Основоположники соціальної роботи за кордоном (М. Річмонд, Джейн Адамс, Аліс Саломон)

В.А  Поліщук  розглядає новий етап розвитку соціальної роботи у США, який розпочався на початку 90- х років 20 століття, коли були засновані перші програми підготовки соціальних працівників. Волонтери, які започаткували соціальну роботу, нагромадили окремий досвід практичної діяльності в благодійних організаціях, знали про конкретні соціальні потреби і розуміли як їх практично можна задовольнити в межах наявних засобів. Проте, вирішуючи складні, іноді суперечливі проблеми, вони відчували потребу в оволодінні систематичними науковими знаннями як необхідної теоретичної основи для здійснення практичної діяльності. Спеціально підготовлених працівників, здатних керувати діяльність агентств та займатись безпосереднім наданням соціальної допомоги різним категоріям населення. Тому, із 1865 року питання необхідності відкриття закладів для підготовки професійних працівників  у сфері соціальної роботи почали активно обговорюватись на в американському суспільстві Американської Асоціації соціальних наук. Уже на початку 70 –х  років 19 століття численні університети пропонували як окремі так і цілі серії лекцій, присвячені соціальним проблемам[4, с.54].

Нині сфера соціальної роботи в США збагачується новими арсеналами методів, які зумовлюють певну фрагментацію діяльності,оскільки головною вважається робота з певними групами клієнтів у конкретній ситуації[3, с.45].

3. Історія зародження соціальної роботи в Німеччині

19 століття – це століття, коли виникає соціальна робота  як вид професійної діяльності  в Німеччині. Вона розглядалась  на одному етапі з благодійними  організаціями. Цей період в  світовій історії відомий як  період інтенсивного розвитку капіталізму, посилення експлуатації, ріст революційних виступів робочого класу[2, с. 6].

П.Д. Павленок  відслідковує становлення та розвиток соціальної роботи в ФРН, яка сприяла індустріалізації країни, так як з останньою пов’язане різке зниження рівня життя працюючих сімей, і,як наслідком, велика кількість людей стало користуватись соціальним забезпеченням. Автор зазначає, що в 1880 році з  ініціативи Германського конгресу по благодійництву був заснований Німецький благодійний союз піклування про бідних. Німецький союз є своєрідною платформою для співробітництва практиків, соціальних педагогів і вчених в справі координації соціальних ініціатив в сфері соціальної допомоги, в тому числі допомоги молоді та охороні здоров’я[4,с.342].

О.Г. Карпенко дослідив основні завдання з висуванням ініціатив в галузі соціального захисту у Німеччині. Це було вироблення практичних рекомендацій зі здійснення державної, суспільної і приватної соціальної роботи;створення інформаційного банку для фахівців; підвищення кваліфікації провідних кадрів і співробітників у соціальній сфері; вивчення досвіду й оцінка розвитку соціальної роботи в інших країнах,розвиток міжнародного співробітництва й обміну досвідом[3,с.59].

Т.В. Семигіна та І. І. Мигович досліджували процес становлення фахової соціальної роботи і зазначили, що значною мірою це залежало від зусиль Алісе Саломон, яка очолила в Берліні річні жіночі курси підготовки спеціалістів для роботи в сфері соціального обслуговування, зосереджуючи особливу увагу на питаннях якості освіти. Вона була активісткою німецької соціальної роботи, мала ступінь доктора філософії в області економіки, брала участь у різноманітних міжнародних проектах. «... Значне місце в її діяльності посідали питання якості навчання. Відстоювала необхідність належної практики, широкої програми підготовки соціальних працівників, яка б передбачала вивчення психологічних, медичних, педагогічних, правових дисциплін .

У 1925 створила Німецьку академію жіночої соціальної і педагогічної роботи, яка мала на меті поєднувати наукову чистоту досліджень з практичними навичками і забезпечувати базу для післядипломного навчання впродовж всього життя. Тут вона працювала над науковими дослідженнями у сфері соціальної роботи, підготовкою викладацьких і керівних кадрів, підвищенням їхньої кваліфікації. Розроблена нею навчальна програма характерна широким підходом до освіти, який передбачав розвиток знань, умінь і навичок відданості справі. Алісе Саломон була переконана, що тільки жінки здатні створити культуру турботи про людину і підняти соціальну службу вище розгляду виключно матеріальних питань [10, с.62].

Була одним із організаторів Міжнародної конференції з проблем соціальної роботи, яка дала великий поштовх для розвитку соціальної сфери[1,с.47].

У 1926 році А. Саломон випустила книгу під назвою «Соціальний діагноз», свідомо проводячи паралель з навчальним посібником американки Мері Річмонд під тією ж назвою. Німецька активістка критикувала підхід до соціальної роботи з позицій «здорового глузду», який зводить соціальні проблеми до слабостей окремих людей. Вона підкреслювала важливість «емоційної включеності» соціального працівника в процес надання допомоги.

У час Першої світової війни естафета піклування за жертвами війни в Німеччині перейшла від благодійних незалежних організацій до держави. Після війни все соціальне забезпечення було об’єднане в благодійне відомство. На початку 20-х років незалежні благодійні союзи об’єднались в Імперську Спільноту основних незалежних союзів з благодійності. В середині 20-х років у великих німецьких містах виникли органи державного соціального забезпечення , які існують і до нині.

