Безробіття як соціальне явище

                       Тема: «Безробіття як соціальне явище»

                                          

                                          План:

Вступ.

 

1. Форми, причини та методи подолання безробіття.

 

2. Безробіття в Україні.

 

Висновки.

 

Література.

 

 

     Вступ

 

   На різних етапах розвитку людського суспільства ефективність використання робочої сили була різною. Первісному суспільству була притаманна повна зайнятість всього працездатного населення общини і одночасне перенаселення

окремих територій; звідси постійна боротьба племен за територію.

 

   При рабстві була присутня повна зайнятість рабів усіх рабів і відносне перенаселення вільних громадян, частина яких ставала колоністами або воїнами, а їх основним призначенням було поповнення армії рабів.

 

   При феодалізмі існувало абсолютне і відносне аграрне перенаселення, частина людей становила прихований надлишок, деякі з них займалися промислами на "великій дорозі", інші поповнювали військо, призначенням якого було завоювання нових земель.

 

   В умовах частого капіталізму на індустріальному етапі його розвитку, при

пануванні ринкових відносин виникло нове соціально-економічне явище - армія безробітних.

 

                     1. Форми, причини та методи подолання безробіття

 

   Безробіття - складне економічне, соціальне і психологічне явище. Водночас безробіття - це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

 

Факторами формування безробіття можуть бути такі:

 

* нестача сукупного ефективного  попиту;

 

* негнучкість системи  відносних цін і ставок заробітної  плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;

* недостатня мобільність  робочої сили;

 

* структурні зрушення  в економіці;

 

* дискримінація на ринку  праці щодо жінок, молоді та  національної меншості;

 

* демографічні зміни в  чисельності та складі робочої  сили;

 

* сезонні коливання в  рівнях виробництва окремих галузей  економіки.

 

   Досвід переходу окремих країн до ринку свідчить про те, що в кожний період рівень зайнятості і масштаби безробіття характеризуються значними коливаннями, зумовленими сукупним впливом багатьох чинників. При цьому причини появи безробіття і його види можуть дуже різнитися.

 

   Розрізняють відкрите й приховане безробіття. Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення, приховане - наявність формально зайнятого населення.

 

  Можна виділити такі види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне, сезонне, інституціональне.

 

  Фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей з однієї роботи на

іншу, а також із однієї місцевості в іншу. Фрикційне безробіття означає, що існують постійний зв'язок між звільненням з однієї організації і найманням працівників іншими організаціями, заміщення одних професій другими, рух працівників з одних галузей в інші тощо.

 

  В умовах ринкової економіки цей вид безробіття завжди існує. Одні

змінюють роботу добровільно, інші - у зв'язку зі звільненням або  втратою

сезонної зайнятості. Дехто  шукає роботу вперше. Таке безробіття може

поєднуватися з рівновагою на ринку праці. Наприклад, у США  наприкінці

80-х років близько 49% безробітних не працювали менше  п'яти тижнів. Це свідчить про нормальний процес перерозподілу трудових ресурсів відповідно до потреб виробництва, а також про високу ефективність ринку праці.

 

   Виникнення структурного безробіття пов'язане зі структурними зрушеннями

в економіці, закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням

випуску продукції у разі переорієнтації виробництва, закриття шкідливих

підприємств.

 

   Структурне безробіття відрізняється від фрикційного передусім тим, що

працівники, які втратили роботу в одних секторах економіки, не можуть бути використані на тих робочих місцях, які пропонуються в інших секторах. Окрім того, структурне безробіття є тривалим і має, як правило, хронічний характер.

Причиною структурного безробіття є територіальна і кваліфікаційна невідповідність між вільними робочими місцями і безробітними.

 

  У структурному безробітті можна виокремити технологічне й конверсійне

безробіття.

 

  Технологічне безробіття пов'язане з переходом до нової техніки і

технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що (супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікації. Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цього безробіття можуть коливатися від незначних до великих.

 

  Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний

характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання  попиту на працю (сільське господарство, будівництво тощо).

 

  Циклічне - це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму - під час піднесення. Отже, розміри ринку праці коливаються разом з коливаннями циклу ділової кон'юнктури. Найбільшою мірою від циклічного безробіття страждають молодь, жінки, люди похилого віку і некорінне населення.

 

  Інституціональне безробіття - це безробіття, яке породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили).

 

   На ринку праці розрізняють також застійне і хронічне безробіття. Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних - бідних, бродяг та ін. Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням і розширенням масштабів хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь.

 

                                             2. Безробіття в Україні

 

  Згідно із Законом України "про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, тобто це особи, що справді шукають роботу та здатні приступити до праці.

 

Не можуть бути визнані  безробітними громадяни:

 

а) віком до16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці;реорганізацією перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи й організації або скороченням чисельності (штату);

 

б) які вперше шукають  роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, якщо вони відмовляються від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру;

 

в) які відмовилися від  двох пропозицій підходящої роботи з  моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу. При цьому вони втрачають право на надання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою реєстрацією;

 

г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України. Рівень зареєстрованого безробіття розраховується як відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до працездатного населення у працездатному віці.

