Лекция по "Социологии"

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Національний лісотехнічний  університет України

 

 

 

кафедра БЖД

 

 

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Опорний конспект лекцій

для студентів ОКР –  спеціаліст

 

доцент Гродзік  В.С.

 

 

 

 

 

 

 

Львів 2012

 

Лекція 1.

Тема: “ ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ”

План.

1. Роль, місце і завдання ЦЗ в державній системі безпеки і захисту населення.
2. Організаційна структура ЦЗ України.
3. Сили ЦЗ України.

 

1.  Роль, місце і завдання ЦЗ в державній системі безпеки і захисту населення.

ЦЗ як система виникла  в роки першої світової війни з  появою авіації. З розвитком озброєння, яке створило можливість загрози  нанесення ударів по адміністративних центрах, промислових підприємствах, життя населення, ЦЗ розвивався і  вдосконалювався.

Цивільний захист – державна система органів управління та сил для організації і здійснення заходів щодо захисту населення від впливу наслідків НС техногенного, екологічного, природного і військового характеру, а також для створення умов, необхідних для його виживання.

Завдання і  зміст ЦЗ визначені четвертою  Женевською конвенцією. Такими завданнями є:

• оповіщення;
• евакуація;
• забезпечення захисними спорудами і їх устаткуванням;
• провалення заходів щодо світломаскування;
• рятувальні роботи;
• медичне обслуговування, що включає першу медичну допомогу, а також релігійну допомогу;
• боротьба з пожежами;
• виявлення і визначення небезпечних районів;
• знешкодження і інші подібні види захисту;
• термінове забезпечення житлом і харчуванням;
• термінове надання допомоги у встановленні і підтримці громадського порядку в районах лиха;
• термінове відновлення необхідних комунальних служб;
• термінове поховання трупів;
• надання допомоги в збереженні об’єктів, необхідних для виживання.

 

Місце ЦЗ в державній системі безпеки і захисту населення визначається Законом “ Про Цивільний захист України ”. Закон складається з преамбули та п’яти розділів. Цей закон коригує діяльність з питань захисту населення і територій від наслідків НС.

У преамбулі проголошено  “ Кожен має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Держава як гарант цього  права створює систему ЦЗ, яка має на меті  захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Тобто держава не тільки проголошує право населення на захист свого життя і здоров’я в умовах НС, але і гарантує це право, створюючи загальну систему населення, систему ЦЗ.

Система ЦЗ включає:

• Органи Державної виконавчої влади всіх рівнів до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у НС.
• Органи повсякденного управління процесами захисту населення в складі центральних і місцевих органів держ. Виконавчої влади і адміністрації підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і підпорядкування.
• Сили і засоби, які призначені для виконання завдань ЦЗ.
• Фонди фінансових, медичних і матеріально-технічних ресурсів передбачені на виконання завдань ЦЗ у випадку НС.
• Систему зв’язку, оповіщення і інформаційного забезпечення ЦЗ.
• Центральний орган виконавчої влади з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
• Курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців і населення з питань ЦЗ.

Закон конкретніше розкриває завдання ЦЗ України.

1. Попередження виникнення НС техногенного походження і впровадження заходів для зменшення збитків і втрат у випадку аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і стихійного лиха.

• розробка інженерно-технічних заходів щодо зменшення ризику виникнення  НС;
• підготовка прогнозів наслідків можливих НС;
• спостереження за станом потенційно небезпечних об’єктів і навколишнього середовища;
• підтримка в готовності засобів оповіщення й інформаційного забезпечення населення;
• створення спецформувань  і підготовка їх до дій за призначення;
• забезпечення працівників підприємств, установ, організацій ЗІЗ, а також будівництво захисних споруд.

2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування його про обстановку, що складається.

• Створюється автоматизована система оповіщення й інформаційного забезпечення на базі загальнодержавної мережі зв’язку і радіомовлення.

3. Захист населення від наслідків аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і застосування засобів ураження.

• Забезпечення укриття населення в захисних спорудах, його евакуація, медичний, радіаційний і хімічний захист, а також захист від впливу біологічних засобів ураження.

4. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха й у воєнний час.

• тимчасове розселення населення у безпечних районах;
• організація харчування в районах лих і тимчасового розселення;
• забезпечення потерпілого населення одягом, взуттям і товарами першої необхідності;
• надання фінансової допомоги потерпілим;
• забезпечення медичного обслуговування.

5. Організація й проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лих і місцях ураження.

• розвідування вогнищ ураження і визначення їх меж;
• пошук і порятунок людей;
• надання допомоги потерпілим;
• евакуація;
• ізоляція вогнищ ураження;
• забезпечення суспільного порятку в районах лих;
• соціально-психологічна реабілітація населення.

6. Створення систем аналізуі прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримка їх готовності до стійкого функціонування в НС мирного і воєнного часу.

