Шпаргалка по "Социология"

-Закрытые вопросы – это те, на которые ожидается однозначный ответ «да» или «нет».

- Открытые вопросы требуют развернутого ответа, объяснения. Они обычно начинаются со слов «кто», «что», «как», «почему» и др

Консультант должен профессионально владеть приемами пассивного и активного слушания. Они позволяют точно понимать предоставляемую информацию, а у клиента формируют уверенность в том, что он услышан и понят.

-Пассивное слушание помогает клиенту выражать свои мысли. Можно выделить три основных приема: нерефлексивное, рефлексивное и эмпатическое слушание.

-Приемы активного слушания более разнообразны, к ним относятся: «эхо-техника», развитие идеи, резюме, сообщение о восприятии другого, сообщение о собственном самочувствии.

Профессиональная этика консультанта включает в себя следующие положения.

1) Независимо от формы и метода  воздействия общение не должно  стать для клиента дополнительной  психологической нагрузкой, снизить  его самооценку.

2) Консультант не имеет права  разглашать конфиденциальную информацию, полученную в ходе беседы..

3) Ведущий стиль работы в процессе  консультирования – сотрудничество  с клиентом в его интересах  и общение с ним на равных  началах. Недопустимы какие-либо  формы унижения, проявление неприязни, высокомерие.

4) Специалист по социальной работе  обязан контролировать и анализировать  собственное поведение во время  работы, признавать и исправлять  собственные ошибки, понимать пределы  собственной компетентности.

15. специалисты призваны руководствоваться рядом принципов. К основным из них принято относить следующие:  
 
- гарантирование непрерывности процесса оказания услуг по уходу за клиентами  
- обеспечение полного соответствия этих услуг потребностям клиента с учетом их изменений в различные периоды его жизни; 
- помощь в получении доступных и необходимых услуг;  
- предоставление услуг надлежащим образом и своевременно, не дублируя их без надобности. 
 
классификации этих принципов. обозначены лишь чаще всего используемые в практике социальной работы.

-оценка предполагает, что посредники должны быть в курсе всех без исключения нужд клиента, знать его возможности, видеть его сильные и слабые стороны в настоящее время и в перспективе 
-планирование предполагает круглосуточное обеспечение клиента всеми видами услуг

-план должен быть сфокусирован  на возможности дальнейшего расширения  сферы услуг в сочетании официальных  и неофициальных форм оказания  помощи

-связь. Посредники связывают клиентов с теми структурами по оказанию помощи, которые отвечают их нуждам.

-оперативный контроль, наконец, состоит в контроле качества и своевременности предоставления услуг клиенту. Это требует контактов не только с клиентом, но и с соответствующими службами.

Информация, собранная в ходе контроля, может привести к переоценке старых и составлению новых планов или установлению новых связей.  
 
Разумеется, посредники осуществляют и другие функции, часто действуют как уполномоченные по урегулированию конфликтов на разных уровнях. В этой связи подчеркнем, что обычно выделяют несколько направлений осуществления посреднической деятельности: 
 
- между клиентом и разного рода социальными институтами; 
 
- между клиентом и другими специалистами (психологами, медицинскими работниками, юристами и др.) 
 
- между другими специалистами, привлекаемыми к решению жизненных проблем клиента; 
 
- между клиентами (межличностное посредничество). 
 

В процессе осуществления посредничества принято выделять ряд этапов:

-на первом этапе посредничества  социальный работник призван  уточнить проблему, стоящую перед  клиентом. Чтобы определить, отвечают  ли запросы клиента критериям  этих других учреждений, социальному  работнику важно овладеть процессами  сбора точной и хорошо документированной  информации о той организации, к услугам которой он прибегает, осуществляя посредничество. 
 
-на втором этапе посреднического процесса социальный работник изучает и оценивает вместе с клиентом все возможные варианты того выбора, который делает клиент, обращаясь в то или иное учреждение.

-на третьем этапе посредничества  оказывается помощь клиенту в  установлении контакта с избранной  им организацией

Завершается процесс оказания посреднической помощи лишь тогда, когда социальный работник убедится, что клиент начал получать необходимую помощь в избранной им организации

16 Сутність соціальної профілактики. Технології профілактики.

