської Почаївської Божої Матері, Браїлівської Ченстоховської Божої Матері, Божої Матері Троєруччиці, написані на Афоні на початку XIX ст. На покоління іконами сюди йдуть численні прочани. Є в обителі і ковчежець з мощами святих.}

   ^{Палац родини фон Мекків зведено наприкінці 60-х років XIX ст. Під час Другої світової війни він був зруйнований, але згодом відновлений. Частково зберігся чудовий ландшафтний парк, де зростає близько 45 видів дерев і чагарників, а величні липи та граби пам’ятають події минулих століть.}

   ^{Сьогодні палаці  розташований музей  П. Чайковського  і Н. фон Мекк, колекція якого  нараховує майже  2 000 предметів. Державний музей П.І.Чайковського і Н.Ф.фон-Мекк розміщений у колишньому палаці фон-Мекків( нині пам’ятка архітектури XIX ст.). Вперше, 17 червня 1878 року сюди прибув, на запрошення Н.Ф.фон-Мекк, геніальний російський композитор П.І.Чайковський. Саме у Браїлові Петро Ілліч написав три п’єси для скрипки з фортепіано „Раздумие”, „Скерцо”, „Мелодія”, романси „Сердь шумного бала”, „То было раннею весною”, „Серенада Донжуана”, а в Сьомках закінчив оперу „Орлеанська дева”. Експозиція музею розповідає про життя і творчість генія світової музики. В інтер’єрі – улюблені речі Надії Філаретовни, музичні інструменти, медалі та рідкісні видання з історії музики XIX ст. Особливу увагу відвідувачів привертає робочий кабінет-«кімната-ліхтарик», в якому свого часу працювали Н.Ф.фон-Мекк і П.І.Чайковський, а також «Музична бібліотека фон-Мекк»- унікальна колекція нотних видань ното видавничих фірм XIX ст.:П. Юргенсона, Ф. Стеллавського, В. Бесселя, Л. Ідзіковського та ін.. Картини відомих вінницьких художників                І. Ященка, М.Чорного, О.Сидорова, І. Синепольського роблять експозицію самобутньою і яскравою.}

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

^{2. ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК "БУША"}

^{(с.  Буша Ямпільського  району)}

   ^{Історико-культурний  заповідник «Буша» - єдиний у Вінницькій  області, що створений  за ініціативою  місцевих органів  влади у серпні 2000 р. Його площа – 6,68 га. На території та в охоронній зоні заповідника є близько десяти пам’яток археології, датованих IV тис. до н. е. – VII ст. н. е., дохристиянський та християнський скельний храм V-XVI ст. з унікальним художнім рельєфом, залишки фортеці і підземних ходів XVI-XVII ст. та міської ратуші XVI ст., цвинтар XVIII-XIX ст. Тут розташований також парк історичної скульптури, де щорічно відбуваються міжнародні пленери скульпторів-каменотесів «Подільський оберіг».}

   ^{Найвідомішою пам’яткою Буші є залишки висіченого в скелі храму з унікальним художнім рельєфом. Відкрита пам’ятка в 1824 р. місцевим шляхтичем Ромунальдом Остоя-Овсяним, про що свідчить напис на самому рельєфі. Дослідження храму розпочав у 1883 р. професор В. Антонович. Саме з цього часу скельна знахідка стає відомою широкому колу науковців.}

   ^{Рельєф зображує  людину навколішки  перед безлистим  деревом, на одній  з гілок якого  сидить півень. За  постаттю людини, на підвищенні, стоїть  величезний олень.  У верхній частині  рельєфу, майже посередині, вирізьблено прямокутну рамку з ледь помітними тепер залишками напису в чотири рядки, що, певно, пояснювали сюжет зображення.}

   ^{На протилежній  вертикальній поверхні  скелі вибита ще  у давнину ніша, яка використовувалась,  ймовірно, для язичницьких приношень – туди могли ставити їжу та питво у посуді.}

   ^{Понад століття  точиться між дослідниками  дискусія щодо  часу виникнення  рельєфу, змісту  композиції, мистецьких  традицій, що вплинули  на його формування. Проте одне можна  стверджувати беззаперечно: це мистецький твір, пов’язаний з традицією слов’янського народного різьблення.}

   ^{У другій половині  XVI ст. у с. Буша посередині мису, утвореного річками Мурафою і Бушанкою, почалося будівництво замку. Інженер Гійом де Боплан згодом стверджував, що бутанський замок мав 6 веж, і у кожній був свій пороховий льох. З’єднувались башти між собою підземними переходами. Над Мурафою замок здіймався, як орлине гніздо, на 30 м. До нашого часу від укріплень залишилися двоярусна кам’яна вежа, завершена шатром, і підвал. Замкова брама була у північній стіні, неподалік від двох спостережних башт (одна з них збереглась  дотепер). Мури і башти замку відповідали  всім вимогам}

