Шпаргалка по "Социология"

2. . Роль соціальної технологізації в оптимізації соціальної сфери.

В умовах динамічних соціальних змін у світовій практиці все більше утверджується інноваційний метод освоєння соціального простору - його технологізація. Соціальна технологізація - це процес оптимізації соціуму, переборення його розбалансованості, активний вплив на розвиток соціальних систем шляхом використання соціальних технологій.

Інтерес до соціальних технологій, технологізації соціальної діяльності можна вважати закономірною складовою частиною технологічної революції, яка глибоко перетворила і продовжує перетворювати світ. Усвідомленню необхідності цього сприяли катастрофічні соціальні потрясіння XX ст., у першу чергу світові війни, що призвели до колосальних втрат людських і матеріальних ресурсів за відносно скромних результатів. З іншої сторони, розвиток кібернетики, інформатики і засобів машинної обробки інформації дав можливість математично моделювати достатньо складні процеси з високим ступенем достовірності отриманих результатів, що породило надію на можливість дослідження соціальних процесів з такою ж точністю та однозначністю, як і процесів, що відбуваються в с Технологізація є основою для концептуального й проектувального освоєння різноманітних галузей і аспектів соціальної діяльності. Вона дозволяє:

• аналізувати і систематизувати на науковій основі практичний досвід і його використання;
• комплексно вирішувати соціальні проблеми;
• знижувати вплив несприятливих обставин;
• оптимально використовувати ресурси, що є в наявності;
• створювати сприятливі умови для розвитку людини.

Значення соціальної технологізації полягає насамперед у тому, що вона робить людську діяльність більш раціональню, включаючи в неї лише ті процеси і операції, які необхідні для вирішення поставленої мети.

3. Поняття та сутність соціальних технологій.

Соціальні технології - це система знань про оптимальні способи перетворення і регулювання соціальних відносин і процесів у життєдіяльності людей, а також сама практика алгоритмічного застосування оптимальних способів перетворення і регулювання соціальних відносин і процесів.

У сучасному понятті "технологія" виділяють три аспекти:

1. науковий: технологія являє собою науково розроблене рішення певної проблеми, що ґрунтується на досягненнях теорії і практики;
2. формально-описовий: технологія - це модель, опис цілей, змісту, методів і засобів, алгоритмів дій, що застосовуються для досягнення запланованих результатів;
3. процесуально-дієвий: технологія - це сам процес реалізації діяльності, послідовність та порядок функціонування і зміни всіх його компонентів, в тому числі об'єктів і суб'єктів діяльності.

Спеціалісти в галузі соціальних технологій вказують, що ефективність соціальних технологій можлива  за  таких умов:

1. Соціальна технологія повинна мати певні властивості:

• привабливість мети;
• простоту обґрунтування мети;
• гнучкість застосування процедур і операцій;
• надійність теоретичного і методичного забезпечення;
• економічність досягнення мети відтворення (соціальної, соціально-психологічної, організаційної, економічної та ін.);
• несуперечливість між: процедурами й операціями конкретної соціальної технології, об'єктом і суб'єктом в процесі технологізації та ін.).

2. Повинні бути чітко виражені ознаки технологізації:

• розмежування;
• розділення;
• розчленування соціального процесу на пов'язані між собою етапи, фази;
• координація і етапність дій;
• однозначність виконання операцій і процедур;
• можливість багаторазового застосування вироблених стандартних алгоритмів діяльності для вирішення типових завдань соціального управління.

Можна стверджувати, що найважливішими умовами технологізації практичної діяльності в соціальній сфері є такі:

• об'єкт впливу має певний ступінь складності;
• необхідність виділення елементів системи об'єкта соціального впливу;
• наявність можливості формалізації реальних процесів і демонстрації їх у вигляді певних операцій, процедур, показників;
• наявність можливості відтворення і повторюваності операцій, процедур чи показників у нових умовах.

Отже провідна перевага технологічного підходу до соціальних процесів полягає в науковому підборі таких методів, засобів і способів діяльності, за допомогою яких можна забезпечити її максимальну результативність. Ключовою ланкою будь-якої технології є детальне визначення кінцевого результату і чіткого шляху його досягнення. Ще однією з позитивних властивостей технології є відтворення, тобто можливість її реалізації іншою людиною після спеціального навчання, освоєння.

4. Структура та характеристики соціальних технологій.

У науковій літературі є різні підходи до визначення сутності соціальних технологій. Зокрема стверджується, що технологія - це:

• спосіб управління, регулювання і планування соціальних процесів;
• сукупність прийомів, методів і впливів, що застосовуються для досягнення поставлених цілей;
• мистецтво, майстерність, уміння, сукупність методів обробки і якісного перетворення об'єкта;
• система знань про способи і засоби обробки і якісного перетворення об'єкта;
• переведення мови науки на конкретну мову рішень, нормативів;
• спосіб цілеспрямованого вирішення суспільних проблем у вигляді певного набору процедур і операцій;
• практична діяльність, яка характеризується раціональною послідовністю використання інструментарію для досягнення якісних результатів праці.