Перші кроки по розробці методики соціальної роботи були зроблені в Німеччині на основі вивчення досвіду роботи в США. Мова йде про патронажний метод, який базується принципах поваги до людської особистості, активності і усвідомлене участю клієнта в подоланні своїх труднощів, знання соціальних працівників своїх власних сильних і слабких сторін. З приходом фашистів в Германію,соціальна робота була зведена до сильного контролю над населенням і стала одною політичною зброєю нацистів. У середині 60-х років в соціальній сфері був вироблений єдиний підхід до роботи з групами клієнтів в залежності від ступеню соціальної проблеми[4,с.344].  

70-ті  роки стали роками переосмисленням  соціальної роботи в ФРН. Вчені прийшли до висновку в недостатньому використанні класичних методів соціальної роботи, а також в малому використанні терапевтичних засобів в тих ситуаціях, коли мова йшла про рішення проблеми в цілому. Всі ці зміни проходили під впливом кейнсіанства та фордизму[1,с.51].

У середині 1990-х років  соціальною роботою у ФРН займалися  більш 6000 служб і організацій, а  також близько 410 тисяч установ  самодопомоги. У даний час соціальні послуги, виконувані соціальними працівниками, в Німеччині можна поділити на певні групи:1)консультаційні; 2)лікарські; 3)інформаційні; 4)правові; 5)організаційні. При цьому необхідно враховувати, що соціальними послугами у ФРН вважаються послуги некомерційних установ. Їхня основна мета – поліпшення, підтримка і захист життєвих умов незаможних груп населення та людей, які потрапили в складні життєві ситуації[3,с.60].

Важливим елементом розвитку соціальної роботи в Німеччині була і є підготовка кадрів соціальних працівників, які зараз використовують накопичений багатий досвід організації соціальної роботи.

Висновки

1. Поняття «соціальна робота» з'явилося наприкінці XIX ст. Першими країнами, де соціальна робота оформилась як особливий вид діяльності, а згодом була поставлена на професійну основу, вважають Великобританію та США. Соціальна робота у Великобританії народилася «в XIX столітті у формі філантропічного руху». Спершу всю благодійну діяльність, спрямовану на боротьбу з бідністю, здійснювали волонтери (переважно жінки із забезпечених родин). Однак невдовзі стало зрозуміло, що успішна діяльність такого роду потребує спеціальної підготовки. Спеціальні відділення для підготовки соціальних працівників стали масово відкриватися в університетах лише у 1950-х рр.

У США на зміну «дружнім візитерам» благодійних організацій прийшли оплачувані службовці, від котрих очікували особливих навичок і майстерності, виникли Клуби соціальної роботи в громаді, почали створюватися галузеві фахові асоціації, що відбивало зростання спеціалізації всередині фаху. Паралельно розвивалося навчання соціальних працівників. Виникла Асоціація професійних шкіл соціальної роботи, а згодом — Рада з навчання соціальній роботі

2. Дослідивши діяльність м. Річмонд та А. Соломон можемо сказати, що Мері Річмонд — фундатор запронованого нею 1908 року методу case-work (індивідуалізованої соціальної допомоги). Цей метод полягає у визначенні індивідуального діагнозу з оцінкою оточення бідняка,  котрий  стає  клієнтом. У своїх книгах “Дружній візит до бідняків: посібник для працюючих в благодійницьких організаціях” (1899) та “Соціальні діагнози”, допомога і підтримка нужденних осмислюються нею як дружня акція одного суб’єкта по відношенню до другого. Убогість прирівнюється до хвороби, через що до практики індивідуальної роботи адаптуються підходи діагнозу та лікування.  Процес допомоги складався з наступних основних етапів: 

отримання інформації; діагноз (дослідження стану соціального відхилення); прогноз; лікування (надання допомоги клієнту). З теоретичної діяльності М.Річмонд починає оформлятися певна школа соціальної роботи, що отримала назву діагностичної.

Джейн Адамс винайшла альтернативний фаховий підхід який виходить із того, що причини соціальних проблем полягають не у внутрішньому світі людини, а суспільстві, і пов'язані з процесами суспільних перетворень. Вона брала участь у діяльності професійної благодійної організації — Гільдії сусідів (поселенців), ключовою ідеєю якого полягала у визнанні того, що бідність і нещастя людей обумовлені соціальним середовищем, яке необхідно змінювати.         

3. Аліс Саломон очолила в Берліні жіночі курси підготовки спеціалістів для роботи в сфері соціального обслуговування, зосереджуючи особливу увагу на питаннях якості освіти. Вона відстоювала необхідність належної практики, широкої програми підготовки соціальних працівників, яка б передбачала вивчення психологічних, медичних, педагогічних, правових дисциплін. Створила Німецьку академію жіночої соціальної і педагогічної роботи, в якій працювала над науковими дослідженнями у сфері соціальної роботи, підготовкою викладацьких і керівних кадрів, підвищенням їхньої кваліфікації. Була одним із організаторів Міжнародної конференції з проблем соціальної роботи, яка дала великий поштовх для розвитку соціальної сфери