Проблеми реформування освіти в Україні

Таким чином, можна зробити висновок, що більшість з існуючих проблем виникають з того факту, що Україна на даному етапі все ще залишається країною з перехідною економікою та суспільством, яке переживає період змін. Більшість з окреслених проблем у галузі вищої освіти України можна звести до одного ключового питання: знаходження балансу між автономним правом вищого навчального закладу розвивати освіту та науковими дослідженнями для української економіки і суспільства, а також відповідальністю держави за забезпечення якості, підзвітності, чесності та доступності. Саме тому необхідним є подальший розвиток інституційної автономії вищих навчальних закладів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Шляхи подолання кризової ситуації в сфері освіти

На мою думку, сфера освіти в Україні потребує вагомих змін для того, щоб подолати кризову ситуацію і почати ефективно функціонувати. Для цього сектор вищої освіти в Україні потребує капіталовкладення для покращення умов навчання та дослідницької діяльності, оновлення навчальних корпусів та гуртожитків, майстерень, корпусів для практичних занять та лабораторій, засобів навчання, обладнання та інструментів.

Проблемою для України залишається запровадження нових форм фінансування, зокрема на конкурсній основі, для підтримки зацікавленості й взаємодії між університетами та бізнес-середовищем. Нові напрями співпраці повинні не лише стосуватися розвитку інновацій та комерціалізації, але й залучати роботодавців до співпраці разом з науковцями в окремих робочих групах з метою створення нових або модернізації існуючих програм навчання, менторської підтримки та тренінгу студентів щодо працевлаштування та розвитку підприємницьких навичок, а також задля забезпечення програм стажування чи практичної участі студентів у “реальних проектах”.

Для покращення економічної та освітньої ефективності вищої освіти також можна впровадити об’єднання як малих навчальних закладів з великими класичними університетами, так і групування вищих навчальних закладів, які спеціалізуються в схожих галузях наукового знання, технологій та інженерних напрямів в “кластери”, які через наукові та технологічні парки об’єднувалися б з приватними підприємствами, що також працюють в подібних напрямах.

Модернізація вищої освіти в Україні триває. Об’єктивний розвиток українського суспільства, взаємодія України з Європою і світом вимагає від системи вищої освіти України подолати сучасний її стан, який характеризується одним ключовим словом – неефективність. Таким чином, одним із ключових завдань модернізації вищої освіти є забезпечення її якості, побудова ефективної освітньої системи вищих навчальних закладів з дієвою економікою та управлінням, яка відповідає як запитам сучасного життя, потребам розвитку країни, суспільства, держави, так і потребам та інтересам особистості.

На сучасному етапі суспільного життя та своєї власної історії освіта, зокрема, вища, стає не тільки найважливішою соціальною сферою, але й у прямому значенні найважливішою економічною галуззю. Вона відіграє все більш важливу роль у нагромадженні та розвитку людського капіталу. Тому перспективи зростання добробуту нашої країни пов’язані із збільшенням значущості української освіти.

Досягнення нової якості освіти залежить від ефективної економіки освіти, ефективних нормативно-правових та організаційно-фінансових механізмів залучення та використання ресурсів, реального соціального статусу, професійного рівня педагогічних працівників, їх підтримки з боку держави; реорганізації системи управління освітою відповідно до завдань освітніх реформ. Досягнення ефективності сучасної сфери освіти, подолання її відірваності від потреб країни залежать від усвідомлення на державному рівні, що освіта набуває таких доленосних якостей для суспільства, що потребує досліджень власного розвитку з позицій сучасної методології міждисциплінарності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Дослідивши обрану тему, я дійшла висновку, що на сьогоднішній день система освіти в Україні неефективна, має достатньо проблем реформування і потребує вагомих змін.

Головною ідеєю реформування освіти є створення єдиної неперервної системи, яка з допомогою комплексу державних, громадських та приватних установ освіти здатна була б відтворювати інтелектуальний, духовний потенціал суспільства, задовольняти всі громадські потреби на рівні світових стандартів.

Однак практичне здійснення цієї ідеї гальмується багатьма несприятливими чинниками. Основні з них:

• катастрофічне матеріальне та фінансове становище освітніх установ на фоні загальної соціальної кризи в державі;
• утрата інтелектуалів та зниження загальної якості кадрового потенціалу викладацького корпусу, спричинене безперешкодною дією нецивілізованого й неконтрольованого ринку епохи «початкового нагромадження капіталу»;
• нерозвинутість соціальних механізмів та правового забезпечення самостійності, ініціативи й експериментування в освіті;
• слабкість альтернативного сектору освіти як щодо організаційних форм та стабільності, так і здебільшого щодо якості належних освітніх стандартів;
• брак у навчальних закладів свободи, необхідної для реалізації власних моделей підготовки фахівців, систем оплати праці тощо.

Тому необхідно провезти цілу низку реформ для забезпечення ефективної освіти:

• держава має сформувати стратегію пріоритетного науково-технологічного розвитку у вигляді національних програм на основі залучення вітчизняного виробництва, науки, освіти і бізнесу в єдиному монолітному комплексі;
• потрібно усунути значні структурні невідповідності між потребами економіки та обсягами і структурою підготовки та перепідготовки фахівців;
• необхідна адаптація національної системи вищої освіти до потреб суспільства і ринку праці;
• визнання ролі університетів як ключових інституцій суспільства, що мають присвятити себе пошуку і поширенню найновіших об`єктивних знань, надаючи суспільству інтелектуальні орієнтири;
• дієве наукове і технологічне співробітництво України з Європою та багато інших.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Дворецька Г.В. Соціологія : Навч. посібник / Г.В. Дворецька; МОіНУ; КНЕУ. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Київ : КНЕУ, 2002. – 472 с.

2. Ковальчук Г. О. Активізація навчання в економічній освіті: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 1999. — 148 с.

3. Інновації у вищій освіті: проблеми, досвід, перспективи : монографія / за ред. П. Ю. Сауха. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2011. – 444 с.

4. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. Навч. пос. – К.: МАУП, 2004. – 464 с.

5. Катеринчук О.В. Модернізація системи освіти [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://intkonf.org/katerinchuk-ov-modernizatsiya-sistemi-osviti/

6. Сисоєва С.О. Суспільство і особистість: гармонізація розвитку / С.О. Сисоєва // Рідна школа, – 2012. - № 12 (996). – 80 с.

7. Рівний доступ до якісної освіти (звіт за перший етап). “Програма підтримки вироблення стратегії реформування освіти” [Електронний ресурс] / Режим доступу: www.irf.ua/files/ukr/programs_edu_ep_329_ua_eaqefv.doc