Предмет і категорії соціології конфлікту

Предмет і категорії  соціології конфлікту

Конфлікт і пов'язана  з ним проблематика є об'єктом  багатьох гуманітарних дисциплін, серед  яких наприкінці XX ст. поступово сформувалася окрема соціологічна теорія — соціологія конфлікту.

Соціологія  конфлікту — галузь соціології, яка вивчає сутність, зумовленість, наслідки та управління конфліктом як соціальним явищем.

Науково-практичний інтерес  соціології кофлікту зосереджений на таких проблемах:

— сутність конфлікту, з'ясування джерел природи та ступеня конфліктності  суспільства;

— специфіка власне соціологічного підходу до аналізу конфліктів;

— мотивація конфлікту;

— взаємозв'язок конфліктів на макро- та мікрорівнях;

— управління конфліктами.

Соціологія конфлікту  найчастіше послуговується такими категоріями, як «конфлікт», «соціальний конфлікт», «гострота конфлікту», «тривалість  конфлікту», «конфліктанти», «межі конфлікту». Найуживанішою є категорія «конфлікт». Він є складною взаємодією, спрямованою на розвиток і вирішення протиріч, суперечностей, які неможливо вирішити без зміни чинників цієї взаємодії. Найчастіше конфлікт виявляє себе в соціальному середовищі, постаючи як соціальний конфлікт.

Соціальний  конфлікт — зіткнення інтересів двох чи більшої кількості індивідів, соціальних груп.

За своєю природою конфлікт є соціальним явищем, породженим особливостями  суспільного життя, соціальних систем, зіткненням, протиборством суб'єктів  соціуму. Стан конфлікту — далеко нерідкісне явище. Тією чи іншою мірою, в той чи інший час він властивий  кожному соціальному суб'єкту на певних фазах його розвитку. З огляду на це, конфлікт часто розглядають  як привід для розв'язання суперечностей. Це стимулювало увагу науковців  до проблеми прогнозування та управління конфліктом, наслідки яких здебільшого  відчутно залежать від гостроти зіткнення  учасників конфліктної взаємодії. Гострота конфлікту — ступінь  зіткнення інтересів, глибина суперечностей  учасників конфліктної взаємодії. Як правило, цю гостроту засвідчує рівень інтенсивності конфліктних дій, що ставить у пряму залежність можливість вирішення конфлікту. Гострота конфлікту дає підстави спрогнозувати  час, який потрібно буде затратити на подолання конфліктної ситуації, тобто спрогнозувати тривалість конфлікту. Тривалість конфлікту —  часові виміри існування конфлікту. Відповідно конфлікт може бути коротко-, середньо- та довготривалим, що залежить від цілей протиборствуючих сторін, гостроти проблеми, соціальної культури, ресурсів управління конфліктом.

Особливості конфліктної  ситуації, можливості розв'язання її багато в чому залежать від інтересів  та соціальних характеристик її учасників (конфліктантів). Ними можуть бути окремі індивіди, групи, спільноти і навіть держави.

Сукупність чинників, які  зумовлюють конфлікт, розгортання його в просторі та часі визначають його межі. Межі конфлікту — зовнішні стурктурно-динамічні кордони конфлікту: суб'єктні (кількість учасників), просторові (територія, на якій відбувається конфлікт), часові (тривалість конфлікту).

 

 

 

 

Реферат на тему:

 

Соціологія конфліктуПлан

 

ВСТУП. ………………………………………………..3

 

Етапи протікання конфлікту……………………….5

 

Причини конфлікту…………………………………8

 

Гострота конфлікту…………………………………9

 

Тривалість конфлікту. ……………………………..9

 

Наслідки соціального  конфлікту…………………10

 

Вирішення конфліктів…………………………….10

 

ВИСНОВОК. ………………………………………...12

 

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………13

 

 

 

ВСТУП.

 

Факти свідчать про те, що конфлікти грають в житті людей, народів і

країн набагато більшу роль, ніж хотілося б самим людям: всі  хочуть миру,

але кожний прагне до нього  по-своєму і внаслідок цього «по-своєму»

виникає війна.

 

Ця ситуація була помічена ще древніми істориками і мислителями. Кожний

великий конфлікт не залишався  безслідним. Війни описувалися і

аналізувалися в історичній літературі і багато які історики виділяли як

причини військових зіткнень невідповідність інтересів ворогуючих сторін,

прагнення одних захопити територію і підкорити населення  і прагнення

інших захиститися, відстояти  своє право на життя і незалежність.

