Концепція «мережевого суспільства» М. Кастельса

праця стає більш індивідуальною, відбувається децентралізація робочих  місць;

інформаційні технології створюють зв’язки, які породжують нелінійності і викликають багато нових можливостей у формі біфуркацій;

стало можливим широке розповсюдження ГРІД-технологій - новітніх, інформаційно-обчислювальних технологій, які мають реальну перспективу найширшого застосування в різноманітних галузях науки, освіти, економіки та гуманітарній сфері. С. Красюк відзначає, що основною ідеєю ГРІДу є «колективне використання географічно розподілених комп’ютерних ресурсів великої потужності, об’єднаних швидкісними каналами зв’язку й організованих таким чином, що для окремого користувача ця мережа сприймається як один гігантський комп’ютер» [10, 3]. Сьогодні становлення ГРІД-технологій за темпами розвитку випереджає Інтернет, адже наявність національної ГРІД-інфраструктури є потужним інтегруючим чинником, що відіграє ключову роль для налагодження більш тісних і плідних взаємостосунків у науці, культурі та бізнесі.

Необхідно зазначити, що Мережа виступає більш ефективним, ніж держава, організатором взаємодії, а отже - і кращим гарантом вже існуючих свобод особистості, і, в той же час, надаючи їй нові. А. Давидов зазначив, що «Мережа - це суспільство суверенних особистостей, а не суспільство громадян» [5], а отже, і найголовнішим у  Мережі - є захист суверенітету особистості, захист від посягань на неї, адже тут  головною діючою особою є активна  особистість, навколо якої формуються коаліції та союзи, які виникають та розпадаються за бажанням їх творця, який належить до нетократії.

Нетократія - нова правляча еліта інформаційного мережевого суспільства, яка «прекрасно усвідомила різницю між інформацією та знанням і особливу цінність ексклюзивного знання» [6]. Власне мережева монополія на ексклюзивне знання перетворює нетократію на правлячий, домінуючий клас інформаційного мережевого суспільства, адже ексклюзивна інформація, необхідна для формування знання, присутня, в основному, в нетократичних мережах найвищого рівня.

Походження нетократії пов’язане з «четвертим станом», що складався з інтелектуальних кліриків, лихварів, «алхіміків», суддів і т.д. Вони стосувалися важелів влади після всіх соціальних революцій, але були відсторонені прагматичнішими класами. Тепер настає їх час, час людей, керівників сенсами і кодами соціального буття. Завдяки мережам вищого рангу нетократія виділяється ексклюзивним інформаційним багатством, що забезпечує цьому класу і ексклюзивне споживання всіх видів ресурсів.

Первинне ядро нетократії, судячи з американського досвіду, формується з інтелектуальної еліти середнього класу, яка проходить багатократне просіювання через «сито» мережевої уваги. Фактично формування нетократії як вищого класу відбувається за генетичною ознакою - необхідні якості генетично зумовлені, виступають як рідкісний ресурс і лише в незначному ступені шліфуються і виявляються освітою. В майбутньому, ймовірно, відбір кандидатів для нетократії здійснюватиметься за допомогою генетичного аналізу ще в дитячому віці - так може виникнути інструментальна генократія. У медицині і фармацевтичній промисловості подібні методи набувають широкого поширення у вигляді розвитку етногеноміки. Нерівність в суспільстві при цьому буде природною, динамічно оновлюваною, але непереборною, тобто набагато визначенішою і жорсткішою, ніж при капіталізмі.

Термінологія страт, класів мережевого інформаційного суспільства  ще не встановилася. А.Г. Зуєв та Л.А. Мясникова пропонують використовувати термінологію та розподіл на класи Шведської економічної школи [6]:

Вищий клас представлений  нетократією, що складається з кураторів мереж, мислителів-етерналістів (від англ. eternal - «вічність», термін покликаний підкреслити нескінченність процесу становлення) і нексіалістів (від латів. nexus - «зв’язок», «з’єднання»). З одного боку, нетократія розділена конкуруючими за ексклюзивні знання і інформацію мережами, які очолюють і контролюють куратори, а з іншої - об’єднана мережею єдиного кураторіату, що здійснює мережеве управління світом і поліцейський контроль. У російській літературі представники креативної мережевої еліти іноді називаються «люди повітря», сама ця еліта - «ефірократія», а мережеві конгломерати людей повітря - «амбітні корпорації (АК)». Етерналісти- аналітики покликані формулювати стратегії та знання (філософія суспільства), які куратори використовують в практичній діяльності. Нексиалісти, базуючись на досягненнях етерналістів, здійснюють внутрішню і міжмережеву підприємницьку діяльність на користь нетократії.

Нижчий клас, існування  якого нетократія заперечує таким же утопічним чином, як буржуазія заперечувала існування пролетаріату, представлений консьюмтаріатом (від англ. consumer proletariat - «пролетаріат споживачів»). До складу цього ж класу фактично потрапляють і капіталісти, зайняті традиційним виробництвом - розподілом.