Соціальна профілактика створює передумови для процесу нормальної соціалізації особистості, що ґрунтується на пріоритеті принципів законності і моралі. Соціальна профілактика (попередження, превенція) - діяльність з попередження соціальної проблеми, соціального відхилення чи втримання їх на соціально терпимому рівні через усунення або нейтралізацію причин, що їх породжують. Вона спрямована на попередження можливих фізичних, психологічних чи соціокультурних колізій в окремих індивідів і "груп ризику", збереження, підтримку та захист нормального рівня життя і здоров'я людей; сприяння їм у досягненні поставлених цілей та у розкритті їхнього внутрішнього потенціалу.

Профілактики потребує все населення. Але є пріоритетні напрями її застосування, категорії населення, які її потребують найбільшою мірою. До таких соціальних груп можна віднести дітей, підлітків, інвалідів, людей похилого віку, тих осіб, які ведуть асоціальний спосіб життя, та ін.

Об'єкти соціально-профілактичного впливу можна умовно поділити на чотири групи:

• негативні сторони в об'єктивних умовах життєдіяльності людей (матеріальна і соціально-культурна база, рівень добробуту та житлово-побутові умови, технічне оснащення виробництва, умови праці і т.ін.);
• негативні сторони в організаційно-управлінській діяльності державних і громадських органів самоуправління (система загальної і спеціальної освіти, соціально-побуто-ве обслуговування, засоби масової інформації, заклади культури, ідейно-виховна і культурно-масова робота та ін.);
• негативні сторони в міжособистісних взаєминах і поведінці людей (взаємини між людьми в процесі трудової діяльності, в побуті й на відпочинку, сімейні відносини і т.ін.);
• негативні явища в правосвідомості і соціально-правовому мисленні.

Профілактика дозволяє зберегти суспільство і особистість від витрат й серйозних зусиль з переборення стійких негативних явищ та процесів, адже легше попередити і запобігти подальшому їхньому розвиткові, ніж потім переборювати ці негативні явища та процеси.Разом з тим, як показує практика, система соціальної роботи ще не стала галуззю професійної діяльності, в якій широко застосовуються профілактичні методи впливу на клієнтів. Причини тут полягають в тому, що об'єктивні (економіка, політика, соціальна сфера і т.ін.) і суб'єктивні (рівень знань, кадри) фактори не завжди сприяють розвитку системи профілактичних заходів.

17.Сутність соціальної  адаптації, дезадаптації та переадаптації.

 

Під соціальною адаптацією розуміється процес активного пристосування людини до нових для неї соціальних умов життєдіяльності шляхом активного їх засвоєння; вид взаємодії особистості чи соціальної групи з соціальним середовищем.

Соцільна адаптація - це інтегративний показник стану індивіда, що відображає його можливості виконувати певні біосоціальні функції, а саме: адекватне сприйняття оточуючої дійсності і власного організму; адекватна система ставлення і спілкування з оточуючими; змінність (адаптивність) поведінки відповідно до рольових очікувань інших.

Соціальна адаптація є одним із основних механізмів соціалізації, одним із шляхів більш повної соціалізації.

Змістом соціальної адаптації є зближення цілей і ціннісних орієнтацій групи і індивіда, який входить в неї, засвоєння ним норм, традицій, групової культури, входження в рольову структуру групи.

У ході соціальної адаптації здійснюється не тільки пристосування індивіда до нових соціальних умов, а й реалізація його потреб, інтересів і прагнень; особистість входить у нове соціальне оточення, стає його повноправним членом, самостверджується і розвиває свою індивідуальність. У результаті адаптації формуються соціальні якості спілкування, поведінки і діяльності, що прийняті в суспільстві, завдяки яким особистість реалізовує свої прагнення, потреби, інтереси і може самовизначитися.

Процес соціальної адаптації передбачає прояв різноманітних комбінацій прийомів, способів, стратегій соціальної адаптації. Поняття "стратегія" в загальному можна визначити як спрямовуючий, організуючий спосіб ведення дій, поведінки, розрахованих на досягнення не випадкових, щоденних, а значущих, визначальних цілей.

Саме з людьми, соціально дезадаптованими чи для яких є характерним переважання неадекватної активності, найчастіше всього доводиться взаємодіяти соціальному працівникові.

Дезадаптивна поведінка є двох типів.