 

Але не тільки історики описували  і вивчали причини конфліктів і

озброєних зіткнень. У ХIХ  і ХХ ст. проблема конфліктів стала  предметом

вивчення соціологів. По суті справи в рамках соціології склався

спеціальний напрям, який нині значиться як «соціологія конфлікту».

Вивчення конфліктів означає  насамперед ознайомлення з вельми багатою  і

різноманітною літературою  по цій проблематиці, засвоєння теоретичних  і

практичних знань, накопичених  в рамках даного напрямку соціологічної

думки.

 

Конфліктні процеси мало хто схвалює, але майже всі  в них беруть участь.

Якщо в конкурентних процесах суперники просто намагаються випередити

один одного, бути кращим, то при конфлікті робляться спроби нав'язати

противнику свою волю, змінити  його поведінку або навіть взагалі  усунути

його. У зв'язку з цим  під конфліктом розуміють спробу досягнення

винагороди шляхом підкорення, нав'язування своєї волі, видалення  або

навіть знищення противника, прагнучого досягнути тієї ж винагороди.

Окремі вбивства або ціла битва, загрози, звернення до закону для впливу

на противника, створення  коаліцій для об'єднання зусиль в  боротьбі - це

усього лише деякі вияви  соціальних конфліктів.

 

У багатьох випадках крайніх  виявів соціальних конфліктів їх результатом

стає повне знищення противника (наприклад, Рим знищив Карфаген або

американські переселенці  практично перебили деякі племена

північноамериканських індіанців, що ворогують з ними). У конфліктах з

менш насильною формою основна мета ворогуючих сторін складається  у

відстороненні противників  від ефективної конкуренції шляхом обмеження їх

ресурсів, свободи маневру, в зниженні їх статусу або престижу.

Наприклад, конфлікт керівника  з виконавцями у разі перемоги останніх

може привести до пониження  керівника в посаді, обмеженню  його прав по

відношенню до підлеглих, падінню престижу і, нарешті, до його виходу з

колективу.

 

Конфлікти між індивідами частіше за все засновані на емоціях  і особистій

неприязні, в той час  як між груповий конфлікт звичайно носить безликий

езликий

характер, хоч можливі  і спалахи особистої неприязні.

 

Конфліктний процес, що виник  важко зупинити. Це пояснюється тим, що

конфлікт має кумулятивну  природу, тобто кожна агресивна  дія приводить до

дії у відповідь або  відплати, причому більш сильному, ніж первинне.

 

Конфлікт загострюється  і охоплює все більше людей. Проста образа може,

зрештою,  привести до вияву  жорстокості у відношенні свої противників.

Жорстокість в соціальному  конфлікті іноді помилково приписується садизму

і природним завдаткам  людей, однак частіше за все її здійснюють звичайні

люди, що попали в екстраординарні  ситуації. Конфліктні процеси можуть

примусити людей грати  ролі, в яких вони повинні бути жорстокими. Так,

солдати (як правило, звичайні молоді люди) на території противника не

щадять мирне населення, або в ході міжнаціональної ворожнечі  звичайні

мирні жителі можуть здійснювати  надто жорстокі вчинки.

 

Труднощі, виникаючі при  гасінні і локалізації конфліктів, вимагають

ретельного аналізу всього конфлікту, встановлення його можливих причин і

наслідків.

 

1. Етапи протікання соціальних  конфліктів.

 

Аналіз конфліктів треба  починати з елементарного, найпростішого

рівня, з джерел виникнення конфліктних відносин. Традиційно він

починається зі структури  потреб, набір яких специфічний для  кожної

особистості і соціальної групи. Всі ці потреби можна поділити на п'ять

основних типів:

 

-  фізичні потреби (їжа,  матеріальне благополуччя і т.д.);

 

-  потреби в безпеці;

 

-  соціальні потреби  (спілкування, контакти, взаємодія);

 

-  потреби в досягненні  престижу, знань, поваги, визначеного  рівня

компетенції;

 

-   вищі потреби в  самовираження, самоствердженні.

 

Всю поведінку людини можна  представити як ряд елементарних актів, кожний

з яких починається з порушенням рівноваги в зв'язку появою потреби  і

значущої для індивіда мети, а закінчується відновленням рівноваги і

досягненням мети. Будь-яке  втручання (або обставина), що створює

перешкоду, перерву в дії, називається блокадою.

 

У разі появи блокади від  індивіда або соціальної групи потрібна

переоцінка ситуації, прийняття  рішення в умовах невизначеності,

постановка нових цілей  і прийняття нового плану дій.

