Соціальна політика та її структура

Одним із визначальних напрямків соціальної політики є створення необхідних умов для підвищення кожним трудівником свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску, підприємництва та ділової активності. З цією метою будуть скасовані існуючі нині штучні обмеження фонду споживання, проводитиметься політика не стримування, а стимулювання ефективного платоспроможного попиту населення.

Базовим елементом  для вирішення цього завдання стане поетапне здійснення в країні глибокої структурної реформи заробітної плати, що матиме за мету забезпечення переходу від діючої системи, що орієнтована на низьку ціну робочої сили і високу частку безкоштовних соціальних послуг, до нової моделі, яка передбачає високу ціну робочої сили та платне надання відповідних послуг.

Проведення  такої реформи дасть змогу не лише суттєво збільшити частку заробітної плати в структурі суспільного доходу, підняти її обсяги до наявного рівня цін, а й істотно зменшити тиск соціальних витрат на бюджет держави. Суттєве зростання ціни робочої сили матиме винятково важливе значення і з погляду її захисту в процесі входження України в світовий економічний простір.

Важливим напрямком  соціальної політики в Україні є  створення всеохоплюючої системи  соціального захисту громадян. Ця система являє собою науково  обґрунтовану низку заходів з відповідними виконавцями, завдання яких полягає в тому, щоб захищати різні верстви населення, будь-якого громадянина від економічної та соціальної деградації внаслідок втрати або різкого зниження доходу, виробничої травми або професійного захворювання, хвороби, інвалідності, безробіття, втрати годувальника, народження дитини. Система соціального захисту має гарантувати працездатним громадянам однакові умови для підвищення добробуту за рахунок власної праці та ініціативи.

Кардинальним  напрямком соціальної політики в умовах переходу економіки України на нові форми, методи, принципи господарювання як на мікро-, так і на макрорівні виступає вдосконалення характеру праці. Головні способи вирішення цієї проблемі підказують історичний досвід і світова практика: подолання відчуження працівника від засобів виробництва, від результатів своєї праці, вдосконалення умов праці робітників.

Основна увага  щодо захисту соціально захищеного населення зосереджуватиметься  на проведенні глибокої пенсійної реформи, забезпеченні справедливої системи пенсійних виплат з урахуванням трудового внеску особи, ефективної реалізації принципу адресності допомоги. Така допомога здійснюватиметься на диференційній основі у грошові і та натуральній формах, а також у вигляді необхідної медичної допомоги, різного роду комунальних та побутових послуг, фінансових пільг.

Сьогодні одним  із найважливіших напрямків соціальної політики виступає оздоровлення відносин між суспільством і природою, які  в останній час набули драматичного характеру.

Аналіз проблем  соціальної політики в Україні, як і  в інших країнах СНД, показує, що здійснені соціальні заходи були вкрай недостатніми для поліпшення життя більшості населення. Протягом п'яти років відбувається поглиблення  кризи в усіх сферах життя суспільства небезпечне загострення соціально-політичного напруження. Ось чому головним напрямком оздоровлення соціального життя і підвищення ефективності соціальної політики в суспільстві може бути тільки відновлення виробництва та стабільний і ефективний розвиток економіки держави.

ВИСНОВОК

Особливістю сучасної політики є її глобалізація із одночасною соціалізацією глобальної політики. Особливої уваги потребують практично всі незахищені, або  слабо захищені верстви населення. Насамперед це молодь, пенсіонери, інваліди.

З розвитком економіки, стабілізацією грошової, кредитної, фіскальної, валютної сфери в Україні відбувається становлення і розвиток соціальної політики держави. Разом з трансформацією економіки відбувається створення системи соціального захисту населення з метою компенсації негативних проявів ринкової економіки. За роки незалежності розроблено і впроваджено в дію політику соціального захисту, страхування та забезпечення населення. Створено необхідні умови для нормального її функціонування, для постійного доповнення і вдосконалення.

Але разом з цим в соціальній сфері виявляються риси її недосконалості та невідповідності сучасним потребам людей.

Тому перед державою стоять першочергові завдання переходу від надання пільг та дотацій  до адресної грошової допомоги, розширення мережі недержавних пенсійних фондів поряд з основним державним, проведення зваженої політики у сфері регулювання оплати праці, ринку праці та всієї сфери соціального забезпечення.

Важливими умовами  ефективної реалізації соціальної політики є такі:

- утвердження динамічності механізму регулятивної діяльності, спрямованої на збагачення соціального потенціалу суспільства;

- пошук її ефективних способів і форм, усунення невиправданих і малоефективних, насамперед консервативних методів регулювання, що гальмують процес утвердження цінностей соціального буття;

- відмова від форм і методів управління, що породжують соціальне відчуження людини.

У сучасних умовах несприятливі тенденції й труднощі в соціальній сфері виникають  через застосування форм і методів директивного управління, спробу наповнити нові форми соціальної політики старим змістом, абсолютизацію її малоефективних засобів, недооцінку гнучких та ефективних форм соціального регулювання, самореалізацію особистістю власного соціального потенціалу, недостатній розвиток активних складових соціальної політики, переважання в ній пасивних форм.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бодуен Ж. Вступ до політології. - К., 1995.
2. Брегеда А. Ю. Політологія: Навч. -метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К., 1999.
3. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки – К.: Знання-Прес, 2002. - 214с.
4. Іванова О.Л. Соціальна політика: теоретичні аспекти. – К.: Академія, 2003. – 107с.
5. Мельник А.Ф. державне регулювання економіки. – К.: Знання, 1994.-358с.
6. Спікер П. Соціальна політика: теорії та підходи. – К.: Фелікс, 2000.-400с.