1. Поведінку агресивного типу у найпростішій формі можна представити як атаку на перешкоду чи бар'єр. Але при усвідомленні можливої чи реальної небезпеки агресія може бути спрямована на випадковий об'єкт, на сторонніх людей, не пов'язаних з її причинами. Вона виражається в грубості, різких спалахах гніву з незначного приводу або і зовсім без видимих причин, в незадоволенні всім, що відбувається, особливо вимогами, які висуваються перед агресивною особистістю.
2. Втеча від ситуації - заглиблення людини в свої переживання, спрямування всієї її енергії на генерацію власних негативних станів, самокопания, самозвинувачення і т.ін. У неї розвиваються тривожно-депресивні симптоми. Людина починає бачити в самій собі джерело всіх бід, відчуває повну безвихідь, тому що вплинути на середовище і ситуацію вважає себе нездатною. Такі люди замкнуті, заглиблені в світ важких роздумів.

 

Процес переадаптації проходить декілька стадій.

1. Підготовча стадія має місце в тому випадку, коли людина знає про зміни чи передбачає їх з певним ступенем ймовірності. У цій ситуації вона накопичує певну інформацію про середовище, в якому їй потрібно буде жити і діяти, створюючи, таким чином, інформаційне поле, яке стане одним із джерел формування адаптаційних механізмів.
2. Стадія стартової психічної напруги - пусковий момент в дії механізму переадаптації. Стан людини при цьому можна порівняти з переживаннями перед спортивними змаганнями, виходом на сцену тощо, коли відбувається мобілізація психічних і особистісних ресурсів.
3. Стадія психічних і особистісних реакцій входу (первинна дезадаптація) - стадія, на котрій особистість починає відчувати на собі вплив психогенних факторів змінених умов існування.

 

 

 

 

18. Социальная реабилитация: сущность и содержание.

успех и эффективность реабилитации работы зависит от принципов: 
- партнерство специалистов друг с другом и клиентом 
- единство медико-психологичского, соц-педог мероприятий 
- ступенчатость, поэтапность, те создание переходов от одного реабилитационного мероприятия к другому 
- направленность реабилитационного процесса на различные сферы жизнедеятельности клиента (семья, коллектив и тд) 

Необходимо выделить факторы, оказывающие влияние на реабилитацию: 
- возраст 
- характер патологии 
- госпитализация медицинская (общий фактор для больных, находящихся в спец лечебных учреждениях) 

Виды реабилитации: 
1. медицинская – направлена на полное или частичное восстановление или компенсацию нарушений или утрату функций прогрессирующего заболевания 
2. психологическая – воздействие на психическую среду, которая воздействует на преодоление в сознании больного представлений о беспомощности в жизни 
Эта форма реабилитации сопровождает весь цикл лечебно-восстановительных мероприятий 
    
1. педагогическая – задача – выработка у клиента псих уверенности в своих силах и правильной пространственной ориентации которая воздействует на формир характера у индивида и на овладение самообслуживанием 
2. социально – экономическая – комплекс мероприятий: 
- обеспечение жильем 
- осущ мероприятий поддерживающих уверенность в том что лицо с ограниченными возможностями явл полезным членом обва 
- материальная поддержка инвалидов или семей с инвалидами  
-  профессиональная – обучение или переобучение доступным формам труда 
-  трудовая - Обеспечение необходимыми индивидуальными техническими приспособлениями для труда, внедрение малой механизации, приспособление рабочего места к возможностям инвалида 
- бытовая – спортивная

РЕАБИЛИТАЦЯ – система мероприятий имеющих целью быстрейщее и наиб полное выздоровление здоровья больных – инвалидов и возвращение их к общественной жизни

 

19.Сутність та технології  соціальної терапії.

 

Социальная терапия тесно связана с психотерапией, в которой используются методы воздействия на психику. Эти воздействия основаны на психологических теориях и методах и включают в себя систематические, целенаправленные меры по оказанию помощи лицу или группе лиц в вопросах урегулирования чувств, импульсов, мыслей, отношений и снятия психологических симптомов, которые вызывают беспокойство, дискомфорт у пациентов. Врач-психотерапевт- работает в основном с неврозами, пограничными состояниями и другими нервно-психическими патологиями человека.