7. Підготовка і перепідготовка керівного складу ЦЗ її органів керування і сил, навчання населення умінню застосувати засоби індивідуального захисту і діяти в НС.

Міжнародний принцип ЦЗ “ ПОПЕРЕДЖЕННЯ-ПОРЯТУНОК-ЗАХИСТ ”

 

      2. Організаційна структура ЦЗ.

       ЦЗ України  функціонує за територіально-виробничим  принципом.

      Територіальний принцип – полягає у створенні ЦЗ в масштабі держави і на територіях відповідно до адміністративно-територіального поділу України. Відповідність за ЦЗ на цих територіях несуть виконавчі органи влади, а начальниками ЦЗ є голови виконавчих органів влади.

       Виробничий – в організації і функціонуванні ЦЗ у всіх галузях зайнятості населення. Начальником ЦЗ є керівники цих підприємств, відомств, об’єктів.

Начальник ЦЗ – прем’єр – міністр України, а його заступником – керівник центрального органу виконавчої влади з питань НС і справ захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Безпосереднє керівництво  ЦЗ України здійснює міністр з  НС.

Штабу ЦЗ підпорядковуються:

• війська ЦЗ (4 бригади, 4 полки) ;
• спеціалізовані формування ЦЗ (4 загони) ;
• територіальні формування і начальники ЦЗ областей і штаби ЦЗ.

В області начальником  ЦЗ є голова державної виконавчої влади. При начальнику ЦЗ області  створюється штаб ЦЗ, евакуаційна  комісія і комісія з НС.

Державна комісія з  НС при кабінеті міністрів в Україні  створена в 1989 р. і її задача забезпечити  постійну готовність органів державного управління всіх рівнів для швидких  і злагоджених дій в екстремальних  ситуаціях районних органів влади  з метою профілактики, попередження і ліквідації стихійних лихі аварій. У всіх областях, містах створені КНС.

Обласна комісія з НС служить:

• в повсякденній діяльності

- виявити джерела і  причини аварій і катастроф  і прогнозування можливих наслідків  їх дій.

- контроль за створенням  сил і засобів для CP HP.

- відпрацювання взаємодії  сил.

• при захисті від наслідків аварій, катастроф, стихійних лих.

- приведення формувань  в готовність і керівництво  ними;

- оцінка обставин;

- організація рятувальних  робіт, заходи щодо ліквідації  наслідків.

Склад комісії – 40-50 чол.

Сили комісії з НС:

-  частини ЦЗ;

- територіальні н/формування;

- відомчі спецформування;

- сили МВС;

- сили спеціалізованих  формувань;

- можуть бути задіяні  в/частини.

 

Керівництво підприємств, установ  і організацій, незалежно від  форм власності і підпорядкованості, забезпечує своїх працівників засобами індивідуального і колективного захисту. Організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків  НС.

Радіаційні, хімічні і  вибухонебезпечні підприємства додатково  створюють локальні системи оповіщення персоналу і населення, проживає в зонах можливого ураження, здійснюють заходи, які зменшують ступінь  ризику виникнення аварій, пожеж, і  несуть витрати по їх здійсненню.

 

3. Сили ЦЗ України

 

Сили ЦЗ створюються для  захисту населення і територій, попередження і ліквідації наслідків  НС.

Силами ЦЗ є її війська: спеціалізовані і невоєнізовані  формування.

Війська ЦЗ – підпорядковані штабу ЦЗ України. (4 бригади, 4 полки).

Основними завданнями військ ЦЗ є виконання задач по захисту  населення від наслідків аварій, катастроф, стихійних лих, воєнних  дій, а також проведення РіІНР.

4 бригади дислокуються  в Києві, Донецьку, під Харковом  і в Дрогобичі. Бригада складається  з 3 батальйонів. Два – аварійно-рятувальні (по 180 чол.) і один – механізації.

4 полки знаходяться: Луганськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса.  Полк складається з 2 батальйонів  – рятувального і технічного.

Спеціалізовані  формування призначені для виконання специфічних робіт, повʼязаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними сумаціями на нафтодобувних промислах, проведення профілактичних і відбудовчих робіт в т. ч. і за межами України.

Основними завданнями є:

• Надання екстреної допомоги радіаційно-хімічно-біологічно й іншим потенційно небезпечним обʼєктам у локалізації аварій і катастроф з викидом РР, СДОР та інших агресивних речовин, попередження виникнення вторинних факторів.
• Ведення рятувальних робіт вогнищах ураження і в районах стихійного лиха, як правило, при наявності радіоактивного забруднення і хімічного зараження, інших екстремальних умов;
• проведення специфічних робіт при ліквідації наслідків аварій, катастроф і наслідків стихійного лиха;
• Здійснення на підприємствах, що обслуговуються, комплексу спеціальних попереджувальних і профілактичних заходів, які спрямовані на попередження аварійної ситуації, зниження втрат і збитків у випадків їх виникнення.