Етапи підготовки та практики виконавців соціологічного дослідження

План

Вступ.

1. Етика та естетика інтерв’юера.
1. Зовнішній вигляд інтерв’юера.
2. Етико правові норми, які повинен знати інтерв’юер.
2. Етапи підготовки та практики виконавців соціологічного дослідження
3. Фактори, що можуть вплинути на викривлення інформації під час проведення опитування.
4. Контроль за роботою інтерв’юера.

Висновки.

Список використаної літератури.

 

Вступ

У соціології використовують різні методи і джерела збирання інформації. Виділяють такі методи збирання інформації, як:

• Аналіз документів
• Спостереження
• Опитування
• Соціальний експеримент

Проводячи соціологічне дослідження, необхідно звернути увагу  на команду його виконавців. Від  їхніх здібностей, кваліфікації, обізнаності  та від особистісних якостей залежить кінцевий результат, що ми отримаємо.

Опитування є одним з найбільш поширеніших методів збору інформації. Його проводять у вигляді анкетування або інтрев’ювання. 
Анкетування – це письмове опитування за допомогою анкети. (Джерело Дворецька ст.395)

Інтерв’ю – різновид усного опитування , що ґрунтується на безпосередньому контакті спеціально навченого реципієнта з респондентом. (джерело Дворецька ст.398)

Успіх проведення опитування набагато в чому залежить від підготовки інтерв'юерів.

Робота інтерв’юера, як зрештою й інша трудова діяльність, вимагає таких якостей, як порядність і висока працездатність. Інтерв’юер – це не тільки особа, яка володіє певними вміннями, важливими для встановлення контакту з респондентом, це головний посередник, медіатор між соціологом і респондентом, і від кожного окремого інтерв’юера залежить не тільки якість та надійність результатів дослідження, а також сприйняття населенням соціології взагалі та організації, яку він представляє. Крім загальних трудових якостей для інтерв’юера важливими є комунікабельність, тактовність, вміння вислухати, педантичність. В ідеалі інтерв’юер повинен бути чесним, надійним, скрупульозним, урівноваженим і спокійним під час спілкування.

Звичайно, у кожного  інтерв’юера може бути свій власний підхід до роботи, але, тим не менш, існують правила, невиконання яких призводить до появи тих чи інших викривлень у результатах.

 

1. ЕТИКА ТА ЕСТЕТИКА ІНТЕРВ’ЮЕРА

Як вже зазначалося  раніше, основну роль в організації  та проведенні соціологічного опитування належить інтерв'юеру.

У різних ситуаціях, під  час різних видів проведення соціологічного дослідження можуть знадобитися різні його виконавці. Але необхідно зазначити, що без дотримання певних етичних принципів роботи, всі старання можуть бути марними.

Інтерв’юеру необхідно  пам’ятати, що опитування проводяться задля вирішення конкретних проблем, які можуть суттєво вплинути на життя багатьох громадян і суспільства в цілому. Тому він має керуватися почуттям відповідальності, серйозно ставитися до своїх обов’язків.

 При проведенні  опитування інтерв’юер повинен:

• виконувати всі особливості методики даного дослідження;
• відповідати за достовірність даних;
• бути неупередженим;
• суворо дотримуватися термінів проведення опитування;
• відповідати за конфіденційність отриманої інформації.

 

1.1. Зовнішній вигляд інтерв’юера

 

Відома в народі приказка каже: «Зустрічають за одягом, а проводжають за розумом». Тому одним із показників при відборі інтерв’юера є його зовнішній вигляд.

При дослідженні цього  питання Гоманюк М.А. в своїй роботі «Інтерв’юер у масовому опитуванні» пише: «Зовнішній вигляд інтерв’юера має якнайменше говорити про його особистісні уподобання і соціальну приналежність. Дуже важливо, щоб інтерв’юера не прийняли за торгового агента мережевого маркетингу, місіонера або партійного агітатора (не вдягайте одяг з партійною символікою!). Інтерв’юер має бути охайно вдягненим, щоб не викликати своїм зовнішнім виглядом негативні емоції. Для жінок важливо вміло і стримано користуватися косметикою та парфумами.»

Отже, інтерв’юер повинен враховувати особливості того середовища та оточення, в якому він буде проводити опитування. Відповідно до цього найкращим буде варіант одягу в стриманому й скромному стилі, він має бути читим та охайним. Не потрібно одягати коштовні аксесуари. По-перше, такі предмети можуть викликати негативні емоції або відразу у людей з невеликим розміром доходу, по-друге, існує можливість проведення опитування у спальному районі міста з сумнівною репутацією.

