Проблема майнової нерівності

За результатами американських  досліджень, життя в постійній  бідності породжує певну культуру, що полегшує адаптацію. Типовий представник  субкультури бідних – людина з  психологією „бомжа”. У нього  немає потреби ні в речах, ні в красі, ні в облаштованості. Він ледачий, у нього немає бажання працювати. Коли такій особі випадає свобода вибору, то вона нею не користується, віддає перевагу неробству. Якщо така людина й працює, то тільки заради заробітку, часто одноденного. Задля збереження свого становища й психології такі люди готові навіть знищити цивілізований світ [4].

Застосовуючи соціокультурний  підхід до розгляду питання про багатство, бідність і стиль життя, І. Андреєва відзначає, що в фольклорі яскраво  представлено антиринкові архетипічні елементи відносин на ринку праці, обумовлені несприйняттям приватної власності, успішних і матеріально забезпечених людей.

Для визначення майнової нерівності використовується також  метод анкетування, соціологічні опистування.

Наведемо результати опитування, присвяченого дослідженню майнової нерівності серед студентів.

В опитуванні брали участь студенти м. Харкова в віці 17 – 23 років (разом – 100 чоловік) з них:

- чоловіків – 35%

- жінок – 65 %.

Щомісячний дохід (на одного члена родини) у досліджуваних розподілився наступним чином:

• до 1000 грн – 30 %
• 1000 – 3000 грн – 60 %
• понад 3000 грн – 10 %

До вступу до ВНЗ досліджувані мешкали:

- місто обласний центр  – 40%

- місто обласного  значення - 10

- місто районного значення - 20

- селище – 15 %

- село - 15 %

Свої житлові умови  на сьогоднішній день вони оцінюють:

- орендую житло –  5 %

- живу у родичів  (або разом з батьками) – 48 %

- маю свою квартиру  – 2 %

- мешкаю у гуртожитку 45 %.

Судження студентів  про бідність не завжди неадекватні  природі цього соціального феномена.  Але ясна також і принципова обмеженість розуміння проблеми використання загальноприйнятого показника бідності — душового доходу в родині в порівнянні з вартістю кошика прожиткового мінімуму.

Так, на запитання „до  якої групи ви себе відносите”  у ході дослідження тільки 8 %  респондентів оцінили матеріальне становище своїх родин як „заможний клас”, 60% —  як середній клас, 30% —  як „бідний” та 2 % як „жебрак”. До „олігархів” себе не відніс жодний з опитуваних (рис. 2.1)

.

Рис. 2.1. Розподіл відповідей студентів на питання „До якої соціальної групи ви себе відносите”, %

Залучення відомостей  про поточні грошові, в якості відповіді на запитання „який  ваш щомісячний доход”  показало,  що негативні оцінки свого матеріального становища дійсно переважають серед представників низькодоходних груп. Серед опитаних ми виділили тих,  хто оцінив себе як «бідний» або жебрак.  Таких серед респондентів виявилося 32 %.  Перевірка за контрольним показником — « щомісячний доход »  показала,  що 73%  членів виділеного підмасиву мають прибуток нижче прожиткового  (фізіологічного) мінімуму,  встановленого в країні,  а інші склали  «прикордонний»  шар.  Таким чином,  ми маємо підставу назвати виділений підмасив  «бідні».

Адекватність самооцінок студентів, що брали участь у нашому досліджуванні,  свого матеріального стану (у порівнянні з задекларованим ними у анкетах доходу на одну людину в родині), визначено є за двомірним розподілом наведено на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Адекватність самооцінок студентів свого матеріального  стану (у порівнянні з задекларованим у анкетах доходу на одну людину в родині), %

 

На рис. 2.2.  показовими є розбіжності між декларованим за самооцінками респондентів подушнім доходом на місяць та їх оцінкою власного соціального стану. Отже, ми можемо зробити висновок, що у більшості випадків рівень доходу студентів та віднесення себе до тієї або іншої соціальної групи майже співпадають.