Соціальні технології - це система знань про оптимальні способи перетворення і регулювання соціальних відносин і процесів у життєдіяльності людей, а також сама практика алгоритмічного застосування оптимальних способів перетворення і регулювання соціальних відносин і процесів.

У сучасному понятті "технологія" виділяють три аспекти:

4. науковий: технологія являє собою науково розроблене рішення певної проблеми, що ґрунтується на досягненнях теорії і практики;
5. формально-описовий: технологія - це модель, опис цілей, змісту, методів і засобів, алгоритмів дій, що застосовуються для досягнення запланованих результатів;
6. процесуально-дієвий: технологія - це сам процес реалізації діяльності, послідовність та порядок функціонування і зміни всіх його компонентів, в тому числі об'єктів і суб'єктів діяльності.

 

5. Класифікація соціальних технологій.

 

 Специалисты-управленцы выделяют  технологии поиска стратегии  управления:

- персонального менеджмента

- социального моделирования  и прогнозирования.

 

Можно выделить технологии:

 

-информационно-внедренческие,

-обучающие,

-инновационные,

-технологии прошлого  опыта.

 

По характеру решаемых задач технологии бывают универсальными и частными. Целесообразно также выделить технологии социального развития отдельных стран, регионов, территорий, трудовых ассоциаций; существуют технологии обучающие, внедренческие, самореализации и саморазвития личности и т.д.

Иными словами, классификация социальных технологий базируется на дифференциации как применяемых знаний, способов, методов, так и объектов (явлений, процессов, групп людей, их общностей и т.д.), поскольку к каждому из них можно применить определенные способы воздействия с целью добиться их оптимального функционирования, развития и совершенствования.

 

С точки зрения масштабности выделяют:

- Глобальные социальные  технологии,

-Региональные социальные  технологии 

-Локальные социальные  технологии 

Технологии можно классифицировать и по степени новизны:

 

-Инновационные социальные  технологии

-Рутинные социальные 

-Информационные социальные  технологии 

-Интеллектуальные социальные  технологии 

-Исторические технологии 

-Демографические технологии 

 

Социальные технологии согласия:

- социальные технологии разрешения конфликтов

- Политические технологии

-Административно-управленческие технологии

-Психологические технологии

6. Технологія соціальної роботи як галузь соціальних технологій.

Рассматривая социальную работу как особый вид деятельности, сущность социальных технологий можно интерпретировать в первую очередь как совокупность приемов, методов и воздействий государственных, общественных и частных организаций, специалистов и активистов, направленных на оказание людям помощи, поддержки, защиты, особенно так называемым уязвимым слоям и группам населения. Именно в социальной работе как деятельности в концентрированном виде социальные технологии предстают как обобщение накопленных и систематизированных теоретических знаний, опыта, умений и практики работы субъектов социальной деятельности

Социальные технологии в этой области общественной жизни базируются на реальном опыте социальной работы, принципах и теоретико-методологических закономерностях, открытых социальными науками — социологией, теорией социальной работы, теорией управления, правом, социальной педагогикой, валеологией и др.

Социальные технологии в социальной работе в зависимости от уровня делятся на:

• простые (доступные неспециалистам);

• сложные, требующие наличия квалификации у специалиста, работающего в определенной области;

• комплексные, требующие наличия квалификации у нескольких специалистов, работающих в разных областях

технологии применительно к социальной работе, понимаемой в широком смысле, должны носить опережающий, упреждаюший характер. Задача таких технологий (в деятельности государства, социальных институтов) — способствовать не только лечению «социальных болезней», но и их предотвращению.

 

7. Класифікація соціальних технологій в соціальній роботі.

 

 Класифікація технологій у соціальній роботі необхідна з декількох причин:

• вона дозволяє упорядкувати технології соціальної роботи за певними критеріями, що спрощує вибір технологій і їх практичне використання;
• показує, для якої категорії об'єкта і для яких умов практичного застосування є в наявності технології соціальної роботи, а яких немає чи їхній вибір   обмежений;
• сприяє створенню банку технологій соціальної роботи з урахуванням їхніх специфічних особливостей.

Класифікація технологій соціальної роботи може бути самою найрізноманітнішою

Технології соціальної роботи можна класифікувати, насамперед, залежно від розуміння соціальної роботи в широкому і вузькому значенні.

Технології в широкому значенні - це технології соціального захисту всіх верств населення, створення таких умов (що пов'язано з сутністю і змістом соціальної політики), які б сприяли зниженню частки населення, що потребує допомоги й підтримки. Технології в широкому значенні повинні мати випереджувальний характер. Завдання таких технологій - не лише сприяти лікуванню "соціальних хвороб", а й їх попереджувати. Такі технології спрямовані на більшість суспільства, на широкий обсяг соціальної сфери, на створення умов, що дозволяють підвищувати життєвий рівень народу.

Технології у вузькому значенні - це технології, спрямовані на вирішення конкретних соціальних проблем груп населення чи окремих клієнтів.

Залежно від рівня технології соціальної роботи поділяються на:

• прості (доступні неспеціалістам);
• складні (вимагають кваліфікації спеціаліста);
• комплексні (вимагають кваліфікації групи спеціалістів, які працюють у різних галузях.