Охорона праці

Безпосередня відповідальність за організацію роботи консультаційного пункту покладається на спеціально призначену посадову особу  з питань надзвичайних ситуацій міської, селищної та сільських рад, житлово-експлуатаційної організації, яка працює під контролем керівника [4, c.47].

Особа, яка безпосередньо  організовує роботу консультаційного пункту, відповідає за планування заходів, зміст та своєчасне поновлення наочної  інформації, стан навчально-матеріальної бази  зобов’язана:

• розробляти та вести плануючі, облікові та звітні документи;
• організовувати проведення консультації з питань захисту та дій в умовах НС за порядком та в обсязі, установленому рішенням сільського голови;
• проводити інструктаж консультантів;
• забезпечувати необхідною літературою та приладами мешканців, які побажали самостійно вивчати питання щодо їх захисту та привільних дій в умовах НС;
• вести облік заходів, проведених з навчання непрацюючого населення в закріпленому за пунктом районі;
• складати звіти про виконання плану роботи пункту і представляти їх голові сільської ради;
• складати заявки на придбання навчального і наочного приладдя, технічних засобів навчання, літератури, вести їх облік, зберігання та своєчасне списання;
• стежити за станом та порядком у приміщеннях, які використовуються для забезпечення консультаційної роботи;
• приймати участь у заходах просвітницько-інформаційної роботи з пропаганди знань серед населення з питань захисту та дій в умовах НС. 

Робота консультаційного пункту здійснюється згідно із річним планом роботи. 

У річному плані визначаються основні заходи консультаційної та просвітницько-інформаційної роботи  серед населення,  а також заходи щодо удосконалення навчальної та матеріальної бази консультаційного пункту.

Річний план роботи консультаційного пункту розробляється та підписується особою, яка безпосередньо відповідає за його роботу, погоджується відділомз питань надзвичайних ситуацій  райдержадміністрації і затверджується начальником цивільного захисту – головами міської, селищної та сільських рад, начальником житлово-експлуатаційної організації [6, c.76].

Навчання населення, не зайнятого у сфері виробництва та обслуговування, здійснюється шляхом:

• проведення консультацій з питань захисту та дій в умовах можливих надзвичайних ситуацій;
• проведення інформаційних та агітаційних заходів (бесід, лекцій, вечорів питань і відповідей, показів діафільмів, відеофільмів тощо);
• розповсюдження та читання пам’яток, листівок, посібників, прослуховування радіопередач, перегляд та прослуховування спеціальних відео та аудіо матеріалів з тематики захисту населення;
• забезпечення умов для самостійного вивчення населенням правил поведінки та дій в умовах надзвичайних ситуацій за рекомендованою працівниками пункту літературою та за їх консультаційною допомогою;
• проведення представницьких заходів (Дня рятівника, змагань, оглядів-конкурсів, тощо);
• участі у тренуваннях з ЦЗ (ЦО) та захисту від надзвичайних ситуацій.

Консультаційний пункт може використовуватися для доведення до населення конкретних повідомлень щодо участі у заходах цивільного захисту за місцем проживання (дії за попереджувальними сигналами, повідомленнями при проведенні евакуаційних заходів, укриття у захисних спорудах, видача засобів індивідуального захисту тощо).

При проведенні консультацій надається інформація про потенційну небезпеку,  характерну для відповідного регіону, та методи реагування на неї.

Особливу увагу необхідно звертати на громадян, які проживають поряд з потенційно небезпечними об'єктами, а також на дітей та соціально незахищені верстви населення.

Керівники потенційно небезпечних об’єктів надають через консультаційні пункти постійну та оперативну інформацію населенню, яке проживає в зонах можливого ураження, про стан їх захисту, методи й способи забезпечення безпеки при аваріях.

До проведення консультацій залучаються працівники консультаційного пункту, консультанти з числа активістів ЦЗ (ЦО), які пройшли підготовку на курсах цивільної оборони.

З медичних тем та питань психологічної підготовки для проведення занять залучаються медичні працівники центральної районної поліклініки та інші фахівці медичної сфери [4, c.44].

 Робота персоналу консультаційного пункту організовується таким чином, щоб кожний його відвідувач міг отримати вичерпну інформацію (роз’яснення) щодо питань гарантованого забезпечення захисту та порядку дій в умовах НС.

ВИСНОВКИ

1. В читальній залі ЧДУ ім. Петра Могили було проведено опис приміщення та дослідженні санітарно - гігієнічні умови праці, а також розглянуті заходи для покращення цих умов.

Санітарно - гігієнічні умови  праці включають:

- освітлення (природне, штучне) – використовують природне та штучне освітлення;

- мікроклімат (фізичні  параметри: температура, відносна  вологість, швидкість руху повітря;  іонізація, хімічний склад повітря)  – температура 18-20 °С, оптимальна вологість 50-70% і невеликі швидкості руху повітря (0- 0,2 м/с);

- звукове наповнення (шум)  – сила шуму помірна.

Встановлено, що всі параметри  відповідають вимогам.

2. Громадяни України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій мають право на отримання інформації про надзвичайні ситуації та заходи, що вживаються для ліквідації їх наслідків.

Інформування та оповіщення у сфері захисту населення  і територій від надзвичайних ситуацій є основним принципом усієї  системи заходів захисту і  забезпечуються шляхом завчасного створення  і підтримки у постійній готовності загальнодержавної та регіональних систем централізованого оповіщення населення.

Для забезпечення захисту  населення і територій від  надзвичайних ситуацій передбачається проведення комплексу організаційних заходів, зокрема організація юридичних  консультацій.

Для організації юридичних  консультацій в умовах надзвичайних ситуацій створюються консультаційні пункти. Створення консультаційних  пунктів закріплюється багатьма Законами України.

Консультація в умовах надзвичайної ситуації являється важливою, адже надає потрібну інформацію, тим  хто її потребує.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Атаманчук  П. С., Мендерецький В. В., Панчук О. П., Чорна О. Г. Основи охорони праці / П.С. Атаманчук. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 224 с.
2. Бедрій Я.І., Джигерей В.С., Кидасюк А.І. та ін. Охорона праці: Навч. посібник / Я. І. Бедрій. – Львів: Афіша, 1997. – 258 с.
3. Жидецький В.Ц., Мельников О.В. Основи охорони праці: Навчальний посібник. – Вид.4-те, доп. / В.Ц. Жидецький. – Львів: Афіша, 2000. – 350 с.
4. Кучма М.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник / М.М. Кучма. – Львів «Магнолія плюс», 2006. – 360 с.
5. Охорона праці: Навч. посібник/ За ред. В. Кучерявого. – Львів: Оріяна – Нова, 2007. – 368 с.
6. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник / М.І. Стеблюк. – К: Знання, 2006. – 487 с.
7. Ярошевська В.М., Чабан В.Й. Охорона праці в галузі. Навчальний посібник / В.М. Ярошевська. – К.: Професіонал, 2004. – 288 с.