 

У такій ситуації кожна  людина намагається уникнути блокади, шукає

обхідні шляхи, нові ефективні  дії, а також причини блокади. Зустріч з

непереборним ускладненням в задоволенні потреби може бути віднесена до

фрустрації, яка звичайно пов'язана з напруженням, незадоволенням,

перехідним в роздратування  і злість.

 

Реакція на фрустрацію може розвиватися у двох напрямах - це може бути

або відступ, або агресія.

 

Відступ - це уникнення фрустрації шляхом короткочасної або довготривалої

відмови від задоволення  певної потреби. Відступ може бути двох видів: 1)

заборона - стан, при якому  індивід відмовляється від задоволення

якої-небудь потреби з  страху; 2) придушення - відхід від реалізації

цілей під впливом зовнішнього  примушення, коли фрустрація заганяється

углиб і може в будь-який момент вийти назовні в формі  агресії.

 

Агресія може бути направлена на іншу людину або групу людей, якщо вони є

направлена на іншу людину або групу людей, якщо вони є

причиною фрустрації. Агресія  при цьому носить соціальний характер і

супроводиться станами гніву, ворожості, ненависті. Агресивні соціальні

дії викликають агресивну  реакцію у відповідь і з  цього моменту

починається соціальний конфлікт.

 

Таким чином, для виникнення соціального конфлікту необхідно:

 

по-перше, щоб причиною фрустрації була поведінка інших людей;

 

по-друге, щоб на агресивну  соціальну дію виникла реакцію  у відповідь.

 

Всі конфлікти можна класифікувати  в залежності від зон розбіжностей

таким чином.

 

Особистий  конфлікт.

 

Міжособовий  конфлікт.

 

Міжгруповий конфлікт.

 

Конфлікт приналежності.

 

Конфлікт із зовнішньою середою.

 

Будь-який соціальний конфлікт має складну внутрішню структуру.

 

Аналіз змісту і особливостей протікання соціального конфлікту  доцільно

провести по трьох основних стадіях:

 

предконфликтная ситуація;

 

безпосередньо конфлікт;

 

стадія вирішення конфлікту.

 

Передконфліктна ситуація.

 

Жоден соціальний конфлікт не виникає вмить. Емоційне напруження,

роздратування і злість звичайно нагромаджуються протягом деякого  часу,

передконфліктна стадія іноді затягується настільки, що забувається

першопричина зіткнення.

 

Передконфліктна стадія - це період, в який конфліктуючі сторони оцінюють

свої ресурси, перш ніж  зважитися на агресивні дії або  відступати.

 

Спочатку кожна з конфліктуючих  сторін шукає шляхи досягнення цілей

уникнення фрустрації без  впливу на суперника. Цей момент в

передконфліктної стадії називається ідентифікацією.

 

Предконфликтная стадія характерна також формуванням кожної з

конфліктуючих сторін стратегії  або навіть декількох стратегій.

 

Безпосередньо конфлікт.

 

Ця стадія характеризується, передусім,  наявністю інциденту, тобто

соціальних дій, направлених  на зміну поведінки противника. Це активна,

діяльна частина конфлікту.

 

Дії, що складають інцидент, можуть бути різними. Їх можна розділити  на

дві групи, кожна з яких має в своїй основі специфічну поведінку людей.

 

До першої групи відносяться  дії суперників в конфлікті, що носить

відкритий характер. (Словесні дебати, економічні санкції, фізичний

вплив, політична боротьба і т.п.)

 

До другої групи відносяться  потайні дії суперників в конфлікті. Основним

образом дії в прихованому  внутрішньому конфлікті є рефлексивне

управління. Це спосіб управління, коли основи для прийняття рішення

передаються однією з дійових  осіб іншому. Один з суперників намагається

передати і впровадити в свідомість іншого таку інформацію, яка примушує

іншого діяти так, як вигідна  тому, хто передав дану інформацію.

 

Вирішення конфлікту.

 

Зовнішньою ознакою вирішення  конфлікту може служити завершення

інциденту. Саме завершення, а не тимчасове припинення. Усунення,

припинення інциденту - необхідне, але недостатня умова погашення

конфлікту. Часто, припинивши активну конфліктну взаємодію, люди

продовжують шукати його причину. І тоді загаслий було конфлікт спалахує

знову.

 

Вирішення соціального конфлікту  можливе лише при зміні конфліктної

ної

ситуації. Ця зміна може приймати різні форми. Але найбільш ефективною

зміною конфліктної ситуації, що дозволяє погасити конфлікт, вважається

усунення причин конфлікту.