Бідність як соціальний феномен

Також, як - не кожен араб-терорист, не кожен негр-наркодилери, не кожен бідний художник-нахлібник суспільства.

А чому взагалі художник (в даному випадку бідний, а значить поки невизнаний) повинен приносити користь суспільству? У чому ця користь має полягати? Він в першу чергу, повинен думати про своє життя та життя близьких, а не про яке то там суспільстві-це нормальний здоровий егоїзм. 
        В юності Пабло Пікассо, іноді доводилося зігріватися, спалюючи свої картини. Зараз його твори хоча багатьма і не зрозумілі, але вони безцінні. Який зиск від Пабло Пікассо? :) Кожен займається своєю справою, а пуття і користь від цієї справи розбере історія. [6]

2. Мистетство у бідній Украіни. 

«У бідній країні, якою є Україна, не буває багатих 
художників.» - це слова Миколи Білоусова - відомого київського колекціонера живопису.[5]

Чому ж зараз так бідні українські художники? Потому, что вопросы искусства не являются приорететными у нас, они не 
находятся на острие у власти, по причине того, что мы - бедная страна, а 
искусство, культурная сфера, требует больших финансовых затрат. Как, 
впрочем, и любая другая сфера, будь то здравоохранение, образование, наука 
и т.д. А денег на покрытие этих затрат - нет.

У всьому світі творчих  особистостей у сфері сучасного мистецтва вирощують некомерційні інституції - установи, які проводять резиденції і різноманітні освітні програми для художників, організовують виставки та інші культурні заходи. Саме в таких центрах, а не в класичних майстерень, виникає експеримент і творча інновація.

Зрозуміло, що існувати такі інституції можуть тільки за рахунок  грантів або меценатських коштів. В Україну і з тим, і з  іншим сутужно. Українські інвестори  не поспішають зміцнювати некомерційний  сектор, який повинен би підтримувати ринково орієнтовані ініціативи та системні освітні програми, розвивати арт-середовище, в якому з'являться цікаві (не виключено, що і комерційно успішні) творчі особистості та явища. Тому наявні в Україну інституції, які заявляють про намір сприяти розвитку некомерційного сучасного молодого мистецтва, змушені винаходити нові механізми для залучення коштів.

Фундація "Центр сучасного  мистецтва" (ЦСМ) спробувала використовувати як такого механізму ... благодійний аукціон. Експеримент не має прецедентів: ніколи ще в Україну на аукціоні сучасного мистецтва не збирали гроші на розвиток самого ж сучасного мистецтва. 70 ключових художників сучасності - і класики (Олександр Ройтбурд, Тіберій Сільваші, Павло Маков, Валерія Трубіна), і представники нового покоління українського мистецтва (Стас Волязловський, Олексій Сай, Алевтина Кахідзе, Микита Кадан, Микола Рідний та ін) - пожертвували на аукціон свої роботи. Зібрані від їх продажу кошти підуть на реалізацію майбутніх некомерційних програм ЦСМ. Чи виявляться художники готовими і надалі виступати в ролі інвестора для інституції заради загального блага, покаже час.[6]

ВИСНОВОК.

Усі поставленні перед собою цілі, вважаю, досягнутими. У цю роботу я внесла свої особисті судження, які созріли в мене впродовж довгого часу.

Що стосується бідності, то я як майбутній художник дизайнер осознано обирала майбутню професію, якщо улюблена справа буде приносити гроші це тільки допоможе, а якщо ні, то продавати свої інтереси я не має наміру. У дизайну, як і в будь-якому іншому мистецтві головне тягнутися до вищого, не бути ні на кого схожим, а бути самим собою, робити свої твори, які відрізняються від інших і викликають у людини тільки позитивні емоції, інакше вони не будуть мати успіх. Як художник і графік я постараюся знайти свою стежку, яка, можливо, в майбутньому може зробити крок до розвитку сучасного мистецтва. Всі мої роботи засновані на аналізі творінь моїх авторитетів і роздумі про оригінальному виконанні. Як дизайнер я спробую не залишатися на досягнутому і йти вперед, придумуючи все нові й нові цілі, щоб удосконалити себе з кожною можливістю. Оскільки дизайнери також впливають на суспільство і його розвиток, на мій погляд. Загалом, будь - яку ціну я не буду зупинятися на досягнутому і буду сприяти тільки прогресії, а не регресії мистецтва в суспільстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Соціологічний енциклопедичний словник[під. ред. Г.В. Осипова] .- М., 1998.

2. Социс - 2003 .- № 6 .- с.88-95

3. Словник гендерних  термінів [під ред. В. І. Калабіхіной].- Електронний ресурс. Режим доступа: http://bse.sci-lib.com.

4. К.К. Жоль. Соцiологiя. / Жоль К.К.- К.: Либыдь. 2005. – 222-253 с.

5. «Аrtukraine» [Електронний ресурс] /М. Друзенко, А. Ложкіна// Аrtukraine – 2011 – травень- червень 3(22) – С.163-165. Режим доптупа: http://www.artukraine.com.ua/

6. «Роль искусства в обществе» [Електронний ресурс] / Мирошниченко Л.О. – Режим доступу:  http://vernisag.com.ua/5-rol-    iskustva-v-obshhestve.html

7. «Влада» / Т.О. Радченко / «Простір для людини» - 1999. - №9. – с.30-43.

8. «Суспільство, культура .соліологія»/ Витаньи И. [пер.с  вен.].- М.: Прогресс, 1984. – 288с.