Нижчий клас (консьюмитаріат і буржуазія) в мережах, що дісталися їм від пізнього капіталізму, забезпечує традиційне виробництво-споживання ресурсів з малою інформаційною доданою вартістю і споживання інформації, що втратила ексклюзивність, і «скинутої» з мереж вищого рангу - така інформація втрачає інтерес для нетократії і продається. У мережах нижчого рангу відтворюються відносини власності, що забезпечує масове споживання як основну їх діяльність. Управління мережами нижчого класу здійснює кураторіат. Він же піклується і про відбір «гідних» кандидатів з цього класу для нетократії, перш за все можливих «ватажків» (здатних створювати символічний капітал) протестних рухів. Без таких ватажків останні носять випадковий, сліпий, безладний характер. Крім того, сам об’єкт протесту відрізняється невизначеністю і «невиразністю», розподіленою в мережах. Нетократичні принципи нової парадигми, що приходять на зміну этатизму, роблять прямий соціальний протест, включаючи революції, безглуздим.

Мережеве інформаційне суспільство  не знає рівності, але її нерівність має природну генетичну природу. Нетократія неприступна - вона ні у кого нічого не відняла, її владні позиції побудовані на умінні адаптуватися до екосистеми, породженої інформаційними технологіями. Новий нижчий клас вже не викликає пафосної вимоги справедливості - його положення обумовлене недоліком соціального інтелекту, норми якого природно встановлюються розвитком суспільства. В той же час двері в нетократію ні для кого не закриті, але нерівність не можна подолати перерозподілом.

Класова (цивільна) війна  в мережевому суспільстві стане  можливою, якщо за ідеологічними міркуваннями буде розколена нетократична єдність. У такому випадку зрадники класу нетократів об’єднаються з бунтарями- споживачами класу консьюмтаріату, утворивши антинетократичні мережі, подібні до комуністичної єресі епохи модерніті. Ідеологія нетократичного конфлікту спочатку закладена в інтелектуальному капіталі і способах його захисту. Добре відомі криваві конфлікти в боротьбі за фізичний капітал, і немає підстав вважати, що класова боротьба в мережевому суспільстві буде спокійнішою і мирною. Вона може набути характеру і власне релігійних війн.

Отже, сьогодні світ побудований  як мережа. Цим від докорінно відрізняється  від індустріальної епохи, де царював  принцип ієрархічної піраміди, але  тепер вона не актуальна. Правлячою  в житті людства становиться  мережева організація, адже мережа охопила  найголовніші сфери суспільства - економіку, політику та культуру і продовжує  займати панівне становище в  світі. Люди і самі намагаються об’єднатися  в мережі і тим самим полегшити собі online-життя, але що з цього вийде ми вже побачимо в недалекому майбутньому.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бард А., Зодерквист Я. №і;ократия. Новая правящая элита и жизнь после капитализма / Александр Бард, Ян Зодерквист. - СПб. : Стокгольмская школа экономики в СПб., 2004. - 252 с.

2. Бейлін М. В. Техніка і технології: сутнісні характеристики / М. В. Бейлін // Практична філософія. - 2008. - № 2 (28). - С. 28-32.

3. Буданов В. Г. Методология синергетики в постнеклассической науке и в образовании / В. Г. Буданов. - М.: ЛИБРОКОМ, 2009. - 240 с.

4. Глобализация // Глобалистика: Международный междисциплинарный энциклопедический словарь / Гл. ред.: И.И. Мазур, А.Н. Чумаков. - М. - СПб. - Н.-Й. : ИЦ «ЕЛИМА», ИД «Питер», 2006. - С. 163.

5. Давыдов А. О некоторых социально-политических последствиях становления сетевой структуры общества [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://news.students.ru/2007/11/25/aleksandr_davydov_o_nekotorykh_socialnopoliticheskikh_posle dstvij akh_stanovlenij a_setevojj_struktury_obshhestva.html

6. Зуев А. Г., Мясникова Л. А. Нетократия. Стратовые противоречия сетевого информационного общества [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.postindustrial.net/doc/free/Netokratia%209_2005.DQC

7. Кастельс М. Галактика Интернет: Размышления об Интернете, бизнесе и обществе: [пер. с англ.] / Мануэль Кастельс. - Екатеринбург: У-Фактория, 2004. - 328 с.

8. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура: [пер. с англ.] / Мануэль Кастельс. - М.: ГУ ВШЭ, 2000. - 608 с.

9. Колпаков В. А. Общество знания. Опыт философско-методологического анализа / А. Колпаков // Вопросы философии. - 2008. - № 4. - С. 26-38.

10. Красюк С. ГРІД-технології: сьогодення і перспективи / Сергій Красюк // Науковий світ. - 2009. - № 7. - С. 2-3.

11. Кувшинов С. В., Ярославцева Е. И. Человек в оцифрованном мире /

12. В. Кувшинов, Е. И. Ярославцева // Философские науки. - 2009. - № 6. - С. 120-138.

13. Назарчук А. В. Сетевое общество и его философское осмысление / А. В. Назарчук // Вопросы философии. - 2008. - № 7. - С. 61-75.

14. Наумкина Е. А. Информационное общество и модернизация образования / Е. А. Наумкина / Наука и образование: современные трансформации: Монография / Ин-т философии им. Г.С. Сковороды НАН Украины. - К.: ПАРАПАН, 2008. - С. 267-280.

15. Наумкина Е. А. От информационного общества к обществу знаний: образовательный аспект / Е. А. Наумкина / Філософські науки: Збірник наукових праць. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2009. - С. 30-37.

16. Негодаев И. А. Информатизация культуры / И. А. Негодаев. - Ростов н/Д, 2003. - 320 с.

17. Сетевое общество [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.iis.ru/glossary/networksociety.ru.html

18. Соснін О. Гуманістичний  вимір інформатизації / Олександр  Соснін // Науковий світ. - 2008. - № 1. - С. 2-4.