На наступному етапі  дослідження з метою виділити особливості в сприйняттях і поведінці студентів різних категорій ми визначили розходження між жебраками, бідними і тими,  хто оцінив своє матеріальне становище як середнє. Можемо зробити висновок, що в цілому спостерігається розходження в самих загальних відчуттях складності життєвих проблем,  судячи з їхнього ранжирування на основі відповідей всіх категорій респондентів на питання  «Якщо ви маєте брак коштів, як це впливає на ваш стиль життя?». Студенти  різного статку відповідно визначають і різні пріоритети, хоча значної різниці не спостерігається, що, вірогідно, обумовлено також і особливостями студентського віку.

Результати занесено до таблиці 2.1

Таблиця 3.1

Ранжування відповідей респондентів на питання „Якщо Ви маєте брак коштів, то як це впливає  на ваш стиль життя?”

 

Фактор впливу	Категорія респондентів
	Заможні	Середній клас	Бідні і жебраки
	Ранг	Ранг	Ранг
Бракує коштів запросити  гостей на дні народження членів сім`ї	2	1	1
. Бракує коштів на відвідування родичів та друзів, які проживають у іншому населеному пункті	1	1	4
Бракує коштів на покупку(підписку) хоча б однієї газети (журналу)	3	1	2
Бракує коштів на покупку  білетів у кіно(театр, концерт) раз в місяць	4	4	3

 

З наведеної таблиці  ми можемо зробити висновок про   розходження в  споживчій поведінці  представників різного статку 

Проблемі браку коштів на відвідування родичів був доданий  ранг 1  як заможними, так і середніми  респондентами   (у родинах  середнього статку цю проблему виділяли 88%  респондентів,  а в заможних — 53%).  Найбільша  відмінність складається в безсумнівно більшої значимості, що  додається представниками бідних родин,  факторам психологічного порядку „неможливість запросити друзів на день народження”  —  безвихідності,  відсутності перспектив у житті.  Відносно менше хвилює бідних відсутність можливостей купити газету або журнал.

Цікаво, що навіть   відоме  «житлове питання»  і побутові труднощі є для бідних істотно  менш значимими, що буде розглянуто нижче.

Судячи з відповідей, 98%  респондентів з бідних родин  змушені заощаджувати,  скорочувати  витрати  (у серед заможних  — лише біля половини і 88% —  у  середньому класі).  Така поведінка, що  постійно раціонально взважує  цінність товарів, що  зіставляє черговість покупок потрібних речей звичайно здійснює негативний вплив на психіку людини . 

Для дослідження споживчої  поведінки ми також визначили, на які самі сфери життя людини найбільше  впливає брак коштів.

Спочатку була визначена  сфера харчування – адже це приоритетна стаття витрат у більшості родин.

Результати ми занесли  до таблиці 2.2.

 Таблиця 2.2

Відповіді студентів  на запитання „Які з наведених  ознак відповідають Вашому сприйняттю поняття «бідність» в питаннях харчування?”

	Ознаки крайньої бідності	Ознаки бідності	Скоріше це не бідність	Це точно не бідність	Важко відповісти	РАЗОМ
Бракує коштів навіть на дешеві продукти харчування	100	0	0	0	0
Бракує коштів на  блюда с м’ясом , рибою, куркою: - навіть раз в 2 тижні;	95	0	3	0	2
- раз в тиждень;	70	20	10	0	0	100
- 2 рази на тиждень.	55	30	10	0	5	100
Бракує коштів на фрукти в літню пору року	50	45	0	0	5	100
Бракує коштів на  фрукти в зимню  пору року	20	20	20	40	0	100

Таким чином, ми можемо зробити  висновок, що бідність у більшості  респондентів, якщо розглядати її з точки зору харчування асоціюється з браком продуктів та рідким вживанням у їжу м’яса.

Ці дані в цілому відображують загальну картину ля України - для  України характерною проблемою  є низька економічна доступність  продовольства  та незбалансована структура харчування.  Очевидно,  низькі рівні доходів студентів,  за наявності продуктів,  не дозволяють повноцінно харчуватися певній їх частині.  Проблема полягає не в недостатній калорійності,  а в структурі та корисності раціонів харчування.  Студенти не добирають в споживанні продуктів тваринництва - основних носіїв білків, але більше за внутрішні раціональні норми споживає хліба і картоплі.