Необхідно чітко оцінювати  ситуацію та знати, де посмішка буде доречною та допоможе при налаштуванні контакту, а коли необхідно проявити серйозність.

Особливу увагу необхідно  приділити стану здоров’я інтерв’юера. Навряд чи можна очікувати від незнайомої особи позитивного ставлення до інтерв’юера, який чхає, кашляє або безперервно користується носовичком. Мало того, що це шкодить дослідженню, це також є небезпечним і для здоров’я осіб, які погодилися взяти участь в опитуванні.[5, с. 17]

 

1.2. Етико-правові норми, які повинен знати інтерв’ер

 

Більшість компаній, які займаються проведенням досліджень, дуже серйозно ставляться до стандартів якості досліджень.

Етичні норми соціологічної  роботи зафіксовані у низці нормативних  документів. Наприклад, у Міжнародному процесуальному кодексі проведення маркетингових і соціологічних  досліджень ICC/ESOMAR, Кодексі етики  Міжнародної соціологічної асоціації (ISA), Кодексі професійної етики соціолога Соціологічної асоціації України, Кодексі етики Світової асоціації дослідження громадської думки (WAPOR), Етичному кодексі Української асоціації маркетингу. [5, с.14]

Ознайомившись з даними документами, можна підсумувати:

• Основні їх положення базуються на засадах порядності, чесності, соціальної та професійної відповідальності інтерв’юера.
• Повага до прав людини, до гідності та індивідуальності респондента, лікарський принцип «не нашкодь» по відношенню до нього, який стосується питань конфіденційності, приватності особистого життя – другий бік етики роботи інтерв’юера.

Щодо основних правових документів, які необхідно  пам’ятати та керуватися при проведенні дослідження, можна структурувати так:

Документ	Витяги та основні  положення даного документу
Конституція України	Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його [громадянина] особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди… Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір…
Указ Президента України «Про розвиток соціологічної  науки в Україні»,	«…створення сприятливих умов для  розвитку соціологічної науки в  Україні, підвищення її ролі у здійсненні соціально-економічних і політичних реформ, зміцненні демократичних засад суспільства та забезпеченні прогнозованості суспільних процесів»
Закон України  «Про інформацію»	Встановлюється статус та правовий режим соціологічної інформації, окреслюється поле конфіденційності, також підкреслюється недопустимість збирання конфіденційної інформації без згоди респондента. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, «дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження»
України «Про захист персональних даних»	«використання персональних даних  в історичних, статистичних чи наукових цілях може здійснюватися лише в знеособленому вигляді»

Джерела [1,2,3,4,]

 

2. ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ ТА ПРАКТИКИ ВИКОНАВЦІВ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Виділяють такі основні  етапи підготовки виконавців соціологічного дослідження:

• Підготовчий етап. Бажаючі попрацювати інтерв'юером відгукуються на оголошення і надсилають свої заяви. Якщо їх заяви написані грамотно, їм надсилають анкету і пам'ятку інтерв'юера, яка дає загальне уявлення про майбутню роботу. У випадку, коли людина за даними поверненої анкети підходить, її викликають на співбесіду, де її знайомлять з змістом роботи. Крім того, виявляють ставлення до неї, здібність точно фіксувати відповіді, та дотримуватися інструкції, її розуміння, вміння підійти до респондентів з різним рівнем культури, освіти тощо. Основні випробування припадають на польовий етап.
• Польовий етап. Кандидатам надсилають довідник інтерв'юера і запрошують на попереднє навчання. На цьому етапі перевіряється ступінь знайомства з довідником інтерв'юера, що, власне, і є показником подальших успіхів. Курс попереднього навчання проводиться чотири рази протягом двох з половиною годин у групах, які складаються з трьох або чотирьох осіб. Тривалість навчання може бути різною. Вона залежить від типу дослідження, його предмета, мети та завдань. Слухачів знайомлять з усіма стадіями дослідження та їх проблемами, роллю інтерв'юера та вимогами до його поведінки, використаною у дослідженні термінологією. Кандидати приймають участь у навчальних інтерв'ю та розробці схеми опитувальників, керуючись при цьому довідником інтерв'юера. За кожне заняття виставляються оцінки, на основі яких або залишають для подальшого навчання, або ж відмовляються від їхньої роботи. Навчальні інтерв'ю кандидати проводять під керівництвом контролерів. В перший день інтерв'ю проводить польовий контролер, а надалі підключається кандидат .У цей же день контролер обговорює з кандидатом проведені інтерв'ю. У подальших випробуваннях ініціатива у проведенні навчальних інтерв'ю належить кандидатам. Контролер лише спостерігає і виявляє слабкі місця, а потім готує звіт про польове навчання і на його основі приймається рішення відносно того, чи може кандидат працювати інтерв'юером.
• Стажування. Стажування кандидатів триває два-три місяці під наглядом контролера. На цьому етапі вони набувають практичного досвіду в роботі.
• Завершальний етап. Тим, хто пройшов стажування, надсилають тест з інструкціями та пропонують відповісти на декілька питань, спрямованих на перевірку знання змісту довідника. Відповіді на всі ці питання необхідно надіслати у письмовій формі. Основне завдання навчання на цьому етапі - гарантувати повторне читання довідника після проведення польової роботи. Читання довідника на цій стадії вважається більш продуктивним, ніж на стадії навчання. Після проходження тесту у центрі соціальних досліджень від стажерів вимагається провести три інтерв'ю за певною схемою. Всі інтерв'ю оцінюються за п'ятибальною системою. Якщо з усіх проведених інтерв'ю лише одне має високу оцінку, тобто 5, кандидат відраховується. Якщо він має дві оцінки 5, відправляється на додаткову роботу. Лише той кандидат, який отримав всі п'ятірки, приступає до роботи.[6]

Необхідно зазначити, що на етапі самої підготовки до опитування виконавець не повинен соромитися задавати питання, щоб йому пояснили незрозумілі аспекти.

Перед проведенням опитування, майбутні виконавці практикуються робити анкетування з іншими майбутніми інтерв’юерами. Щоб краще засвоїти матеріал можна самому перед дзеркалом задати собі запитання та відповісти на них або опитати когось з друзів чи членів родини. Це допоможе пізнати майже всі можливі проблеми, які можуть виникнути під час опитування. Гарного результату можливо досягнути при проведенні тренінгових інтерв’ю. Варто розібрати з інструктором (бригадиром) причини допущених помилок. Лише під час практики можуть бути зрозумілі всі тонкощі анкети, тим більше, що лише під час інструктажу інструктор може допомогти цінною порадою чи зробити необхідні зауваження.

Отримання згоди на інтерв’ю – дуже відповідальний момент. Від першого враження, яке складеться у потенційного респондента про інтерв’юера, залежить подальший хід опитування, достовірність отриманих відповідей. Наперешкоді отримання згоди стоїть відчуження між незнайомими людьми. Тому задача інтерв’юера – створити доброзичливу, спокійну атмосферу для розмови, викликати симпатію до себе, переконати у важливості і необхідності участі в опитуванні. Тут не існує готових рецептів чи особливих «заклинань». До кожної людини треба підшукувати свої «ключі». Але впевненість у собі, у своїх силах, активність, чіткість є дуже важливими якостями під час опитування. Від цих якостей залежить не тільки згода респондента, а також якість отриманої інформації. Натомість тривожність, емоційна напруженість можуть тільки ускладнити вашу справу.

Важливим елементом  інтерв’ю є представлення інтерв’юера. Від представлення значною мірою  залежить те, чи погодиться громадянин взятии участь в опитуванні. Більшість  анкет містить преамбулу, в якій надається текст звернення. Хоча до представлення висувається багато вимог, не варто його робити довгим. Воно має бути чітким, коротким і впевненим.

Ядов В.А. в своїй роботі «Социологическое исследование: методология программа методы» зазначає: «Ведение беседы предполагает постепенное включение в разговор с таким расчетом, чтобы, добившись более непринужденной атмосферы, поддерживать у интервьюируемого интерес к беседе и вести ее по намеченному плану.

Установление первого  контакта. Цель — создать благоприятную  атмосферу для разговора.

Вначале интервьюер называет себя и представляемую им организацию, помня, что не надо подчеркивать свою личную заинтересованность в содержании интервью: «Я — представитель такой-то организации. Меня зовут... Наша организация изучает условия труда рабочих на предприятиях города. Для этого мы хотели бы собрать некоторые сведения у рабочих. - Вы не возражаете, если я задам Вам несколько вопросов?».