^{тогочасної  військової науки  й були добре прилаштовані до вогнепального  бою.}

^{Не  випадково польські офіцери порівнювали бутанські укріплення з фортифікаціями Кам’янця. На початку XVII ст. Буша отримала статус міста.}

^{У 1629 р. тут зареєстровано понад 2 000 мешканців, це був великий населений пунт брацлавського Подніпров’я.}

   ^{18-20 листопада 1654 р. під містечко підійшли війська С. Потоцького і                 С. Чарнецького та взяли замок в облогу .Польським жовнірам вдалось винищити більшість нечисленної козацької залоги. Однак, коли замок майже перейшов у ї хні руки, вдова вбитого козацького сотника Завісного Мар’яна підпалила пороховий льох, висадивши в повітря себе, залишок залоги й чимало нападників. Ці події відображені у повісті українського письменника М. Старицького “Оборона Буші”. У ті трагічні дні місто перестало існувати, його відродження затягнулося на ціле століття, а бушанський замок вже ніколи не відбудувався.}

   ^{Буша славна також пам’яткою природи загальнодержавного  значення Гайдамацький яр загальною площею 96 га. Місцина розташована в долині річки Бушанки на межі Чернівецького та Ямпільського районів. Колись тут був великий ліс з красенями - дубами. Дерева, що залишилися з тих часів, мають власні імена (Дідусь, Громовик) і взяті під охорону держави. Сучасну назву пам’ятка отримала на зламі XVIII ст. завдяки подіям, які ввійшли в історію України як Коліївщина.}

   Урочище «Гайдамацький яр» – геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення. Це величезний каскад вивітрених пісковиків, один із 28 на Україні. Його площа становить 96 га. Гайдамацький яр сповнений неповторної й величавої краси. На глибині 35 м в’ється річка Бушанка, яка з усіх сторін поросла густим лісом. Тут ростуть височезні грабові дерева, широколисті клени, рідкісні породи вільхи та величезна кількість кущів.

   Уздовж Бушанки височать велетенські скелі з пісковику. Одну з них називають «Висячою» або «Завішаною». Спираючись на два стрімчаки, на висоті 9–10 м зависла десятитонна піщана глиба.

   Уверх по річці знаходяться гігантські скульптури, витворені дощами, сонячними променями та вітром. Цей піщаний каньйон нагадує собою казкову долину. Одна скеля дістала назву «Гриб», що дійсно нагадує велетенський за розміром гриб, ніжка якого досягає 9 м, а верхня частинка має діаметр «грибоніжки» 1,2 м, а «шапочки» – 6 м.

   Особливого та шанобливого ставлення до себе дістала скеля «Гонтів камінь». За народними переказами, ватажок селянського повстання Іван Гонта навідувався до місцевих гайдамаків, зупинявся тут і улюбленим місцем для його роздумів була наче саме ця скеля. Вона лежить в самій річці й омивається її водами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

^{3. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР ДУХОВНОСТІ ТА ЗЛАГОДИ}

^{(м.  Шаргород)}

   ^{Виникнення Шаргорода  пов’язане з ім’ям відомого польського політичного діяча і мецената Яна Замойського (1542-1605). Замойський отримав блискучу освіту, цікавився наукою, мистецтвом. За його діяльності підтримки зведено на польський трон Стефана Баторія і Зигмунта ІІІ Вазу. Ревний католик, він був прибічником релігійної толерантності.}

   ^{Грамотою  від 26 березня  1579 р. Стефан Баторій  доручив йому звести  укріплений замок,  щоб убезпечити край, який знелюднів від безперестаних набігів татарських орд, і заснувати пустках нові поселення. Король звільняв майбутніх новоселів від податей на двадцять років.}

   ^{Підшукуючи  місце для замку,  в якому б жителі  могли ховатися  від нападу з  півдня, Замойський вибрав високий мис, утворений річками Мурашкою і Ковбасною (мисові укріплення були тоді вельми поширеня). Фортеця отримала назву «Шаргород» на честь Флоріана Шарого, родоначальника Замойських. Об’єднавши свої подільські маєтності, Замойський почав їхню колонізацію. З його дозволу в Шаргороді оселилися євреї. Нові населені пункти він приєднав до Шаргоролщини, до якої входили 2 містечка та 20 сіл.}