"Соціальна фізика" А.Кетле і концепція середньої людини

Виходячи з статистичного трактування соціальних законів, Кетле виділив два основних види причинно-наслідкових зв'язків і діючих факторів: соціальні константи, тобто фактори, що впливають на соціальну ситуацію постійним чином (стать, вік, професія, релігійні та господарські інститути та ін.), і випадкові чинники, дії яких вносять відхилення від середньої тенденції. Завдання наукової соціології полягає в тому, щоб методами статистики виміряти межі цих відхилень і виявити визначальні їх чинники.

Він досліджує середні фізичні властивості людини, постійні норми шлюбів за різними віковими групами, норми народжуваності та фактори, на неї впливають, постійний середній відсоток самогубств і злочинності та на основі отриманих даних формулює середньостатистичні закономірності. Свої висновки і підсумки вчений робив на підставі проведення низки конкретних статистичних досліджень з цих та деяких інших проблем.

На думку А. Кетле, середня людина наділена всіма рисами в середньому обсязі: середня на зріст і вагу, має середню смертність і народжуваність, середню схильність до шлюбу і самогубства, до добрих і поганих справ тощо. Для А. Кетле «середня людина» не проста абстракція. Це — ідеал людини. Подібний тип, з усіма його атрибутами, повинен існувати не тільки для людини матеріального, фізичного, а й для духовного, морального та інтелектуального; в тому і іншому відношенні тип підтримується світовими законами, яких людина змінити не в силах. Проте помилковість теорії «середньої людини» А. Кетле було доведено ще наприкінці минулого століття.

Відомий статистик Ю. Янсон писав, що А. Кетле передбачає існування в природі типу середньої людини як чогось даного, від якого життя відхилило «середніх людей» цього суспільства і даного часу, а це, природно, зумовлює абсолютно механічний погляд і на закони руху соціального життя: рух — це не розвиток, а поступове зростання середніх властивостей людини, поступове відновлення типу; а це руйнує всі прояви життя соціального тіла, коли будь-який поступальний рух припиняється.

Висновок

Роботи Кетле мали значний вплив на подальший розвиток соціологічної науки та її окремих великих представників (такі як Е. Дюркгейм).

Значення Кетле визначається тим, що він розвинув концепцію специфічного методу науки про суспільство - статистичного. Його соціальна статистика виявилася пов'язаною з переходом від збору і кількісних описів даних до встановлення постійних закономірностей, що виявляються в співвідношеннях показників певних груп (рядів) суспільних явищ. Вчений розглядав ці співвідношення, виявлені за допомогою математичного імовірнісного аналізу, як об'єктивні соціальні закони.

Розробка методики статистичного аналізу допомогла йому стати одним із творців Міжнародного статистичного товариства і організатором ряду міжнародних статистичних конгресів, у тому числі самого першого (1853, Брюссель).

Розроблене Кетле поняття середніх величин в соціальних науках і "середньої людини" отримало широке поширення у світі. Підходи Кетле використовуються й сьогодні в діяльності багатьох міжнародних організацій, що займаються вивченням і вирішенням соціальних проблем, що піддаються статистичному аналізу: ООН, ЮНЕСКО, МОП (Міжнародна організація праці) та ін. Якщо в даний час зробилася, до певної міри, можливої порівняльна статистика, то виключно завдяки деякому об'єднанню прийнятих в різних країнах способів і прийомів спостереження над явищами суспільного життя, до яких об'єднанню Кетле постійно прагнув.

Статистичні дослідження Кетле мали величезний успіх у сучасників, отримавши загальне визнання як серед науковців, так і у широких кіл читачів. Видатний англійський історик Г. Бокль (1822-1862) писав з приводу статистичних досліджень Кетле, що статистика являє собою "галузь знання, яка, незважаючи на те, що ще знаходиться в дитинстві, вже пролила більше світла на вивчення природи людини, ніж всі павуки , взяті разом..."[ 1 ].

Його роботи показали значення статистики як могутнього знаряддя соціального пізнання. Роботи Кетле в галузі статистики забезпечили йому всесвітню популярність і зробили його ім'я безсмертним. Якщо наука в даний час і не цілком погоджується з багатьма поглядами і висновками Кетле, його роботи тим не менш завжди збережуть глибокий історичний внесок в розвиток науки у всьому світі.

Список використаної літератури

1. Бокль Г. История цивилизации в Англии. Спб., 1906.
2. Добреньков В.И. Социология. Уч. – К., ТОВ Кондор, 2010.
3. Зборовский Г. Е. История социологии: підручник  – Москва : Гардарики, 2007. - 607с.
4. Змітровіч І.О., Крівощекій Г.М., Колоцей М.Я. та ін. Всесвітня історія новітнього часу: Учеб. посібник: 2 ч. відп. ред. Л. А.Колоцей. - Гродно: ГрГУ, 2002. - 207 с. 
5. Кетле А. Соціальна фізика, або досвід дослідження про розвиток людських здібностей. Київ, 1911. 
6. Кравченко А.И. Социология: Общий курс: Учебное пособие для вузов. – М.: ПЕРСЭ; Логос, 2002. –640 с.
7. Лапин Н.І. Коли і як О.Конт ввів поняття "siciologie": стаття до проекту "Спільна соціологія. Учбовий комплекс", 2003р.
8. Піча В.М. Соціологія. Загальний курс. – К., ТОВ Кондор, 2010.
9. Райхесберг Н. М. Адольф Кетле (його життя та діяльність). СПб., 1894. - С. 66.
10. Шаповал М. Загальна соціологія: Вид. III – К., 1996.
11. Юрій М.Ф. Соціологія. Підр. – К., ТОВ Кондор, 2009.