Простежується закономірність: чим бідніше студенти, тим більшу частку свого доходу вони витрачають на продукти харчування.  Наступна  закономірність —  у групах із низьким рівнем доходів у загальному споживанні переважають низькокалорійні,  з низьким вмістом білка продукти (хлібопродукти, картопля, овочі).

Збалансування структури  харчування та підвищення економічної доступності його для студентів лежить у площині підвищення рівня їх доходів та культури споживання.

Щоб визначити місце  купівлі продуктів, респондентам було задано наступне запитання – „Де  ви купуєте продукти харчування ?”

Результати ми занесли на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Відповіді студентів  на запитання „Де ви купуєте продукти харчування ?”, %

 

Таким чином, з рис. 3.3. ми можемо зробити висновок, що більшість  досліджуваних (40 %) купують продукти в супермаркеті. Соціальними магазинами користується тільки 5 %.

З метою визначення споживчих  переваг ми також визначити точку  зору досліджуваних щодо можливості купівлі одягу (таблиця 2.3.)

Таблиця 2.3

 

З  яким приведеним нижче  висловлюванням Ви згодні?

	Повністю згоден	Частково згоден	Взагалі не згоден	Важко відповісти	Разом
Бракує коштів на  оновлення верхньої одежі в  холодну пору року: - раз в 7 років;	80	0	0	20	100
- в 5 років;	60	20	20	0	100
- в 3 роки.	30	30	40	0	100
Бракує коштів на  оновлення взуття в холодну пору року: - раз в 5 років;	60	10	10	20	100
- раз в 3 роки;	30	30	30	10	100
- раз в 2 роки.	5	40	45	10	100

Отже, опитані студенти до одягу не так суворо ставляться, ніж до їжі: 80 % відповіли, що ознакою  бідності є купівля зимнього одягу  раз на сім років,  і 60 % - раз на 5 років (що, до речі, відповідає встановленому прожитковому мінімуму в Україні на гардероб). Тільки 5 % відповіли, що бідним є той, хто купує взуття раз на 2 роки.

З метою визначити  споживчі переваги студентів ми запитали їх „В яких місцях Ви купуєте взуття і одяг?”.

Результати наведені на тис. 2.4.

.

Рис. 2.4. Місце купівлі  студентами, що брали участь у опитуванні, одягу та взуття, %

 

Отже, у ексклюзивних бутиках купують одяг та взуття 10 % опитаних (що на 2 % більше від кількості „заможних” у нашому опитуванні, отже, представники середнього класу також відвідують бутики, у звичайних магазинах купують одяг та взуття майже третина (30 %). 20 % оновлюють свій гардероб у супермаркетах і 24 % - на базарі.

Зазначимо, що у супермаркетах одягаються тільки 15 % опитуваних і 1 % зазначив, що йому доводиться доношувати одяг за друзями і родичами. Отже, навіть ті респонденти, що відносять себе до „бідних” і „жебраків” намагаються не купувати старі речі, що може свідчити по е, що своєму зовнішньому вигляду вони надають уваги, отже, і про те, що відчаю від бідного становища у них немає.

Аналіз забезпеченості студентів товарами тривалого користування дуже важливий з декількох точок  зору. По-перше, товари тривалого користування складають їх потенціал, що може стати істотною підмогою в самостійному подоланні бідності.  По-друге,  наявність товарів тривалого користування є важливою характеристикою стилю життя студентів та їх родин,  особливо стосовно спрощення домашньої праці. По-третє,  дуже важлива оцінка термінів повного зносу наявної побутової техніки. 

Для того, щоб з’ясувати  можливість користування респондентами  побутовою технікою ми задали їм наступні питання (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4

В якій мірі наступні висловлювання  можна віднести до Вас?

	Повністю можна віднести	Лише частково	Взагалі не можна віднести	Важко відповісти	РАЗОМ
Бракує найпростішої  меблі , необхідної для повсякденного  життя	1	4	90	5	100
Немає телевізора	5	15	75	5	100
Немає кухонної  техніки: міксера, кухонного комбайна	40	30	20	10	100
Немає холодильника	30	20	30	20	100
Немає пральної  машини	40	0	50	10	100
Немає пилососа	50	0	50	0	100
Немає телефону	2	0	98	0	100