Конформізм як форма соціальної поведінки

Висновок

Отже, існують такі точки зору щодо конформізму як соціальної поведінки. Перша полягає в тому, що конформні особи виявляють слабший інтелект, ніж незалежні, їм більше притаманні догматичність, стереотипність мислення, нечіткість думок та висловлювань. Сфера мотивації та емоційних функцій конформної особи характеризується недостатньою силою характеру, невмінням володіти собою у стресових ситуаціях. У сфері самосвідомості вони страждають комплексом неповноцінності, а в стосунках з іншими проявляють авторитарність, занепокоєність справами інших людей. Конформність як міра підпорядкування людини груповим нормам та вимогам є не особистісною рисою, а властивістю міжособистісних відносин, пов'язаних із рівнем розвитку групи, характером її діяльності, ситуацією, наявністю у групі індивідів, які відхиляються від загальної думки, та ін. Багато дослідників вважає конформізм негативним явищем, якому властиве свідоме пристосування, навіть пристосовництво до дійсності. їх оцінки ґрунтуються на переконаннях, що конформізм за своєю суттю є явищем не так психологічним, як етичним.

Опоненти ж доводять, що конформізм виконує важливі функції у процесі соціалізації особистості, інтеграції її у соціальну спільноту. Досить своєрідні міркування висловлюються щодо явища конформності, яке, на відміну від конформізму, окремі науковці вважають неоцінним, тобто таким, що перебуває поза оцінкою. Важливу відмінність конформності від конформізму вони вбачають у тому, що конформність може проявлятися не стільки на рівні індивідуальних відмінностей, скільки на рівні особливостей групової ситуації. Відомі також намагання трактувати конформність до групових норм в одних випадках як позитивний, в інших — як негативний чинник функціонування групи. За твердженням прихильників цієї точки зору, деколи конформність може стимулювати навіть альтруїстичну поведінку або поведінку, яка узгоджується із моральними критеріями самої особистості. Натомість прийняття групових норм, що переслідує особисту вигоду, кваліфікується як пристосовництво. За таких обставин конформність спричинює різні негативні ефекти.

Таким чином, конформність до групових норм в одних ситуаціях позитивний чинник, а в інших – негативний. Дотримання деяким встановленим стандартам поведінки важливе, а інколи просто необхідно для ефективних групових дій. Інша справа, коли згода з нормами групи набуває характеру витягання особистої вигоди і перетворюється на пристосовництво Нормативний тиск (вплив) вступає у непросту взаємодію з можливостями і ресурсами, які перебувають у розпорядженні групової меншості.

Нам, людям, подобається відчувати свою унікальність і бути господарями власних життів, але ми також і соціальні створіння, які мають базову потребу належати до тієї чи іншої групи. Сам по собі конформізм ні хороший, ні поганий. Отже, ми як особистості повинні прагнути до балансу між незалежністю і прихильністю до інших людей, між особистим життям і життям громадськості, між індивідуальністю та соціальної ідентичністю.

Список використаної літератури

1. Майерс Д. “Социальная психология ”. – СПб, 2007.
2. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. “Соціальна психологія”. – Підручник. - Либідь, 2005. - 304 с.
3. Орбан-Лембрик Л.Е “Соціальна психологія”. –  Навч. посібник. - Київ: Академвидав, 2003.
4. Шихирев П. Современная социальная психология. - М.: ИПРАМ, 2000. - 448 с
5. Психология личности: словарь-справочник / под ред. П. П. Горностая, Т. М. Титаренко. – К. : Рута, 2001. – 320 с.
6. Масляев О. И. Психология личности,. -Донецк: Сталкер, 2003. -406 с.