 

  Останнім часом в Україні значно зростав рівень зареєстрованого безробіття. На 1 січня 2003 р. він встановив 3,69% працездатного населення працездатного віку. Однак останнім часом картина дещо вирівнюється і покращується.

 

  Серед безробітних, які перебували на обліку, жінки становили 48,4%, молодь у віці до 28 років - 31%.

 

  Значно поширюється і приховане безробіття. Починаючи з 1992 р. цей процес набув масового характеру в усіх галузях економіки України.

 

Приховане безробіття характерне для ситуації економічної кризи. Воно зумовлене неповним завантаженням потужностей підприємств, зменшенням обсягів виробництва, різким зниженням продуктивності праці, наданням працівникам неоплачуваних відпусток, Неповною зайнятістю протягом

робочого тижня. Згідно з  розрахунками в народному господарстві прихованим безробіттям охоплено 16-20% зайнятих працівників. Така ситуація пов'язана з наслідками сировинної, енергетичної і платіжної криз, з відсутністю послідовності в реформуванні економіки.

 

  Наявність значної чисельності працездатних осіб, які лише формально зайняті, а фактично не працюють і одержують низьку заробітну плату (або зовсім не одержують її), сприяє збільшенню чисельності зайнятих у нерегламентованій діяльності, ускладненню криміногенної ситуації, загостренню соціальних конфліктів.

 

  Проведені дослідження чисельності й складу незайнятого працездатного

населення дають змогу  припустити, що у сфері нерегламентованої зайнятості основні доходи одержують приблизно 8-8,5 млн. осіб, тобто майже третина працездатного населення в працездатному віці. Нині незареєстрована зайнятість - це неформальний сектор економіки, проте виключений зі сфери цивілізованих соціально-трудових, разових відносин і норм.

 

  Зарубіжний досвід свідчить, що і в країнах з розвинутою економіко відбувається зростання вимушеної неповної зайнятості.

 

  Проте перехід на скорочений робочий день (тиждень) розглядається як ефективний захід щодо запобігання безробіття. Масштаби неповної зайнятості в США, Німеччині, Франції, Португалії за останні роки збільшилися в десятки разів. При цьому активно використовуються державні дотації (субсидії) підприємствам на заробітну плату працівникам для компенсацій витрат у разі скорочення збиткових і нерентабельних робочих місць.

 

  Основними причинами існування стійкого рівня безробіття є:

 

1) виплата допомоги по  безробіттю;

 

2) "жорсткість" заробітної  плати.

 

  Встановлення і виплата допомог по безробіттю підвищують природний його

рівень, оскільки полегшують частку безробітних.

 

   При визначенні ймовірності того, чи стануть працівники безробітними, і якщо так, то чи довго вони ними лишатимуться, вчені розраховують коефіцієнт заміни. Він визначається співвідношенням доходу людини за умови, що вона безробітна, і доходу (після сплати податків).

 

   Допомога по безробіттю сприяє підвищенню його природного рівня, тому що:

 

* виплата допомоги по  безробіттю дає людині можливість  довше підшуковувати собі роботу. Коли суми такої допомоги досить великі, безробітний не поспішатиме з пошуками роботи, оскільки не дуже скрутним за таких умов буде його життя. Чим більший коефіцієнт заміни, тим менш нагальна потреба шукати роботу;

 

* аби одержувати допомогу  по безробіттю, людям слід належати  до "робочої

сили", тобто шукати роботу, навіть якщо вони насправді не хочуть працювати. Тоді їх враховують як безробітних. Якби допомоги по безробіттю не було, то окремих людей не зараховували б у складі робочої сили, і тоді "вимірюваний" рівень безробіття був би нижчий. Незважаючи на те, що виплати допомоги по безробіттю підвищують його природний рівень, скасовувати такі виплати не можна. Якщо ми хочемо, аби"" трудові ресурси в економіці ефективно перерозподілялися, людям треба дати певний час для пошуків роботи. Було б недоцільно змушувати кваліфікованого робітника, щойно він втратив роботу, ставати до нової, некваліфікованої, бо він не може дозволити собі бути безробітним і втрачати час на пошуки роботи. Отже, навіть з погляду економічної ефективності, зводити виплати допомоги по безробіттю до нуля – не ідеальне рішення.

 

  Серйозною проблемою є регіональне безробіття. Його подолання потребує

проведення відповідної  структурної політики і розроблення  регіональних програм забезпечення ефективної зайнятості населення на основі подальшої

диверсифікації економіки, залучення та функціонування приватного капіталу, розвитку інфраструктури, відкриття центрів перепідготовки робочої сили, формування спеціальних фондів кредитування приватних підприємців.

 

  У Великій Британії, наприклад, зменшення регіонального безробіття досягається через організацію "підприємницьких зон", в яких усі підприємства практично звільнені від сплати податку на нерухоме майно. Практикується пільговий продаж державою муніципальних земель, лібералізація правил забудови. Це сприяло підвищенню темпів зростання зайнятості в цих регіонах.

 

  В умовах становлення ринкової економіки особливо гострою проблемою є

безробіття серед молоді, яке дедалі зростає. Для її вирішення  необхідно створити реальні передумови для обґрунтованого вибору професії та місця